Постанова № 13309992, 07.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1518/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Пехота М.О.,

за участю:

представників позивача - Брюховецький О.В., Сліпченко Ю.А.

представника відповідача - Клименко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецпостач"до Державної податкової інспекції в м.Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2010 року позивач приватне підприємство "Спецпостач"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Полтавіпро скасування податкових повідомлень - рішень №0000882310/0 від 23.09.2009 року, №0000882310/1 від 01.12.2009 року, №0000882310/2 від 04.02.2010 року якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 587109 грн. у тому числі: основний платіж - 391406 грн., штрафні (фінансові) санкції - 195703 грн., податкових повідомлень - рішень №0000892310/0 від 23.09.2009 року, №0000892310/1 від 01.12.2009 року, №0000892310/2 від 04.02.2010 року, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 715845,75 грн. у тому числі: основний платіж - 477230,5 штрафні (фінансові) санкції - 238615,25 грн. та №0002791702/0 від 23.09.2009р., № 0002791702/1 від 01.12.2009 р. та № 0002791702/2 від 03.02.2010р. якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 75349,86 грн., у тому числі: основний платіж - 25116,62 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50233,24 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що йому неправомірно визначено податкове зобов'язання, з податку на додану вартість в сумі 715845,75 грн., з податку на прибуток в сумі 587109 грн., з податку з доходів найманих працівників в сумі 75349,86 грн. Позивач зазначає, що він сформував свій податковий кредит в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних, складених його контрагентами ПП "Мицар Плюс", ПП "Хантер-2005", ПП "Чандр-7", ПП "Норма плюс ЛТД". Крім того, вказує, що придбані ним у вищезазначених контрагентів товари та послуги були використані ним у власній господарській діяльності, що дає йому право віднести вказані витрати до валових.

Також позивач зазначає, що ним правомірно відшкодовано кошти по фінансовим звітам директору підприємства, які він отримував згідно авансових звітів для взаєморозрахунків з ПП "Мицар Плюс", ПП "Норма плюс ЛТД", оскільки вказані кошти витрачені з метою досягнення договірних відносин із зазначеними контрагентами, документи оформлено належним чином.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в засіданні та у письмових заперечення проти позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно у зв'язку із встановленими порушеннями податкового законодавства позивачем. Податковий орган констатує декларування позивачем податкового кредиту, формування валових витрат, які не підтверджуються первинними документами. Крім того, відповідач зазначає, що договірні відносини позивача з ПП "Мицар Плюс" та ПП "Норма плюс ЛТД" мають ознаки фіктивності, оскільки знайшли своє відображення лише у податковій звітності і не підтверджується жодними первинними документами щодо транспортування, перевезення вказаного товару. З наведених підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Cпецпостач" зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32461365) виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Полтаві та є платником, зокрема, податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів найманих працівників.

Працівниками відповідача в період з 03.09.2009 по 11.09.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватного підприємства "Спецпостач" за період з 01.01.2006 року. по 31.06.2009 року.

Позапланова перевірка проведена на підставі постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 28.07.2009 року у відповідності з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу».

Правомірність призначення та проведення позапланової перевірки сторонами не оспорювалася.

За результатами перевірки 16.09.2009 року, відповідачем складено акт №01917/23-8/32461365 (надалі по тексту Акт), в якому зафіксовано порушення п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1.3, п.1.7, ст. 1 п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.п.9.10.2 п.9.10 ст.9, п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого:

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 688604 грн. у тому числі по періодах: за 1 квартал 2006 року у сумі 106433 грн. за 2 квартал 2006 року у сумі 190765 грн., за 3 квартал 2006 року у сумі 88586 грн., за 4 квартал 2006 року у сумі 65436 грн., за 1 квартал 2007року у сумі 59735 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 70909 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 23488 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 17309 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 17708 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 17707 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 20818 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 3348 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 6362 грн.

