Рішення № 133111511, 24.11.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1070/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Левченко Ю.В.,

від відповідачів - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКА" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 490927,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКА" та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості в загальній сумі 490927,34 грн., у т.ч. заборгованості з простроченого кредиту в сумі 466503,03 грн. та заборгованості з прострочених відсотків в сумі 24424,31 грн., посилаючись на таке.

08.05.2024 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тока» було укладено кредитний договір № 080524-КЛН, відповідно до умов п. 1.1. якого на умовах, викладених в договорі, банк зобов`язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України (UAH) в межах встановленого ліміту кредитної лінії в загальній сумі кредиту 3000000,00 гривень та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору. Як вказує позивач, відповідно до п. 2.5.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит/транш в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу та в дати, встановлені графіком зниження ліміту кредитної лінії, що є додатком 2 до цього договору, але в будь - якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - «21» березня 2025 року (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору.

Як вказує позивач, внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, станом на 08.07.2025 року (включно) виникла заборгованість перед позивачем за кредитним договором у загальному розмірі 490927,34 грн., що складається з: залишку простроченого кредиту 466503,03 грн.; залишку прострочених відсотків 24424,31 грн.

Позивач також зазначає, що ним було направлено позичальнику вимогу про погашення заборгованості № 17-8141 від 16.06.2025 року щодо повернення отриманого кредиту та відсотків за його використання.

Крім того, позивач зазначає, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором, між банком та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 080524-П від 08 травня 2024 року, відповідно до вимог п. 1.1. якого поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання 1 та основного зобов`язання 2 за основним договором, а саме за кожне з цих основних зобов`язань окремо. Також, відповідно до п. 1.4. договору поруки відповідальність поручителя і боржника щодо виконання основних зобов`язань є солідарною. Відповідно до п. 1.5. договору поруки поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого основного зобов`язання та/ або строку основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов`язання, цей договір та порука за цим договором будуть діяти до повного виконання всіх основних зобов`язань без необхідності попереднього чи наступного погодження із поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього договору. Згідно п. 2.1. договору поруки банк має право у разі порушення боржником будь-якого основного зобов`язання за основним договором або невиконання боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання основного договору недійсним, звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а поручитель зобов`язується виконати їх за боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Як стверджує позивач, письмова вимога № 17-8141 від 16.06.2025 року була направлена позивачем на адресу відповідача-2, однак, погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами з боку відповідача - 2 не відбулось, що свідчить про порушення зобов`язань за договором поруки.

Наразі позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору, договорів поруки, норм діючого законодавства відповідачі не виконують свої зобов`язання, відмовляються сплатити існуючу заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1070/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 11.08.2025 р. о 09:30.

16.07.2025 р. від представника позивача - Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" Левченко Ю.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 915/1070/25 (вх. № 10556/25 від 16.07.2025 р.), згідно з якою позивач просить проводити всі судові засідання у справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми ВКЗ Електронного суду ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025 р. у справі №915/1070/25 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.08.2025 р. о 09:30, та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

07.08.2025 р. від представника відповідача ОСОБА_1 - Розніна В.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про залучення третьої особи та про витребування доказів (вх. № 11513/25). В обґрунтування вказаного клопотання представник зазначає про те, що з вимоги про погашення заборгованості №17-8141 від 16.06.2025р., доданої позивачем до позову, вбачається що вона також направлялась іпотекодавцю/поручителю за іпотечним договором №040624 від 04.06.2024р. - ОСОБА_2 , а тому просить суд залучити ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, а також витребувати у ОСОБА_2 : засвідчені копії іпотечного договору №040624 від 04.06.2024р. з додатками, змінами та доповненнями; інформацію про сплату чи намір сплати заборгованості по кредитному договору, або про намір передати предмет іпотеки в якості погашення заборгованості.

Між тим підготовче засідання у даній справі 11.08.2025 р. не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2025 р. у справі №915/1070/25 підготовче засідання призначено на 17.09.2025 р. о 15:30.

16.09.2025 р. від представника відповідача ОСОБА_1 - Розніна В.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 13207/25), в якому представник просив суд розглянути клопотання про залучення третьої особи і витребування доказів від 07.08.2025р. та провести підготовче засідання без участі ОСОБА_1 та її представника.

