Вирок № 133135024, 07.01.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15673/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022071030000782 від 13.07.2022 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Миколаїв, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року за ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України на підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць 15 днів,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030000782 від 13.07.2022, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Судом встановлено, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану.

13 липня 2022 року о 05:37 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно та в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїй дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, із корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, діючи з прямим умислом, незаконно проник до під`їзду №3, що за адресою: АДРЕСА_2 , звідки здійснив крадіжку велосипеду марки «Starter», який належав на праві власності ОСОБА_5 , чим завдав останній, матеріальну збитку на загальну суму 7 125 гривень. Після чого зник з місця пригоди, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

При виконанні судом вимог ст.348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що він визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України та бажає давати показання. Обвинувачений зазначив, що з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, повністю згідний, окрім того щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.

У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява останньої, згідно з якою просить проводити судовий розгляд без її участі. Обвинувачення підтримує в повному обсязі.

Оскільки прокурор, обвинувачений та потерпіла, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, у суду не має.

Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його визнанням вини у вчиненому, та дослідженими письмовими документами, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, та вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме, таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, є доведеною.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але й переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання відповідати скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення такого: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, з`явленням із зізнанням, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року справа №509/1060/23 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України на підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України його засуджено та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць п`ятнадцять днів без конфіскації майна.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_4 покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупність вироків, призначивши остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, два місяці і 15 днів без конфіскації майна.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України , суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до вищевказаного покарання, невідбутої частини покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці 15 днів без конфіскації майна.

В строк остаточно відбутого покарання зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 27.02.2023 року (дати вказаної у вироку Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року справа №509/1060/23).

Речові докази:

- DVD-R оптичний диск з відеозаписом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1