Рішення № 133157511, 07.01.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/2075/25

Номер провадження № 2/0186/246/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2025 року в провадження головуючого - судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30 травня 2013 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №155/2013-Р. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 60 860 гривень на придбання автомобіля марки SAIPA моделі TIBA, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір фіолетовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який мав використовуватися в особистих та сімейних цілях зі сплатою процентів у розмірі 16,8 % річних за користування кредитом. Відповідач зобов`язався у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29 травня 2018 року повернути кредит у розмірі 60 860 гривень, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,7% річних п. 1.4.1. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, шо не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,7% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору щомісячно, один раз на місяць не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності з п.1.3 цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної у п.1.4.цього Договору на рахунок відкритий у банку.

Пунктом 3.4 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення встановлених цим договором порядку та строків сплати періодичних платежів, суми не погашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться банком на рахунки простроченої заборгованості.

Виконання зобов`язань за кредитним договором були забезпечені договором застави транспортних засобів від 30 травня 2013 року.

Відповідно до п.1.1 Договору застави цей договір забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з кредитного договору №155/2013-Р від 30 травня 2013 року (а також договір про внесення змін до нього), укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, згідно якого Заставодавець зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29 травня 2018 року повернути кредит у розмірі 60 860 гривень, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,7% річних п. 1.4.1. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,7% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору застави Предметом застави є автомобіль марки SAIPA моделі TIBA, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір фіолетовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м. Свердловська 28 травня 2013 року.

Також, виконання зобов`язань за кредитним договором були забезпечені Договором поруки №155/2013-Р/П від 30 травня 2013 року.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки №155/2013-Р/П ОСОБА_1 поручається перед Кредитором за виконання Позичальником зобов`язань по кредитному договору №155/2013-Р від 30 травня 2013 року, укладеному між Кредитором та Позичальником, за умовами якого Позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29 травня 2018 року повернути кредит у розмірі 60 860 гривень, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,7% річних п. 1.4.1. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,7% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим Договором.

В порушення взятих на себе зобов`язань Позичальник припинив належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені кредитним договором) сплачувати заборгованість за кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість.

У зв`язку з порушенням Позичальником умов кредитного договору, АБ «УКРГАЗБАНК» був вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц позов банку задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 49 283,34 грн; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по 960,50 грн. з кожного.

08 серпня 2024 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі № 408/1284/19-ц.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо укладення Кредитного договору, щодо отримання кредитних коштів за Кредитним договором, щодо порушення умов Кредитного договору, щодо наявності заборгованості за цим договором встановлено рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц, а тому дані обставини доказуванню не підлягають.

З ухваленням рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц зобов`язання відповідачів за Кредитним договором не припинилися, оскільки ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду). Зазначене рішення суду підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором.

В процесі виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду остаточно була погашена лише 15 травня 2025 року (постанови про закінчення виконавчих проваджень № 76842769 та №76842449 додані).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦІІК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 11.04.2018 у справі No758/1303/15- ц надано висновки про правильне застосування норм права, де зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у гривневому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки це є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Враховуючи триваюче невиконання підтвердженого рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з виконання передбачених Кредитним договором та Договором поруки зобов`язань, у Банку виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України та інфляційних втрат.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 10.04.2018 по справі №910/10156/17. При розгляді даної справи Верховний Суд підтримав висновок Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц вказано, що відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16- ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

Разом з тим, права та інтереси Кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.».

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 по справі № 910/11249/17, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 4.7. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. 4.8. Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Звертає на себе увагу й висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 02.02.2021 по справі №570/2309/15-ц, предметом розгляду якої були вимоги банку про стягнення з позичальника та поручителів, зокрема 3% річних за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зазначеній постанові вказується, що аргументи касаційної скарги про те, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, не заслуговують на увагу, так як наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Вказана правова норма не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов`язання. Разом з тим поручителі не оскаржили рішення суду апеляційної інстанції про стягнення з них інфляційних втрат.

Враховуючи тривале невиконання підтвердженого рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з виконання передбачених Кредитним договором та Договором поруки зобов`язань, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України відповідачі зобов`язані окрім суми боргу також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором на суму вчасно несплаченої відповідачем заборгованості за цим кредитним договором (що включає кредит та проценти), позивачем нараховано: заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року (включно) 2 218,35 гривень, сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року (включно) 7 820,83 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.4 цього Договору Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого Заставодавець порушував вимоги п. 3.3.4. цього Договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього Договору, який збільшується на 0,75 п. п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Станом на 23 вересня 2025 року за порушення умов щодо зобов`язань відносно страхування предмету застави ОСОБА_1 (Кредитний договір №155/2013-Р від 30 травня 2013 року) зобов`язаний сплатити Банку, як заставодержателю, штраф у розмірі 19 332,00 гривень. Період нарахування з 01 травня 2017 року по 29 лютого 2020 року (розрахунок штрафу додається).

Таким чином, враховуючи тривале невиконання відповідачами договірних зобов`язань, передбачених Кредитним договором, Договором Поруки та Договором Застави, Банк просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 10 039,18 гривень; стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за порушення зобов`язань відносно страхування предмету застави в розмірі 19 332 гривень та судові витрати по справі.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити, не заперечує проти заочного розгляду справи; відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку шляхом оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали.

У відповідності до приписів ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, між 30 травня 2013 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №155/2013-Р. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 60 860 гривень на придбання автомобіля марки SAIPA моделі TIBA, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір фіолетовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який мав використовуватися в особистих та сімейних цілях зі сплатою процентів у розмірі 16,8 % річних за користування кредитом. Відповідач зобов`язався у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29 травня 2018 року повернути кредит у розмірі 60 860 гривень, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,7% річних п. 1.4.1. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, шо не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,7% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору щомісячно, один раз на місяць не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності з п.1.3 цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної у п.1.4.цього Договору на рахунок відкритий у банку.

