Рішення № 13316126, 16.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.10 р. Справа № 14/264

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Гранітна індустрія України”,

ЄДРПОУ 33638482, м.Київ

до відповідача Державного підприємства „Добропіллявугілля”, ЄДРПОУ 32186934,

м.Добропілля

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м.Білозерське

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю „Екойл”, м.Київ в особі Філії „Екойл

Донецьк”, м.Донецьк

про стягнення 7 597 791 грн. 77 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Балтуцька О.М.-по дов.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: Жданова І.М.-нач. юр. від.

від третьої особи 2: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 15.11. по 22.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Гранітна індустрія України”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне підприємство „Добропіллявугілля”, м.Добропілля, про стягнення заборгованості в сумі 7597791,77 грн., у тому числі основний борг в сумі 6688278,33 грн., інфляція в сумі 622009,88 грн. та три проценти річних в сумі 287503,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №124 від 26.12.2007р., зокрема, щодо повернення суми фінансової допомоги у розмірі 6688278,33 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.11.2010р. №5/2025 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недійсність додаткової угоди від 13.11.2008р. №10 до договору про спільну діяльність від 09.07.2007р. №63, договору відступлення права вимоги №1/10-УСТ від 31.05.2010р. Стосовно вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних відповідач стверджує про неправомірність їх нарахування, враховуючи, що умовами договору відступлення права вимоги №1/10-УСТ від 31.05.2010р. позивачу було передано лише право вимоги до боржника на стягнення грошової суми у розмірі 6688278,33 грн. за договором поворотної безпроцентної фінансової допомоги №124 від 26.12.2007р.

Ухвалою від 22.11.2010р. до участі у справі було залучено третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м.Білозерське та третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Екойл”, м.Київ в особі Філії „Екойл Донецьк”, м.Донецьк.

Третя особа 1 надала письмові пояснення по суті спору від 15.12.2010р. №04/10/49-с, згідно яких підтримала правову позицію позивача по цій справі.

Третя особа 2 в судове засідання не з’явилась, пояснень по суті спору не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи 1, господарський суд встановив:

09.07.2007р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ був підписаний договір про спільну діяльність №63 (договір простого товариства).

Відповідно до умов вказаного договору сторони зобов’язались шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових титулах (право власності, повного господарського відання, оперативного управління), спільно діяти в сфері вугледобування для досягнення спільної господарської цілі – здійснення спільної програми виробничого розвитку відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля”, необхідного для розробки протягом терміну дії договору восьмої південної лави пласта L3 горизонту 830 метрів похилу №1.

Згідно п.1.2 договору з метою досягнення цілей цього договору сторони здійснюють відповідні дії, визначені в договорі в рамках чинного законодавства., які спрямовані на закупку та подальшу експлуатацію обладнання для вугледобування, досягнення оптимального обсягу виробництва вугілля в гірничій лаві, його подальшої реалізації та отримання прибутку від реалізації продукції.

26.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ, ДП „Добропіллявугілля” (позикодавець), які діяли на підставі договору про спільну діяльність від 09.07.2008р. №63, з одного боку та відповідачем (позичальник) з іншого боку був підписаний договір №124 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (з урахуванням додаткової угоди №1 від 25.02.2008р.), за умовами якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику безпроцентну фінансову допомогу, а позичальник взяв на себе зобов’язання повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Сума фінансової допомоги складає 13787225,39 грн. (п.1.3 договору).

За приписом п.2.1 договору грошові кошти – власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ та ДП „Добропіллявугілля”, які надійшли 26.12.2007р. на поточний рахунок відповідача від покупця рядового вугілля, отриманого за договором комісії №68 від 27.07.2007р., вважаються переданими відповідачу в якості поворотної безпроцентної фінансової допомоги (позика) з моменту їх надходження на поточний рахунок.

Згідно п.2.2 договору №124 від 26.12.2007р. про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги відповідач зобов’язаний повернути всю суму фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ та ДП „Добропіллявугілля” в строк до 29.02.2008р.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.02.2008р. п.2.2 договору №124 від 26.12.2007р. сторонами викладено наступним чином: „Позикодавець бере на себе зобов’язання повернути всю суму фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ та ДП „Добропіллявугілля” до 31.03.2009р.”.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ та Товариством з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м.Білозерське було укладено додаткову угоду №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р.

