Рішення № 133114210, 05.01.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/165/2026 Справа № 489/4124/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі судового засідання - Могила Д.І., за участі представника позивача адвоката Власенка С.О., представника відповідачки адвоката Островської О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ

В червні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідачки: безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 134 785,00 грн.; 3% річних за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 12 130,65 грн.; суму збитків від інфляції у розмірі 55 758,82 грн. та судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що 19.11.2020р. вона передала відповідачці грошові кошти у розмірі 1700 доларів США в якості авансу за придбання квартири АДРЕСА_1 в майбутньому шляхом укладення договору купівлі - продажу у строк до 28.02.2021р.Також, відповідно до домовленостей позивача та відповідача, остання погодила зробити у квартирі АДРЕСА_2 ремонтні роботи (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі та заміна і встановлення сантехнічного обладнання) до укладення між ними договору купівлі-продажу, і які вже виконані станом на час подання позову в об`ємі погодженому з відповідачем. На підтвердження передачі грошових коштів, та погодження проведення ремонтних робіт в об`ємі визначеному позивачем та відповідачем на момент складання розписки 19.11.2020р., а саме: облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі та заміна і встановлення сантехнічного обладнання, і до укладення між ними договору купівлі-продажу, відповідачкою була складена та підписана власноруч розписка від 19.11.2020р. 07 квітня 2021 вона знову передала відповідачці грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США в якості авансу за придбання квартири АДРЕСА_1 в майбутньому шляхом укладення договору купівлі - продажу у строк до 31.12.2021.Також, відповідно до домовленостей позивача та відповідача, остання погодила зробити у квартирі АДРЕСА_2 ремонтні роботи (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі та заміна і встановлення сантехнічного обладнання) до укладення між ними договору купівлі-продажу, і які вже виконані станом на час звернення до суду із вказаним позовом в об`ємі погодженому з відповідачем. На підтвердження передачі грошових коштівта погодження проведення ремонтних робіт в об`ємі визначеному позивачем та відповідачем, останньою була складена та підписана власноруч розписка від 07.04.2021р.Тобто, позивачем в період часу з березня 2021 року по квітень 2021 року вже були проведені ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_2 (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі, заміна і встановлення сантехнічного обладнання), на загальну суму 134 785,00 грн. Підтвердженням оплати та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2 (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі, заміна і встановлення сантехнічного обладнання), у розмірі 134 785,00 грн., є Рахунок-фактури № СФ-201225 від 02.04.2021р., № СФ-201294 від 09.03.2021р., № СФ-201210 від 15.03.2021р., № СФ-201294 від 09.03.2021р., та Квитанції №6 від 15.03.2021р., №7 від 16.03.2021р., №11 від 22.03.2021р., №10 від 19.03.2021р., №17 від 07.04.2021р., №3 від 11.03.2021р., №14 від 02.04.2021р., №2 від 10.03.2021р., №15 від 05.04.2021р., №1 від 09.03.2021р., №5 від 12.03.021р., №16 від 06.04.2021р., №8 від 17.03.2021р., №9 від 18.03.2021р., №4 від 12.03.2021р. Станом на сьогоднішній день, зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , так і не були виконані, жодного договору між ними укладено не було щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , ані до 28.02.2021р. (як зазначено у розписці від 19.11.2020р.), ані до 31.12.2021р. (як зазначено у розписці від 07.04.2021р.), та відповідачем не були повернуті позивачу грошові кошти за проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2 (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі, заміна і встановлення сантехнічного обладнання), у розмірі 134 785,00 грн.

