Постанова № 13310367, 24.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2010 р. № 2-а- 7663/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача Малахової Н.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувшись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Харківській області, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0000901720/0 від 13.05.2010 року та №0000901720/1 від 23.06.2010 року з податку на додану вартість на суму 7833,00 грн.; №0000891720/0 від 13.05.2010 року та №0000891720/1 від 23.06.2010 року по прибутковому податку на суму 3916,50 грн.; №0000881720/0 від 13.05.2010 року та №0000881720/1 від 23.06.2010 року з податку з доходів фізичних осіб в сумі 207,0 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій від 13.05.2010 року №0000911720 на суму 2040,0 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, які відповідають позиції викладеної в адміністративному позові та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення відповідно до письмових заперечень.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у позові та запереченнях до нього доводи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підставі п.1 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення від 30 березня 2010 року №187 та від 09.04.2010р. № 210 виданого Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено розбіжності у сумі 26110,00 грн. за 1 квартал 2009року. До валових витрат за 1 квартал 2009року позивачем віднесено витрати на придбання основних фондів у фірми «Кур'єр - 92»код за ЄДРПО 21241541 по податковим накладним №5 від 20.01.09 року на суму 1945,00 грн. (без ПДВ) (придбано ящик для грошей, торгівельне обладнання); податкова накладна №7 від 22.01.09 р. на суму 24165,00грн. (без ПДВ) (придбано холодильне обладнання, шафи, вітрина).

Відповідно п.п.8.2.1. п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Суб'єкт господарювання, який придбав виробниче обладнання для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до Цивільного кодексу України набуває право власності з моменту його придбання на підставі операції з купівлі-продажу майна (товару), володіння, користування та розпорядження яким здійснює на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону.

Включення вартості придбаних основних фондів до витрат у статті 5 Закону № 334 не зазначена та здійснюється шляхом амортизаційних відрахувань. У статті 8."Амортизація" визначені основні положення щодо поступового віднесення витрат проведених на придбання основних фондів і нематеріальних активів у межах норм амортизаційних відрахувань.

Нарахування шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності можливо лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України, (додатку 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян №12)

Порядок обліку інформації про основні засоби визначено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" і норми цього Положення (стандарту) 7 застосовуються лише підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Крім цього, частиною першою статті 2 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 також зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже, для фізичної особи - підприємця, нормативно-правові акти, що визначають основи формування в бухгалтерському обліку інформації про ті або інші показники відсутні. Стосовно права ведення бухгалтерського обліку підприємця, як юридичними особами законодавством не визначено.

Фізичні особі - підприємці, зобов'язані вести лише облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлена Головною державною податковою інспекцією України, а саме за формою книги обліку доходів і витрат, наведеній у додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян.

Таким чином, підприємцем було завищена сума витрат на суму 26110,00 грн., що призвело до перекручення даних у деклараціях та є порушенням п.4 ст.14, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями.

Враховуючі вищенаведене, перекручення даних витрат у деклараціях про доходи за 1-3 кв.2009 р. призвело до перекручення сум оподатковуваного доходу, у деклараціях за 1-3 кв.2009р.,

Це порушення призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 3916,50грн., що порушенням ст.13 п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Склад валових витрат наведено у пункті 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР. Згідно з цим пунктом до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень (п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Положення статті 5 цього Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.

Також до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" (зі змінами та доповненнями), за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР, зокрема податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком статті 5 "Валові витрати" зазначеного Закону.

Також суд зазначає, що вимоги п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) розповсюджується лише при формуванні валових витрат суб'єктами господарської діяльності - юридичними особами.

Перевіркою встановлено включення до податкового кредиту за січень 2009року (дата подання декларації ПДВ - 20.02.2009року) сум податку на додану вартість у зв'язку із придбанням основних засобів , а саме: ящик грошовий, торгівельне обладнання, шафи прямі, шафи кухонні, холодильне обладнання, шафи вітринні, які були придбані у Фірмі "Кур'єр-92»код за ЄДРПОУ 21241541 по наступним податковим накладним:

- податкова накладна №5 від 20.01.2009р. на суму 2334,00грн. у т.ч. ПДВ 389,00грн.;

- податкова накладна №7 від 22.01.2009р. на суму 28998,00грн. у т.ч. ПДВ 4833,00грн.

Всього включено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 до податкового кредиту за січень 2009року суми ПДВ у зв'язку із придбанням товару не пов'язаним з торгівельною діяльність у Фірмі "Кур'єр-92»ЄДРПОУ 21241541 на суму ПДВ - 5222,0грн.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями. Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні нерухомого майна фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

При формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, які є зареєстрованими платниками податку на додану вартість слід враховувати окремі положення застосування нормативно - законодавчих актів.

Так відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктом права приватної власності є саме фізична особа. Цивільний кодекс не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець. Реєстрація права власності на майно за фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності чинним законодавством не передбачено.

Одночасно визначено, що суб'єкт господарювання, який придбав виробниче обладнання для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до Цивільного кодексу України набуває право власності з моменту його придбання на підставі операції з купівлі-продажу майна (товару), володіння, користування та розпорядження яким здійснює на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону.

Порядок обліку інформації про основні засоби визначено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" і норми цього Положення (стандарту) 7 застосовуються лише підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Таким чином, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ФО- П ОСОБА_3 не правомірно включено до податкового кредиту ПДВ за січень 2009року на суму 5222,0грн. у зв'язку із придбанням товару не пов'язаним з торгівельною діяльністю.

