Постанова № 13310456, 23.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2010 р. № 2а- 11622/10/2070

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Біленського О.О.,

суддів -Білової О.В., Ізовітової-Вакім О.В.,

при секретарі - Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача Волокіта О.Г.,

представника відповідача Усачов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми"

доДержавної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" (далі - НВ ТОВ "Укрвентсистеми") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова) про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн., та податкового повідомленнярішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 30.08.2010 року №0001032302/1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 16.04.2010 року по 11.05.2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання НВ ТОВ "Укрвентсистеми" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було складено Акт перевірки від 14.05.2010року № 1761/23/25185354, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №168/97-ВР). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн., яке було оскаржене позивачем в порядку п.п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями (далі за текстом Закон України №2181-ІІІ) до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, рішенням якого було відмовлено в задоволенні скарги, податкове повідомленнярішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 залишено без змін та винесено податкове повідомлення рішення від 30.08.2010 року №0001032302/1.

Встановлення відповідачем факту завишення податкового кредиту з ПДВ на суму 935473,00 грн., позивач вважає неправомірним, оскільки в періоді, що перевірявся, ним до складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, оплачені у звязку з придбанням у контрагентів товару та послуг з розробки конструкторської документації, який використовується в господарській діяльності підприємства позивача. Позивач зазначив, що правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених позивачем у звязку з придбанням товару, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які згідно п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР є підставою для нарахування податкового кредиту. Видані постачальниками товару та послуг податкові накладні відповідають вимогам п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, оформлені платниками податку на додану вартість і у встановленому порядку не визнані недійсними. Включення до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, сум ПДВ за податковими накладними, оформленими ще в 2007 - 2008 роках, позивач обґрунтовує тим, що зазначені податкові накладні були отримані ним від підприємств, які їх оформили, тільки в 2009 році, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції позивача за 2009 рік, який надавався для огляду перевіряючим, та суми ПДВ за ними віднесені до складу податкового кредиту саме в тих звітних періодах, коли їх фактично отримав позивач, але в межах встановленого ст.15 Закону України №2181-ІІІ трирічного строку давності.

За таких обставин позивач вважає, що у відповідача немає законних підстав для визнання неправомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звязку з придбанням товару та послуг, та для донарахування ПДВ в розмірі 972032,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомленнярішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства України та на підставі тих документів, які були надані позивачем під час перевірки. При цьому, представник відповідача зазначив, що в порушення п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР позивач, отримавши в квітні і травні 2008 року від НВ ТОВ «Буран»товари та послуги, не задекларував податковий кредит від операцій на загальну суму 935473,00 грн. в наведеному податковому періоди з доданням до декларацій заяв із скаргами на цього постачальника. Щодо податкового кредиту в сумі 36559,03 грн., сформованого позивачем в серпні 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентами в 2007 році, відповідач вказав, що згідно Акту від 26.05.2009 року №3465/23-212/25185354 проведеною відповідачем попередньою перевіркою діяльності позивача за 2006 - 2008 роки не було встановлено розбіжностей між показниками валових витрат та податкового кредиту, що, на думку відповідача, свідчить про повторне використання позивачем при формуванні податкового кредиту за 2009 рік податкових накладних, виписаних та включених до податкового кредиту ще в 2007 році, та відповідно, про зменшення бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідач зазначив, що позивачем не доведено та не надано підтверджуючих документів щодо отримання цих податкових накладних у відповідних періодах 2009 року. Відповідач вважає, що перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, тоді як позивач навмисно не надавав витребувані відповідачем документи та інформацію або надавав їх несвоєчасно. З огляду на вказане, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, встановив наступне. Згідно повідомлення від 02.04.2010 року №4372/10/23-315, направленого ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова позивачу, та на підставі направлень від 16.04.2010 року №290 та від 30.04.2010 року №344, виданих ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, відповідно до плануграфіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова була проведена планова виїзна перевірка НВ ТОВ "Укрвентсистеми" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 14.05.2010року №1761/23/25185354. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0, згідно якого визначена сума податкового зобовязання позивача з ПДВ за основним платежем 972032,00 грн. та за штрафними санкціями - 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн.

14.06.2010 року податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 було оскаржене позивачем до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова в порядку п.5.2. ст.5 Закону України №2181-ІІІ. За результатами розгляду скарги позивача відповідачем було винесене Рішення від 11.08.2010 року за №11038/10/25-013 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0, а скарга - без задоволення.

20.08.2010 року позивачем була подана скарга до ДПА в Харківській області, за результатами розгляду якої Рішенням ДПА в Харківській області від 06.09.2010 року №3330/10/25-103 залишені без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0 та рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 11.08.2010 року за №11038/10/25-013, а повторна скарга без задоволення.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0001032302/1, згідно якого визначена сума податкового зобовязання позивача з ПДВ за основним платежем 972032,00 грн. та за штрафними санкціями - 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку акту перевірки від 14.05.2010року №1761/23/25185354, відповідачем встановлені порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 972032 грн., у тому числі: у січні 2009 року на суму 114246,00 грн., у лютому 2009 року на суму 6342,00 грн., у березні 2009 року на суму 814885,00 грн., у серпні 2009 року у сумі 36559,00 грн. Зазначений висновок обґрунтовується тим, що до податкового кредиту у 2009 році позивачем були включені суми ПДВ в загальному розмірі 935473,00 грн. згідно податкових накладних, виписаних НВ ТОВ «Буран»у 2008 році (в тому числі: у січні 2009 року на суму 114246,00 грн., у лютому 2009 року на суму 6342,00 грн., у березні 2009 року на суму 814885,00 грн.), а також у серпні 2009 року включені суми ПДВ в загальному розмірі 36559,03 грн. згідно податкових накладних, виписаних контрагентами позивача (ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм») в 2007 році, проте до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо отримання цих податкових накладних у відповідних періодах 2009 року та підстав (доказів) щодо включення сум ПДВ згідно цих податкових накладних до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся.