Вказаною додатковою угодою сторонами встановлено, що для цілей податкового обліку учасники в межах здійснюваної спільної діяльності в подальшому іменуються як „ДСД №63 філії „Екойл Донецьк” ТОВ „Екойл” та ТзДВ „Шахта „Білозерська”.

Виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву, за твердженням відповідача, вказана додаткова угода є недійсною, враховуючи, що зміна договору про спільну діяльність №63 від 09.07.2007р. в частині заміни особи з боку однієї із сторін за цим договором могла відбутись лише за умови досягнення згоди особи з боку другої сторони у договорі, тобто з боку Державного підприємства „Добропіллявугілля”.

Таким чином, за думкою відповідача, крім ТОВ „Екойл” та ТзДВ „Шахта „Білозерська”, стороною за додатковою угодою №10 від 13.11.2008р. до договору мало бути також ДП „Добропіллявугілля”, як сторона за основним договором про спільну діяльність (договір простого товариства) №63 від 09.07.2007р. При цьому, згоди на заміну сторони у зобов’язанні з ДП „Добропіллявугілля” на ТзДВ „Шахта „Білозерська” Державне підприємство „Добропіллявугілля” не надавало.

Як наслідок, відповідач вважає, що додаткова угода №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. щодо заміни сторони у зобов’язанні за основним договором є такою, що укладена з порушенням норм ч.1 ст.638, ч.1 ст.651, ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України.

Суд вказані твердження відповідача до уваги не приймає, враховуючи таке.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №44/270 було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Державного підприємства “Добропіллявугілля”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Екойл” та Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта „Білозерська” про визнання недійсним договору спільної діяльності (простого товариства) №63 від 09.07.2007р. та додаткових угод до нього №1 від 12.07.2007р., №№2, 3, 4 від 01.08.2007р., №5 від 05.11.2007р., №6 від 11.03.2008р., №7 від 01.08.2008р., №8 від 28.08.2008р., №9 від 29.08.2008р. та №10 від 13.11.2008р.

При розгляді справи №44/270 господарським судом Донецької області було, зокрема, встановлено, що заміна ДП „Добропіллявугілля” на ТзДВ „Шахта „Білозерська” додатковою угодою №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. є наслідком вибуття з господарського відання ДП „Добропіллявугілля” відповідного цілісного майнового комплексу внаслідок передачі цього комплексу ТзДВ „Шахта „Білозерська” в оренду відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу №5/2008 між наймодавцем та наймачем. Факт передачі цілісного майнового комплексу також підтверджується відповідним передавальним балансом, підписаним ДП „Добропіллявугілля”. За своєю правовою суттю додаткова угода №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. є нічим іншим, як правочином щодо зміни сторони у зобов’язанні, правове регулювання якого здійснюють норми глави 47 Цивільного кодексу України.

При цьому, як було зазначено судом, твердження ДП „Добропіллявугілля” про безумовну необхідність підписання додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. не тільки ТОВ „Екойл” та ТзДВ „Шахта „Білозерська”, але й ДП „Добропіллявугілля” є безпідставними, оскільки обов’язковість тристоронніх угод про заміну сторони у зобов’язанні не визначена нормами Цивільного кодексу України. Крім того, ДП „Добропіллявугілля”, втративши речові права відносно майна відокремленого підрозділу „Шахта Білозерська” шляхом передання цього майна ТзДВ „Шахта „Білозерська” за передавальним актом внаслідок укладення договору оренди №5/2008, конклюдентно висловила свою згоду на припинення зобов’язань ДП „Добропіллявугілля” за договором про спільну діяльність (договором простого товариства) №63 від 09.07.2007р. в порядку ст.604 Цивільного кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №44/270 залишено без змін.

Згідно із ст.85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №44/270 набрало законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписом ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов’язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт правомірності додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. не може бути спростований за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №44/270.

