Постанова № 133135278, 06.01.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11621/25 3/335/58/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 НГУ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2025 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали адміністративної справи за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516606 від 18.11.2025 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що 18.11.2025 року, о 12 год. 38 хв. в м. Запоріжжя, вул. Миру, 14, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом BOLT з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога на що водій відмовився, що підтверджується висновком лікаря №8369, чим порушив п. 2.5 ПДР, в зв`язку з чим його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, про повторність попереджений.

ОСОБА_1 будучи повідомленим у встановленому законом порядку, у судові засідання 09.12.2025,06.01.2026 для забезпечення доступу до правосуддя та можливості реалізувати своє право на захист не з`явився, із клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.

Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516606 від 18.11.2025 року, та відеозапису з місця події, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був присутній при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, одночасно повідомлений про місце розгляду протоколу, тобто достовірно обізнаний про судовий розгляд адміністративного матеріалу, ст. 268 КУпАП не передбачає обов`язкової участі особи, щодо якої складено протокол за ст. 130 КУпАП, а також враховуючи, що відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на сайті Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud0825, суддя дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та наявні в ній докази у сукупності, суддя встановив наступні обставини.

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Втім, норма статті 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є також низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Пунктом 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З вище викладеного, слід зробити висновок про електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_2 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України.

Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516606 від 18.11.2025 року.

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516606 від 18.11.2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Зокрема він складений за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що згідно ст. 130 КУпАП є самостійним складом правопорушення;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР від 18.11.2025 на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку із виявленими у нього ознак наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів;

-висновком КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 8369 від 18.11.2025 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 відмовився від повного медичного огляду;

-рапортом співробітника поліції від 18.11.2025 року;

-відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та процедуру огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства та під час якої водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

-архівом правопорушень;

-довідкою з бази даних підсистеми «Адмінпрактика», відповідно до якої у ОСОБА_1 відсутня повторність за ст. 130 КУпАП, посвідчення водія не отримував.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом`якшуючих та обтяжуючих вину ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Врахувавши тяжкість та обставини вчинення правопорушення, особу правопорушника, суддя вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, як передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 на якого накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., (отримувач: ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл./21081300, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997, номер розрахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ст. 308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, на користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37993783, номер розрахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.К. Сиротенко