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 773969 грн., у тому числі по періодах: січень 2006 року на суму ПДВ 21922 грн., лютий 2006 року на суму ПДВ 47800грн., березень 2006 року на суму ПДВ 52107грн., квітень 2006 року на суму ПДВ 46765грн., травень 2006 року на суму ПДВ 56490грн., червень 2006 року на суму ПДВ 61049грн., липень 2006 року на суму ПДВ 10606,00грн., серпень 2006 року на суму ПДВ 19381,50 грн., вересень 2006 року на суму ПДВ 29625,93 грн., жовтень 2006 року на суму ПДВ 41407,00грн.; листопад 2006 року на суму ПДВ 41174,60 грн., грудень 2006 року на суму ПДВ 16781,92 грн., січень 2007 року на суму ПДВ 17089,14 грн., лютий 2007 року на суму ПДВ 7819,60 грн., березень 2007 року на суму ПДВ 28179,70 грн., квітень 2007 року на суму ПДВ 33443,60 грн., травень 2007 року на суму ПДВ 17081,04 грн., червень 2007 року на суму ПДВ 28185,50 грн., серпень 2007 року на суму ПДВ 3421,78 грн., вересень 2007 року на суму ПДВ 17958,29 грн., жовтень 2007 року на суму ПДВ 36135,67 грн., листопад 2007 року на суму ПДВ 2091,40 грн., грудень 2007 року на суму ПДВ 15300,60 грн., січень 2008 року на суму ПДВ 4558,50 грн., лютий 2008 року на суму ПДВ 665,49грн., березень 2008 року на суму ПДВ 8937,60 грн., квітень 2008 рок на суму ПДВ 3943,10 грн., травень 2008 року на суму ПДВ 4318,40 грн., серпень 2008 року на суму ПДВ 13443,10 грн., вересень 2008 року на суму ПДВ 3209,20грн., листопад 2008 року на суму ПДВ 2678,04 грн., лютий 2009 року на суму 9845,80 грн., березень 2009 року на суму ПДВ 36885 грн., квітень 2009 року на суму ПДВ 33669 грн.

- порушено правильність утримання та своєчасність перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 84363,89 грн., у т.ч. IV кв.2006 р. - 19042,50 грн., І кв. 2007 р. - 10140,62 грн., II кв.2007 р. 18524,84 грн., III кв.2007 р. - 8039,15 грн., II кв.2008 р. - 17615,76 грн., III кв.2008 р. - 7269,21 грн., II кв.2009 р. - 3731,81 грн.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2009 р. №0000882310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 587 109 грн. у тому числі: основний платіж - 391406 грн., штрафні (фінансові) санкції - 195703 грн.; №0000892310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 715845,75 грн. у тому числі: основний платіж - 477230,5 штрафні (фінансові) санкції - 238615,25 грн.; №0002791702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 75349,86 грн., у тому числі: основний платіж - 25116,62 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50233,24 грн.

В порядку апеляційного узгодження за скаргами позивача, 01.12.2009 р. ДПІ у м.Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення №0000882310/1, №0000892310/1, №0002791702/1 та 03.02.2010 р. повідомлення-рішення №0000882310/2, №0000892310/2, №0002791702/2, скарги позивача залишені без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі зазначених критеріїв та надаючи правову оцінку податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Полтаві №0000882310/0 від 23.09.2009 року, №0000882310/1 від 01.12.2009 року, №0000882310/2 від 04.02.2010 року, якими відповідачем вчинено донарахування податку на прибуток, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2006 року по 31.05.2009 року ПП "Спецпостач" декларувало у податковому обліку дані, сформовані на підставі договірних відносин з ПП “Хантер-2005”, ПП “Чандр-7”, ПП “Мицар Плюс”, ТОВ “Норма плюс ЛТД” з приводу придбання у останніх товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином за період з 01.01.2006 року по 31.05.2009 року позивачем віднесено до валових витрат 391406 грн., правомірність віднесення вказаної суми по операціям зі вказаними контрагентами саме до валових витрат ставиться податковим органом під сумнів.