Так, у підготовчому засіданні 17.09.2025 року судом розглянуто клопотання відповідача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (вх. № 11513/25), за результатами чого судом вказане клопотання залишено без задоволення з огляду на те, що заявником не доведено яким чином рішення суду з даного спору про стягнення заборгованості по спірному договору може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 щодо однієї із сторін. Також судом залишено без задоволення клопотання про витребування у вказаної особи доказів, оскільки такі докази не входять в предмет доказування у даному спорі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2025 у справі № 915/1070/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15 жовтня 2025 року о 14:30.

У судовому засіданні господарського суду 15 жовтня 2025 року по справі № 915/1070/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 13 листопада 2025 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 15.10.2025 р. в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідачів.

В судове засідання 13.11.2025 р. представники відповідачів не з`явились.

Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Про дату, час і місце розгляду відповідачі повідомлялись судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до наявних електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що відповідачі є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні господарського суду 13.11.2025 року по справі № 915/1070/25 за участю представника позивача судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, при цьому судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 24.11.2025 р. о 09:50 в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 219 ГПК України, про що в судовому засіданні господарського суду повідомлено представника позивача, а відповідачів повідомлено ухвалою суду від 13.11.2025 р.

В судовому засіданні 24.11.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08.05.2024 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тока» було укладено кредитний договір №080524-КЛН, відповідно до умов п. 1.1. якого на умовах, викладених в договорі, банк зобов`язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України (UAH) в межах встановленого ліміту кредитної лінії в загальній сумі кредиту 3000000,00 гривень та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернута банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору сторони домовились, що банк надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати суму ліміту кредитної лінії на дату видачі кожного такого траншу.

Пунктом 2.2. кредитного договору надані транші після їх повернення не поновлюють суму ліміту кредитної лінії (сума кредиту зменшується кожним проведеним погашенням).

Відповідно до п. 2.5.1. кредитного договору надання кредиту здійснюється протягом строку кредиту (до настання кінцевої дати погашення), у термін, зазначений в заяві про надання траншу.

Згідно з п. 2.5.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит/транш в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу та в дати, встановлені графіком зниження ліміту кредитної лінії, що є додатком 2 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - « 21» березня 2025 року (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору.

У разі надання кредиту з графіком зниження ліміту кредитної лінії та у разі не приведення позичальником розміру фактичної заборгованості за кредитом до розміру ліміту кредитної лінії, встановленого у відповідному графіку на відповідну дату, заборгованість в розмірі різниці між лімітом кредитної лінії, визначеним графіком зниження ліміту кредиту на відповідну дату, та сумою фактичної заборгованості за кредитом є простроченою на наступний день з такої дати. Розмір простроченої заборгованості за кожним траншем визначається банком самостійно.

Відповідно до п. 2.5.3. кредитного договору кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на рахунок НОМЕР_1 в банку. Повернення кредиту здійснюється в валюті, в якій було отримано кредит/транш.

Сума заборгованості за кредитом/траншем, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою.

У разі, якщо термін повернення кредиту/траншу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, терміном повернення кредиту/траншу вважається перший робочий день, наступний за ним.

Згідно з п. 2.6.1., п. 2.6.1.1. кредитного договору процентна ставка встановлюється у розмірах, визначених у цьому пункті 2.6.1, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно з умовами цього договору.

За користування кредитом/траншем у межах строку кредитування встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 21,0% (двадцять один) процент річних.

Пунктом 2.6.2. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом, наданим за цим договором, нараховуються банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, або у день повного погашення заборгованості за кредитом/траншем (в тому числі достроково або при настанні строку погашення), за методом факт/факт відповідно до вимог чинного законодавства на строкову суму заборгованості за кредитом, тобто строки погашення якої не порушено.

Сторони погодили, що в разі повернення банку всієї суми кредиту/траншу:

- банк в день такої повної сплати суми кредиту/траншу здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця, в якому здійснюється повне повернення кредиту/траншу, починаючи з першого календарного дня такого місяця або починаючи з дня видачі кредиту/траншу по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту/траншу, а

- позичальник зобов`язується не пізніше дня повного повернення кредиту/траншу сплатити банку суму таких нарахованих процентів.

Відповідно до п. 2.6.3. кредитного договору проценти підлягають сплаті у валюті відповідно до наданого кредиту/траншу та сплачуються позичальником в період з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитом/траншем (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування, але в будь-якому випадку не пізніше дати погашення кредиту/траншу, вказаної в пункті 2.5.2. цього договору. У разі, якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти сплачуються наступного робочого дня.

Згідно з п. 2.9. договору кредит надається шляхом зарахування кредитором коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у банку, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 5.1., 5.13. кредитного договору позичальник зобов`язується:

- використовувати кредитні кошти за цільовим призначенням і повернути отриманий кредит/транш та сплатити нараховані проценти, комісії та інші платежі у терміни (строки) та в порядку, які встановлені цим договором;

- належним чином виконувати умови договору.

