Рішення № 13316001, 21.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2010Справа №2-7/5055-2009 За позовом Сакського міжрайонного прокурора (96500, м. Саки, вул. Леніна, 34) в інтересах держави в особі Новофедорівської селищної ради (Сакський район, смт. Новофедорівка, вул. Героїв, 2)

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (96576, Сакський район, АДРЕСА_1)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22); 2) Концерн «Військторгсервіс» (03151, м. Київ-151, вул. Молодогвардійська, 28а) в особі філії «Кримське управління Військової торгівлі» (95047, м. Сімферополь, вул. Вузлова,7, ідентифікаційний код 35123238); 3) Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (95047, м. Київ, вул. Курська, 13а).

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача - не зявився

Треті особи 1) не зявився.

2) Бовикіна В. В., предст., дов. №64 від 08.11.2010 р.

3) не зявився

Прокурор Кулібаба С. Є., посв. №07121.

Сутністьспору: Сакський міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Новофедорівської селищної ради з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо самовільного захоплення нежитлових приміщень площею 187 кв. м., які знаходяться за адресою: АР Крим, Сакський район, АДРЕСА_2 та перебувають в комунальній власності територіальної громади селища Новофедорівка Сакського району. Крім того, прокурор просить суд усунути перешкоди в користуванні комунальним майном Новофедорівської територіальної громади Сакського району АР Крим шляхом зобовязання відповідача звільнити нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АР Крим, Сакський район, АДРЕСА_2 та перебувають в комунальній власності Новофедорівської територіальної громади.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно на підставі свідоцтва про право власності від 06.12.2006 р. є власністю територіальної громади смт. Новофедорівка Сакського району, однак реалізації прав щодо цього майна, зокрема, відносно передачі його в оренду Українському державному підприємству поштового звязку «Укрпошта» для розміщення відділення поштового звязку, перешкоджають дії відповідача у вигляді самовільного, без наявності відповідної правової підстави, захоплення спірного майна.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта».

Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» в поясненнях №25-11-2241 від 14.10.2009 р. підтримало позовні вимоги.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.10.2009 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Концерн «Военторгсервіс» в особі філії «Кримське управління Військової торгівлі» та Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

Ухвалою ГС АР Крим від 29.10.2009 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим справи №2-6/7745.1-2008 за позовом Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі» до Новофедорвіської селищної ради та Виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради, про визнання незаконним та скасування рішення Новофедорівської селищної ради №262 від 04.01.2005 р., визнання нечинним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради №203 від 11.08.2006 р., №205 від 11.08.2006 р. та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, здійснену на підставі вказаних рішень.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.09.2010 р. у справі №2-6/7745.1-2008 позов був залишений без розгляду у звязку з чим ухвалою ГС АР Крим від 03.12.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Позивач, Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» та Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач у судове засідання не зявився, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

При цьому, враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради №203 від 11.08.2006 р. (а. с. 57) за Новофедорівською селищною радою було визнано право власності на певне нерухоме майно, передане Міністерством оборони України (Д-49), розташоване на території Новофедорівської селищної громади.

На підставі цього рішення було видано відповідне свідоцтво про право власності від 04.12.2008 р., з якого вбачається, що Новофедорівська селищна рада є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 Сакського району.

З листа Новофедорівської селищної ради №627/03-11 від 30.09.2009 р. вбачається, що під час проведення інвентаризації рішень ради була виявлена помилка, а саме: при оформленні права власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_2, за підставу було помилково прийнято рішення виконавчого комітету від 11.08.2006 р. №203, у звязку з чим викладено прохання внести зміни в свідоцтво про право власності на нерухоме майно, замінивши підставу з рішення №203 від 11.08.2006 р. на рішення №205 від 11.08.2006 р.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Новофедорівської селищної ради №203 від 11.08.2006 р. і №205 від 11.08.2006 р., скасування або анулювання свідоцтва про право власності від 04.12.2008 р., у звязку з чим суд вважає, що матеріали справи підтверджують належність позивачеві на праві власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 Сакського району.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що листом №25-06-923 від 13.04.2009 р. Центр поштового звязку №2 Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» звернувся до Новофедорівської селищної ради з проханням виділити нежиле приміщення для розміщення відділення поштового звязку.

24.04.2009 р. Новофедорівською селищною радою було прийнято рішення №1273, яким передбачено передати УДППЗ «Укрпошта» в особі Центру поштового звязку №2 в оренду строком на 2 роки частину нежилого приміщення літер «Б», загальною площею 187 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 на території Новофедорівської селищної ради, для розміщення поштового відділення.

Після цього, 27.04.2009 р. між Новофедорівською селищною радою та УДППЗ «Укрпошта» в особі Центру поштового звязку №2 був укладений договір оренди №68, за яким в користування Орендарю мало бути передано нежиле приміщення загальною площею 187 кв. м., яке розташоване за адресою: Сакський район, АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 2.1 Договору обєкт оренди повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору за актом приймання-передачі. Підписання сторонами акта свідчить про фактичну передачу обєкта оренди.

Однак, матеріали справи свідчать, що фактичній передачі обєкта оренди перешкоджають дії відповідача, що виразилися у зайнятті ним спірних приміщень.

Так, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 27.04.2009 р., з якого вбачається, що комісією по інвентаризації, списанню та прийманню-передачі матеріальних цінностей Новофедорівської селищної ради було проведено обстеження нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, та встановлено, що частина нежилого приміщення загальною площею 187 кв. м. зайнята фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка не має документів на підтвердження факту законності перебування в цьому приміщенні. В акті зазначено, що самовільне використання цього приміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перешкоджає здійсненню приймання-передачі цього нежилого приміщення Українському державному підприємству поштового звязку «Укрпошта» згідно договору №68 від 27.04.2009 р. (а. с. 11).

Після цього, позивачем на адресу Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 була направлена претензія (а. с. 13) з проханням в строк до 27.05.2010 р. звільнити зайняте приміщення.

Невиконання претензії стало підставою для звернення Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Новофедорівської селищної ради до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, як вже було вказано вище, позивач у справі Новофедорівська селищна рада є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 Сакського району.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення передбачено статтею 321 Цивільного кодексу України.

Як стверджує прокурор та вбачається з довідки Новофедорівської селищної ради №468/03-20 від 10.08.2009 р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не видавався дозвіл на розміщення обєкту торгівлі по АДРЕСА_2; рішення про передачу відповідачеві в оренду спірного майна не приймалося.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів правомірності зайняття ним приміщення по АДРЕСА_2 Сакського району, у той час як власник майна Новофедорівська селищна рада, заперечує наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підстав для зайняття цього приміщення. Таким чином, суд вважає, що відповідачем спірне приміщення зайнято неправомірно.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначає Вищий арбітражний суд України в Листі «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. N 01-8/98 (з наступними змінами та доповненнями), для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними. Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом надається арбітражним судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, у резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій.

В цьому ж Листі суд касаційної інстанції повідомив, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5).

З урахуванням цього, враховуючи, що права позивача на нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 Сакського району є документально підтвердженими (рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності, відповідне свідоцтво про право власності та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно в Єдиному державному реєстрі), приймаючи до уваги відсутність у відповідача законних підстав для зайняття спірного приміщення, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту саме шляхом усунення перешкод в користуванні комунальним майном Новофедорівської територіальної громади Сакського району АР Крим шляхом зобовязання відповідача звільнити нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АР Крим, Сакський район, АДРЕСА_2 та перебувають в комунальній власності Новофедорівської територіальної громади.

Однак, в частині вимог прокурора про визнання протиправними дії відповідача щодо самовільного захоплення нежитлових приміщень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У той же час, способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинним законодавством України не передбачений такий захист цивільного права та інтересу як визнання протиправними дій фізичної особи - субєкта господарської діяльності. Не передбачений чинним законодавством й такий спосіб захисту як визнання недійсним розірвання господарського договору.

Вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту неправомірності дій відповідача, що у свою чергу не призводить до поновлення порушених прав.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин, оскільки зазначене є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому в позові в цій частині має бути відмовлено.

З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50%) згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Усунути Новофедорівській селищній раді (Сакський район, смт. Новофедорівка, вул. Героїв, 2) перешкоди в користуванні комунальним майном Новофедорівської територіальної громади Сакського району АР Крим шляхом спонукання Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (96576, Сакський район, АДРЕСА_1) звільнити нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АР Крим, Сакський район, АДРЕСА_2 та перебувають в комунальній власності Новофедорівської територіальної громади.

3.Відмовити в позові в частині визнання протиправними дії Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (96576, Сакський район, АДРЕСА_1) щодо самовільного захоплення нежитлових приміщень площею 187 кв. м., які знаходяться за адресою: АР Крим, Сакський район, АДРЕСА_2 та перебувають в комунальній власності територіальної громади селища Новофедорівка Сакського району.

4.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (96576, Сакський район, АДРЕСА_1) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 42,50 грн.

5.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (96576, Сакський район, АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.