Щодо дотримання порядку застосування та використання РРО , КОРО, суд зазначає наступне:

Перевірку дотримання порядку застосування та використання РРО проведено відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ.

ФО-П ОСОБА_3 здійснювала роздрібну торгівлю горілкою, тютюновими виробами, посудою, з використанням належним чином зареєстрованих РРО, розташованих за адресою :

АДРЕСА_1 Діяльність здійснюється з використанням зареєстрованого належним чином РРО, а саме Оаіекз РР -3530Т, реєстр. № 2023003135. Книга обліку розрахункових операцій №2023002987р/8-3530 від 15.11.2006р.

АДРЕСА_2, Діяльність здійснюється зареєстрованого належним чином РРО, а саме Баіекз РР -3530Т розрахункових операцій №2023003151р/3530 від 01.01.08

використанням Книга обліку

м.Мерефа мінімаркет «Олеко»Діяльність здійснюється з використанням зареєстрованого належним чином РРО, а саме Оаіекз РР -3530Т Книга обліку розрахункових операцій №2023003323від20.11.07р

Облік реалізацій товарів через РРО ФО-П ОСОБА_3 розрахункових операцій, зареєстрованих у ХОДПІ веде у книгах обліку

Відповідно п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 01.06.2000р. № 1776- IІІ (із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій . ФО-П ОСОБА_3 не роздруковувала не забезпечила зберігання фіскальних звітних чеків :

Грудень 2008 р. № 401 в ОРО за № 2023003323 від 30.12.2008 р., Грудень 2008р. № 490 в ОРО за № 2023003323 від 27.03.2009р., Червень 2009р. №584 в ОРО за № 2023003323 від 26.06.09р Липень 2009р № 1082 в ОРО за № 2023002987 від 30.07.09р Серпень 2009р № 1085,1086 за № 2023002987 від 01.08.09р що є порушенням п.9 ст.3 вищевказаного Закону.

За це порушення, відповідно п.4 ст.17 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 01.06.2000р. № 1776- III (із змінами та доповненнями) передбачено застосування фінансової санкції у сумі 1700,00 грн , на сторінці 27 розділу 2.6.3 "Дотримання порядку застосування та використання РРО, КОРО" акту перевірки № 1446/17-2364302622 від 23.04.2010р. та податковому повідомленню-рішенню № 0000911720 від 13.05.2010р була допущена арифметична помилка в частині посилання на загальну кількість чеків, які не зберігалися, а саме : замість загальної кількості чеків - 6 шт. на суму 2040,0 грн. було помилково зазначено чеків у кількості 5 шт. на суму 1700,0 грн.

У зв'язку з чим слід вважати остаточною та вірною суму штрафної санкції -2040,0 грн. - за не зберігання чеків у кількості 6 шт.

Крім того, за результатами перевірки встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 сплачувались грошові кошти приватним нотаріусам за вчинення ними нотаріальних дій: ОСОБА_4 - сплачено 460,0грн. у 2009р..

Відповідно до вимог п.1.9 ст.1 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) незалежна професійна діяльність це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Діяльність нотаріусів, зокрема, приватних нотаріусів регулюється також Законом України „Про нотаріат", згідно якого приватні нотаріуси не можуть бути зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, приватний нотаріус здійснює незалежну професійну діяльність і є самозайнятою особою. Нотаріус самостійно включає суму отриманих доходів до складу загального річного доходу і надає річну декларацію відповідно до пп.8.2.1 ст. 8 Закону України №889.

Відповідно до вимог п.п.16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.

В судовому засіданні судом була досліджена книга обліку доходів і витрат, наведеній у додатку № 10 до Інструкції ФО-П ОСОБА_3, з якої вбачається, що запис щодо сплати грошових коштів приватним нотаріусом за вчинення ними нотаріальних дій відсутній. Книга по формі Ф-10 пронумерована, скріплена печаткою ДПА України, цілісність печатки не порушена, виправлень та коригувань у книзі немає.

Крім того, довідку про сплату за вчинення нотаріальних дій у розмірі 460 грн., на яку посилається відповідач в акті перевірки (аркуш 15), до судового засіданні відповідачем надано не було.

А отже, твердження відповідача про наявність довідки про сплату за вчинення нотаріальних дій у судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ними спірного податкового повідомлення-рішення №0000881720 від 13.05.2010 року по податку з доходів фізичних осіб на суму 207,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

При розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000881720 від 13.05.2010 року по податку з доходів фізичних осіб на суму 207,00 грн. прийняття без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України.

Також, суд зазначає, що підпунктом 4.6 пункту 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України №06.07.2001 року №567/5758, в якому зазначено, що за результатами розгляду скарг виноситься податкове повідомлення-рішення та через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення-рішення.

Рішенням відповідача за №178/3/25-18 від 07.06.2010 р., скаргу позивача було залишено без задоволення, у звязку із цим винесено податкове повідомлення - рішення №0000881720/1 від 23.06.2010 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000881720/0 від 13.05.2010 року та №0000881720/1 від 23.06.2010 по податку з доходів фізичних осіб на суму 207,00 грн., решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити частково..

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000881720/0 від 13.05.2010 року та №0000881720/1 від 23.06.2010 року з податку з доходів фізичних осіб в сумі 207,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає. .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2010 року

Суддя підпис< Текст >І.С.Чалий

Постанова не набрала чинності.Оригінал знаходиться у справі.Копія.Вірно< Текст >

Суддя І.С.Чалий секретар Ж.Г.Елоян< Текст >