Пунктом 6.5. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника додаткового забезпечення зобов`язань у вигляді поруки третьої особи або застави майна (майнових прав) з належним оформленням договорів поруки/застави/іпотеки майна (майнових прав) у випадку загрози втрати та/або зменшення вартості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, що буде підтверджено відповідними актами, які будуть складені та підписані представниками банку та позичальника.

Згідно з п. 10.1. кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Невід`ємною частиною кредитного договору є додаток №2, яким сторони погодили, що постачальник зобов`язується повернути банку загальну суму кредиту у терміни, передбачені наступним графіком:

Строк погашення кредиту Сума погашення, гривень

21.11.2024 750000,00

21.12.2024 750000,00

21.02.2025 750000,00

21.03.2025 750000,00

Всього: 3000000,00

Кредитний договір з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання відповідачем-1 вказаного кредитного договору 08.05.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (банк) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № 080524-П.

В силу частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Так, укладений між сторонами по справі кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор, має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем-1 08.05.2024 договору позивач зобов`язався надати клієнту кредитні кошти, а відповідач-1 як клієнт зобов`язався повернути АТ «Банк Кредит Дніпро» отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в розмірі, визначеному в кредитному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, надання позивачем кредиту здійснювалося на підставі заявок відповідача-1 на видачу траншу, зокрема на підставі заявок від 09.05.2024,від 15.05.2024, від 23.05.2024, від 05.06.2024, від 21.06.2024, які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за кредитним договором від 08.05.2024 р. виконав в повному обсязі, надавши ТОВ «Тока» (позичальник, відповідач-1) кредит в розмірі 2030145,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжних інструкціях, а саме:

- платіжна інструкція №3500 від 09.05.2024 на суму 800000,00 грн.;

- платіжна інструкція №5762 від 15.05.2024 на суму 400000,00 грн.;

- платіжна інструкція №6444 від 23.05.2024 на суму 230145,00 грн.;

- платіжна інструкція №13039 від 05.06.2024 на суму 4000000,00 грн.;

- платіжна інструкція №319664від 21.06.2024 на суму 200000,00 грн.;

У вказаних вище платіжних інструкціях у графі призначення платежу вказано «надання кредитних коштів згідно кредитного договору №080524-КЛН від 08.05.2024».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 частково здійсненого погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1563641,97 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами з призначенням платежі «погашення заборгованості згідно кредитного договору №080524-КЛН від 08.05.2024», а саме:

- меморіальний ордер №9433 від 04.07.2024 на суму 3268,00 грн.;

- меморіальний ордер №9994 від 01.08.2024 на суму 3942,55 грн.;

- меморіальний ордер №9667 від 29.08.2024 на суму 500000,00 грн.;

- меморіальний ордер №18826 від 02.09.2024 на суму 878,96 грн.;

- меморіальний ордер №10037 від 05.09.2024 на суму 550000,00 грн.;

- меморіальний ордер №10199 від 01.10.2024 на суму 2005,10 грн.;

- меморіальний ордер №8294 від 01.11.2024 на суму 2745,830 грн.;

- меморіальний ордер №12483 від 12.11.2024 на суму 500000,00 грн.;

- меморіальний ордер №13627 від 04.12.2024 на суму 800,50 грн.;

- меморіальний ордер №12354 від 20.01.2025 на суму 0,96 грн.;

- меморіальний ордер №20004 від 17.04.2025 на суму 0,07 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем-1 здійснено оплату нарахованих відсотків у розмірі 165006,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами з призначенням платежу «погашення нарахованих відсотків згідно кредитного договору №080524-КЛН від 08.05.2024», а саме:

- меморіальний ордер №23548 від 03.06.2024 на суму 15647,47 грн.;

- меморіальний ордер №9432 від 04.07.2024 на суму 31732,00 грн.;

- меморіальний ордер №9993 від 01.08.2024 на суму 36057,45 грн.;

- меморіальний ордер №18825 від 02.09.2024 на суму 35121,04 грн.;

- меморіальний ордер №10198 від 01.10.2024 на суму 17994,90 грн.;

- меморіальний ордер №8293 від 01.11.2024 на суму 17254,17 грн.;

- меморіальний ордер №13626 від 04.12.2024 на суму 11199,50 грн.

