Постанова № 13315501, 14.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2010 р. № 2а- 13557/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

суддів - Ральченко І.М., Панченко О.В.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача Малахова Н.В., відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків №0000250843/0 від 29.09.2010 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1774667,00 грн., з яких: 1227685,00 грн. - за основним платежем, 546982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач керувався помилковими висновками, зробленими під час проведення документальної невиїзної перевірки правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-червень 2010 року по правовим відносинам з ТОВ «Опторгзапчасть», ТОВ «Агро Строй Комплекс», ТОВ «Агро-Инвест», зафіксованими в акті перевірки №3244/43-010/466573605 від 01.09.2010 р. На даний акт позивачем подано заперечення, які відповідачем розглянуто та відхилено.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала у повному обсязі. Не погоджуючись з висновком відповідача щодо заниження податку на додану вартість на суму 2077698,00 грн., позивач пояснив, що відповідачем зменшений податок на додану вартість за отримані товари (послуги) від контрагентів. Однак, сума податку на додану вартість була задекларована на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, які на час виписки податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Товар та послуги були отримані позивачем, сплачені по безготівковому рахунку та використані в господарської діяльності. Висновок про зменшення позивачем податку на додану вартість був зроблений відповідачем лише на підставі того, що податкову звітність контрагентів податкові інспекції не визнали податковою. Вважає, що робити такий висновок Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові позбавлена права без дослідження первинних документів господарської діяльності підприємства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

У запереченнях на позов зазначає, що позивачем були порушені вимоги п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, а саме між задекларованою сумою податкового кредиту позивача та сумами податкових зобовязань його контрагентів, виявлена розбіжність. Податкові декларації контрагентів, не були визнані податковими інспекціями як податкова звітність, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 2077698,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське»(далі ТОВ «Мар'їнське») зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.08.2002 р. та є платником податку на додану вартість.

16.01.2002 р. між ДП НАК «Надра України «Полтаванафтогазгеологія»та ЗАТ «Енергія-95» укладено договір про спільну діяльність.

Між ТОВ «Мар'їнське»та ТОВ «Енергія-95» 17.07.2007 р. укладено договір про спільну діяльність (нова редакція) на підставі договору №10-03/2002 від 16.01.2002 р.

ТОВ «Мар'їнське»та ТОВ «Енергія-95», на підставі договору про спільну діяльність №10-03/2002 від 16.01.2002 р., є платниками податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100057875.

31.08.2010 р. фахівцем Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові проведена невиїзна документальна перевірка правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-червень 2010 року по правовим відносинам з ТОВ «Опторгзапчасть», ТОВ «Агро Строй Комплекс», ТОВ «Агро-Инвест».

За наслідками проведення документальної невиїзної перевірки відповідачем складено акт перевірки №3244/43-010/466573605 від 01.09.2010 р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: - порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168\97-ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2077698,00 грн.

На підставі акту перевірки №3244/43-010/466573605 від 01.09.2010 р., 29.09.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000250843/0 на загальну суму 1774667,00 грн., у тому числі за основним платежем 1227685,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 546982,00 грн.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість, відповідач посилався на п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: факт не подачі податкової декларації по податку на додану вартість контрагентами позивача, свідчить про відсутність здійснення ними господарської діяльності та відповідно відсутності виникнення податкових зобовязань, звідси у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних виданих контрагентами позивача.

Згідно наданих позивачем копій договорів, судом встановлено, що позивачем були укладені договори з наступними постачальниками ТОВ «Опторгзапчасть», ТОВ «Агро Строй Комплекс», ТОВ «Агро-Инвест».

Із матеріалів справи вбачається, що 04.01.2010 р. ТОВ «Мар'їнське»та ТОВ «Енергія-95» уклали договір №4/1-1 з ТОВ «Опторгзапчасть» на поставку матеріалів технічного забезпечення виробництва та специфікація №3 та №4 до договору.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними виписаними ТОВ «Опторгзапчасть»: №1462 від 03.03.2010 р., №1499 від 04.03.2010 р., №2340 від 02.04.2010 р.

На адресу покупця були виписані податкові накладні: №1462 від 03.03.2010 р., №1499 від 04.03.2010 р., №2340 від 02.04.2010 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Опторгзапчасть» зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

05.05.2010р. ТОВ «Мар'їнське»та ТОВ «Енергія-95» уклало договір з ТОВ «Агро-Инвест»№5/5-2 на поставку матеріалів технічного забезпечення виробництва.

Також на адресу покупця були виписані видаткові накладні: №4015 від 06.05.2010 р., №4010 від 05.05.2010 р. та податкові накладні - №4015 від 06.05.2010 р., №4010 від 05.05.2010 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Агро-Инвест» зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів, що містяться в матеріалах справи.

ТОВ «Мар'їнське»та ТОВ «Енергія-95» уклали договори на виконання робіт з ТОВ «Агро Строй Комплекс», а саме, №1/4-1 від 01.04.2010 р., №5/5-1 від 05.05.2010 р., №1/6-2 від 01.06.2010 р.

Згідно з актами приймання будівельних робіт №1 за квітень 2010 року по договору №1/4-1 від 01.04.2010 р., №1 за травень 2010 р. по договору №5/5-1 від 05.05.2010 р., №1 за червень 2010 р. №1/6-2 від 01.06.2010 р. вказані будівельні роботи виконані в повному обсязі та претензій немає.

На адресу покупця були виписані податкові накладні: № 1682 від 30.04.2010 р., №4010 від 31.05.2010 р., №6002 від 30.06.2010 р.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Помилковим є думка відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на ненадання звітності ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Агро-Инвест», ТОВ «Агро строй комплекс», які є поставщиками товару (послуг) для позивача.

Суд встановив, що вказані підприємства подавали податкову звітність до податкової інспекції за квітень, травень 2010 року, але вона не визнана податковою звітністю.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Агро-Инвест», ТОВ «Агро строй комплекс», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності усіма контрагентами фірми.

Закон України «Про податок на додану вартість»не має відповідних норм, які б зобовязували покупця слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку продавця товарів.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі не подача податкової звітності, або не визнання звітності інспекцією податковою, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Агро-Инвест», ТОВ «Агро Строй Комплекс»знаходяться на обліку в податкових та зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва платника ПДВ:

ТОВ «Оптторгзапчасть»- свідоцтво №100265605 від 04.022010 р. видано ДПІ в Бабушкинском районі м. Дніпропетровська;

ТОВ «Агро-Инвест», свідоцтво №100165353 видано ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська;

ТОВ «Агро Строй Комплекс»свідоцтво №100190363 видано ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Податкові накладні складені ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Агро-Инвест», ТОВ «Агро Строй Комплекс»на адресу позивача відповідають вимогам чинного законодавства, суми податку на додану вартість вказані у податкових накладних правомірно віднесло до складу податкового кредиту.

Суд врахував висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса №9687 від 12.11.2010р., згідно якого встановлено, що висновки акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №3244/43-010/466573605 від 01.09.2010 р. законодавчо необґрунтовані та документально не підтверджені.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів відповідну норму права, згідно якої на визначення податку на додану вартість прямо та безумовно повязано з фактом подачі податкової звітності контрагентами.

Одночасно з цим суд зауважує, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про незаконність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000250843/0 від 29.09.2010 р.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення є правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків №0000250843/0 від 29.09.2010 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1774667,00 грн., з яких: 1227685,00 грн. - за основним платежем, 546982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" (код 32132742, 61002, м.Харків, вул. Сумська, 88) судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2010 р.

Головуючий суддя Бартош Н.С.

судді Ральченко І.М.

Панченко О.В.