Рішення № 13315977, 16.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2010Справа №2-28/3064-2010 За позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону (98100, м. Феодосія, вул. Руська, 10) в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6);

2. Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (98112, м. Феодосія, вул. Чкалова, 134).

До відповідача Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (98100, АДРЕСА_1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (01000, м. Київ, вул. Лескова, буд. 9) в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (95000, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32).

Про визнання недійсним та скасування пункту рішення та пункту Додатку до цього рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокурора Свіренко Р.О., посвідчення № 300.

Від позивачів не зявилися, повідомлені належним чином.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи-1 не зявився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи-2 Голіцин О.О гол. ю/к. відділу, довіреність від 21.09.2010р.

Суть спору: Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської міської ради про визнання недійсним п. 3 рішення Феодосійської міської ради 19 сесії 5 скликання № 861 від 31.05.2007р. «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України» та п. 5 додатку № 3 до вказаного рішення № 861 від 31.05.2007р. в частині безоплатної передачі у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у розмірі 0,0750 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення не відповідає закону та прийнято відповідачем з перевищенням повноважень.

08.07.2010 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що позивач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка входить до складу земель, вилучених у військової частини А0289 рішенням відповідача № 117 від 31.05.2002р.

19.07.2010р. від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що рішенням 15 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради від 25.04.2003р. № 737 ОСОБА_1 затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, район магазину «Свитязь», площею 0,075 га., а у квітні 2008р. ОСОБА_1 оформив право власності на зазначену ділянку.

29.07.2010р. від військової прокуратури Феодосійського гарнізону ВМС України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової-землевпорядної експертизи по справі.

02.08.2010р. ухвалою господарського суду провадження у справі було зупинено та призначено проведення судової землевпорядної експертизи.

24.11.2010р. на адресу суду надійшов лист від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому повідомляється про неможливість зробити експертне дослідження, у звязку з несплатою сторонами експертизи.

Враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 7 Інформаційного листа № 01-8/2651 від 27.11.2006р., щодо розгляду судом справи на підставі наявних доказів, у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, повязаних з проведенням судової експертизи та положення ст. 79 ГПК України, ухвалою від 25.11.2010р. суд поновив провадження.

16.12.2010р. від відповідача надійшло клопотання, в якому представник Феодосійської міської ради просив суд відкласти розгляд справи, у звязку з участю в іншому судовому засіданні.

Суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача, з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують неможливість використання відповідачем прав передбачених ст. 28 ГПК України, в частині забезпечення участі своїх представників у справі, кількість яких цією нормою не обмежена.

16.12.2010р. від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Дана заява мотивована тим, що відповідно до договору іпотеки від 14.05.2008р. ОСОБА_1 передав у іпотеку ПАТ «Райффайзен банк Аваль» земельну ділянку, надану спірним рішенням, у якості забезпечення за кредитним договором.

16.12.2010р. ухвалою господарського суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Представники позивачів, відповідача та третьої особи-1 у засідання суду не зявилися, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

У 1983 році рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради депутатів трудящих Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині району відведено у безстрокове користування 153,707 гектарів землі та видано державний акт № 014027 про право постійного користування вказаними земельними ділянками (а. с. 66-68).

25.04.2003р. рішенням № 737 15 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради «Про затвердження актів вибору та обстеження земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» затверджено акти вибору та обстеження земельних ділянок та, зокрема, надано з земель міської ради в користування громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку № 15 площею 0,075 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 (район магазину «Свитязь»).

У 2007 року Комунальним підприємством «Геоінформаційний центр м. Феодосії» вироблено проект землеустрою по відводу земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 (а. с. 93-106).

Рішенням № 861 19 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 31.05.2007 року «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України» та додатком № 3 до даного рішення (а. с. 9-10), а саме п. 5, затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0750 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (район магазину «Свитязь»).

22.04.2008р., на підставі оскаржуваного п. 3 рішення Феодосійської міської ради № 861 від 31.05.2007 року та п. 5 додатку № 3 до вказаного рішення, громадянину ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 реєстраційний №НОМЕР_2.

Прокурор вважає, що п. 3 рішення № 861 від 31.05.2007 року «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України» та додаток № 3 до даного рішення винесено з перевищенням наданих Феодосійській міській раді повноважень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті та статтею 20 Господарського кодексу України. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачені ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України, згідно якої, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття Феодосійської міської радою спірного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом встановлено, що рішенням 3-ої сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради № 117 від 31 травня 2002 року «Про вилучення земельної ділянки у в/ч № А-0289» земельна ділянка площею 4,89 га (територія військового містечка № 6) вилучена з користування в/ч А-0289 та передана до вільних земель міста Феодосії (а. с. 17).

Проте, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2008 року у справі № 2-1/2599-2008 (а. с. 21-24), залишеною без змін постановою Верховного суду України від 24 лютого 2009 року (18-20), визнано недійсним рішення 3-ої сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради № 117 від 31 травня 2002 року «Про вилучення земельної ділянки у в/ч А-0289»; Феодосійську міську раду зобов'язано повернути Міністерству оборони України в особі постійного користувача - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району земельну ділянку площею 4,89 га.

При розгляді справи № 2-1/2599-2008 Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про невідповідність рішення Феодосійської міської ради вимогам закону, зокрема, статтям 31, 34 Земельного кодексу Української РСР, який діяв на той час.

З даною позицією суду апеляційної інстанції погодився Верховний Суд України у постанові від 24 лютого 2009 року.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

З огляду на вимоги статей 122, 124 Земельного кодексу України, згідно з якими компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з передачі земельних ділянок в постійне користування, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи те, що рішення Феодосійської міської ради 3-ої сесії 24-го скликання № 117 від 31 травня 2002 року «Про вилучення земельної ділянки у в/ч А-0289» судом визнано недійсним, то п. 3 рішення № 861 19 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 31.05.2007 року «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України» та додаток № 3 до даного рішення, які є похідними від рішення № 117 від 31 травня 2002 року, також підлягають визнанню недійсним.

Доводи відповідача про відсутність доказів належності земельної ділянки, переданої ОСОБА_1, до складу земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні військової частини А-0289, до її вилучення, є неспроможними з огляду на наступне.

Так, листом № 02-27-5999 від 19.08.2009 року «Про земельну ділянку в/ч А0289» виконавчий комітет Феодосійської міської ради повідомляє про набуття громадянами права власності на земельні ділянки, розташовані на земельній ділянці площею 4,89 га по АДРЕСА_2 в районі магазину «Свитязь», у томі числі громадянин України ОСОБА_1 (а. с. 12-14).

З листів Феодосійського міського відділу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 17.05.2010 року (вих. № 20-07/626, а. с. 15-16) та від 08.12.2010 року (вих. №20-07/1653, а. с. 127-128) також вбачається, що 22.04.2008р. за ОСОБА_1 зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,075 га рег. № НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (район магазину «Свитязь»), для будівництва та обслуговування житлового будинку. Тобто, земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1 входить до складу земельної ділянки площею 4,89га, яка знаходиться у постійному користуванні Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району, на підставі Державного акту на прав користування землею №014027.

Отже, земельна ділянка площею 4,89 га, незаконно вилучена визнаним недійсним рішенням Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 року у в/ч А0289, відповідно до ст.ст. 77, 84 Земельного кодексу України відноситься до земель оборони, перебувала і перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України та не може передаватися до приватної власності або в користування іншим особам.

Відповідно до п. 42 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими земельними ділянками, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 року, землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки.

Крім того, зі змісту п. 45 вказаного Положення вбачається, що передача земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України, можлива лише за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Як пояснив прокурор, рішення Міністром оборони України або начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, про передачу будь-кому земельних ділянок, розташованих на земельній ділянці площею 4,89 га, незаконно вилученої рішенням Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 року у в/ч А0289, не приймалося.

Стаття 155 Земельного кодексу України встановлює, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно Розяснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, який, у даному випадку, представляє інтереси держави.

За викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним п. 3 рішення № 861 19 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 31.05.2007 року «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України» та п. 5 додатку № 3 до даного рішення, цілком обґрунтовано заявлені військовим прокурором Феодосійського гарнізону та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не використав свого права та не надав суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність пункту 3 спірного рішення.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 16.12.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 21.12.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним пункт 3 рішення Феодосійської міської ради 19 сесії 5 скликання № 861 від 31.05.2007 р. «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадян України» та пункт 5 Додатку № 3 до вказаного рішення № 861 від 31.05.2007 р. в частині безоплатної передачі у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у розмірі 0,0750 га.

3.Стягнути з Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, код ЄДРПОУ 36891825) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.

4.Стягнути з Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, код ЄДРПОУ 36891825) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002 , банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 236,00 грн.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.