При цьому, як встановлено судом, після підписання додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. Державне підприємство „Добропіллявугілля” листом №1/2239 від 04.12.2008р. за підписом генерального директора підприємства Панібратченко В.Ф. повідомило ТОВ „Екойл” про ті обставини, що з 13.11.2008р. ДП „Добропіллявугілля” не є учасником договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р., із змінами та доповненнями до нього, через настання обставин, що обумовлюють неможливість досягнення мети договору у зв’язку з передачею в оренду цілісного майнового комплексу ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля” за договором від 13.11.2008р. №5/2008, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Донецькій області, як орендодавцем, та ТзДВ „Шахта „Білозерська”, як орендарем, та наказом Міністерства вугільної промисловості від 26.11.2008р. №619 „Про припинення діяльності ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля”.

Тобто, Державне підприємство „Добропіллявугілля” цим листом зафіксувало той факт, що воно вже не є учасником договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р., у зв’язку з передачею в оренду цілісного майнового комплексу ВП „Шахта „Білозерська” ДП „Добропіллявугілля” за договором від 13.11.2008р. №5/2008. Стверджуючи про те, що ДП „Добропіллявугілля” не є учасником договору, останнє погодилось на заміну сторони у зобов’язанні – на сторону, якій був переданий цілісний майновий комплекс за договором оренди, тобто, на ТзДВ „Шахта „Білозерська”.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно із ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Проте, враховуючи викладене вище, за висновками суду, відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків від 15.09.2008р., підписаний між ДСД №63 філії „Екойл Донецьк” ТОВ „Екойл” та ДП „Добропіллявугілля”, за висновками суду, є доведеним належним чином факт виконання ТОВ „Екойл” та ДП „Добропіллявугілля” своїх зобов’язань перед ДП „Добропіллявугілля” за договором №124 від 26.12.2007р. про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Одночасно, як встановлено судом, всупереч вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач свої зобов’язання за договором №124 від 26.12.2007р. про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги в частині повернення в строк до 31.03.2009р. фінансової допомоги у загальному розмірі 13787225,39 грн. не виконав.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні згідно із ст.513 Цивільного кодексу України вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

04.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ, Товариством з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” та Товариством з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” був укладений договір відступлення права вимоги №1.

За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Екойл”, м.Київ та Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” відступили, а Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” набуло право вимоги сплати відповідачем грошових коштів, отриманих ним за договором №124 від 26.12.2007р. про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги на загальну суму 13787225,39 грн., а також сплати будь-яких штрафних санкцій у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов’язань, передбачених договором №124 від 26.12.2007р.

31.05.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги №1/10-УСТ, за умовами якого Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” відступило, а позивач набув право вимоги сплати відповідачем грошових коштів, отриманих ним за договором №124 від 26.12.2007р. про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги в розмірі 6688278,33 грн.

При цьому, згідно п.2.8 договору позивач також набуває право вимагати сплати боржником всіх штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання останнім своїх зобов’язань за основним договором.

Згідно п.2.3 договору відповідач частково повернув безпроцентну фінансову допомогу на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” в сумі 7098947,06 грн.

Отже, ціна договору відступлення права вимоги №1/10-УСТ від 31.05.2010р. еквівалентна вартості права вимоги, яке відступається, та складає 6688278,33 грн. (п.3.1 договору).

За приписом п.3.2 договору позивач сплачує Товариству з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” вартість права вимоги, яке відступається, протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно наданих до матеріалів справи платіжних доручень від 21.07.2010р. №№259, 260, 261, 262, 263, 264, 265 позивачем на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” було перераховано грошові кошти в сумі 6688278,33 грн.

Згідно до ст.515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Спірні правовідносини, за висновками суду, не пов’язані з особою кредитора, в зв’язку з чим укладання договору про відступлення права вимоги №1/10-УСТ від 31.05.2010р. не суперечить вимогам ст.515 Цивільного кодексу України.

Стаття 516 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, згода боржника, в даному випадку відповідача, на заміну кредитора у зобов’язанні не потрібна.

Одночасно, в матеріалах справи міститься повідомлення №1244 від 02.06.2010р. Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, згідно з яким останнім повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за договором №124 від 26.12.2007р.

Направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача підтверджується описом вкладення.

Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як встановлено судом, 31.05.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” та позивачем було підписано акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги №1/10-уст від 31.05.2010р.

З урахуванням викладеного, як встановлено судом, Товариство з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська” відступило позивачу дійсне право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, на підставі чого договір про відступлення права вимоги №1/10-уст від 31.05.2010р. повністю відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, суд вважає правомірним, що право вимоги за договором №124 від 26.12.2007р. було передане позивачу в порядку загально-цивільної цесії (договорів відступлення права вимоги №1 від 04.08.2009р., №1/10-уст від 31.05.2010р.) відповідно до ст.ст.512-519 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання відповідача на фактичне укладання сторонами договору факторингу, суд до уваги не приймає.

Поняття договору факторингу визначено у ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором.

Зокрема, згідно із ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або фінансова установа.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів.

Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Така сама позиція щодо договору факторингу міститься в постанові Верховного суду України від 10.07.2007р. по справі №26/347-06-6531.

Тобто, відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта. Ця мета може досягатися різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою. В інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора. Отже, оплатний характер договору факторингу має вирішальне значення як ознака при визначенні виду договірного правовідношення, у разі виникнення спору щодо визнання змісту договору таким, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Враховуючи викладене, за висновками суду, відсутні жодні підстави для кваліфікації договору уступки права вимоги №1/10-УСТ від 31.05.2010р. факторинговим договором, оскільки істотні умови, притаманні договору факторингу, не відповідають змісту та цілі вищевказаного договору про відступлення права вимоги. Зокрема, за договором уступки права вимоги №1/10-УСТ від 31.05.2010р. жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.

27.08.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №27-08/1 щодо виконання відповідачем обов'язку з повернення фінансової допомоги в сумі 6688278,33 грн. за договором №124 від 26.12.2007р. про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Направлення позивачем вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наданою до матеріалів справи копією квитанції та опису вкладення від 30.08.2010р.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань з повернення позивачу грошових коштів в сумі 6688278,33 грн. до матеріалів справи всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаним 31.08.2010р. між позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень або заперечень, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №124 від 26.12.2007р. становить 6688278,33 грн.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.2.8 договору №1/10-уст від 31.05.2010р. за період з 01.04.2009р. по 05.09.2010р. нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 287503,56 грн. та інфляцію в сумі 622009,88 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних за користування грошовими коштами.

За висновками суду, розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є неправомірними, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7597791,77 грн., у тому числі основний борг в сумі 6688278,33 грн., інфляція в сумі 622009,88 грн. та три проценти річних в сумі 287503,56 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Клопотання Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля від 15.11.2010р. №5/2027, від 22.11.2010р. №5/2086, від 02.12.2010р. №5/2161 про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №25/180пд, №44/124пд судом залишені без задоволення.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

За висновками суду, розгляд справ №25/180пд, 44/124пд ніяким чином не унеможливлює розгляд цієї справи, враховуючи, що відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або частково пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить закону.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідачем викладені майже ті самі заперечення проти задоволення цього позову, що й були підставою для заявлення позовних вимог у справах №25/180пд, №44/124пд.

Клопотання Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля від 16.12.2010р. №2/2263 про відкладення розгляду справи судом також залишено без задоволення, враховуючи достатність документів, необхідних для ухвалення судового рішення по справі. Одночасно, за висновками суду, з моменту порушення провадження по справі у сторін було достатньо часу для надання суду своїх заперечень, доказів, клопотань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Гранітна індустрія України”, м.Київ до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля про стягнення заборгованості в сумі 7597791 грн. 77 коп., у тому числі основний борг в сумі 6688278 грн. 33 коп., інфляція в сумі 622009 грн. 88 коп. та три проценти річних в сумі 287503 грн. 56 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля на користь Відкритого акціонерного товариства „Гранітна індустрія України”, м.Київ основний борг в сумі 6688278 грн. 33 коп., інфляцію в сумі 622009 грн. 88 коп. та три проценти річних в сумі 287503 грн. 56 коп., всього заборгованість в сумі 7597791 грн. 77 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.12.2010р.

Суддя Левшина Г.В.