Постанова № 13314372, 02.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 р. Справа № 2а-7124/09/1370

09 год. 48 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.,

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Боберя А.М.;

представник відповідач: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евросеть-ЗХД»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евросеть-ЗХД»(далі ТзОВ «Евросеть-ЗХД») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова: від 21.10.2009 року № 0006401521/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 51972 грн. 30 коп.; від 24.11.2009 року № 0000562341/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 30481 грн. 10 коп. та від 17.02.2010 року № 0000272321/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 143609 грн. 00 коп.

Ухвалами суду від 30.03.2010 року та 29.04.2010 року адміністративні справи № 2а-343/10/1370 і № 2а-1642/10/1370 за аналогічними позовами ТзОВ «Евросеть-ЗХД»до ДПІ у Галицькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2009 року № 0000562341/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 30481 грн. 10 коп. та від 17.02.2010 року №0000272321/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 143609 грн. 00 коп. - обєднані в одне провадження із справою № 2а-7124/09/1370.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Додатково пояснив, що п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР врегульовує порядок складання податкової накладної продавцем і не містить жодної вимоги щодо включення або невключення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду. Крім того, зазначає, що вказаним Законом передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Подав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача та заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця. Вважає, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким право не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

05.10.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2009 року, за наслідками якої складено акт № 2284/15-2/34167782, яким встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за липень 2009 року податкових накладних минулих періодів. В акті перевірки зроблено висновок, що ТзОВ «Евросеть-ЗХД»порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 49497 грн. 43 коп. та відповідно занижено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 49497 грн. 43 коп.

На підставі вказаного акту, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 0006401521/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 49497 грн. 43 коп. та застосовано штрафні санкції на суму 2474 грн. 87 коп., разом 51972 грн. 30 коп.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 0006401521/0 ДПІ у Галицькому районі м. Львова є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки тільки з моменту отримання податкових накладних, тобто у липні 2009 року, у ТзОВ «Евросеть-ЗХД»виникло право на податковий кредит, відповідно в цьому ж місяці суми, підтверджені податковими накладними, були включені до складу податкового кредиту в податковій декларації, що відповідає чинному законодавству. Позивач зазначає, що п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не регулює питання щодо формування податкового кредиту, а тому не міг бути ним порушений.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Суд вважає, посилання відповідача на дану норму, як на підставу порушення позивачем законодавства щодо порядку формування податкового кредиту, безпідставним та необґрунтованим, оскільки дана норма врегульовує порядок складання податкової накладної продавцем і не містить жодної вимоги щодо включення або невключення податкових накладних до складу податкового кредиту чого чи іншого звітного періоду покупцем.

Крім того, відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що ТзОВ «Евросеть-ЗХД» отримало податкові накладні за минулі звітні періоди у липні 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, форма якого затверджена наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244.

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено ведення реєстру отриманих податкових накладних, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Обовязку щодо наявності будь-яких інших документальних підтверджень отримання податкових накладних, зокрема, як вимагалося представником відповідача, конверта, в якому поступила податкова накладна, законодавством не встановлено.

З моменту виникнення права на податковий кредит, тобто в липні 2009 року ТзОВ «Евросеть-ЗХД»включило до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними минулих періодів, що не суперечить Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку відповідача, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку платника податку включати в податковій декларації до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковою накладною, в той самий звітний період, коли виникло податкове зобовязання. Таким чином, даний аргумент відповідача суд вважає невмотивованим та безпідставним.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.10.2009 року № 0006401521/0, на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, застосовано до ТзОВ «Евросеть-ЗХД»штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2474 грн. 87 коп.

Судом встановлено, що такий розмір штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний Закон встановлює цю санкцію у чітко визначеному розмірі. Так, відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Крім того, позивачем подано податкову декларацію по податку на додану вартість у строки визначені законодавством, про що свідчить повідомлення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про отримання звітності.

Також, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 21.10.2009 року № 0006401521/0 міститься невідповідність встановленого порушення з порушенням встановленим у акті, на підставі якого приймалось вказане податкове повідомлення-рішення. Так, в акті зафіксовано порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(ця норма визначає строк подачі податкової декларації 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця). Проте, як зазначено вище, податкова декларація з ПДВ за липень 2009 року була подана вчасно, а саме 18.08.2009 року, що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, суд вважає, що вказане, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем не вчинялось.