29 травня 2025 року представником позиваач надано відзив на позов, в якому просять відмовити у задволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування своїх заперечень зазначають, що надані Позивачем документи не підтверджують факт придбання будівельних матеріалів та використання їх для проведення ремонтних робіт у Квартирі. Відповідач ставить під сумнів факт виконання ТОВ «Корона-2021» робіт з монтажу водопроводу і каналізації, електрощитової, труб кондиціонеру і те, що дане підприємство не займається такими видами економічної діяльності. Так, відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, що діяв станом на 2021 рік, підприємство здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. З безкоштовного витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Корона-2021» спеціалізується на наступних видів діяльності за КВЕД, в тому числі ті, що стосуються будівельних робіт:- - - 43.39 - інші роботи із завершення будівництво; 43.34 - Малярні роботи та скління; 43.32 - установлення столярних виробів; Так, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності визначених КВЕД- · 43.21 Електромонтажні установлення електропроводки та електроарматури; телекомунікаційної проводки · комп`ютерних систем і телевізійних кабелів, у т.ч. оптоволоконних кабелів; супутникових антен; систем освітлення; протипожежної сигналізації; охоронної сигналізації; вуличного освітлення та електричного сигнального устатковання; освітлення злітно-посадкових смуг; електричних колекторів сонячної енергії- 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Включає в себе: монтаж повітроводів монтаж у будівлях або спорудах: опалювальних систем (електричних, газових і масляних); печей, стояків водяного охолодження; неелектричних колекторів сонячної енергії; водопровідного та санітарно-технічного устаткування; устаткування для вентиляції та кондиціонування повітря; газопровідної арматури; трубопроводів для подачі пари; систем автоматичного пожежогасіння; автоматичних систем для поливу газонів Тобто ТОВ «Корона-2021» не обирало зазначені види економічної діяльності, а тому і не могло здійснювати роботи у даній сфері. Надані Позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог, на думку Відповідача, були спотворені, а фактично створені від імені ТОВ «Корона-2021» перед поданням позовної заяви, про що далі по тексту буде описано. Слід звернути увагу, що засновник та директор ТОВ «Корона-2021» є, за інформацією Відповідача, або чоловіком або співмешканцем Позивача.

Позивач діє недобросовісно. Направляючи на адресу Відповідача лист щодо необхідності прибуття 11 грудня 2023 рок об 11 годині 00 хвилин до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу для укладання договору купівлі-продажу квартири Позивач зазначив, що нею було витрачено на ремонт 126906 гривень 00 копійок, а не 134785 гривень 00 копійок. Так, з позовної заяви вбачається, що Позивач нібито витратив на проведення ремонтних робіт у березні-квітні 2021 року 134 785 гривень 00 копійок. В той же час, направляючи на адресу місцезнаходження Відповідача по місцю її роботи лист щодо необхідності явки до приватного нотаріуса 11 грудня 2023 року для підписання договору купівлі-продажу Квартири Позивач зазначив суму 126 906 гривень 00 копійок. Даний факт додатково підтверджує факт того, що документи щодо придбання будівельних матеріалів та послуг спотворені Позивачем та посадовими особами ТОВ «Корона-2021» для можливості надання їх до суду саме перед поданням позовної заяви. 2.3.Позивачем не доведено факт придбання будівельних матеріалів, а тому заявлена позовна вимога про стягнення Відповідача вартості будівельних матеріалів в сумі 59 585 гривень 00 копійок не підлягає задоволенню. У позовній заяві Позивач стверджує, що ним було витрачено на проведення ремонтних робіт 134 785 гривень 00 копійок. Такі витрати Позивач доводить доданими до позовної заяви документами. З наданих на підтвердження заявлених позовних вимог доказів вбачається, що Позивач окремо від послуг на проведення ремонтних робіт, придбав у ТОВ «Корона-2021» будівельні матеріали.

Позивачем не доведено факт придбання будівельних матеріалів, а тому заявлена позовна вимога про стягнення Відповідача вартості будівельних матеріалів в сумі 59 585 гривень 00 копійок не підлягає задоволенню.

Наданими Позивачем доказами не підтверджується факт використання отримання вищевказаних будівельних матеріалів, передачу їх підряднику ТОВ «Корона-2021» та використання під час проведення ремонтних робіт на об`єкті, а саме квартири АДРЕСА_1 .

З аналізу наданих рахунків та квитанцій вбачається, що Позивачем фактично було сплачено за будівельні матеріали 17241+69944= 87185 гривень 00 копійок. При цьому сума коштів в 47600 гривень 00 копійок була сплачено Позивачем та заявлена до вимоги безпідставно, оскільки необхідність оплати даної суми коштів Позивачем не доведена доказами. Також з суми 49585 слід відрахувати вартість будівельного матеріалу Газобетон Д500, вартістю 1950 гривень 00 копійок, оскільки це газоблоки (кірпіч). А Відповідач не надавав згоди Позивачу на здійснення перепланування квартири та встановлення нових стін. Тобто, навіть якби Позивач довів придбання даних будівельних матеріалів саме для ремонту Квартири, то ним надано підтверджуючи документи щодо сплати коштів на суму 17241 гривню та 32344 гривні, що складає 49585 гривень, а з відрахуванням вартості Газобетону 47635, аж ніяк не 59585 гривень 00 копійок. Слід зазначити, навіть якщо і придбав Позивач дані будівельні матеріали, однак матеріали заяви не містять жодного доказу щодо їх отримання від ТОВ «Корона-2021», а тому у задоволенні позову щодо стягнення коштів, витрачених Позивачем на придбання будівельних матеріалів слід відмовити.

Факт постачання ТОВ «Корона-2021» Позивачу зазначених у рахунок фактурі СФ-201294 від 09 березня 2021 року будівельних матеріалів на суму 32344 гривень 00 копійок і у рахунок-фактури №СФ-201210 від 15 березня 2021 року будівельних матеріалів, а також факт їх видачі Позивачем ТОВ «Корона-2021» для використання під час проведення ремонтних робіт, а також використання їх у ремонтних роботах не підтверджується жодним доказом, наявним у матеріалах справи. А тому у задоволенні позовної вимоги щодо витрат на придбання будівельних матеріалів слід відмовити.

Також просили стягнути з позивачки на користь відповідачки судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.07.2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та справа була призначена до судового розгляду.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.03.2025 року Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 202 674,47 грн. , які складаються з : - безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 134 785,00 грн.; - 3% річних за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 12 130,65 грн.; -суму збитків від інфляції у розмірі 55 758,82 грн., а також судовий збір у розмірі 2 026 грн. 74 коп.

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року скасовано заочне рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.03.2025 року у справі №489/4124/24 , справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 24.09.2025 року клопотання представника відповідача адвокатки Островської О.В. - задоволено. Витребувано у ТОВ «КОРОНА-2021» наступні докази:

- належним чином завірені копії прибуткових касових ордерів та касової книги за період з березня 2021 по квітень 2021 щодо реалізація за готівку ОСОБА_1 будівельних матеріалів та послуг;

-належним чином завірені копії прибуткові накладних, платіжних квитанцій щодо придбання будівельних матеріалів та сертифікати якості на них, які в подальшому були реалізовані ОСОБА_1 у період з березня 2021 по квітень 2021;

- належним чином завірені копії трудових договорів з фізичними особами (робітниками), які виконували ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_1 ;

- належним чином завірені наряди на виконання робіт, акти виконаних робіт по квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 12.11.2025 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Островської О.В. про витребування доказів - відмолено.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки просив позов задовольнити з викладених в позові підстав, просив суд врахувати наявні в справі достатні та належні письмові докази понесених позивачкою витрат.

В судовому засіданні представник відповідачки просила в задоволенні позову відмовити з викладених у письмових запереченнях підстав за недоведеністю позовних вимог.Зазначила, що позивачем не надано належних та лостиовірних доказів витарт на провеедння ремонту саме в цій квартирі і саме в заявлених обсягах. Всі квитанції надані фактично чоловіком позивачки, доказів провеедння ремонтних робіт немає, доказів ведення ТОВ Корона -2021 господарської діяльності в той період також немає. Відповідачка заперечує проведення в належній їй квартирі позивачкою зазначених ремонтних робіт, вважає всі докази сфальшованими.

Вислухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з розписки від 19.11.2020, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали дану розписку в тому, що ОСОБА_2 зобов`язується продати, а ОСОБА_1 купити квартиру АДРЕСА_1 в строк до 28.02.2021р., а також сторони погодили проведення ремонтних робіт в об`ємі визначеному позивачем та відповідачем на момент складання розписки 19.11.2020р., а саме: облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі та заміна і встановлення сантехнічного обладнання, і до укладення між ними договору купівлі-продажу..

За домовленістю сторін продаж вищевказаної квартири буде здійснений за 37000 доларів СШАз урахуванням суми застави 1700 доларів США. Суму застави у розмірі 1700 доларів США ОСОБА_2 отримана 19.11.2020р.

З розписки від 07.04.2021, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали дану розписку в тому, що ОСОБА_2 зобов`язується продати, а ОСОБА_1 купити квартиру АДРЕСА_1 в строк до 31.12.2021р., а також погодили проведення ремонтних робіт в об`ємі визначеному позивачем та відповідачем на момент складання розписки 19.11.2020р., а саме: облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі та заміна і встановлення сантехнічного обладнання, і до укладення між ними договору купівлі-продажу.

За домовленістю сторін продаж вищевказаної квартири буде здійснений за 37000 доларів СШАз урахуванням суми застави 5000 доларів США. Суму застави у розмірі 5000 доларів США ОСОБА_2 отримана 07.04.2021р.

Також, судом встановлено, що відповідно до вказаних розписок, між позивачкою та відповідачкою досягнуто домовленостей, згідно яких остання погодила зробити у квартирі АДРЕСА_2 ремонтні роботи (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі та заміна і встановлення сантехнічного обладнання) до укладення між ними договору купівлі-продажу.

Те, ти, що вказаними розпискам відповідачка надавала згоду позивачці встановити теплий електричний піл, провести штукатурні роботи стін, встановити натяжні стелі та поставити сантехнічне обладнання - остання не заперечувала та визнала в совїх поясненнях.

На підтвердженням оплати та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2 (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі, заміна і встановлення сантехнічного обладнання), у розмірі 134 785,00 грн., є :

- рахунок-фактури № СФ-201294 від 09.03.2021р., № СФ-201210 від 15.03.2021р., № СФ-201294 від 09.03.2021р., № СФ-201225 від 02.04.2021р.

- Квитанції №1 від 09.03.2021р., №2 від 10.03.2021р., №3 від 11.03.2021р., №4 від 12.03.2021р., №5 від 12.03.021р., №6 від 15.03.2021р., №7 від 16.03.2021р., №8 від 17.03.2021р., №9 від 18.03.2021р., №10 від 19.03.2021р., №11 від 22.03.2021р., №14 від 02.04.2021р., №15 від 05.04.2021р., №16 від 06.04.2021р., №17 від 07.04.2021р.

Вказані рахунки та квитанції видані та завірені печаткою ТОВ «Корона-2021» (ЄДРПОУ 39215945) .

Як звернув увагу представнк відповідачки - вказані квитанції хоч і видані протягом місячного строку, проте містять послідовні порядкові номери .

Згідно листа Головного управління ДПС у Миколаївській області № 20709/6/14 29-24-01-03 від 29.09.2025, ТОВ «Корона-2021» (ЄДРПОУ 39215945) не надавало податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з додатками) за 1 та 2 квартали 2021 року. Отже товариство не мало трудових резервів для здійснення реалізації будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт.

На адресу суду було надано заяву від ОСОБА_3 від 28.10.2025 року, згідно якої він не може надати суду витребувані документи, оскільки він перебуває на військовій службі, а підприємство ТОВ "Корона-2021" з моменту початку війни також діяльність не веде.

