Рішення № 13316204, 09.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.10 р. Справа № 40/257

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Укрніхром”, м. Дніпропетровськ

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”,м. Краматорськ

про стягнення 44 542 грн. 89 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України, діючій у той час

Під час апеляційного та касаційного оскарження процесуальних документів суду, провадження у справі зупинялося та поновлялося відповідно до вимог статті 79 ГПК України.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представників позивача та відповідача яких було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно приписів статті 75 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Укрніхром” звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про стягнення основного боргу в сумі 39 599 грн. 50 коп., інфляційних у сумі 5 029 грн. 09 коп. та трьох процентів річних у сумі 260 грн. 38 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно договору поставки № 15/242 від 23.02.09р.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· позовні вимоги обґрунтовані посиланням на видаткову накладну та специфікацію, що за своєю правовою природою повинно розглядатися судом, як позадоговірне постачання продукції. Втім, обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про наявність між сторонами укладеного між ними договору поставки № 15/242 від 23.02.09р.;

· позивачем не вказано номер специфікації, дату її підписання, що позбавляє можливість визначити її належність до спірного договору постачання;

· позивач вводе суд в оману, додавши до матеріалів справи первинні документи, які не мають ніякого відношення до спірного договору постачання продукції, а тому позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 54-57 ГПК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги письмові доводи позивача, мотиви заперечень відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення у справі позивач використовуючи своє право, передбачене статтею 22 ГПК України збільшив розмір своїх позовних вимог у частині стягнення з відповідача інших способів захисту порушеного права, та намагається стягнути з відповідача, зокрема:

Ш інфляційні в сумі 5 029 грн. 09 коп. за період прострочення з листопада 2008 року по жовтень 2009 року;

Ш трьох процентів річних в сумі 260 грн. 38 коп. за період прострочення з 05.06.09р. по 04.11.09р.

Судом перевірено клопотання позивача на предмет його відповідності раніше заявленим вимоги у позові вимогам. Оскільки збільшення розміру позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи, і були раніше заявлені у позові, клопотання позивача прийнято судом.

Позов мотивовано тим, що 23.02.09р. між відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, надалі Покупець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрніхром”, далі Постачальник, було укладено договір на постачання продукції № 15/242 від 23.02.09р., далі договір.

Предметом договору постачання є продукція, яку Постачальник передав у власність Покупця за: найменуванням, номенклатурою, кількістю, якістю та іншими характеристиками, у тому числі за ціною, визначеним за специфікаціями строку постачання продукції , які є невід’ємними частиною договору постачання ( п.п. 1.1, 1.3, 2.1, 2.2., 2.3, 3.1, 5.1 договору поставки).

Умови оплати продукції визначено сторонами у пункті 9.3 договору поставки. Так, факт постачання обговорюються сторонами на кожну партію продукції , і вказане відображується у специфікаціях. Пунктом 3 специфікації №2 до договору постачання передбачено оплату продукції протягом 15 календарних днів після поставки продукції. Пункт 13.1 договору встановлює строк його дії – до 31.12.10р., з урахуванням застережень на які погодилися сторони під час його укладення.

На виконання вказаних умов договору, позивач згідно видаткової накладної №503 від 20.05.09р. здійснив постачання продукції на адресу відповідача на загальну суму 43 703 грн. 50 коп. Факт отримання відповідачем продукції підтверджено довіреністю підприємства відповідача за №1017 від 19.05.09р., виданої на ім’я Бражнової Олені Борисівні – начальника бюро ОМТЗ. Накладна, специфікація та довіреність підприємства відповідача містять посилання саме на договір постачання – № 15/242 від 23.02.09р., відповідно до яких і було здійснено постачання продукції. Пред’явлений відповідачу рахунок №289 від 26.03.09р. на сплату отриманої ним продукції містить також посилання на укладений між сторонами договір поставки.

Відповідач продукцію отримав, частково сплатив її, однак розрахунки за решту частину продукції в сумі 39 599 грн. 50 коп. не провів Продукцію не повернув, на відповідальне зберігання на забалансовий рахунок підприємства 02 „Активи на відповідальному зберіганні”, субрахунку 023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” не взяв та не відобразив, тобто розпорядився нею на свій розсуд відповідно до вимог статті 42 ГК України.

Тому позивач наполягає на стягненні з відповідача основного боргу в сумі 39 599 грн. 50 коп. Оскільки мале місце прострочення грошового зобов’язання, позивач з посиланням на вимог частини 2 статті 625 ЦК України, намагається стягнути з відповідача додатково інфляційні в сумі 5 029 грн. 09 коп. за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року та три процента річних в сумі 260 грн. 38 коп. за період з 05.06.09р. по 04.11.09р. за прострочення грошового зобов’язання.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, виходячи із наступного:

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір постачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за ЦК України відносно предмету та строку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб’єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець відрізнив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб’єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до загальних правил, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов’язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

· в) законні презумпції ( частина п’ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Рішенням у справі №28/296пд від 18.08.09р. було відмовлено у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства Енергомашспецсталь” до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрніхром” про визнання договору поставки №15/242 від 23.02.09р. недійсним було відмовлено. Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що юридичною особою позивача здійснено наступне схвалення та погодження договору поставки, з урахуванням специфікацій до нього. Вказані обставини є загальновідомими, не потребують доказуванню та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони в розумінні вимог статті 35 ГПК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник позивача довів суду підстави за законом для задоволені його вимог, оскільки долучені до матеріалів справи докази, а саме первинні документи підтверджують, що спірний договір було укладено сторонами у належній письмовій формі з дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини за договором поставки. Крім того, надав докази того, що відбулося постачання та прийняття продукції відповідачем саме за договором постачання, часткове погашення відповідачем суми заборгованості. Тобто подія, до якої прагнули сторони відповідно до вимог пункту 8 статті 181 ГК України відбулася. Навпаки, представник відповідача не надав докази правильного сприяння ним суттєвих умов договору, не довів що ним проведено часткове погашення боргу, а також те, що спірний договір не відповідає вимогам закону.

За такими обставинами позов у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39 599 грн. 50 коп., обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не передбачений договором. Оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання, позов у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5 029 грн. 09 коп. за період прострочення з листопада 2008 року по жовтень 2009 року, трьох процентів річних в сумі 260 грн. 38 коп. за період прострочення з 05.06.09р. по 04.11.09р., також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по держмиту в сумі 448 грн. 89 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі - відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” на підставі вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.12.10р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 599, 625, 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, 264, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, 77, 79, 82 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „ Укрніхром” до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомашспецсталь” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Енергомашспецсталь”, 84306, Донецьк область, м. Краматорськ, р/р 260053015107380 у філії „Відділення „Промінвестбанк” м. Краматорськ, МФО 334141, ід. код 00210602, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Укрніхром”, 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, офіс 325, р/р 26008033771200 у АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, ід. код 32613928, основний борг в сумі 39 599 грн. 50 коп., інфляційні в сумі 5029 грн. 09 коп., три процента річних в сумі 260 грн., 38 коп., витрати по державному миту в сумі 448 грн. 89 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.