Таким чином, застосування до ТзОВ «Евросеть-ЗХД»штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2474 грн. 87 коп. є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районіт м. Львова від 24.11.2009 року № 0000562341/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 23447 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції на суму 7034 грн. 10 коп., разом 30481 грн. 10 коп., суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, ТзОВ «Евросеть-ЗХД»порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та відповідно занижено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету. При цьому, цим Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання права на податковий кредит.

Судом встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року, за наслідками якої складено акт № 2953/23-409/34167782 від 16.11.2009 року

В акті перевірки від 16.11.2009 року № 2953/23-409/34167782 встановлено порушення ТзОВ «Евросеть-ЗХД»п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді серпень 2009 року, на загальну суму 23447 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки від 16.11.2009 року № 2953/23-409/34167782 ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2009 року № 0000562341/0, в якому вказано про порушення п.п. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 30481 грн. 10 коп., де 23447 грн. 00 коп. - основний платіж, а 7034 грн. 10 коп. штрафна (фінансова) санкція.

У вказаному вище акті перевірки, відповідачем робиться висновок, відповідно до якого, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. При формуванні податкового кредиту платник податку має право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Суд зазначає, що наведення неправомірних тверджень є порушенням вимоги п. 2.3.4 Порядку затвердженого Наказом ДПА від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», яким передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Таким чином, дана норма Закону врегульовує порядок складання податкової накладної продавцем і не містить жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, відповідно до норм п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»подання заяви із скаргою на постачальника, що несвоєчасно надав податкову накладну є його правом, а не обовязком.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вже зазначалося вище, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та те, що ТзОВ «Евросеть-ЗХД»отримано від продавців податкові накладні лише в серпні 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних форма якого затверджена наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, висновки зроблені в акті перевірки від 16.11.2009 року № 2953/23-409/34167782 є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про податок на додаток на додану вартість»не встановлює обовязку платника податку включати в податковій декларації до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковою накладною в той самий звітний період, коли виникло податкове зобовязання.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту відсутності правопорушення, зафіксованого в акті перевірки, суд вважає протиправним застосування до ТзОВ «Евросеть-ЗХД» штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 17.02.2010 року № 0000272321/0, яким ТзОВ «Евросеть-ЗХД»визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 143609 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Як вбачається з заперечень представника відповідача, ТзОВ «Евросеть-ЗХД»порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та занижено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету. Крім того, зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості для платника податку на додану вартість приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання права на податковий кредит.

Судом встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2009 року, за наслідками якої складено акт № 3437/23-209/34167782 від 12.02.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки від 12.02.2010 року № 3437/23-209/34167782, сума ПДВ по податкових накладних минулих періодів становить 119674 грн. 30 коп. При цьому, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Евросеть-ЗХД»не подавались до ДПІ у Галицькому районі м. Львова разом із податковою декларацією з ПДВ за грудень 2009 року заяви із скаргою на постачальників та зазначено, що при формуванні податкового кредиту платник податку має право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про порушення ТзОВ «Евросеть-ЗХД»п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 119674 грн. 30 коп.

На підставі вказаного акту, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2010 року № 0000272321/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 143609 грн. 00 коп., де 119674 грн. 00 коп. основний платіж, а 23935 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція.

Суд зазначає, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Крім того, податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Таким чином, дана норма Закону України «Про податок на додану вартість»врегульовує порядок складання податкової накладної продавцем і не містить жодної вимоги щодо включення або невключення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та те, що ТзОВ «Евросеть-ЗХД»отримано від продавців податкові накладні лише в грудні 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, суд вважає висновки зроблені в акті перевірки від 12.02.2010 року № 3437/23-209/34167782 необґрунтованими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 17.02.2010 року № 0000272321/0, яке винесено на підставі акту перевірки від 12.02.2010 року № 3437/23-209/34167782, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові санкції) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 21.10.2009 року № 0006401521/0; від 24.11.2009 року № 0000562341/0; від 17.02.2010 року № 0000272321/0.5

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Евросеть-ЗХД»(місцезнаходження: 79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 34167782) судові витрати у розмірі 10 грн. 20 коп. (десять гривень двадцять копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 червня 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.