Постанова № 13310577, 16.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 14120/10/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 р. м.Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С., при секретарі судового засідання Чупіковій О.С., за участю представників: позивача Савіна О.С., відповідача Пазюри О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінець»до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінець", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000531540/0 від 28 травня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з орендної плати за землю на загальну суму 118462,50 коп. та №0000101540/0 від 11 березня 2010 року про стягнення штрафних санкцій на суму 510,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінець" користується земельною ділянкою площею 1,8 га., розташованою за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 30, на підставі договору оренди землі від 08.04.2005 р. Позивач зазначає, що земельні правовідносини є чітко обумовленими та регламентуються вказаним договором, який цілком відповідає законодавству України, є діючим. Позивач, також, зазначив, що пунктом 3 Договору оренди від 08.04.2005 р. встановлено розмір орендної плати - 1% від грошової оцінки землі, який належним чином сплачувався у 2008- 2009 р. На думку позивача, він належним чином виконував договірні зобов'язання за договором оренди землі від 08..04.2005 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з вищенаведених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, та надав суду письмові заяви, в яких виклав свою позицію та доводи.

Вислухавши пояснення представників позивача та дослідивши докази, представлені по справі, судом встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінець", користується земельною ділянкою площею 1,8 га., розташованою за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Калініна, 30, на підставі договору оренди землі від 08.04.2005 р. укладений з Харківською міською радою.

Фахівцями Ізюмської ОДПІ була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню орендної плати за землі державної та комунальної власності ТОВ "Дінець" на 2008-2009 роки за 1-й квартал 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2010 р. за №678/1540/32837235, та виявлені порушення ст.ст.14, 15 Закону України "Про плату за землю".

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0000531540/0 від 28 травня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з орендної плати за землю на загальну суму 118462,50 грн. та №0000101540/0 від 11 березня 2010 року про стягнення штрафних санкцій на суму 510,00 грн.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. №2535-XII, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно п.3 договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року - орендна плата за кожний рік користування земельною ділянкою встановлена в розмірі земельного податку по ставці для земель промисловості на поточний рік. Відповідно до п.4 договору розмір орендної плати змінюється у разі зміни ставки земельного податку в законодавчому порядку або її індексації та у випадку проведення і затвердження грошової оцінки земель міста або зазначеної у договорі земельної ділянки.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Рішенням Ізюмської міської ради від 28.05.2008 року №2261 затверджено ставку земельного податку на 2008 рік для юридичних осіб за земельні ділянки зайняті під виробництво в розмірі 1,95 грн. за 1 кв. м.

Рішенням Ізюмської міської ради від 27.02.2009 року №2888 затверджено ставку земельного податку на 2009-2010 роки для юридичних осіб за земельні ділянки зайняті під виробництво в розмірі 1,95 грн. за 1 кв. м.

Таким чином, сума орендної плати земельної ділянки ТОВ "Дінець", розміром 18000,0 кв. м., становить: за 2008 рік - 35100,00 грн., за 2009 рік - 35100,00 грн., за 1-й квартал 2010 року - 8775,00 грн., тобто, за вказаний період, на загальну суму - 78975,00 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2535, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки держаної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку.

Позивачем не було надано податкові декларації по орендній платі за земельну ділянку державної та комунальної власності станом на 2010 рік та терміном подання на 01.02.2008 р., на 02.02.2009 р., на 01.02.2010 р., та відповідно, не було сплачено до бюджету плату за землю.

Судом встановлено, що надані позивачем довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.12-13) не спростовують висновків зазначених в акті перевірки від 21.05.2010 р. за №678/1540/32837235.

Посилання позивача на дані довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та наведених в них розрахунків суд відхиляє, та вважає помилковим.

Відповідно до ст.21 розділу ІІІ Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. №161-ХІV (надалі - Закон України (надалі - Закон № 161) із змінами, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється та використовується відповідно до закону та не може бути меншою однократного розміру земельного податку (для земель не сільськогосподарського призначення), що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Таким чином, за 2008 - 2009 р., та за 1-й квартал 2010 року арифметично вірна сума податку складає 78975,00 грн.

Позивачем при розрахунку суми земельного податку не враховано того факту, що Законом України від 03.06.2008р. №309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 04.06.2008р., внесено зміни до ч.4 статті 21 Закону №161, в якій зазначається: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється та використовується відповідно до закону та не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Таким чином, загальна сума заборгованості позивача по податку за землю складає 78975,00 грн.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, а тому порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III (надалі - Закон №2181) розповсюджується також на орендну плату. Виходячи з вимог підпункту 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону (в тому числі, коли виявлено заниження податку), такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'зання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд приходить до висновку, що посилання відповідача на положення цивільно-правового договору оренди землі від 08.04.2005 р. є необґрунтованими, оскільки в силу п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", плата за землю (земельний податок а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) належать до загальнодержавних податків та зборів, а відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до податкових правовідносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 10, п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII до функцій органів державної податкової служби входить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів обов'язкових платежів). Крім того, податкові органи контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та інших платежів, а також, перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також, стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; проводять перевірки фактів приховування і зниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до статті 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".

З 01.04.2005 року орендна плата визнана державним обов'язковим платежем, строки та сплата якого здійснюється в порядку передбаченому податковим законодавством на підставі декларації; платником орендної плати за землю до бюджету є орендар земель державної або комунальної власності на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договором оренди землі, який набирає чинності після його державної реєстрації. Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлено більший розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, проте відповідач зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем доведена суду правомірність висновку акту перевірки щодо встановлення в діяльності ТОВ "Дінець" порушення ст.ст. 14, 15 Закону України "Про плату за землю", на підставі якого було винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000531540/0 від 28 травня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з орендної плати за землю на загальну суму 118462,50 коп. та №0000101540/0 від 11 березня 2010 року про стягнення штрафних санкцій на суму 510,00 грн., у звязку з чим позовні вимоги про визнання недійсними вищезазначені рішення є документально та нормативно необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінець»до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.12.2010 року.

Суддя Бартош Н.С.