Постанова № 13314213, 22.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4023/09/0770

рядок статзвіту 2.11.1

код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання - Краснової О.Р.

з участю:

представника позивача Гримут І.В.

представника відповідача - Борсенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад" до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач юридична особа - Відкрите акціонерне товариство "Агропромислова група Закарпатський сад" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 15 липня 2009 року за № 0000032650/0 та від 18 вересня 2009 року за №0000032650/1, якими йому визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 10888 892,00 грн. в тому числі 8259261,33 грн. основного платежу та 3629630,67 грн. штрафні ( фінансові) санкції, мотивуючи неправомірністю таких, оскільки він не може нести відповідальність за будь які протиправні дії своїх контрагентів та не зобовязаний відслідковувати ланцюжок поступлення товарів.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні їм пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, з мотивів викладених у запереченнях, зокрема пояснивши, що спірні повідомлення рішення є правомірними, оскільки в ході перевірки було встановлено, що Договори укладені 15.04.2008 року, додаткова угода від 25.06.2008 року до договору від 15.04.2008 року, договір від 30.06.2008 року, додаток № 1 до договору від 30.06.2008 року між ТОВ «Міжнародна промислово комерційна фірма «Акт Європа Дніпро» та ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад»на поставку товарів є нікчемними ( недійсними в силу закону), оскільки вони були направлені лише на незаконне заволодіння майном держави несплатою ПДВ та податку на прибуток, безпідставне формування податкового кредиту по ПДВ за червень місяць 2008 року у розмірі 7259261,33 грн. та податкового кредиту по ПДВ за жовтень місяць 2008 року у розмірі 7259261,33 грн., формування валових витрат на загальну суму 87 111 136,00 грн., несплату зобовязань з ПДВ за червень 2008 року у розмірі 7259261,49 грн. по передачі майна ВАТ « АПГ «Закарпатський сад»на користь ВАТ «Сведбанк», а не для настання реальних господарських результатів. Просив суд відмовити в задоволенні позову як безпідставному.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що в період з 16.06.2009 року 30.06.2009 року відповідачем було здійснено перевірку ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій між ВАТ МПКФ «АКТ Європа Дніпро»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року. Згідно Акту № 12/23-50/00413771 від 30.06.2009 року перевірка здійснювалась на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 22.05.2009 року по кримінальній справі № 1600809, порушеної 20.01.2009 року відносно головного бухгалтера ВАТ АПГ «Закарпатський сад»ОСОБА_5 за ст. 212 ч.3 КК України ( на день подання позовної заяви постанова про порушення кримінальної справи від 20.01.2009 року скасована постановою Ужгородського міськрайонного суду від 13.07.2009 року та така набрала законної сили).

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад»п. п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме таким включено до податкового кредиту витрати на придбання товарно матеріальних цінностей у сумі 7259261,33 грн., які не призначались для їх використання в господарській діяльності.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 15 липня 2009 року було прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000032650/0, яким ВАТ « Агропромислова група «Закарпатський сад»визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 10888 892,00 грн. в тому числі 8259261,33 грн. основного платежу та 3629630,67 грн. штрафні ( фінансові) санкції.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив таке до ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області. Рішенням від 18.09.2009 року ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області в задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення - рішення від 15.07.2009 року за № 0000032650/0 залишено без змін, на підставі якого18 вересня 2009 року було прийнято податкове повідомлення рішення за №0000032650/1.

Правомірність вищезазначених податкових повідомлень рішень і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так, у ході розгляду справи судом встановлено, що 15.04.2008 року між ТОВ «Міжнародна промислова комерційна фірма «АКТ Європа Дніпро»( продавець) та ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»( покупець) було укладено угоду на постачання продукції.

Згідно п. 1.1 даного договору, продавець зобовязується продати та передати у власність покупця та здійснити монтаж для виготовлення виноробної та спиртової продукції, а покупець зобовязується прийняти товари від продавця та виконану роботу та оплатити їх загальну вартість на умовах цього договору.

Підпунктом 2.1 Договору визначено, що якість товарів, що постачаються згідно умов Договору повинна відповідати затвердженим ГОСТам та підтверджуватись сертифікатом якості заводу виробника.

Пункт 3.3 Договору передбачає, що на кожну партію товару, продавець в обовязковому порядку надає покупцю наступні документи:

-рахунок фактуру,

-видаткову накладну,

-податкову накладну,

-сертифікат якості.

Оплата вартості згідно п. 5.3 Договору здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання Сторонами акту прийняття передачі виконання робіт

Судом встановлено, що 17.06.2008 року між вищезазначеними сторонами було складено акт приймання передачі товарів за кількістю.