Пунктом 3.4 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення встановлених цим договором порядку та строків сплати періодичних платежів, суми не погашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться банком на рахунки простроченої заборгованості.

Виконання зобов`язань за кредитним договором були забезпечені договором застави транспортних засобів від 30 травня 2013 року.

Відповідно до п.1.1 Договору застави цей договір забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з кредитного договору №155/2013-Р від 30 травня 2013 року (а також договір про внесення змін до нього), укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, згідно якого Заставодавець зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29 травня 2018 року повернути кредит у розмірі 60 860 гривень, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,7% річних п. 1.4.1. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,7% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору застави Предметом застави є автомобіль марки SAIPA моделі TIBA, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір фіолетовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м. Свердловська 28 травня 2013 року.

Також, виконання зобов`язань за кредитним договором були забезпечені Договором поруки №155/2013-Р/П від 30 травня 2013 року.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки №155/2013-Р/П ОСОБА_1 поручається перед Кредитором за виконання Позичальником зобов`язань по кредитному договору №155/2013-Р від 30 травня 2013 року, укладеному між Кредитором та Позичальником, за умовами якого Позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29 травня 2018 року повернути кредит у розмірі 60 860 гривень, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,7% річних п. 1.4.1. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,7% річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим Договором.

В порушення взятих на себе зобов`язань Позичальник припинив належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені кредитним договором) сплачувати заборгованість за кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість.

У зв`язку з порушенням Позичальником умов кредитного договору, АБ «УКРГАЗБАНК» був вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц позов банку задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 49 283,34 грн; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по 960,50 грн. з кожного.

08 серпня 2024 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі № 408/1284/19-ц.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо укладення Кредитного договору, щодо отримання кредитних коштів за Кредитним договором, щодо порушення умов Кредитного договору, щодо наявності заборгованості за цим договором встановлено рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц, а тому дані обставини доказуванню не підлягають.

З ухваленням рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц зобов`язання відповідачів за Кредитним договором не припинилися, оскільки ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду). Зазначене рішення суду підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором.

В процесі виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду остаточно була погашена лише 15 травня 2025 року (постанови про закінчення виконавчих проваджень № 76842769 та №76842449 додані).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦІІК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 11.04.2018 у справі No758/1303/15- ц надано висновки про правильне застосування норм права, де зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у гривневому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки це є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Враховуючи триваюче невиконання підтвердженого рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з виконання передбачених Кредитним договором та Договором поруки зобов`язань, у Банку виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України та інфляційних втрат.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 10.04.2018 по справі №910/10156/17. При розгляді даної справи Верховний Суд підтримав висновок Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц вказано, що відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16- ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

Разом з тим, права та інтереси Кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.».

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 по справі № 910/11249/17, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 4.7. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. 4.8. Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Звертає на себе увагу й висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 02.02.2021 по справі №570/2309/15-ц, предметом розгляду якої були вимоги банку про стягнення з позичальника та поручителів, зокрема 3% річних за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зазначеній постанові вказується, що аргументи касаційної скарги про те, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, не заслуговують на увагу, так як наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Вказана правова норма не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов`язання. Разом з тим поручителі не оскаржили рішення суду апеляційної інстанції про стягнення з них інфляційних втрат.

Враховуючи тривале невиконання підтвердженого рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року по справі №408/1284/19-ц зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з виконання передбачених Кредитним договором та Договором поруки зобов`язань, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України відповідачі зобов`язані окрім суми боргу також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором на суму вчасно несплаченої відповідачем заборгованості за цим кредитним договором (що включає кредит та проценти), позивачем нараховано: заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року (включно) 2 218,35 гривень, сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року (включно) 7 820,83 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.4 цього Договору Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого Заставодавець порушував вимоги п. 3.3.4. цього Договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього Договору, який збільшується на 0,75 п. п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Станом на 23 вересня 2025 року за порушення умов щодо зобов`язань відносно страхування предмету застави ОСОБА_1 (Кредитний договір №155/2013-Р від 30 травня 2013 року) зобов`язаний сплатити Банку, як заставодержателю, штраф у розмірі 19 332,00 гривень. Період нарахування з 01 травня 2017 року по 29 лютого 2020 року (розрахунок штрафу додається).

Враховуючи невиконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором, договором поруки, позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає, що матеріалами справи доведено укладення 30 травня 2013 року між ПАТ АБ УКРГАЗБАНК" та відповідачами кредитного договору №155/2013-Р, договору застави, договору поруки №155/2013-Р/П.

Однак, відповідачі належним чином свої зобов`язання не виконували, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем склалася заборгованість.

Враховуючи, що відповідачі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, договором поруки належним чином не виконують, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Оскільки позовні вимоги задоволено, суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 612, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265, 267,280-283 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" заборгованість за кредитним договором №155/2013-Р від 30 травня 2013 року в розмірі 10 039 (десяти тисяч тридцяти дев`яти) гривень 18 копійок, з яких: заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року (включно) - 2 218,35 гривень та сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року (включно) - 7 820,83 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" штраф за не стахування предмета застави за договором застави від 30 травня 2013 року в розмірі 19 332 (дев`ятнадцяти тисяч трьохста тридцяти двох) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" судовий збір по справі в розмірі 1 211 (однієї тисячі двохста одинадцяти) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "УКРГАЗБАНК" судовий збір по справі в розмірі 1 211 (однієї тисячі двохста одинадцяти) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "УКРГАЗБАНК", код ЄДРПОУ 23697280, адреса: вул.Єреванська, буд.1, м.Київ.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований по АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлений 07 січня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.