Рішення № 13312301, 13.12.2010, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-8424/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька у складі: головуючого судді Масендич В.В., при секретарі Михайловській Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і приватного підприємства «МОМ» «про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння», -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та приватного підприємства «МОМ» про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, зазначивши, що 06.08.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки майна приватного підприємства «МОМ», на підставі якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ОСОБА_2 зобов'язався передати ОСОБА_1 у власність, а вона зобов'язалася прийняти та оплатити частку майна приватного підприємства «МОМ» у розмірі 50% статутного капіталу приватного підприємства «МОМ», а також всі повязані з цим права та обовязки.

Договором купівлі-продажу було встановлено, що під правами співвласника підприємства, зазначеними в п. 1 цього Договору, сторони розуміють права співвласника підприємства на володіння, користування і розпорядження ним, на розподіл доходів підприємства, на управління підприємством безпосередньо або через керівника, що призначається обома власниками, на формування трудового колективу підприємства на засадах трудового найму, на вирішення питань реорганізації та ліквідації підприємства, а також всі інші права співвласника підприємства, передбачені статутом підприємства та (або) чинним законодавством.

Продаж частки було здійснено за 100 грн., які були сплачені ОСОБА_1 готівкою ОСОБА_2 на момент підписання договору купівлі-продажу, про що вказано в п.5 договору.

У відповідності до п. 7 договору купівлі-продажу, права, визначені п. 1, 2 договору купівлі-продажу, переходять до покупця з моменту підписання договору купівлі-продажу.

26.01.2009 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», на підставі якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 права власника приватного підприємства «МОМ», незважаючи на те, що на той момент він вже не був єдиним власником підприємства. Укладаючи договір купівлі-продажу ОСОБА_2 не міг не усвідомлювати того, що він володіє лише 50% статутного фонду підприємства в звязку з цим договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним в частині продажу частки ОСОБА_2, що становить 50 % статутного фонду підприємства. 27.01.2009 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», на підставі якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 права власника приватного підприємства «МОМ». Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців засновником (учасником) приватного підприємства «МОМ» є ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду 200 грн. Право власності на 50% статутного фонду ОСОБА_1 не визнається ні ОСОБА_3, ні самим ПП «МОМ».

Позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі продажу прав власника ПП «МОМ» укладений між Миро ненко О.М. та ОСОБА_4, визнати за нею право власності на частку майна ПП «МОМ» у розмірі 50% статутного капіталу з 06.08.2008 року. Витребувати у ОСОБА_3 частку майна ПП «МОМ» у розмірі 50% статутного капіталу. Зобовязати ПП «МОМ» внести зміни щодо внесення у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про позивача як співвласника ПП «МОМ». Визнати дійсним рішення, прийняті зборами власників ПП «МОМ» від 06.08.2008 року протоколом №1 та визнати дійсним з 06.08.2008 року Положення про директора ПП «МОМ» прийняте зборами власників ПП «МОМ».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача і представників відповідачів та дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 7 Договору купівлі-продажу, права, визначені п. 1, 2 договору купівлі-продажу, переходять до покупця з моменту підписання договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позовна вимога про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння. Визнання права власності спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права та виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. ОСОБА_1 належним чином підтверджено наявність права власності на частку майна приватного підприємства «МОМ» у розмірі 50% статутного капіталу ПП «МОМ», в звязку з чим позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на частку майна приватного підприємства «МОМ» у розмірі 50% статутного капіталу ПП «МОМ» з 06.08.2008 року підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язання за Договором купівлі-продажу виконані в повному обсязі та у відповідності до п. 7 Договору купівлі-продажу, частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України, до ОСОБА_1 перейшли права співвласника Підприємства.

З матеріалів справи вбачається, а також це не оспорюється ОСОБА_2, відчуження прав власника підприємства відбулося з волі ОСОБА_2, а саме у звязку з прийняттям відповідного рішення та укладенням відповідного договору купівлі-продажу частки майна приватного підприємства «МОМ», в звязку з чим ОСОБА_1 належним чином на підставі договору купівлі-продажу придбані права співвласника підприємства.

26.01.2009 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», на підставі якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 права власника приватного підприємства «МОМ». Станом на 26.01.2009 року ОСОБА_2 був власником тільки 50% статутного фонду ПП «МОМ», тобто мав право розпорядження тільки 50% статутного фонду ПП «МОМ». В звязку з цим договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним в частині продажу частки ОСОБА_2, що становить 50% статутного фонду Підприємства. 27.01.2009 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», на підставі якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 права власника приватного підприємства «МОМ». Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців засновником (учасником) приватного підприємства «МОМ» є ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду 200 грн. Право власності на 50% статутного фонду ОСОБА_1 не визнається ні ОСОБА_3, ні самим ПП «МОМ».

