Ухвала суду № 133161148, 07.01.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7358/24

Провадження № 2-п/461/14/26

УХВАЛА

07.01.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 461/7358/24 за позовом

Акціонерного товариства «Ідея Банк»,

в особі представника Гук Марти Ігорівни

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819)

до

ОСОБА_2

(адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом

ОСОБА_1 , який дів в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою у якій просить поновити строк для звернення із заявою про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення від 20.11.2024 ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/7358/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Гук Марти Ігорівни, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також переглянути заочне рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи подану заяву, представник заявника зазначає, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_2 , копію позову, ухвали суду про відкриття провадження та заочного рішення суду відповідач не отримував, тим самим фактично був позбавлений можливості навести суду власні аргументи на спростування позовних вимог, які мають вагоме значення для правильного рішення справи по суті. Предметом позову є стягнення кредитної заборгованості, що становить 250308,64 грн, яка має виняткове значення для відповідача, зважаючи на її розмір. Представник відповідача отримав копію позову, ухвали суду про відкриття провадження та заочного рішення засобами електронного зв`язку лише 05 грудня 2025 року та невідкладно, у термін, що не перевищує 20 днів звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Вказує, що ухвалюючи рішення у справі, суд залишив поза увагою, що за період з 04 січня 2022 року по 10 липня 2024 року відповідач сплатив комісію за обслуговування кредиту в сумі 11024,18 грн, які банком безпідставно було зараховано, як платежі за обслуговування по кредитному договору. Зазначає, що 02 грудня 2021 року, тобто в день укладення кредитного договору, банк нібито видав відповідачу грошові кошти в сумі 128900 грн, проте як свідчить виписка по рахунку, фактично відповідач отримав лише 33872,93 грн , оскільки інша частина грошових коштів, а саме 51319,27 грн +26894,76 грн (78214,03 грн) були одразу цього дня зараховані банком у рахунок погашення заборгованості, а залишок від цих коштів у вигляді нібито тіла кредиту (16813,04 грн) банк зарахував у якості страхового платежу. У подальшому, відповідач сплатив на користь банку грошові кошти в сумі 30075 грн, частина з яких безпідставно була обрахована банком у якості плати за обслуговування кредиту (11024,18 грн), а інша частина стосувалася погашення тіла кредиту та відсотків - 19050,82 грн, що убачається з виписки по рахунку. Вказує про сумнівність розрахунку заборгованості, наданого банком, що свідчить про недостовірність розміру заборгованості заявленої позивачем до стягнення, оскільки грошові кошти, які відповідач фактично отримав у розпорядження (користування), є суттєво меншими ніж та сума, яка зазначена банком, як розмір наданого кредиту.

Зазначає, що надання банком відомостей щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду, фактично позбавляє можливості навести власний розрахунок заборгованості.

Також, вказує про те, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . то справа мала розглядатися Дніпровським районним судом міста Кам`янського. Та обставина, що умовами договору передбачено, що він виконується за місцем знаходження банку, не може бути прийнято до уваги, оскільки договір позики не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місці, оскільки повернення коштів може бути здійснене позичальником в будь-який спосіб та в будь якому місці. Специфіка правовідносин щодо повернення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише в певному місці. Параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України не передбачено територіальну юрисдикцію (підсудність) за домовленістю між сторонами, тобто договірну підсудність, а тому підсудність цієї справи визначається за загальними правилами, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.

Відтак, просить поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, заяву задовольнити та відмовити у задоволенні позовної заяви.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідного учасника справи.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, зважаючи на наведені обставини, а також положення процесуального закону, підстав для відкладення розгляду заяви або обставин які унеможливлюють його проведення не встановлено.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону,

яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити за таких підстав.

За приписами ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Положеннями ст. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено наступне.

20.11.2024 за результатами розгляду цивільної справи № 461/7358/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», представник позивача ? Гук Марти Ігорівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, було ухвалено заочне рішення про часткове задоволення позовних вимог. Так, відповідно до резолютивної частини даного рішення, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 167880 гривень 65 копійок, а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2518 гривень 21 копійку.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового провадження було призначено кілька судових засідань, а саме на 10.10.2025 о 10 год. 10 хв. та 07.11.2024 о 10 год. 15 хв.

Відповідно до положень частини 6, 7, 8, 11 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру № 788377 від 17.09.2024, яка знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 22.03.2003 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно матеріалів справи встановлено, що позовна заява та долучені до неї документи, процесуальні рішення та судові повідомлення - повістки разом із розписками рекомендованими листами з повідомленнями про вручення скеровувались на адресу відповідача, яка зазначена у заяві про перегляд заочного рішення - АДРЕСА_2 , рекомендованою кореспонденцією, разом з тим, як встановлено судом просп. Дружби Народів перейменовано на просп. Івана Мазепи та на відмітках працівників пошти відсутні відмітки про відсутність такої адреси. З наведених матеріалів вбачається, що позовну заява з додатками та судова повістка на 07.11.2025 були повернуті на адресу суду із довідкою поштового відділення з позначкою про повернення у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення та про повернення з довідкою поштового відділення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» вважаються належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Крім того, такі дії сторони можуть свідчити про ознаки умисного неотримання судової повістки(повідомлення).

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення, відповідач підтверджує, що проживає за вищевказаною адресою, оскільки такою адресою у заяві про перегляд заочного рішення вказує саме АДРЕСА_2 .

Окрім цього, виклики відповідача до суду було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (через веб - сайт Галицького районного суду м. Львова).