При цьому копія ухвали про витребування доказів, яка направлялася судом саме на адресу ТОВ Корона-2021 - була пвернута на адресу суду з поміткою пошти про "невручення".

Заочним рішенням Інгульського районного суду м.Миколаєва від 06.02.2025 року, яке набуло законної сили, у справі № 489/1226/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : -кошти, отримані згідно розписки від 19 листопада 2020 та розписки від 07 квітня 2021 у розмірі 254411 грн. 73 коп.; - 3% річних за користування коштами у розмірі 17912 грн. 85 коп.; -суму збитків від інфляції у розмірі 91901 грн. 33 коп., а всього 364225,91грн. (триста шістдесят чотири тисячі двісті двадцять п`ять гривен дев`яносто одну копійку).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3642 грн. 26 коп.

Як вбачається з вказаного судового рішення, між ОСОБА_1 та відповідачкою не укладено договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , ані до 28.02.2021р. (як зазначено у розписці від 19.11.2020р.), ані до 31.12.2021р. (як зазначено у розписці від 07.04.2021р.). Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, про що зазначено в розписках, які долучені до матеріалів справи, передана позивачкоюгрошова сума відповідачців еквіваленті 6700 дол. США, є авансом, який підлягає поверненню позивачці, а не завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач, оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону між сторонами по справі укладено не було, а вони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, то грошові кошти витрачені позивачем на проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2 (облаштування теплої підлоги, облаштування та монтування натяжної стелі, заміна і встановлення сантехнічного обладнання), у розмірі 134 785,00 грн., є безпідставно отримані відповідачем і мають бути повернуті відповідачем позивачу в тому ж розмірі, в якому вони були витрачені позивачем для проведення ремонтних робіт у квартирі належній відповідачу.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Разом з тим , суд враховує, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що вказані ремонтні роботи були дійсно проведені за адресою спірної квартири і саме в тому обсязі, про який заявлено в позові, і придбані будівельні матеріали були використані під ча проведення ремонтних робіт - адже жодних доказів саме проведення ремонтних робіт у визначеному позивачем обсязі за вказаною адресою ( акти виконаних робіт, хоча б фото-відео фіксація тощо) суду не надано.

Крім того, суд окремо враховує, що вказані роботи , як стверджує позивачка, були нею проведені в період з 09 березня по 07 квітня 2021 року, проте , коли сторонами було складено розписку від 07.04.2021, то як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 підписали дану розписку щодо продовження строку , протягом якого триває зобов`язання продати-купити вказану квратиру , до 31.12.2021. При цьому вказана розпсика містила таку саму умову, як і станом на 19.11.20220 року - щодо дозволу продавця зробити покупцю ремонт ( теплу підлогу, оздоблювальні роботи стін, натяжну стелю, ламінат та поставити обладнання сантехнічне). Жодних зазначень про те, що ремонт частково вже зроблено - адже як раз саме 02 квітня 2021 року, як стверджує позивачка, вона замовляла послуги з ремонту з влаштування сантехники та 07 квітня 2021 року, як стведжує позивачка, вона сплачувала за ці послуги.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Вс від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як зазначає Верховний Суд у Постанові від 7 червня 2022 року у справі № 910/15998/20, під стандартом доказування слід розуміти ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто, мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Так, у Постановах Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 902/1068/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 141/124/21 зазначається, що у цивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром. Як зазначає суд, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Рішення ЄСПЛ у справі «Бендерський проти України» орієнтує судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей», або як його ще називають «переваги більш вагомих доказів», що притаманний саме приватноправовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду достатніх, достовірних та належних доказів , які б відповідали стандарту «чітких і переконливих доказів, які не викликають обгрунтованих сумнівів» та які б з розумним ступенем ймовірності підтверджувалаи понесення ОСОБА_1 витрат в розмірі 134 785,00 грн. саме на проведення ремонту у спірній квартирі у зазначених обсягах - суд приходить до висновку, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.

Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, то оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги - то вони також не підслягають до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя О.А. Гуденко