Постанова № 13310202, 10.12.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 р. Справа № 2а-2766/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

судді - Шевченко І.Г.

судді - Соп'яненка О.В.

за участю секретаря судового засідання-Вольської А.Г.,

прокурора - Черненко О.М.

представника позивача - Цуканова В.В.

представника відповідача - Іващенка О.М.

представника відповідача - Шаповал Л.О.

представника відповідача - Капустянської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея -С" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕЯ-С», звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в м. Суми, в якому просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення рішення:

- від 31 липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 31 липня 2009 року № 0000762314/0/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

-від 09 жовтня 2009 року № 0000762314/1/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

-від 09 жовтня 2009 року № 0000752314/1/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

-від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

- від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що державною податковою інспекцією в м.Суми було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕЯ-С». В результаті проведення перевірки складено Акт від 21 липня 2009 року № 5128/2314/ 36067248/42, на підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією в м.Суми виписано податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн. та № 0000762314/0/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн. З зазначеними податковими повідомленнями рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕЯ-С» не погоджується, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства виходячи з наступного.

Підставою для донарахування податкових зобовязань позивачу стали висновки в акті перевірки про нікчемність угод поставки нафтопродуктів між ТОВ «ЛІНЕЯ-С» та ТОВ «Славія».

Стосовно дотримання податкового законодавства ТОВ «МЖК Конкріт» ЛТД, який є контрагентом ТОВ «Славії», позивач зазначає, що, ухилення однією із сторін від сплати податків відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ТОВ «МЖК Конкріт» ЛТД, щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили - не наведено податковою інспекцією. Отже, позивач вважає висновок ДПІ про порушення ТОВ «МЖК Конкріт» ЛТД, ТОВ «Славія»» та ТОВ «ЛІНЕЯ-С» положення ст. 228 ЦК України, таким, що не відповідає дійсності, суперечить фактичним обставинам справи, та ґрунтується виключно на припущенні ДПІ в м.Суми. По Договору купівлі продажу № 47-09/08-ЛС від 26.09.2008 р. з додатковою угодою №1 від 28.10.2008 р. поставки до нього та договору поставки нафтопродуктів № 4/09-08 від 26.09.2008 р. між ТОВ «Славія» та ТОВ «ЛІНЕЯ-С» було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що доводить реальність здійснених операцій. Жодна із сторін не заперечувала факту переходу права власності. Ці обставини підтверджують дійсність та реальність договору між ТОВ «Славія» та ТОВ «ЛІНЕЯ-С». По зазначеним господарським операціям, в підтвердження факту прийому-передачі контрагентами видано податкові накладні, сума ПДВ по яких включена до складу податкового кредиту. Вартість отриманих товарів сплачена ТОВ «ЛІНЕЯ-С» на реквізити ТОВ «Славія» в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями та копіями виписок з особового рахунку банку.

Таким чином, всі правочини вчинені товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕЯ-С» відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на таке.

В ході планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Лінея-С" за період з 26.09.2008р. по 31.03.2009р. було встановлено господарські взаємовідносини перевіряємого підприємства з ТОВ'"Славія", а саме між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу згідно якого ТОВ"Славія" зобов'язується поставити і передати у влісність ТОВ"Лінея-С" нафтопродукти, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії. Згідно бази даних ДПІ в м.Суми "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України" було встановлено, що ТОВ"Славія" не знаходиться за місцем державної реєстрації. Також, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ"Славія " за 2008 рік не подає звітність податку на прибуток, а саме декларацію по податку на прибуток за 2008 рік підприємство не подавало, що свідчить про те, що підприємство зазначає про відсутність прибутку, а відповідно ставить під сумнів реальну діяльність даного підприємства та виконання вищезазначених домовленостей.

Позивач зазначає, що згідно облікових баз даних ДПІ у Бабушкінському районі і Дніпропетровська, на ТОВ "'Славія'' одночасно працювала незначна кількість працівників, які фактично не мали фізичної можливості здійснювати діяльність по придбанні продажу, зберіганню, транспортуванню, супроводженню вантажу, навантаженні розвантаженню та оформлення відповідних передбачених чинним законодавства супровідних та інших дозвільних документів на нібито придбані та продані товарні матеріальні цінності. В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ"Славія" реалізувало ТОВ"Лінея-С паливно-мастильні матеріали, які нібито були отримані від ТОВ"МЖК Конкріт ЛТД". Відповідач зазначає, що аналізуючи діяльність ТОВ"МЖК Конкріт ЛТД" було встановлено, що дане підприємство не знаходиться за місцем державної реєстрації та знаходиться у розшуку, відповідно направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням до державного реєстратора за місцем обліку, а відносно директора ТОВ «МЖК Конкріт» за ч.І ст.205 КК України порушено кримінальну справу. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що договори поставки , укладені між ТОВ «Славія» та ТОВ з "Лінея-С»" не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, підприємством ТОВ «Лінея-С» порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також, враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що в діях ТОВ"Лінея-С" вбачається порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України "Про податок і додану вартість"

Прокурор проти адміністративного позову заперечував з тих же підстав що і відповідач.

Суд, заслухавши, представника позивача, представників відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Суми було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕЯ-С» за період з 26.09.2008 року по 31.03.2009 року за наслідками якої було складено Акт від 21 липня 2009 року № 5128/2314/36067248/42 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С", код ЄДРПОУ 36067248 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.09.2008 року по 31.03.2009 року (далі акт перевірки) (т.1 а.с.11 53). На підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією в м.Суми прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (т.1 а.с. 54), в сумі 6 970 577,00 грн. та № 0000762314/0/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн. (т.1 а.с. 55).

Позивач з вказаними податковими повідомленнями рішеннями не погодився та скористався процедурою адміністративного оскарження передбаченою ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України скарги позивача були залишені без задоволення.