Таким чином, відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином, у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Отже, суд відхиляє доводи заявника, що на момент ухвалення рішення суду останній не повідомлявся про розгляд справи та йому не було відомо про розгляд справи, оскільки заявник не отримувала позовної заяви з додатками, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів протилежного. При цьому, суд враховує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний супровідний лист про скерування 20.11.2024 року сторонам, зокрема відповідачу копії відповідного рішення суду. Водночас, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення та про повернення з довідкою поштового відділення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про можливість та наявність підстав для поновлення ОСОБА_2 процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2024 року у цивільній справі №461/7358/24.

Також, як наведено вище, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом двох наведених вище обставин.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ч. 1-4 ст.12, ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, необхідним у цій категорії справ (заяви про перегляд заочного рішення), є також доведення та належне обґрунтування відповідачем перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які, вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена відповідачем, оскільки усі твердження заявника щодо обґрунтованості заявлених вимог фактично зводяться незгоди з розміром заборгованості, незарахуванням суми сплаченої за обслуговування кредиту в основний борг та розгляд справи судом, якому не підсудна справа.

Суд відхиляє доводи представника заявника стосовно того, що суд не оцінив, те, що сплачені ним кошти за комісію за обслуговування кредиту в сумі 11024,18 грн безпідставно були зараховано банком у якості плати за обслуговування кредиту, адже за висновком суду встановлену щомісячну плату за послуги банку, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а умови кредитного договору в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % від початкової суми кредиту є нікчемними в силу закону. Так, як вбачається із заочного рішення, суд надав оцінку питанню нікчемності окремих пунктів договору та фактично зменшив заявлений розмір боргу. Крім того, суд врахував фактично добровільне виконання відповідачем частини взятих на себе зобов`язань, зокрема у наведеній вище частині.

Водночас, заявник не позбавлений права на звернення до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, повернення безпідставно набутих коштів, про зобов`язання банку здійснити перерахунок платежів та зарахування плати за обслуговування кредиту на погашення інших платежів чи повернення надмірно сплачених коштів або вирішення питання врегулювання з банком розміру заборгованості в межах виконавчого провадження.

Щодо доводів представника заявника про те, що 02 грудня 2021 року, тобто в день укладення кредитного договору, банк нібито видав відповідачу грошові кошти в сумі 128900 грн, проте як свідчить виписка по рахунку, фактично відповідач отримав лише 33872,93 грн, оскільки інша частина грошових коштів, а саме 51319,27 грн +26894,76 грн (78214,03 грн) були одразу цього дня зараховані банком у рахунок погашення заборгованості, а залишок від цих коштів у вигляді нібито тіла кредиту (16813,04 грн) банк зарахував у якості страхового платежу, суд зазначає наступне.

Судом вже було досліджено та оцінено дані обставини, так 02.12.2021 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.009087059 у розмірі 128900 грн, підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів, наявних у матеріалах справи. Відповідно до п. 1.5 ГКД №898905.1 від 07.07.2021, в день надання чергового траншу позичальник укладає договір страхування від нещасного випадку або змінює дійсний договір страхування з урахуванням суми отриманого траншу та забезпечує оплату страхового платежу за рахунок коштів траншу в розмірі 15% від суми траншу, що також узгоджується з відповідним меморіальним ордером. Відтак, доводи представника заявника в цій частині є безпідставними.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що виписка по особовому рахунку та розрахунок заборгованості не є належними та допустимими доказами, суд зазначає наступне.

Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже, цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за користування кредитними коштами.

Згідно постанови Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Окрім цього, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнту, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

До такого правового висновку дійшов Верховний суд у постановах: від 30.11.2022 № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 № 381/1647/21; від 01.08.2022 № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № 128/2269/20; від 01.06.2022 № 172/35/16; від 31.05.2022 № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 № 219/7527/16; від 25.05.2022 № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 № 336/4796/18; від 09.02.2022 № 161/5648/20; від 02.02.2022 № 205/7751/16-ц.

Долучений банком до позову розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та процентами по кожному платіжному періоду.

Отже, наведені питання були предметом оцінки суду, а доводи сторони відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Окрім цього, щодо тверджень представника заявника про непідсудність даного спору Галицькому районному суду м. Львова, суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних правил територіальної юрисдикції (підсудності) визначених ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України).

Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 27, 184, 187 ЦПК України).

Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).

Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред`явлення позову шляхом подання відповідної заяви. У такий спосіб позивач реалізує своє право на доступ до правосуддя.

Так, позивач у відповідній заяві зазначив, що користуючись своїм правом, встановленим ч. 8 ст. 28 ЦПК України, пред`являє позов до Галицького районного суду, а саме пред`являє його за місцем виконання договору, тобто місцем знаходження банку. Пунктом 1.5 ГКД №898905.1 від 07.07.2021 визначено, що сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11.

Суд виходить з того, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід`ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем, відповідно до наданих йому законом прав, обрано саме Галицький районний суд м. Львова, і право на визначення належного суду за правилами альтернативної підсудності належить виключно позивачеві суд зазначає, що передача справи на розгляд до іншого суду призвела б до обмеження права позивача на доступ до правосуддя за встановленою законом процедурою та порушення передбаченого цивільним процесуальним законодавством права позивача на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності.

Зазначені обставини були враховані судом при ухваленні заочного рішення та вирішенні питання про відкриття провадження.

Отже, відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд послідовно враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 260, 287, 288 ЦПК України,

постановив:

Поновити ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Осипенко Артем Валерійович, процесуальний строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року у цивільній справі №461/7358/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Гук Марти Ігорівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заяву ОСОБА_1 , який дій в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року у цивільній справі №461/7358/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Гук Марти Ігорівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором ? залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 07 січня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький