Постанова № 13314394, 20.08.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2010 р. № 2а-6828/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

секретаря судового засіданняКунинець А.С.,

за участю:

представника позивача: Павлишина І.А.;

представник відповідача 1: не зявився;

представника відповідача 2: Дуфанець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»до Головного управління Держкомзему у Львівській області, Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»(далі ТзОВ «Мостнафта») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у Львівській області, Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки, погоджений 26.09.2008 року Головним управлінням Держкомзему у Львівській області та п. 3 розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 23.10.2008 року № 634, яким встановлюється вимога сплати втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 311894 грн. 00 коп.

Підставами подання позову є протиправна вимога голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва. Позовні вимоги мотивований тим, що ТзОВ «Мостнафта»придбало земельну ділянку від фізичних осіб, які використовували її для ведення особистого селянського господарства, а не для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, у звязку з чим, на думку позивача, розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, погоджений Головним управлінням Держкомзему у Львівській області та розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області в частині вимоги сплати втрат сільськогосподарського виробництва є незаконними та підлягають скасуванню.

Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області подала до суду заперечення від 18.11.2009 року, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В запереченні на адміністративний позов зазначає, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському та лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, неповязаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Крім того, ч. 1 ст. 208 Земельного кодексу України вичерпно встановлює статус використання земельних ділянок при звільненні від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Ухвалою суду від 11.05.2010 року, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва закрито.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що земельні ділянки особистого селянського господарства не використовуються позивачем для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, а використовуються для власних потреб, а отже при їх вилученні втрати сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки не відшкодовуються. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області в судовому засіданні проти позову заперечила. Додатково пояснила, що твердження позивача про звільнення його від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок придбання у фізичних осіб земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із зміною їх цільового призначення є безпідставним, оскільки землі сільськогосподарських угідь вилучені для потреб, неповязаних із сільськогосподарським виробництвом, не підпадають під вимоги ч. 1 ст. 208 Земельного кодексу України.

Головне управління Держкомзему у Львівській області явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлено про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомило, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

ТзОВ «Мостнафта», яке знаходиться за адресою: 81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Галицька, буд. 64, 15.05.1998 року зареєстроване державним реєстратором Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як юридична особа, ідентифікаційний код 25556141, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 368747 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТзОВ «Мостнафта»придбано у фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки, які розташовані на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення земельних ділянок ведення особистого селянського господарства, що підтверджується договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 18.06.2008 року, зареєстрованими в реєстрі за № 1893, № 1882 та № 1887.

Згідно з державним актом від 27.10.2008 року, серії ЯЕ № 553279 про право власності на земельну ділянку, загальна площа земельної ділянки, яка розташована на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1,20 га та перебуває у власності ТзОВ «Мостнафта». Цільове призначення (використання) земельної ділянки будівництво комплексу дорожнього сервісу.

Як вбачається з довідки від 21.06.2010 року № 01-129, ТзОВ «Мостнафта»виробництвом, переробкою і продажею сільськогосподарської продукції не займається, що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за 2008 рік.

Судом встановлено, що відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення земельної ділянки з ведення підсобного сільського господарства на будівництво комплексу дорожнього сервісу за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, на території Підберізцівської сільської ради, погодженого 26.09.2008 року начальником Головного управління Держкомзему у Львівській області, згідно з розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області виставлена вимога про сплату позивачем втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 311894 грн. 00 коп.

Спір між сторонами виник щодо правомірності розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, в частині вимоги щодо сплати ТзОВ «Мостнафта»втрат сільськогосподарського виробництва.

Суд зазначає, що загальні положення встановлення та зміни цільового призначення земель регулюється ст. 20 Земельного кодексу України від 25.01.2001 року № 2768-ІІІ (далі ЗК України).

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, який визначає та детально врегульовує механізм зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадян або юридичних осіб є Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502.

Згідно з положенням цього нормативного акту, погодження проекту відведення земельної ділянки по зміні її цільового призначення органом місцевого самоврядування та відповідними державними органами і затвердження його органом виконавчої влади є достатньою підставою для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням. Жодним нормою зазначеного вище Порядку не передбачено обовязку сплати втрат сільськогосподарського виробництва власником земельної ділянки при зміні її цільового призначення.

Відповідно до ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Їх вилучення проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частина 10 вказаної вище статті передбачає, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

З положень ст. 149 ЗК України вбачається, що підставою вилучення (викупу) земельних ділянок є суспільні потреби, суспільна необхідність та інші потреби за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Частина 2 ст. 207 ЗК України визначає підстави відшкодування втрат спричинені вилученням (викупом) земель. Положення цієї статті передбачають вилучення (викуп) земельних ділянок у постійних користувачів або у власників, при викупі для потреб, не повязаних із сільськогосподарським чи лісогосподарським виробництвом.

Частини 2 і 3 ст. 207 цього Кодексу встановлюють вичерпний перелік випадків відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЗК України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не повязаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Із системного аналізу норм ЗК України вбачається, що обовязковими умовами відшкодування втрат є використання сільськогосподарських угідь, як основного засобу виробництва у сільськогосподарському та лісогосподарському господарстві та вилучення таких земель для несільськогосподарських потреб.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство»визначено, що особисте селянське господарство це господарська діяльність, яка проводиться з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Таким чином, суд дійшов висновку, що земельні ділянки особистого селянського господарства не використовуються для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, а використовуються для власних потреб, а отже при їх вилученні втрати не відшкодовуються.

Судом встановлено, що відчуження земельної ділянки (обєкта права власності) у особи та переходу права власності на цей обєкт до іншої особи не відбулося. При цьому, право власності на земельну ділянку як було до зміни її цільового призначення у позивача, так за ним і залишилося після прийняття рішення про його зміну. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється без її вилучення (викупу) у власників, а тому, підстав для відшкодування зазначених вище втрат немає.

Крім того, суд зазначає, що аналогічна правова позиція підтримується Державним комітетом України по земельних ресурсах, що підтверджується листом від 04.02.2006 року № 14-13-7/857 про надання розяснення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задоволити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 23.10.2008 року № 634 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення ТзОВ «Мостнафта»з ведення підсобного сільського господарства на будівництво комплексу дорожнього сервісу на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту».

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»(місцезнаходження: 81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Галицька, буд. 64, код ЄДРПОУ 25556141) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 серпня 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.