Законом України №168/97-ВР визначено платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно положень п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Вимоги до оформлення податкової накладної закріплені в п.7.2. ст.7 цього ж Закону.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки відповідачу були надані усі податкові накладні, що підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ в загальному розмірі 972032,00 грн. до податкового кредиту в періоді, що перевірявся. Зазначені податкові накладні виписані платниками податку на додану вартість і оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Як зазначив позивач, і це не спростовано відповідачем, суми ПДВ у розмірі 972032,00 грн. були сплачені ним у звязку з придбанням на підставі цих податкових накладних товарів та послуг з розробки конструкторської документації, які використовуються ним у власній господарській діяльності: у виробництві вентиляційних і охолоджувальних промислових установок, інших машин та устаткування загального призначення. Дійсність правочинів, укладених між позивачем і підприємствами, що виписали податкові накладні, перевіряючими під сумнів не ставилася.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.5 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, Журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача за 2009 рік та реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача, податкові накладні, виписані НВ ТОВ «Буран»у 2008 році, були отримані позивачем в січні, лютому та березні 2009 року, а податкові накладні, виписані в 2007 році ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм», були отримані позивачем тільки в серпні 2009 року, і зазначені обставини не спростовані відповідачем. Таким чином, судова колегія дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ згідно податкових накладних, оформлених зазначеними підприємствами, до складу податкового кредиту саме в тих періодах, коли він їх фактично отримав.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника товарів (послуг), який відмовився надати податкову накладну, є правом, а не обовязком отримувача таких товарів (послуг), у звязку з чим невиконання останнім зазначених дій не може розцінюватися як порушення положень приведеної норми Закону та спричиняти для нього негативні наслідки у вигляді донарахування ПДВ і застосування штрафних санкцій.

Доводи відповідача, щодо повторного віднесення позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2009 року сум ПДВ в загальному розмірі 36559,03 грн. на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм») та включених до складу податкового кредиту ПДВ ще в 2007 році, не підтверджені відповідними доказами та ґрунтуються лише на припущеннях, тоді як відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обоязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В той же час, позивачем до матеріалів справи надані реєстри податкових накладних та податкові декларації з ПДВ за серпень, вересень, жовтень та листопад 2007 року, з яких вбачається, що позивачем до податкового кредиту з ПДВ були включені: в серпні 2007 року - 21844,00 грн., в вересні 2007 року - 4406,00 грн., в жовтні 2007 року - 2320,00 грн., в листопаді 2007 року - 7989,00 грн., тоді як податкових накладних від постачальників товарів - ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм», на підставі яких було включено до складу ПДВ податковий кредит в зазначених розмірах, у позивача не було в наявності. Зазначені обставини були встановлені ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова при проведенні попередньої планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, у зв'язку з чим позивачеві було донараховано ПДВ за серпень 2007 року - 21844,00 грн., за вересень 2007 року - 4406,00 грн., за жовтень 2007 року - 2320,00 грн., за листопад 2007 року - 7989,00 грн., що відображено в Акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.05.2009 року за №3465/23-212/25185354.

Відповідно до ст. 10 Закону України №168/97-ВР та ст.ст. 1, 4 Закону України №2181-ІІІ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. З урахуванням наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права і обовязки іншого платника податків. За таких обставин посилання відповідача в акті перевірки від 26.05.2009 року №3465/23-212/25185354 на розбіжності між розміром податкових зобовязань ПДВ, задекларованих НВ ТОВ «БУРАН»в квітні 2008 року, та задекларованою позивачем в цьому ж періоді сумою податкового кредиту ПДВ при наявності належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами та є єдиною підставою для нарахування податкового кредиту, не може розцінюватися як порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства і бути підставою для донарахування йому податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, суд вважає безпідставним встановлення порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, та як наслідок, донарахування податку на додану вартість у розмірі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірностісвого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщовін заперечуєпроти адміністративного позову.

Судова колегія дійшла висновку, що відповідачем згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України не була доведена правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0 та від 30.08.2010 року №0001032302/1 про донарахування податку на додану вартість у сумі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Таким чином, суд присуджує на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій - 486016,00 грн., всього 1458048,00 грн. та податкового повідомолення рішення від 30.08.2010 року №0001032302/1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 30.08.2010 року №0001032302/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" (61044, м.Харків, пр.Московський, 257, офіс №1201, п/р №26002200912001 в Харківському ГРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 25185354) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Біленський О.О.

Суддя Білова О.В.

СуддяІзовітова-Вакім О.В.