Судом встановлено, що ОСОБА_3 придбав частку майна приватного підприємства «МОМ» у розмірі 100% статутного капіталу Приватного підприємства «МОМ» на підставі укладеного 27.01.2009 р. договору купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», на підставі якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 права власника приватного підприємства «МОМ». ОСОБА_3 не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_4 є власником тільки частки майна приватного підприємства «МОМ» у розмірі 50 % статутного капіталу Приватного підприємства «МОМ», тому він є добросовісним набувачем.

Цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння. Крім того з наведеними умовами пов'язані такі поняття, як добросовісність чи недобросовісність володіння річчю. Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Як встановлено матеріалами справи, відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки на момент придбання спірного приміщення відповідач не міг знати про те, що Відповідач-2 не мав права відчужувати майно. Щодо обставин вибуття спірного майна з володіння власника (титульного володільця), то судом встановлено, що дійсно це майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 не з її волі.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 щодо витребування з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у ОСОБА_3 частки майна приватного підприємства "МОМ" у розмірі 50% статутного капіталу ПП «МОМ» підлягає задоволенню.

Оскільки Приватне підприємство «МОМ» заперечує проти існування підстав для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги Позивача щодо зобовязання Приватне підприємство «МОМ» внести зміни щодо внесення у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про мене як співвласника приватного підприємства "МОМ", вказавши у переліку засновників (учасників) юридичної особи наступне: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду 100 грн.

Судом також досліджено протокол Зборів власників приватного підприємства «МОМ» від 06 серпня 2008 року. З цього протоколу вбачається, що 06 серпня 2008 року в приватному підприємстві «МОМ» відбулися Збори власників приватного підприємства «МОМ», на яких було прийнято рішення щодо внесення змін до Статуту Підприємства, прийнято та затверджено Положення про директора приватного підприємства «МОМ». Ці обставини підтверджують факт того, що Позивачка вступила в права власника Підприємства та скористувалася правом на управління Підприємством. Відповідач-1 також не заперечує факту прийняття Зборами власників приватного підприємства «МОМ», які відбулися 06.08.2008 р., змін до Статуту Підприємства шляхом викладення в новій редакції, а також Положення про директора приватного підприємства «МОМ», проте ПП «МОМ» не визнає правомірність Зборів власників приватного підприємства «МОМ», які відбулися 06.08.2008 р., в звязку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Позивачки відносно визнання дійсними рішень, прийнятих Зборами Власників приватного підприємства «МОМ» 06.08.2008 р., що оформлені протоколом № 1 Зборів Власників приватного підприємства «МОМ» від 06.08.2008 р. і визнання дійсним з 06.08.2008 р. Положення про директора приватного підприємства «МОМ», прийнятого 06.08.2008 р. Зборами Власників приватного підприємства «МОМ».

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що причиною виникнення даного спору є перш за все неправомірні дії ОСОБА_2, суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати з вирішенню спору.

Керуючись ст.ст. 16, 334, 388, 392, 526, 655, 656 Цивільного кодексу України, статтями 209, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і приватного підприємства «МОМ» «про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння» - задовольнити в повному обсязі

Визнати недійсним договір купівлі-продажу прав власника приватного підприємства «МОМ», укладений між ОСОБА_2 в частині купівлі-продажу частки Продавця, що становить 50 % статутного фонду Підприємства.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку майна приватного підприємства «МОМ» (юридична адреса: 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 59, код ЄДРПОУ 36053209) у розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства «МОМ» з 06 серпня 2008 року.

Витребувати з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у ОСОБА_3 частки майна приватного підприємства «МОМ» (юридична адреса: 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 59, код ЄДРПОУ 36053209) у розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства «МОМ».

Зобовязати Приватне підприємство «МОМ» внести зміни щодо внесення у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про мене як співвласника приватного підприємства «МОМ», вказавши у переліку засновників (учасників) юридичної особи наступне: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду 100 грн.

Визнати дійсними рішення, прийняті Зборами Власників приватного підприємства «МОМ» 06.08.2008 р., оформлені протоколом № 1 Зборів Власників приватного підприємства «МОМ» від 06.08.2008 р.

Визнати дійсним з 06.08.2008 р. Положення про директора приватного підприємства «МОМ», прийняте 06.08.2008 р. Зборами Власників приватного підприємства «МОМ».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Масендич