Постанова № 13310795, 17.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2010 року 11 год. 27 хв. № 2а-13348/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»

ДоСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

ПроСкасування повідомлення-рішення та відшкодування шкоди За участю представників сторін

від позивача: Сабара К В. за дов. № 145 від 10.02.2010 р., Коломієць О.В. за дов. № 171 від 15.08.2008 р.

від відповідача: Бондаренко Ю.В. за дов. № 732/9/10-110 від 27.04.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000404320/0 від 02.09.2010 р. та стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої вказаним рішенням, а саме суму сплаченого податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 199219 грн. 47 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати, адже винесене податковим органом безпідставно, в порушення норм податкового законодавства, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування своєї позиції посилався на обставини викладені в письмових запереченнях.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішення субєкта владних повноважень та стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої спірним рішенням.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

На підставі направлення від 29.06.2010 р. № 184 працівниками СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Альфа Страхування»дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 20.08.2010 р. було складено Акт № 413/43-20/30968986.

В ході перевірки були виявлені порушення, зокрема, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 з урахуванням п. 1.3, п. 1.15, п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в 2010 році на суму 66406,49 грн., у тому числі за періоди: січень 2010 року 33260,92 грн., лютий 2010 року 33145,57 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 р. № 0000404320/0, яким ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування»визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 199219,47 грн., з яких 66406,49 грн. основний платіж, 132812,98 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодився з такою позицією податкового органу та звернувся до суду за захистом порушених прав, адже вважає оскаржуване рішення протиправним та винесеним безпідставно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача належить відмовити з огляду на наступне.

Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон № 889) щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб встановлено, що в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 з урахуванням п. 1.3, п. 1.15, п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 17.1 ст. 17 Закону № 889, позивачем не повністю утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з суми заробітної плати працівників нерезидентів громадянина Польщі ОСОБА_1 та громадянки Німеччини ОСОБА_2 на суму 66406,49 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 889, нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Згідно пп. «і»п. 1.3 ст. 1 Закону № 889, дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця (п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону № 889).

Статтею 8 Кодексу Законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства», суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»визначено, що іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Наявність в іноземця Посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні, яка видається ГУ МВС України, службою громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб, є однією з підстав наведених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889, що дає іноземцю право на одержання статусу податкового резидента України у разі його документального підтвердження.

Наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу»впорядковано діяльність працедавців щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства і затверджено примірні форми Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою-іноземцем.

Повідомлення (довідка), передбачена наказом № 581, видається податковим органом у разі документального підтвердження іноземцем наявних в нього підстав для набуття статусу резидента України.

Якщо Повідомлення (довідка) з початку року не видано, будь-які доходи (в т. ч. заробітна плата) з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою п. 7.3 ст. 7 Закону № 889, за винятком визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 доходів (проценти, дивіденди та роялті), до яких застосовується ставка податку, встановлена п. 7.1 ст. 7. З податкового періоду (місяця), в якому видано вказане повідомлення (довідка), іноземець набуває статусу резидента України і доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата) оподатковуються у загальному порядку, встановленому за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону № 889.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «СК «Альфа Страхування»із заробітної плати громадянина-нерезидента ОСОБА_1, (громадянина Польщі, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) утримано податок з доходів фізичних осіб за січень, лютий 2010 року за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889, а саме 15%.

На письмові заявки податкового органу від 29.06.2010 р. № 6, від 07.07.2010 р. № 13 та від 08.07.2010 р. № 18 позивачем для проведення перевірки були надані документи:

-закордонний паспортний документ громадянина Польщі ОСОБА_1 АТ НОМЕР_3, виданий 09.11.2007 р., дійсний до 09.11.2017 р. (з відміткою «Має дозвіл на працевлаштування в Україні терміном до 30.09.2010 р.). Місце народження Польща, Голуб Добжинь;

-картку фізичної особи-платника податків дата видачі 22.04.2009 року про одержання ідентифікаційного номера НОМЕР_1;

-дозвіл Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на працевлаштування від 23.11.2007 р. № 22138 (№ 034708), виданий працедавцю ЗАТ «Українська страхова компанія «Веста»на використання праці громадянина Польщі ОСОБА_1 на посаді (за фахом): голови Правління. Дозвіл на працевлаштування дійсний до 23.11.2008 р.;

-дозвіл Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на працевлаштування від 21.11.2008 р. № 33436 (№ 058420), виданий працедавцю ПАТ «СК «Альфа Страхування»на використання праці громадянина Польщі ОСОБА_1 на посаді (за фахом): голови Правління. Дозвіл на працевлаштування дійсний до 21.11.2009 р. Термін дії дозволу подовжено до 21.11.2010 року.

-наказ від 23.11.2007 р. № 71-к про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду Голови Правління ЗАТ «Українська страхова компанія «Веста»з 23.11.2007 р.;

-трудовий контракт від 24.11.2008 р. укладений між ПАТ «СК «Альфа Страхування»(в особі Голови Наглядової ради компанії "ІННОКАСТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД", від імені якої на підставі довіреності від 23.09.2008 діє Волков А.В. (паспорт: серія КЕ № НОМЕР_4, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 17.06.1997 р.) з однієї сторони, та громадянином Польщі ОСОБА_1, з іншої сторони, про призначення ОСОБА_1 на посаду Голови Правління Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування».

Так, пунктом 3 трудового контракту встановлено, що за виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 124 000 (сто двадцять чотири тисячі) грн. на місяць.

В пункті 6 трудового контракту зазначено, що строк дії контракту з 24.11.2008 р. по 21.11.2009 р. і діє протягом строку дії дозволу на працевлаштування, виданого та/або подовженого уповноваженим органом влади.

Пунктом 1 додаткової угоди б/н від 01.09.2009 р. до договору Трудового контракту від 24.11.2008 р. встановлено, що ОСОБА_1 призначається на посаду Голови Правління Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»на термін з 24.11.2008 р. по 30.09.2010 р.

Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, за виконання обов'язків, передбачених Контрактом, працівникові нараховується заробітна плата у виді посадового окладу в розмірі 14 185 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) євро на місяць і відповідному еквіваленті в українських гривнях, який підлягає перерахунку за офіційним курсом Національного Банку

України, який встановлюється в останній день звітного місяця, за який проводиться виплата заробітної плати.

Пунктом 3 додаткової угоди доповнено Контракт п.3.8 наступного змісту: «заробітна плата, бонуси, премії, компенсації та інші виплати, передбачені Програмою довгострокової мотивації - виплачуються працівникові після відрахування, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і інших обов'язкових платежів у відповідності до діючого законодавства України».

Повідомлення (довідку) працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу у поточному році (звітному податковому періоді) видана Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва від 29.10.2009 р. № 26288/М/17-116.

Повідомлення (довідка) працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу з податкового періоду (місяця), в якому видано довідку і до закінчення звітного податкового року, видано Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.03.2010 р. № 2356/10/43-210.

Копію паспорту з відміткою про право постійного проживання в Україні, копію посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні, довідки з ЖЕКу ф. № 3 про термін та місце проживання і склад сім'ї та копії документів, що підтверджують родинні зв'язки з членами сім'ї, копії договору купівлі-продажу (інший документ на право власності) житла, довідки від прикордонної служби про перетини кордону у минулому та поточному роках, позивачем при перевірці податковому органу не було надано.

ПАТ «СК «Альфа Страхування»із заробітної плати громадянина-нерезидента ОСОБА_2, громадянки Німеччини, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 р.) утримано податок з доходів фізичних осіб за січень, лютий 2010 року за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889, а саме 15%.