Як вбачається з Акту ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»отримав товари за специфікацією на суму 43555568,00 грн.

17.06.2008 року ТОВ «Міжнародна промислова комерційна фірма «АКТ Європа Дніпро»видала видаткову накладну №22 та податкову накладну для ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»на загальну суму 43555568,00 грн.

25.06.2008 року відбулося приймання передача товару за якістю, про що свідчить відповідний Акт. Згідно висновку комісії якість товару не відповідає заявленій Продавцем. Вказані в Акті недоліки повинні бути виправлені за рахунок Продавця в строки, передбачені домовленістю сторін, товар з вказаними недоліками не придатний до монтування Продавцем згідно з Договором від 15.04.2008 року.

За висновком податкового органу вищезазначений Акт є нікчемним, так як згідно п.3.3 Договору від 15.04.2008 року, продавець повинен був надати покупцю сертифікат якості заводу виробника.

Однак такі висновки не можуть бути прийняті судом до уваги, з врахуванням наступного.

Якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби" (ДСТУ 2925-94).

Згідно з положеннями ч.1 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якість продукції охоплює не лише споживчі, але й технологічні властивості продукції, конструкторсько-художні особливості, надійність і т. п.

У договорі якість товару визначається шляхом вказівки на нормативні документи із стандартизації або показників якості (кількісних характеристик товару, надійності, безпеки, енергоспоживання, ергономічних, екологічних, естетичних та ін.) товару. Якщо сторони обирають другий спосіб формування умов з якості товару, вони викладаються у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

Як вбачається із спірного договору таким не передбачено вищезазначений спосіб формування умов якості товару, а отже до такого слід застосовувати ч. 2 ст. 673 ЦК України, якою передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Конкретна мета набуття товару може бути прямо вказана в договорі або повідомлена продавцю в процесі переддоговірних контактів сторін.

У відповідності до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що сторони мали право при виявлені дефектів поставленого товару на укладення додаткової угоди щодо їх усунення.

Окрім того, у ході розгляду справи судом встановлено, що при здійсненні перевірки податковим органом зясовано, що ТОВ «Міжнародна промислова комерційна фірма «АКТ Європа Дніпро»на підставі договору від 07.02.2008 року придбала вищезазначену продукцію у ЗАТ «Третя Київська оптова база», яка в свою чергу придбала її у ТОВ «Едельвейс ВВ».

Здійснюючи перевірку по ланцюжку постачання відповідач прийшов до висновку, що товар позивачу не передавався, а тільки оформлялися відповідні документи про його передачу, так як загальна вартість продажу продукції на всіх стадіях продажу є тотожною та складала 43555568,00 грн. в тому числі ПДВ 7259261,33 грн. При чому ТОВ «Едельвейс ВВ»в декларації з податку на прибуток за 2- квартал 2008 року та декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2008 року відповідну операцію не відобразило, окрім цього, з аналізу діяльності такого по поданих деклараціях, встановлено продаж товарів підприємством на 600000 грн., а тому через відсутність достатніх коштів було неможливим здійснити поставку ЗАТ «Третя Київська оптова база», вартість якої становила 43555568,00 грн.

Окрім того, перевіркою зроблено висновок про обізнаність сторін в протиправності своїх дій так як директор ЗАТ «Третя Київська оптова база»ОСОБА_6 був колишнім директор ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»та одночасно зареєстрований як приватний підприємець у смт. Королево, вул. Київська, буд.8, а ТОВ «Міжнародна промислова комерційна фірма «АКТ Європа Дніпро»є засновником ЗАТ «Третя Київська оптова база». При чому встановлено, що вказані підприємства за юридичними адресами фактично не значаться. Крім цього, ОСОБА_7 є засновником ВАТ «АПГ «Закарпатський сад», а також засновником ЗАТ «Третя Київська оптова база», а ОСОБА_8, є засновником ТОВ «АПГ «Закарпатський сад»та ТОВ «Едельвейс ВВ»та одночасно є директором ТОВ «Міжнародна промислова комерційна фірма «АКТ Європа Дніпро».

Крім цього, судом встановлено, що у червні 2008 року позивачем було укладено договір з ВАТ «Сведбанк»про задоволення вимог Іпотекодержателя. Предметом договору є задоволення вимог Іпотекодержателя за кредитним договором № 03 від 28.12.2005 року, додаткових угод до цього договору № 1 від 24.05.2006 року, № 2 від 23.07.2007 р., № 3 від 26.07.2007 р., № 4 від 27.07.2007 р. ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»( Іпотекодавець) передає у власність ВАТ «Сведбанк»( Іпотекодержатель) згідно з додатком № 1 до зазначеного договору нерухоме майно. Відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомості ( будівель та споруд) станом на 01.05.2008 р, проведеного ТОВ «Українське бюро оцінки»сертифікат субєкта оціночної діяльності № 6706/08, виданий Фондом державного майна України 10.04.2008 р., ринкова вартість нерухомого майна що передається у власність становить 2615817,60 грн. ( без врахування ПДВ).

