Ухвала суду № 133111544, 05.01.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1284/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., розглядаючи матеріали справи № 916/1284/25

за заявою кредитора Фізичної особи-підприємця Корницької Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до боржника: Приватного підприємства «Іствін» (вул. Соборна, 27 В, прим. 4/3, м. Арциз, Болградський р-н, Одеська обл., 68404, код 34849017)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ПП «Іствін», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Коваленко І. А.

Публікація повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство відбулась 10.04.2025 за № 75775.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» залишено без задоволення, Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 у справі №916/1284/25 залишено без змін.

Ухвалою суду від 07.10.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до ПП «Іствін» в сумі 2 532 800 грн.

Ухвалою Господарського суду від 28.10.2025 визнано вимоги ТОВ «Українська агенція нерухомого майна» до боржника ПП «Іствін» в сумі 7 700 000 грн та 4 844, 80 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду від 04.11.2025 визнано вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» до боржника ПП «Іствін» в сумі 39 065 595,37 грн, що включають: 12 616, 67 грн та 39 052 978,7 грн - забезпечені вимоги та 4 844, 80 грн судового збору; вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» до боржника ПП «Іствін» в сумі 160 438 237, 56 грн - відхилено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2025 по справі №916/1284/25 повернуто без розгляду скаржнику.

До господарського суду надійшло клопотання (вх. № 3-1229/25 від 11.12.2025) розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Коваленко І. А. про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та продовження процедури розпорядження майном ПП «Іствін».

ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» надано до суду заперечення (вх. № 40741/25 від 19.12.2025) на клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Коваленко І. А. про продовження дії мораторію, з посилання на ч. 8 ст. 41 КУзПБ та автоматичне припинення дію мораторію після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном та наполягає на праві заставного кредитора звернути стягнення на предмет забезпечення поза межами справи про банкрутство. Також, у запереченні кредитор припускає щодо відсутності підстав для подальшого введення процедури санації, тому відчуження заставного майна, що, на думку кредитора, не складає цілісного майнового комплексу, не впливатиме на діяльність ПП «Іствін».

Так, розпорядник майна просить суд поновити пропущений строк для звернення розпорядником майна з клопотанням про продовження встановленого Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 у справі № 916/1284/25 про банкрутство ПП «Іствін» строку дії процедури розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів у справі № 916/1284/25 про банкрутство ПП «Іствін» до дати підсумкового судового засідання; продовжити у справі № 916/1284/25 про банкрутство ПП «Іствін» строк процедури розпорядження майном на п`ять місяців до 19.05.2026.

В обґрунтування свого клопотання розпорядник майна посилається на наступне.

Як зазначалось вище, судом було визнано вимоги кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» до боржника ПП «Іствін» в загальній сумі 39 065 595,37 грн, в тому числі забезпечені вимоги в сумі 39 052 978,7 грн.

Розпорядник майна зазначає, що у справі наявні об`єктивні правові підстави для продовження строку дії мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Так, забезпечений кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» має судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, за якими відкрито виконавче провадження.

Зокрема, в заяві кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» зазначено, що відповідно до Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18 позовну заяву ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено; у рахунок погашення заборгованості ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Згідно Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 змінено боржника ПП «Феріде Плаза» з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.12.2023 про виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18 в частині звернення стягнення на нерухоме майно, належне ПП «Феріде Плаза», на його правонаступника ПП «Іствін».

З врахуванням наведеного, ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» заявляє кредиторські вимоги до ПП «Іствін», що є забезпечені в сумі 199 491 216,26 грн, оскільки розмір цих вимог був встановлений у вищевказаній Постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 по справі №902/388/18.

Враховуючи, що дія мораторію завершується зі спливом 170 днів з моменту введення процедури розпорядження майном, а процедура розпорядження майном у справі № 916/1284/25 не завершена і судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом або введено процедуру санації, автоматичне припинення мораторію призведе до можливості звернення стягнення поза межами судового контролю, що суперечить приписам статті 41 КУзПБ і загальним принципам процедури банкрутства.

З врахуванням того, що сума вже визнаних судом вимог кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», в тому числі й забезпечених вимог, є істотно меншою за розмір зобов`язань, визначених ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» у своїй заяві в сумі 199 491 216,26 грн на підставі Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №902/388/18 про звернення стягнення на предмет іпотеки та на примусове виконання якої відкрито виконавче провадження, наявні підстави для продовження мораторію з метою запобігання реалізації активу в межах виконавчого провадження зі спрямуванням грошових коштів на погашення вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» у розмірах, що перевищують визнані вимоги в межах справи про банкрутство № 916/1284/25, та захисту інтересів усіх кредиторів боржника.

Таким чином, з беручи до уваги такі обставини, як співвідношення вартості предмета забезпечення та суми визнаних забезпечених вимог; наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та розмір зобов`язань, що визначені даним рішенням, а також відкрите на його примусове виконання виконавче провадження; триваючу процедуру розпорядження майном боржника; мету збереження цілісного майнового комплексу боржника - продовження строку дії мораторію є необхідним заходом для забезпечення ефективного судового контролю, захисту прав інших кредиторів і досягнення завдань процедури банкрутства, передбачених преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства.

Поряд з цим, арбітражний керуючий зазначає про наявність вагомих підстав й для продовження строку процедури розпорядження майном у справі про банкрутство ПП «Іствін».

Так, на час спливу законодавчо встановленого 170-денного строку процедури розпорядження майном триває розгляд заяв кредиторів, зокрема ОСОБА_1., що безпосередньо впливає на формування остаточного реєстру вимог кредиторів; оскарження забезпеченим кредитором ухвал про визнання вимог окремих кредиторів до проведення попереднього засідання, крім того, ймовірність подальшого оскарження ухвали попереднього судового засідання в апеляційному та касаційному порядку; відсутні пропозицій щодо санації з огляду на не завершення остаточного встановлення розміру та переліку вимог кредиторів.

Заперечуючи проти задоволення клопотання розпорядника майна про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та продовження процедури розпорядження майном, забезпечений кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» посилається, зокрема, на те, що відповідно до частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів припинилася автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, а отже, на момент подання розпорядником майна клопотання дія мораторію вже була припинена, що, на думку кредитора, унеможливлює його продовження.

Суд не погоджується з наведеним доводом, оскільки він ґрунтується на формальному тлумаченні норми частини восьмої статті 41 КУзПБ без урахування її системного зв`язку з іншими нормами Кодексу та спеціальних приписів, запроваджених на період дії воєнного стану.

Зокрема, пунктами 1- 6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ прямо передбачено право господарського суду продовжувати дію мораторію, строк процедури розпорядження майном та інші процесуальні строки під час дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, незалежно від спливу строків, установлених основними нормами Кодексу.

При цьому, зазначені положення не містять обмежень щодо неможливості продовження дії мораторію після спливу 170-денного строку, а отже, доводи забезпеченого кредитора про автоматичну і безумовну втрату судом повноважень на продовження мораторію, а також твердження про те, що дія мораторію не є абсолютною і може бути застосована виключно в особливих випадках з урахуванням балансу інтересів кредиторів і боржника є необґрунтованими.

Подібного висновку дійшла у колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду у Постанові від 24.06.2025 у справі № 912/905/24, зазначивши, те що розмір грошових вимог кредиторів боржника має істотне значення для розроблення плану санації та переходу до наступної процедури банкрутства, а також приписи ч. 8 ст. 41 КУзПБ та п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірних висновків про наявність підстав для продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Бантишівський щебінь" до дати наступного підсумкового засідання у справі N 912/905/24, а відтак і про необхідність відмови у задоволенні заяви АТ Державний експортно-імпортний банк України про надання згоди на продаж майна боржника, яке є предметом забезпечення згідно договорів застави, укладених з банком. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо закінчення на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали дії мораторію на задоволення вимог забезпечених кредиторів, адже п. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не пов`язує право суду на продовження строку дії мораторію з його чинністю, а ст. ст. 118, 119 ГПК України не підлягають застосуванню у даному випадку, враховуючи встановлення підстав та порядку продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів спеціальним законодавчим актом Кодексом України з процедур банкрутства.

В подальшому за запереченнями (вх. № 40741/25 від 19.12.2025) забезпечений кредитор стверджує, що розпорядником майна не доведено, що предмет іпотеки є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника, не підтверджено належними доказами перевищення вартості предмета забезпечення над розміром вимог забезпеченого кредитора, у справі відсутні перспективи санації боржника.

При цьому, господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, якщо: план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника; вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора; наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення. Про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів господарський суд постановляє ухвалу.

Застосування абзацу четвертого частини восьмої статті 41 КУзПБ в даному випадку не є альтернативним у вузькому значенні, тобто продовження дії мораторію можливе за наявності хоча б однієї з передбачених законом підстав, а не виключно за сукупності всіх.

Матеріали справи, серед іншого, містять заяву ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» про намір взяти участь у справі про банкрутство ПП «ІСТВІН» у якості потенційного інвестора, що свідчить про реальну можливість розгляду питання санації боржника після формування реєстру вимог кредиторів та визначення подальшої процедури у справі.

Судовими рішеннями, зокрема постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 та від 25.02.2025 у справі № 902/388/18, визначено звернення стягнення на взаємопов`язані об`єкти нерухомості, які за своїм функціональним призначенням та характеристиками утворюють єдиний господарський комплекс комерційного призначення, права та обов`язки щодо якого перейшли до ПП «ІСТВІН» як правонаступника.

При цьому, суд звертає увагу, що ні ухвалою про визнання грошових вимог забезпеченого кредитора, ні самим ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» у поданих запереченнях, ні будь-яким іншим учасником провадження не оспорюється наявність судового рішення про звернення стягнення на визначені об`єкти нерухомого майна. Навпаки, із змісту заперечень забезпеченого кредитора вбачається, що останній прямо підтверджує існування та чинність постанови суду про звернення стягнення на взаємопов`язані об`єкти нерухомості, які за своїми функціональними характеристиками та призначенням відповідають визначенню цілісного майнового комплексу, наведеному самим кредитором у запереченнях з посиланням на норми цивільного законодавства та підзаконні нормативні акти.

Доводи забезпеченого кредитора щодо відсутності підтвердження ринкової вартості предмета забезпечення суд відхиляє, оскільки на стадії розпорядження майном суд не зобов`язаний встановлювати остаточну ринкову вартість предмета забезпечення, з огляду на те, що таке питання підлягає вирішенню в межах наступних процедур банкрутства або під час реалізації майна в установленому законом порядку.

За таких обставин реалізація предмета забезпечення поза межами судового контролю та до визначення подальшої процедури у справі про банкрутство може призвести до порушення балансу інтересів кредиторів, унеможливлення розгляду питання санації та зниження вартості майна боржника, що відповідає критеріям, визначеним абзацом четвертим частини восьмої статті 41 КУзПБ.

Суд зазначає, що вирішення питання про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів віднесено законом до дискреційних повноважень господарського суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, стадії провадження у справі про банкрутство та необхідності забезпечення балансу інтересів усіх учасників провадження.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у справі наявні щонайменше три передбачені законом підстави для продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, у зв`язку з чим доводи забезпеченого кредитора про відсутність таких підстав є необґрунтованими.

Забезпечений кредитор наполягає, що продовження дії мораторію призводить до порушення його права на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки та створює для нього нерівні умови у порівнянні з іншими кредиторами.

Суд звертає увагу, що процедура розпорядження майном має на меті збереження активів боржника, формування реєстру вимог кредиторів та визначення подальшої процедури у справі про банкрутство, а не негайне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок активів боржника до завершення зазначених процесуальних дій.

Продовження строку дії мораторію не позбавляє забезпеченого кредитора статусу та обсягу його прав, не припиняє дії забезпечення та не виключає можливості задоволення його вимог у подальшому, а має тимчасовий характер і спрямоване на забезпечення судового контролю за збереженням майна боржника та досягнення цілей процедури банкрутства.

Суд зазначає, що продовження дії мораторію не позбавляє забезпеченого кредитора статусу та обсягу його прав, а лише тимчасово обмежує можливість реалізації предмета забезпечення з метою досягнення завдань процедури банкрутства, а саме пріоритетності відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів.

Так, на стадії розпорядження майном боржника особливе місце займають встановлені господарським судом заборони на вчинення дій, які пов`язані з майном боржника.

Господарський суд ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, що згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу є зупиненням виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою і для зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі № 910/20057/16 зазначено, що у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, зокрема під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства процедури.

Принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону. Основною їх метою є судовий контроль за законністю дій кредиторів боржника, арбітражного керуючого, керівника санацією, інших учасників процедур та оцінка їх дій на відповідність вимогам КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі № 23/448-6).

Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і санації боржника (підпункт 44.9 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2024 року у справі № 927/1136/23).

Отже, з метою забезпечення ефективного судового контролю, завершення формування реєстру вимог кредиторів, організації зборів кредиторів та комітету кредиторів, а також для запобігання можливості звернення стягнення поза межами справи, та можливого переходу до пріоритетної судової процедури - санації, існує необхідність продовження строку розпорядження майном та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до дати підсумкового засідання суду, визначеного за результатами попереднього засідання у відповідності до вимог статей 47- 49 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом також враховано, що викладені у запереченнях забезпеченого кредитора твердження щодо недобросовісності дій боржника та розпорядника майна не відносяться до предмета розгляду клопотання про продовження строку дії мораторію та не передбачені частиною восьмою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства як підстави для вирішення такого питання. Відтак зазначені доводи не можуть впливати на правову оцінку наявності чи відсутності підстав для продовження дії мораторію та не приймаються судом до уваги в межах розгляду процесуального питання щодо можливості продовження строку дії мораторію.

Окрім іншого, розпорядник майна просить суд вважити поважним пропуск строку на звернення з клопотанням про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, за наявних фактичних причин, пов`язаних із триваючим розглядом вимог кредиторів, зокрема, провадженням з розгляду апеляційної скарги кредитора, що обумовлене розвитком процесуальних подій у справі, узгоджується із завданням процедури банкрутства щодо забезпечення максимально ефективного збереження активів боржника і справедливого задоволення вимог усіх кредиторів та не може свідчити про недобросовісність або бездіяльність розпорядника майна.

Так, ухвалою підготовчого засідання суду від 10.04.2025 було відкрито провадження у справі про банкрутство ПП «Іствін», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Також, в ході процедури розпорядження майном боржника було визнано кредиторські вимоги, в тому числі й вимоги забезпечені заставою.

Наразі, процедура розпорядження майном ПП «Іствін» триває, на розгляді є нерозглянуті вимоги кредиторів, зокрема заява ОСОБА_1 , остаточний реєстр вимог кредиторів не сформовано, що не дає змогу перейти до підсумкового засідання, з врахування того, що справа перебувала в апеляційній інстанції, строк процедури розпорядження майном, визначений законодавством, сплинув, а також припинена дія мораторію щодо звернення стягнення на предмет забезпечення.

Оскільки основною метою КУзПБ є повне або часткове задоволення вимог кредиторів шляхом застосування судових процедур (розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута), а наслідки спливу строку процедури розпорядження майном та мораторію на задоволення вимог кредиторів по відношенню до заставного майна боржника, можуть призвести до реалізації активу в межах виконавчого провадження зі спрямуванням грошових коштів на погашення вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» у розмірах, що перевищують визнані вимоги в межах справи про банкрутство № 916/1284/25.

У запереченнях (вх. № 40741/25 від 19.12.2025) забезпечений кредитор посилається на те, що розпорядник майна звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії мораторію після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, що, на думку кредитора, свідчить про порушення вимог абзацу четвертого частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства та унеможливлює задоволення такого клопотання.

Суд не погоджується з наведеними доводами, оскільки положення частини восьмої статті 41 КУзПБ не містять імперативної заборони на розгляд та задоволення клопотання про продовження дії мораторію у разі його подання після спливу 170-денного строку, а також не встановлюють правових наслідків у вигляді автоматичної відмови в такому клопотанні виключно з підстав пропуску відповідного строку.

Крім того, пунктами 1- 6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ передбачено право господарського суду під час дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування продовжувати строки дії мораторію та процедури розпорядження майном, що свідчить про можливість суду вирішувати відповідне питання з урахуванням завдань процедури банкрутства та конкретних обставин справи, а не виключно формального перебігу строків.

За таких обставин доводи забезпеченого кредитора щодо пропуску строку подання клопотання самі по собі не є підставою для відмови у його задоволенні та не спростовують наявності встановлених судом підстав для продовження дії мораторію.

В цьому випадку, суд погоджується з позицією розпорядника майна щодо необхідності продовження строку процедури розпорядження майном ПП «Іствін» та дії мораторію, що обґрунтовує мету процедури, сприятиме збереженню цілісного майнового комплексу боржника та захисту інтересів усіх кредиторів, в тому числі й не призводить до порушень кредитора і забезпеченими вимогами, оскільки, у будь якому випадку, кошти від реалізації заставного майна спрямуватимуться виключно на задоволення вимог кредиторів, які цією заставою забезпечені.

Суд вважає, що продовження строку дії мораторію у даному випадку є пропорційним заходом, який відповідає завданням процедури банкрутства, не створює надмірного чи необґрунтованого втручання у права забезпеченого кредитора та є необхідним з огляду на стадію провадження у справі та наявність підстав, передбачених частиною восьмою статті 41 КУзПБ.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

Стаття 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема, у ч. 8 ст. 41 встановлено, що дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, якщо: план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника; вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора; наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення. Про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів господарський суд постановляє ухвалу.

Приписами п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування, господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки, зокрема, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, процедури розпорядження майном.

З урахуванням наведеного, оцінюючи сукупність встановлених обставин, стадію провадження у справі, доводи сторін та приписи Кодексу України з процедур банкрутства, задля здійснення всіх заходів у процедурі розпорядження майном ПП «Іствін», збереження майна боржника, забезпечення судового контролю за розпорядженням активами боржника та дотримання принципу рівного захисту прав та інтересів усіх кредиторів, суд вважає за необхідне продовжити строк дії мораторію та строк процедури розпорядження майном боржника.

Керуючись ст.ст. 44-49 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Продовжити строк процедури розпорядження майном Приватного підприємства «Іствін» (вул. Соборна, 27 В, прим. 4/3, м. Арциз, Болградський р-н, Одеська обл., 68404, код 34849017) та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни (свідоцтво № 521 від 21.03.2013) до 19.05.2026.

2. Продовжити строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі й щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів у справі про банкрутство Приватного підприємства «Іствін» (вул. Соборна, 27 В, прим. 4/3, м. Арциз, Болградський р-н, Одеська обл., 68404, код 34849017) до дати підсумкового засідання суду.

Ухвала набрала законної сили 05.01.2025р.

та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 253-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено 06.01.2025р.

Суддя О.А. Демешин