На письмові заявки від 29.06.2010 р. № 6, від 07.07.2010 р. № 13 та від 08.07.2010 р. № 18 Страховою компанією для перевірки податковому органу були надані наступні документи:

-закордонний паспортний документ громадянки Німеччини ОСОБА_2 № НОМЕР_5, виданий LANDESHAUPTSTADT MUNCHEN KVR 04.02.2003 року, дійсний до 03.02.2013 року (з відміткою «Термін перебування продовжено до 05.02.2010 р. відмічено УГІ РФО ГУ МВС України в м. Києві від 29.10.2009 р.);

-картку фізичної особи-платника податків дата видачі 12.03.2008 р. про одержання ідентифікаційного номера НОМЕР_2;

-свідоцтво про одруження громадянина України ОСОБА_3 з громадянкою Федеральної Республіки Німеччина ОСОБА_2, видане Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї від 29.05.2004 і в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №795 та проставлено відмітку в паспорті;

-Договором купівлі - продажу квартири від 15.11.2004 зазначено, що однією з сторін «Покупець»є ОСОБА_3;

-дозвіл Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на працевлаштування від 22.05.2009 р. № 36010 (№ 063278), виданий працедавцю ЗАТ «СК «Альфа Страхування»на використання праці громадянки Німеччини ОСОБА_2 на посаді (за фахом): директора з напрямку продукт-менеджмент. Дозвіл на працевлаштування дійсний до 22.05.2010 року;

-наказ від 28.05.2009 р. № 93-к про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду директора з напрямку продукт - менеджмент з 01.06.2009 року;

-Трудовий контракт від 01.06.2009 р. укладений між ПАТ «СК «Альфа Страхування»(в особі Директора з персоналу Вакуленко О.В., яка діє на підставі довіреності від 22.04.2009 р. № 331 з однієї сторони, та громадянка Німеччини ОСОБА_2, яка діє на основі особистого волевиявлення з іншої сторони.

Пунктом 5 трудового контракту встановлено, що за виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, працівнику встановлюється заробітна плата в розмірі, передбаченим штатним розкладом, але не менше установленого законодавством мінімуму.

Згідно витягу з штатного розкладу ПАТ «СК «Альфа Страхування»на 2010 рік, посадовий оклад директора з напрямку продукт-менеджмент становить 24 186 гривень.

Повідомлення (довідка) працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу з податкового періоду (місяця), в якому видано довідку і до закінчення звітного податкового року, видано Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 19.03.2010 р. № 3363/10/43-210.

Копію паспорту з відміткою про право постійного проживання в Україні, копію посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні, довідки з ЖЕКу ф. № 3 про термін та місце проживання і склад сім'ї, довідки від прикордонної служби про перетини кордону у минулому та поточному роках позивачем для перевірки не було надано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Посвідок на постійне/тимчасове проживання в Україні, реєстрації на території України (місця постійного проживання з зазначенням адреси житла в паспортному документі), довідок з ЖЕКу ф. № 3 про термін та місце проживання і склад сім'ї та Повідомлення (довідки) працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу (видані податковим органом лише в березні 2010 року), заробітна плата, що нараховувалась (виплачувалась) на користь нерезидентів протягом січня та лютого 2010 року, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.3 статті 7 Закону № 889, а саме 30%, а не 15 % як то було застосовано позивачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що опис порушень зазначений в акті перевірки був здійснений на підставі документів та іншої інформації отриманої від працівників компанії згідно письмових заявок від 29.06.2010 р. № 6, від 07.07.2010 р. № 13 та від 08.07.2010 р. № 18. За підписами посадових осіб Страхової компанії у акті перевірки підтверджено, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність страховика за період, що перевірявся, немає (56 сторінка акту перевірки).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнятим відповідно до вимог податкового законодавства, а нарахування позивачу суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій є цілком правомірним

Оскільки, податкове повідомлення-рішення визнано судом як таке, що не підлягає скасуванню, є правомірним, то у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з податкового органу коштів на відшкодування шкоди, завданої оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити, оскільки спірне рішення видано в межах повноважень відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи та на підставі цілком правомірних висновків акту перевірки, здійснених на відповідно до наданих позивачем документів.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 03.12.2010 р.