Контролюючий орган у Акті зазначає про той факт, що відповідно до пояснень директорів контрагентів позивача (ПП “Хантер-2005”, ПП “Чандр-7”, ПП “Мицар Плюс”, ТОВ “Норма плюс ЛТД”), останні господарську діяльність підприємств не ведуть та первинну документацію підприємств, директорами яких вони є, ніколи не підписували. З пояснень представника відповідача та з Акту судом встановлено, що дані обставини встановлені податковим органом з даних досудового слідства по різних кримінальних справах, тобто на підставі доказів кримінального судочинства, а тому посилання в Акті перевірки на такі докази судом оцінюється критично, оскільки суд вважає, що податковий орган не мав права використовувати такі докази при проведенні документальної перевірки дотриманням платником податкового законодавства. Такі дії податкового органу суперечать вимогам "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 25.08.2005 №925\11205 (далі - Порядок №327).

Однак, висновки щодо завищення позивачем валових витрат, а відтак, заниження податку на прибуток суд вважає неспростованими у звязку з таким.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З метою встановлення правомірності віднесення позивачем витрат у сумі 2754414 грн. до валових, судом витребувано у ПП "Спецпостач" первинні документи, в підтвердження використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності, а також фактичного їх придбання, перевезення, зберігання тощо. Також на клопотання представників позивача було витребувано з Київського районного суду м.Полтави окремі матеріали кримінальної справи 12-164/10, так як за поясненнями представників позивача, вони містять ряд доказів дійсності фінансово-господарських операцій.

Таким чином судом отримано в якості доказів реального здійснення договорів купівлі-продажу товару окремі податкові накладні, платіжні документи, видаткові накладні, договори зберігання придбаного товару, тощо.

Суд звертає увагу на невідповідність ряду первинних документів вимогам бухгалтерського обліку, на яку вказував і відповідач в Акті.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі вимоги щодо ряду досліджених первинних документів не дотримані.

Досліджені в судовому засіданні фінансово-господарські документи не дають можливості встановити безперечне використання придбаного позивачем товару саме у власній господарській діяльності, що давало б підприємству право віднести вказані витрати до валових.

Таким чином суд вважає, що позивач.ю не надавши повного обсягу первинної документації щодо використання товарів у власній господарській діяльності, не підтвердив своє право на віднесення суми в розмірі 2754414 грн., у періоді з 1 кварталу 2006 року по 1 квартал 2009 року, до валових витрат.

Штрафні (фінансові) санкції з даного виду податку застосовані податковим органом на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що контролюючий орган самостійно донарахував позивачу суму податкового зобов'язання, з податку на прибуток, суд вважає, що податковим органом правомірно застосовано до ПП "Спецпостач" штрафні (фінансові) санкції в сумі 195703 грн. на підставі п.п. 17.1.3., 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами".

З наведених підстав суд вважає, що податковим органом правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 587109 грн., у тому числі основний платіж 391406 грн., штрафні (фінансові) санкції - 195703 грн. та відповідно правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення №0000882310/0 від 23.09.2009 року, №0000882310/1 від 01.12.2009 року, №0000882310/2 від 04.02.2010 року.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Полтаві №0000892310/0 від 23.09.2009 року, №0000892310/1 від 01.12.2009 року, №0000892310/2 від 04.02.2010 року, якими відповідачем вчинено донарахування платнику податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон України “Про ПДВ”) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності, а також інші первинні документи, визначені п.п. 7.2.6 Закону.

Позивач підтверджує своє право на податковий кредит тими ж документами, що і по податку на прибуток, оскільки правовідносини щодо сплати вказаного податку випливають із тих же господарських відносин із тими ж контрагентами позивача ПП “Хантер-2005”, ПП “Чандр-7”, ПП “Мицар Плюс”, ТОВ “Норма плюс ЛТД”.

Виходячи з того, що судом вище досліджено та надано оцінку первинній документації, якою позивач підтверджує своє право на податковий кредит, суд приходить до висновку, що даний об'єм доказів не підтверджує безперечно факту придбання товарів та подальше використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому не може бути правомірною підставою для декларування податкового кредиту на підставі вказаних документів.

Таким чином, суд вважає, що позивач, не надавши достатнього обсягу первинної документації щодо придбавання, перевезення, зберігання та використання товарів у власній господарській діяльності, не підтвердив своє право на віднесення суми в розмірі 773 969 грн., у періоді з січня 2006 року по квітень 2009 року, до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що контролюючий орган самостійно донарахував позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд вважає, що податковим органом правомірно застосовано до ПП "Спецпостач" штрафні (фінансові) санкції в сумі 238615,25 грн. на підставі п.п. 17.1.3., 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами".

З наведених підстав, суд вважає, що податковим органом правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 715845,75 грн., у тому числі основний платіж 477230,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 238615,25 грн. та відповідно правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення №0000892310/0 від 23.09.2009 року, №0000892310/1 від 01.12.2009 року, №0000892310/2 від 04.02.2010 року.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Полтаві №0000892310/0 від 23.09.2009 року, №0000892310/1 від 01.12.2009 року, №0000892310/2 від 04.02.2010 року, якими позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього закону.

Згідно із пп. б) пп. 9.10.1 п.9.10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме під звіт для здійснення окремих цивільно - правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Пунктом п.п. 9.10.2. п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Згідно зі ст.19.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що директором позивача Цибулько В.В. протягом періоду, що перевірявся, отримано авансові платежі в сумі 167444,13 грн.

На вимогу суду позивачем не надано достатніх доказів, підтверджуючих використання вказаних авансових платежів для придбання товару, об'єм доказів, наданих позивачем в підтвердження господарських відносин з ПП "Мицар плюс" та ТОВ "Норма плюс ЛТД", досліджений судом при наданні оцінки спірним рішення по донарахуванню податку на прибуток та податку на додану вартість та, на переконання суду, не підтверджує вказаних фактів, на які посилався позивач.

Таким чином, позивач безпідставно відшкодував директору Цибулько В.В. кошти згідно авансових звітів, які не брали участь в оподаткуванні, відповідно суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно визначено ПП "Спецпостач" податкове зобов'язання з податку із доходів найманих працівників в сумі 25 116,62 грн.

На підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", яким передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку та є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

В зв'язку із тим, що позивач здійснював грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, що є обов'язковою умовою сплати авансових платежів, суд приходить до висновку, що контролюючий орган правомірно застосував до ПП "Спецпостач" штрафну (фінансову) санкцію в сумі 50233,24 грн. на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

З наведених підстав, суд вважає, що податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення №0000892310/0 від 23.09.2009 року, №0000892310/1 від 01.12.2009 року, №0000892310/2 від 04.02.2010 року.

Крім того, суд враховує наявну у матеріалах справи постанову Київського районного суду м.Полтави по кримінальній справі №1-164/10, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст. 212, ч.2 ст.366, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, тобто за ухилення від сплати податків в період з 2006 року по 2008 рік. Вказаною постановою ОСОБА_4, яка є засновником ПП "Спецпостач", звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року, тобто, з нереабілітуючої підстави, застосування якої можливе, згідно кримінально-процесуального законодавства, при визнанні підсудним свої вини. При цьому у матеріалах адміністративної справи мається копія постанови про притягнення ОСОБА_6 у якості обвинуваченої по цій же кримінальній справі. За змістом цієї постанови, притягнутою до кримінальної відповідальності остання була саме за вчинення дій, повязаних з тими ж господарськими відносинами з тими ж контрагентами, по взаємовідносинах з якими податковий орган прийшов до висновку про наявність підстав для донарахування податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Рішення суду у кримінальній справі набрало законної сили та на підставі ч. 4 ст. 72 КАС України, є преюдиціальним в частині факту діяння та вчинення його керівником позивача, а тому факт ухилення від сплати податків з боку службових осіб ПП «Спецпостач», правомірність донарахування яких оспорюється у адміністративній справі, суд зобовязаний вважати доведеним. Ці висновки не спростовуються посиланнями позивача на інший вирок Октябрського районного суду м.Полтави, яким посадові особи контрагентів позивача виправдані за ст.. 205 КК України, тобто фіктивне підприємництво.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду доказів, достатніх для спростування висновків податкового органу, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, не обгрунтовані, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков