Ухвала суду № 133111527, 26.12.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

26 грудня 2025 року Справа № 915/688/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Шорстова О.Ю. (в режимі ВКЗ),

представник відповідача: Сурикової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія б/н від 12.12.2025 (вхід.№17699/25) про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія,

про: стягнення 1336635,56 грн 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат.

Згідно заяви позивача б/н від 20.08.2025: стягнення 1221846,50 грн 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія звернулось до суду з заявою б/н від 12.12.2025 (вхід.№17699/25), в якій просить суд відстрочити виконання рішення суду від 24.11.2025 у даній справі строком на 1 рік до 24.11.2026.

Ухвалою суду від 15.12.2025 розгляд такої заяви призначено на 26.12.2025.

22.12.2025 від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до суду надійшли письмові заперечення проти вказаної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 26.12.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 26.12.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія грошові кошти в загальній сумі 133671097,07 грн, з яких: 130645165,03 грн основний борг за надані у січні березні 2025 року по договору №0221-02024-ПП від 01.01.2024 послуги з передачі електричної енергії, 1689296,48 грн інфляційні втрати, 1336635,56 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 30.12.2025, позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго 1221846,50 грн 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат та 18464,60 грн судового збору.

При цьому, ухвалою суду від 29.05.2025 задоволено заяву відповідача та закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 130645165,03 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач вказує наступне:

- рішенням Господарського суду м.Києва від 19.08.2024 у справі №910/20030/23 з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» стягнуто 100791045,66 грн боргу;

- при цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов`язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні» №4213-ІХ від 14.01.2025, внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження». Вказаними змінами тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії;

- стягнуті кошти, за рішенням суду у справі №910/20030/23, мали б в тому числі покрити стягнуті кошти за рішенням суду від 24.11.2025 у даній справі;

- крім того відповідач зазначає що є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області, на якого відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Розділу 3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (в редакції постанови НКРЕКП №2801 від 13.12.2019) покладаються спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019;

- між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (ПУП, Постачальник послуг) та ДП «НЕК «Укренерго» (ОСП, Замовник) укладено типовий Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0221-09021 від 01.07.2019. Внаслідок невиконання своїх зобов`язань за договором №0221-09021 від 01.07.2019, утворилась значна заборгованість ДП «НЕК «Укренерго» перед ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія»;

- рішенням Господарського суду м.Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25, задоволено позовні вимоги та стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» 45951685,82 грн основного боргу, 3525180,53 грн інфляційних втрат та 569672,59 грн 3% річних. При цьому, за клопотанням ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконання такого рішення відстрочено на 1 рік до 14.05.2026. Стягнуті кошти, за рішенням суду у справі №910/690/25, мали б в тому числі покрити стягнуті кошти за рішенням суду від 24.11.2025 у даній справі;

- до того ж, відповідач зазначає, що його діяльність за результатами 9 місяців 2025 року є збитковою, що також є перешкодою для негайного виконання рішення суду.

Відповідач стверджує, що наведені обставина перешкоджають відповідачу своєчасно виконати рішення суду від 24.11.2025 по даній справі.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, позивач посилається на наступне:

- необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення;

- запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія російської федерації має негативний вплив як на позивача, так і на відповідача.

- позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, на думку позивача, стосуються обох сторін;

- розстрочка виконання рішення суду порушить права позивача на ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення.

За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі Крапівницький та інші проти України, заява №60858/00).

Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом з`ясовано, що предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача 130645165,03 грн основного боргу за надані у січні березні 2025 року по договору №0221-02024-ПП від 01.01.2024 послуги з передачі електричної енергії, 1689296,48 грн інфляційних втрат, 1336635,56 грн 3% річних.

Судом приймається до уваги, що сума основного боргу відповідачем повністю погашена, у зв`язку з чим ухвалою суду від 29.05.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 130645165,03 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 у даній справі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1221846,50 грн 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат та 18464,60 грн судового збору, тобто лише фінансові санкції.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачем сума основного боргу погашена перед позивачем в повному обсязі.

До того ж, відповідачем надано суду докази скрутного фінансового становища звіт про фінансові результати за 9 місяців 2025 року, з якого вбачається, що чистий збиток відповідача за звітний період становить 17488 тис.грн.

Також, судом враховано, що позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків саме несвоєчасною оплатою відповідачем суми основного боргу.

Крім того, судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019).

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши погашення відповідачем суми основного боргу, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу саме несвоєчасною оплатою відповідачем суми основного боргу, а також враховуючи, що застосування фінансових санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідач матиме можливість одночасно погасити стягнуті у даній справі 1221846,50 грн 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат за рахунок отриманих коштів в сумі 4094853,12 грн (3525180,53 грн інфляційні втрати, 569672,59 грн 3% річних), стягнутих за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/690/25 з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», виконання якого відстрочено до 14.05.2026.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів обох сторін, існують об`єктивні підстави для часткового задоволення заяви відповідача та можливість відстрочення виконання рішення суду по даній справі до 30.06.2026 включно.

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія б/н від 12.12.2025 (вхід.№17699/25) про відстрочення виконання рішення суду, задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2025 у справі №915/688/25 - до 30 червня 2026 року включно.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 06.01.2026.

Суддя М.В.Мавродієва