Ухвала суду № 13311007, 28.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-1904/10/1470 Категорія: 2.11.17Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Шеметенко Л.П.

судді Запорожана Д.В.

при секретарі Святошенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Пром»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання недійсним акту відповідача № 34/15-220 від 17.02.2010 року про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача з моменту його складання 17.02.2010, зобовязання відповідача внести ТОВ «Оптіма-Пром»до реєстру платників податку на додану вартість,

встановила:

У березні 2010 року позивач ТОВ «Оптима-Пром»звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати акт відповідача №34/15-220 від 17.02.2010 року про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача з моменту його складання 17.02.2010 року, а також відмінити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Оптима-Пром».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставне, оскільки наведені у вказаному пункті підстави анулювання не мали до позивача жодного відношення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обґрунтування викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, свої заперечення обґрунтовував тим, що п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає і «інші причини»анулювання свідоцтва, якими у випадку з позивачем стали відсутність останнього за місцезнаходженням та встановлення по системі Контрагент розбіжності на 2147,2 гривень (завищення податкового кредиту).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Оптима-Пром»були задоволенні повністю.

Було визнано недійсним та скасовано акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №34/15-220 від 17.02.2010 року про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Оптіма-Пром»з моменту його складання -17.02.2010 року.

Було відмінено анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Оптима-Пром».

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Миколаєва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що 17.02.2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було складено акт №34/15-220 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Оптіма-Пром».

У вказаному акті зазначено, що анулювання проведено на підставі порушення позивачем п.п «в»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

В якості підстави для анулювання свідоцтва у акті вказано на відсутність за місцезнаходженням, що підтверджується доповідною запискою №167/15-18/36536161 від 15.02.2010 року та повідомленням №780/8 від 12.02.2010 року про відсутність платника за місцезнаходженням, і на підставі перелічених документів, з посиланням на п.п. «в»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

Згідно п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

З аналізу вказаної норми не вбачається такої підстави для анулювання реєстрації, як відсутність платника податку за місцезнаходженням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що посилання відповідача на те, що зазначена норма передбачає анулювання реєстрації з «інших причин»є хибним, оскільки підставою для анулювання реєстрації згідно п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України«Про податок на додану вартість»є, зокрема, наявність інших причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість, а не наявність інших причин для анулювання реєстрації як такої.

Відповідно до п.25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 року, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б»-«г»пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Так, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (юридичної особи), в порядку, встановленому підпунктом «в» пункту 9.8 статті 9 Закону вищезазначеного Закону України, пункт 25.2.1 Положення №79 встановлює наявність таких підтверджуючих документів як Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»; судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва про звільнення від сплати податку на додану вартість; документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку; Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва; документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

Такого підтверджуючого документа, як доповідна записка або довідка про відсутність платника податку за фактичним місцезнаходженням пункт 25.2.1 Положення №79 не передбачає.

Відповідач посилався на те, що анулювання реєстрації платника податку було здійснено на підставі того, що позивач відсутній за місцезнаходженням, вказаним в установчих документах, а це є порушенням порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Колегія суддів не погоджується із позицією відповідача про анулювання позивачу реєстрації платника ПДВ з підстав порушення порядку реєстрації суб'єктів господарювання, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону «Про податок на додану вартість»встановлено перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, який є вичерпним. Серед вказаних підстав не зазначена така як відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм матеріального права.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Пром»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання недійсним акту відповідача № 34/15-220 від 17.02.2010 року про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача з моменту його складання 17.02.2010 року, зобовязання відповідача внести ТОВ «Оптіма-Пром»до реєстру платників податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Ю.В. Яковлев

Суддя:Л.П. Шеметенко

Суддя:Д.В. Запорожан