З метою погашення заборгованості за кредитним договором позивачем на направлено на адресу позичальника та поручителя вимогу №17-8141 від 16.06.2025 р., в якій просив позичальника негайно здійснити погашення заборгованості за кредитним договором №080524-КЛН від 08.05.2024 на загальну суму 482875,37 грн., з яких залишок простроченого кредиту - 466503,03 грн., залишок прострочених відсотків - 16372,34 грн. Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи згрупованим списком поштових відправлено, описами вкладення у цінні листи №0505323610325 та №0505323613774.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, як стверджує позивач, станом на 08.07.2025 року заборгованість відповідача-1 за договором становить 490927,34 грн. та складається з: 466503,03 грн. - заборгованості за кредитом; 24424,31 грн. - заборгованості за відсотками, на підтвердження чого позивачем надано до суду виписку по рахунку НОМЕР_2 , виписку по рахунку НОМЕР_3 , виписку по рахунку НОМЕР_4 , виписку по рахунку НОМЕР_5

Надані позивачем до суду виписки з рахунку є належними доказами перерахування банком кредитних коштів відповідачу-1 в силу вимог ст. 74 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості відповідачі не оспорили, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Неповерненням позивачу отриманих кредитних коштів у встановлений вищевказаним договором строк відповідач-1 порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту за договором 080524-КЛН від 08.05.2024 р., що складає 466503,03 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості відповідачами не оспорено, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08.07.2025 р. відповідач-1 має непогашену заборгованість перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за договором №080524КЛН від 08.05.2024 року в розмірі 24424,31 грн. по відсоткам у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з п. 2.5.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит/транш в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу та в дати, встановлені графіком зниження ліміту кредитної лінії, що є додатком 2 до цього договору, але в будь - якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - « 21» березня 2025 року (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.6.3. кредитного договору проценти підлягають сплаті у валюті відповідно до наданого кредиту/траншу та сплачуються позичальником в період з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитом/траншем (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування, але в будь-якому випадку не пізніше дати погашення кредиту/траншу, вказаної в пункті 2.5.2. цього договору. У разі, якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти сплачуються наступного робочого дня.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до кредитного договору №080524-КЛН від 08.05.2024 р. позивачем здійснено нарахування відсотків за період з 01.04.2025 по 08.07.2025, сума яких становить 24424,31 грн.

В даному випадку суд зауважує, що стосовно застосування наведених норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16, від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12) викладала висновок про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Натомість в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Наразі слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі N 910/4518/16 уточнила викладений в п. 123 постанови від 18.01.2022 у справі N 910/17048/17 висновок про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Так, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі N 910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми позики передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Тобто регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

При цьому, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд.

При вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту). Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З огляду на мотивувальну частину цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду уточнила викладений в п. 123 постанови від 18.01.2022 у справі N 910/17048/17 таким, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки умовами п. 2.5.2., 2.6.1.1., 2.6.2 кредитного договору, а також те, що відповідно до графіку погашення заборгованості, що визначена в додатку №2 до кредитного договору дата сплати останнього платежу та кінцева дата погашення - 21.03.2025, тобто станом на 01.04.2025 (день, з якого позивач нараховує відсотки за користування кредитом) договірні відносини між сторонами припинені, як і припинено строк надання кредиту, у позивача відсутні підстави для нарахування таких відсотків після 21.03.2025.

Отже, вимога про стягнення з відповідача залишку прострочених відсотків у розмірі 24424,31 грн., що нараховані позивачем після завершення строку користування кредитом (21.03.2025) є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості з обох відповідачів суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, 08.05.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (банк) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № 080524-П.

Відповідно до розділу «Терміни і визначення» договору поруки:

- боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тока», ідентифікаційний код 43600324;

- основний договір - кредитний договір №080524-КЛН від 08.05.2024 року. який укладено між банком та боржником, разом із додатками та додатковими угодами до нього, в тому числі тими, що будуть укладені у майбутньому;

- основне зобов`язання 1 - зобов`язання з повернення суми кредиту, наданого за основним договором, а саме 3000000,00 грн.;

- основне зобов`язання 2 - зобов`язання зі сплати суми процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках основного договору.

Згідно п. 1.1. договору поруки за цим договором поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання 1 та основного зобов`язання 2 за основним договором, а саме кожне з цих основних зобов`язань окремо.

Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що порукою, що надається згідно з цим договором, забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання боржника, що становлять основні зобов`язання, терміни виконання яких настав або настане у майбутньому. Зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 1.3.договору поруки згідно з цим договором поручитель також поручається за виконання боржником обов`язків щодо повернення суми в розмірі основних зобов`язань згідно з відповідним рішенням суду, якщо основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки відповідальність поручителя і боржника щодо виконання основних зобов`язань є солідарною.

Пунктом 1.7. договору поруки визначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом основного договору, зокрема із сумою основного зобов`язання, розміром плати (процентів, комісій тощо), штрафних санкцій та інших платежів за основним договором, із термінами та строками виконання зобов`язань та іншими умовами, і заперечень щодо умов основного договору не має

Згідно з п. 1.10. договору поруки поручитель поручається за основне зобов`язання 1 та основне зобов`язання 2 окремо. Якщо одне із основних зобов`язань буде визнане недійсним, або якщо щодо одного із основних зобов`язань порука припиниться порука щодо іншого основного зобов`язання залишається чинною.

Відповідно до п.2.1. договору поруки банк має право у разі порушення боржником будь-якого основного зобов`язання за основним договором або невиконання боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання основного договору недійсним, звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а поручитель зобов`язується виконати їх за боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання поручителем вимоги банка у вказаний строк (термін), заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою з наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку (настання зазначеного терміну).

Згідно п. 3.1. договору поруки сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого банк має право пред`явити вимоги до поручителя, становить 6 років з дати укладення цього договору

Відповідно до п. 4.4.1. договору поруки поручитель зобов`язується виконувати свої зобов`язання за цим договором в першу чергу перед іншими зобов`язаннями за угодами, укладеними іншими кредиторами.

Відповідно до умов п. 5.1. договору поруки поручитель доручає та надає банку право здійснювати з будь-яких рахунків поручителя, відкритих в АТ «Банк Кредит Дніпро», в тому числі тих, що будуть відкриті в майбутньому, дебетовий переказ за згодою поручителя (договірне списання) коштів в сумі:

1) заборгованості поручителя за цим договором (або її частини), строк погашення якої настав; та

2) заборгованості поручителя перед банком (або її частини) за будь-якими іншими договорами, укладеними між банком та поручителем;

3) коштів в сумі вартості наданих банком послуг поручителю (або її частини), комісій банку за цим договором та/або за будь-якими іншими договорами; укладеними між банком та поручителем;

4) коштів в сумі, необхідній для сплати обов`язкових платежів до бюджету, інших державних цільових фондів під час купівлі, продажу; обміну іноземної валюти для виконання поручителем його зобов`язань перед банком, якщо це передбачено чинним законодавством України;

5) коштів, що були помилково зараховані на рахунки поручителя.

Згідно з п. 8.1. договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє протягом строку дії поруки, зазначеного в п. 3.1 цього договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договорами.

Договір підписано сторони та скріплено печаткою банку. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки № 080524-П від 08.05.2024 р. як вид забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором №080524-КЛН від 08.05.2024 р., є дійсною, оскільки позивач пред`явив вимогу до поручителя.

Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для покладення на відповідачів солідарного обов`язку по сплаті суми заборгованості за кредитним договором №080524-КЛН від 08.05.2024 р. по кредиту в розмірі 466503,03 грн. з огляду на невиконання позичальником перед Банком своїх зобов`язань, що було встановлено судом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» в частині стягнення з відповідачів у солідарному порядку невиконаного обов`язку щодо сплати позивачу залишку простроченого кредиту у розмірі 466503,03 грн., в частині стягнення з відповідачів залишку прострочених відсотків у розмірі 24424,31 грн. судом відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересівє примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в заявленій сумі 466503,03 грн. за кредитним договором від 08.05.2024 р., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення частково відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів у рівних частинах, пропорційно задоволеним вимогам, що складають 2799,02 грн. (466503,03 грн. х 5891,13/490927,34) х 50%).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКА" (56654, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Кандибине, вул. Горького, 13А/3; код ЄДРПОУ 43600324) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 490927,34 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКА" (56654, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Кандибине, вул. Горького, 13А/3; код ЄДРПОУ 43600324) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором № 080524-КЛН від 08.05.2024 року в сумі 466503/чотириста шістдесят шість тисяч п`ятсот три/грн. 03 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКА" (56654, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Кандибине, вул. Горького, 13А/3; код ЄДРПОУ 43600324) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406) витрати по сплаті судового збору в сумі 2799/дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять/грн. 02 коп.

4. СТЯГНУТИ з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406) витрати по сплаті судового збору в сумі 2799/дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять/грн. 02 коп.

5. В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 02.01.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року.

Суддя Л.М. Ільєва