В червні 2008 р. ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»згідно акту прийому передачі від 26.06.2008 р. складеного на підставі договору про задоволення вимог ВАТ «Сведбанк»та на підставі видаткової накладної № ЗС-0000030 від 25.06.2008 року передає у власність Іпотекодержателя нерухомість вартістю 26158476,00 грн. ( без врахування ПДВ). Згідно оборотно сальдової відомості по рахунку «Основні засоби 1 групи»за 2 квартал 2008 року балансова вартість реалізованого нерухомого майна становила 6319745,00 грн.

Таким чином, сума доходу від реалізації основних фондів 1 групи становила 17639360,00 грн.

В червні 2008 року ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»згідно податкової накладної № 241 від 27.06.2008 р. проводить реалізацію ВАТ «Сведбанк»основних фондів 2,3 групи на суму 10 138132,00 грн. ( без врахування ПДВ). Згідно оборотно сальдової відомості за 2 квартал 2008 року балансова вартість реалізованих основних фондів становить 6917008 грн.

В декларації по податку на додану вартість за червень 2008 року ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»відобразило податкові зобовязання по ПДВ від реалізації основних засобів на користь ВАТ «Сведбанк»у розмірі 7259261,49 грн.

З врахування зазначеного податковий орган робить висновок про тотожність зазначеної суми податковому кредиту отриманому від операцій по отриманню ТМЦ від ТОВ «МПФ»Акт Європа Дніпро»та висновок про те, що ВАТ «АПГ «Закарпатський сад»було укладено угоду з «МПФ»Акт Європа Дніпро»на поставку товарів з метою отримання податкового кредиту по ПДВ у розмірі 7259261,33 грн. в червні місяці 2008 року для несплати податкових зобовязань з ПДВ по операціях по передачі основних фондів на користь ВАТ «Сведбанк» за червень 2008 року.

Однак такий висновок податкового органу є необґрунтованим з врахуванням наступного.

Умови отримання права на податковий кредит визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім цього, відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Міжнародна промислова комерційна фірма «АКТ Європа Дніпро», ЗАТ «Третя Київська оптова база», ТОВ «Едельвейс ВВ» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків зазначених контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що підтвердили б факт анулювання свідоцтв платників податку «АКТ Європа Дніпро», ЗАТ «Третя Київська оптова база», ТОВ «Едельвейс ВВ» чи ліквідацію таких юридичних осіб.

За таких обставин суд не може погодитись із запереченнями відповідача, оскільки відповідач помилково прийшов до висновку про те, що позивачем не підтверджено своє право на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат.

Крім того п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Окрім того, суд констатує, що статтею 204 ЦК України передбачено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавалися. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до 219, 221, 226, 224, 228 ЦК України нікчемними зокрема є правочини укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону викладені вище.

Зміст самих договорів укладених 15.04.2008 року, додаткової угоди від 25.06.2008 року до договору від 15.04.2008 року, договір від 30.06.2008 року, додаток № 1 до договору від 30.06.2008 року укладених між ТОВ «Міжнародна промислово комерційна фірма «Акт Європа Дніпро» та ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад»на поставку товарів , зокрема їх предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цих договорів судом не встановив, а відповідач таких правових актів не вказав.

Обставини справ, встановлені у ході розгляду справи та документальні докази у справі підтверджують факт виконання господарських зобовязань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами. Жодних доказів, що підтвердили б невиконання умов договорів чи їх безтоварність відповідачем не надано

На думку суду відповідачем не доведено взаємозвязок між позивачем та контрагентами, спрямований на створення фіктивних фірм або користування послугами таких фірм з метою, наприклад, здійснення безтоварних господарських операцій та мінімізації податкових зобовязань.

Аналізуючи наведені норми та наявні матеріали суд приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року за № 0000032650/0 та від 18 вересня 2009 року за №0000032650/1, якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 10888 892,00 грн. в тому числі 8259261,33 грн. основного платежу та 3629630,67 грн. штрафні ( фінансові) санкції є безпідставними та такими що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

За наведеного суд приходить до переконання, що позов є підставним і підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад" - задоволити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області від 15 липня 2009 року за № 0000032650/0 та від 18 вересня 2009 року за № 0000032650/1.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2010 року

Суддя Калинич Я. М.