В акті перевірки було зроблено висновки про нікчемність угод купівлі продажу нафтопродуктів між ТОВ «ЛІНЕЯ-С» та ТОВ «Славія» в наслідок чого на думку податкового органу, підприємством було порушено, зокрема п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1., п.п.7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З зазначеними в акті перевірки висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх таким що суперечать нормам законодавства виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, згідно якого ТОВ"Славія" зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ"Лінея-С" нафтопродукти, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії, а ТОВ"Лінея-С" зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (т.1 а.с. 155 157). До вказаного договору укладались додаткові угоди (т. 1 а.с. 158, 159, т.2 а.с. 71 - 90).

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «Славія» було виписано в адресу ТОВ"Лінея-С" видаткові (т.1 а.с. 236 255) та податкові накладні (т. 2 а.с. 2 47) . Як зазначено в акті перевірки, оплата проводилась ТОВ «Лінея С» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Славія» в жовтні 2008 року на суму 496000 грн., в листопаді 2008 року на суму 8673410,47 грн., в грудні 2008 року на суму 934774, грн., що також підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 173 219).

Також , як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Славія» зберігало нафтопродукти на ВАТ «Дніпронафтопродукт», про що зазначено в листах на адресу позивача, і відвантаження нафтопродуктів на адресу ТОВ «Лінея С» відбувалося саме з ВАТ «Дніпронафтопродукт», яке ТОВ «Славія» повідомляло про перехід права власності на нафтопродукти (т.1. а.с.220 235). Доставка товару здійснювалося автомобільним транспортом на підставі договору про перевезення вантажів №2710/08 від 28.10.2008 укладеного між ТОВ «Лінея С» (Замовник) та ВАТ «Дніпронафтопродукт» (Перевізник) (т.1 а.с. 160 161). Факт транспортування товару підтверджується товарно транспортними накладними ( т. 2 а.с.92 250, т.3 а.с. 1 250, т.4 а.с. 9 - 28). Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору купівлі продажу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і варт виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здій господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, товарно транспортні накладні, платіжні доручення) щодо операцій купівлі продажу нафтопродуктів між ТОВ «Лінея С» та ТОВ «Славія» мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «ЛІНЕЯ-С» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а выдтак мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ «ЛІНЕЯ-С» до податкового кредиту.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибу підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковій платіжними та іншими документами,

Суд зауважує, що витрати по придбанню паливно - мастильних матеріалів у ТОВ «Славія», які віднесені ТОВ "Лінея-С" до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), а отже, суд вважає, що ці дії позивача є такими що відповідають вимогам законодавства.

Також, суд зазначає, що санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений ТОВ «Лінея С» та ТОВ «Славія» відповідає вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважається укладеним.

По Договорам поставки також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності ТОВ "Лінея - С"), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично поставлено нафтопродукти та підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між ТОВ "Лінея - С" та ТОВ "Славія" є дійсними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про нікчемність угоди між ТОВ «Лінея С» та ТОВ «Славія» посилається на факт порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб контрагента ТОВ «Славії» - ТОВ «МЖК Конкріт». З цього приводу суд зазначає, що стаття 72 КАС України передбачає тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Кримінальна справа на яку посилається позивач була порушена відносно посадових осіб іншого підприємства (а не по стосовно контрагентів цього правочину). З наданої інформації щодо їх розслідування не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, судом встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди зі сховища де знаходився на зберіганні (договір зберігання між ТОВ "Лінея - С" та ВАТ "Дніпронафтопродукт"), факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою був реалізований через АЗС ТОВ "Лінея С", оплата нафтопродуктів здійснена через банк, операція відображена в обліку обох підприємств (що підтверджується також актом перевірки ТОВ "Славії"), факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Посилання відповідача на те що в акті перевірки ТОВ «Славія» правочини між ТОВ «Славія» та ТОВ «МЖК Конкріт» визнані також нікчемними суд вважає необґрунтованими, так як ці висновки не спростовують товарний характер операцій між позивачем та ТОВ «Славія».

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемності договорів між ТОВ "Лінея - С" та ТОВ "Славія" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже суд приходить до висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки та прийнятих на підставі акту податкових повідомлень рішень.

Крім того, відповідно до пп. 5.3. п.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 №253, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 06.07.01 за №5758, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.96 N 29, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а)у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане по повідомлення вважається відкликаним;

б)у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

3 метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишаєте змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, де номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язані Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Відтак, стосовно податкових повідомлень рішень з дріб»ю 1, 2 та 3, (а саме № 0000762314/1/51282, № 0000752314/1/51283, № 0000752314/2/51283, № 0000752314/2/51282, № 0000752314/3/51283,№ 0000752314/3/51282) суд вважає, що вони також підлягають визнанню протиправними, так як виносяться з метою встановлення граничного строку сплати податкового зобовязання, а відтак впливають на права та обовязки позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея -С" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 31липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн;

- від 31 липня 2009 року № 0000762314/0/51282 за платежем :податок на додану вартість, в сумі 5 056232,00 грн.;

-09 жовтня 2009 року № 0000762314/1/51282 за платежем :податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

- від 09 жовтня 2009 року № 0000752314/1/51283 за платежем :податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6 970 577,00 грн. ;

- від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51283 за платежем : податок на прибуток приватних підприємств;

від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51282 за платежем : податок на додану вартість в сумі 5 056 232 ,00 грн.;

- від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51283 за платежем : податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6 970 577,00 грн.;

- від 10 лютого 2009 року № 0000752314/3/51282 за платежем : податок на додану вартість в сумі 5 056 232,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2010 року.

Головуючий суддя (підпис) В.О. Павлічек

Суддя (підпис) І.Г.Шевченко

Суддя (підпис) О.В.Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек