Постанова № 13315697, 17.12.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-5565/10/2370 17 грудня 2010 року м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача Демиденка А.Г. за довіреністю; відповідача Татаровського В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Чигиринське»Чигиринської міської ради до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про визнання дій неправомірними та скасування рішення від 26.10.2010 року № 323,

ВСТАНОВИВ:

КП «Чигиринське»Чигиринської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 26.10.2010 р. № 323.

Позивач зазначав, що з наданого відповідачем розрахунку фінансові санкції нараховано за період з 20.01.2010 р. по 29.09.2010 р., натомість в період з 10.07.2010 р. по 18.08.2010 р. рішенням відповідача № 265 та в період з 25.05.2010 р. по 30.06.2010 р. рішенням відповідача № 210 вже були накладені фінансові санкції та здійснено нарахування пені. Також позивач зазначає, що відповідачем не враховується те, що КП «Чигиринське»не є прибутковою організацією і всі фінансові обрахунки закладено в тарифи надання комунальних послуг населенню, цо на сьогодні є збитковими, нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився,проти його задоволення заперечував,в обґрунтування зазначив,що УПФУ в Чигиринському районі не порушувало вимоги законодавства,яким врегульоване питання сплати страхових внесків суб'єктами спрощеної системи оподаткування та на підставіст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»правомірно прийнято рішення про застосування штрафу у розмірі 10 % та нарахування пені в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, що розрахована за кожний день прострочення платежу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Комунальне підприємство «Чигиринське»є суб'єктом підприємницької діяльності та з 24.07.2007 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 35289128).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною девятою статті 106 Закону №1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту другого цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладені вище положення Закону №1058-IV за порушення платіжної дисципліни позивачем прийнято рішення від 26.10.2010 р. № 323 про застосування штрафу у сумі 3 965 грн. 28 коп. та нарахування пені у сумі 9 029 грн. 21 коп.

Вирішуючи даний спір, суд перш за все зазначає, що штраф у сумі 3 965 грн. 28 коп. та нарахування пені у сумі 9 029 грн. 21 коп. застосовано за період з 20.01.2010 р. по 29.09.2010 р. за який відповідач не сплачував страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Посилання представника позивача на те, що оскаржуване рішення включає періоди сплати, що зазначено в рішенні № 265 від 18.08.2010 р. та в рішенні № 210 від 09.07.2010 р. є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Із аналізу наданих суду розрахунків до вказаних рішень вбачається, що періодом розрахунку спірного рішення є період з 20.01.2010 р. по 29.09.2010 р., а періодом розрахунку рішення № 265 є період з 10.07.2010 р. по 18.08.2010 р., періодом розрахунку рішення № 210 є період з 25.05.2010 р. по 30.06.2010 р. За таких обставин суд зауважує, що періоди розрахунків є різними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв рішення від 26.10.2010 р. № 323 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій УПФУ в Чигиринському районі в частині зміни призначення платежу суд враховує, що за приписами частини 5 статті 106 Закону № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З огляду на викладене суд не приймає помилкові міркування позивача як доказ та не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 89, 94, 159, 160, 162, КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 22 грудня 2010 р.

СуддяЛ.В.Трофімова