Рішення № 13315964, 16.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2010Справа №2-17/5100-2010 За позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

До відповідача Приватного підприємства «Мікрозрошування»

про стягнення боргу згідно Договору від 26.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 67041 грн., та штрафу згідно п. 4.3 Договору від 26.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 6704,10 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Голубова І.В., представник

Від відповідача – Фаіз І.В., представник

Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 67041 грн., та штраф в сумі в сумі 6704,10 грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за Договором від 26.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Відповідач у відзиві позов не визнав, та у відзиві переписав виписки із норм законодавства.

Представник відповідача також заявив, що відповідачем був поданий позов про визнання вказаного договору недійсним, але відповідачем також подана заява про залишення цього позову без розгляду.

Представник відповідача також пояснив, що Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради та рішення Сімферопольської міської ради щодо його затвердження не відповідають законодавству.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст. 129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 26 грудня 2008 року предметом договору є участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, в розвитку об’єктів інженерної та соціальної інфраструктури по земельній ділянці, наданій рішенням 43-ї сесії міської ради V скликання від 27.11.2008 року № 680 в довгострокову оренду строком до 2015 року, площею 3,1100 га, в тому числі: земельна ділянка № 1 площею 0,2330 га, земельна ділянка № 2 площею 0,2000 га, земельна ділянка № 3 площею – 2,6770 га; по вул. Бородіна 22, для обслуговування та експлуатації виробничої бази. (п. 1.1).

Згідно п. 2 1.1 Договору Суб’єкт підприємницької діяльності (Приватне підприємство «Мікрозрошування» зобов’язується: протягом двох місяців з дня підписання цього договору порахувати кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 67041 гривень до місцевого (міського) бюджету на розрахунковий рахунок № 31514931700002 код платежу 50110000 в Управління Державного Казначейства в АРК, МФО 824026, ЗКПО 34740405.

Згідно п. 2.1.2 Договору Суб’єкт підприємницької діяльності (Приватне підприємство «Мікрозрошування» зобов’язується: з моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку договору оренди землі, щомісячно, рівними долями до 30-го числа, наступного за звітним місяцем, вносити орендну плату із розрахунку: по земельній ділянці № 1 – 10,38 грн. за 1 кв.м. площі земельної ділянки на рік; по земельній ділянці № 2 – 12,13 грн. за 1 кв.м. площі земельної ділянки на рік; по земельній ділянці № 3 – 3,71 грн. за 1 кв.м площі земельної ділянки на рік до місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя на розрахунковий рахунок № 33219812700004 в управлінні Державного Казначейства в АРК, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 13050200 (за оренду землі).

Згідно п. 4.3 Договору у випадку несвоєчасного внесення платежу згідно пункту 2.1.1 цього договору Суб’єкт підприємницької діяльності сплачує штраф в розмірі 10 % від суми платежу.

Згідно п. 4.4 Договору індексація орендних платежів проводиться у відповідності до діючого законодавства.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний, та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 р. № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому необхідно відмітити, що діючим законодавством не передбачено, що договір не повинен прийматись до уваги ще з будь-яких підстав ніж ті, що пов’язані з його недійсністю (ст. 204, ст. 216 ЦК України).

Однією з підстав визнання договору недійсним є невідповідність його будь-якому законодавству (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Таким чином, якщо договір не відповідає будь-яким нормам законодавства, зацікавлена особа вправі вимагати визнання договору недійсним.

Тобто, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

При цьому необхідно відмітити, що відповідач не надав доказів того, що він реалізував своє право на подання позову щодо визнання договору недійсним.

Так, відповідачем не надано доказів подання відповідного позову до суду та доказів прийняття позову до розгляду чи розгляду судом відповідного позову.

При цьому також необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів та доведенні перед судом їх переконливості.

Також необхідно відмітити, що неуважність не є поважною причиною.

Так, помилка власного недбальства, незнання закону чи неправильне його тлумачення однією зі сторін не є поважною причиною, про що також вказується у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Також необхідно відмітити, що при цьому сам відповідач заявив про те, що він не бажає розгляду поданого ним позову про визнання договору недійсним, та вказує, що ним подано заяву про залишення його без розгляду.

При викладених обставинах суд вважає, що підстав для зупинення провадження по справі не існує.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження по справі може бути зупинене до розгляду справи іншим судом.

Однак, згідно знаходження сторін по Договору про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 26 грудня 2008 року, позов повинен подаватись щодо визнання вказаного договору недійсним до Господарського суду АР Крим.

Таким чином, в даному випадку підстав для зупинення провадження по справі не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом та Вищім господарським судом України.

Також необхідно відмітити, що у даному випадку відповідач вправі був звернутись із зустрічним позовом, однак вказане право не реалізував

При цьому також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу заяви лише до початку розгляду справи по суті.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Посилання відповідача на те, що Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради та рішення Сімферопольської міської ради щодо його затвердження не відповідають законодавству, також не може бути прийняте до уваги, оскільки відсутні докази щодо скасування вказаних актів чи визнання їх недійсними, нечинними чи протиправними.

Більш того, згідно статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органу місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання.

Більш того, про це також вказується в ч.1 ст. 144 Конституції України, яка має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 2 ст. 144 Конституції України, якщо особа вважає, що рішення органу місцевого самоврядування не відповідає законодавству, вона вправі у встановленому законом порядку звернутись до суду.

Окрім цього, згідно п. 3.4.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» з аналогічного випадку, рішення органу місцевого самоврядування не приймається до уваги лише у разі його скасування у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім цього, суд вважає, що позиція відповідача у даному випадку не відповідає основному принципу цивільного права, закріпленому в ст. 3 ЦК України принципу добросовісності.

Так, обов’язки, що є підставою для укладення Договору про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 26 грудня 2008 року органом місцевого самоврядування виконані – відповідачу надано в довгострокову оренду земельну ділянку, що підтверджується рішенням Сімферопольської міської ради від 27.11.2008 року № 680 та Договором № 448-р від 26.12.2008 року.

Тобто, обов’язки, що мають відношення до Договору про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 26 грудня 2008 р. органом місцевого самоврядування виконані.

Однак, відповідач своїх обов’язків, передбачених ст. 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» щодо сплати коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури не виконав, необхідних коштів до бюджету не надійшло.

При цьому також необхідно відмітити про те, що сторони при укладенні договору є рівними.

Тобто, якщо відповідача договір при його підписанні не задовольняв, він вправі був про це заявити, що ним зроблене не було.

Таким чином, відповідач отримав в оренду земельну ділянку, однак, без поважних причин кошти не сплачував, та протягом тривалого часу будь-яких заперечень щодо сплати коштів на розвиток соціально та інженерно-транспортної інфраструктури не заявляв.

Більш того, згідно його гарантійного листа від 09.02.2009 року (вих. № 09/02-П) відповідач підтвердив свій обов’язок щодо сплати вказаних коштів, та просив надати відстрочку платежу до 31.12.2009 року.

Однак, своїх обов’язків, підтверджених вказаним гарантійним листом, до теперішнього часу не виконав.

Таким чином, внаслідок недобросовісності відповідача, та в порушення ст. 3 ЦК України бюджет не отримує тривалий час значні кошти.

Також необхідно відмітити, що згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України неможливість виконання грошового зобов’язання поважною причиною не є.

Відповідачем не надано доказів сплати коштів, передбачених Договором про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 26 грудня 2008 року.

Більш того, виходячи із відзиву відповідача, він сплату не здійснював.

Згідно позову борг складає 67041 грн., штраф складає – 6704,10 грн., та не стягувати вказані суми суд підстав не знаходить.

Відповідачем не представлено доказів погашення заборгованості та штрафу.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази в обґрунтування заперечень не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

При цьому також необхідно відмітити, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо обставин, про які він вказує у відзиві.

Якщо заборгованість та штраф сплачуються в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 3009 від 11 жовтня 2010 року на суму 737,45 грн. (з державного мита), та платіжним дорученням № 3017 від 11 жовтня 2010 року на суму 236,00 грн. (на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Мікрозрошування» (95022, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул. Бородіна, будинок 22; ідентифікаційний код: 20739173) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого 15, ідентифікаційний код: 04055630; р/р 31514931700002 в ГУДК в АРК, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405, код платежу: 50110000 «Цільові фонди, створені органами місцевого самоврядування») борг згідно Договору від 26.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 67041 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мікрозрошування» (95022, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул. Бородіна, будинок 22; ідентифікаційний код: 20739173) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради ((95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого 15, ідентифікаційний код: 04055630; р/р 31514931700002 в ГУДК в АРК, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405, код платежу: 50110000 «Цільові фонди, створені органами місцевого самоврядування») штраф згідно п. 4.3 Договору від 26.12.2008 року про участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 6704,10 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мікрозрошування» (95022, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул. Бородіна, будинок 22; ідентифікаційний код: 20739173) на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради ((95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого 15, ідентифікаційний код: 04055630; р/р 31514931700002 в ГУДК в АРК, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405, код платежу: 24060300 «Інші надходження») судові витрати з державного мита в сумі 737,45 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.