Постанова № 13309886, 07.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7801/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року. м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Нагул. В.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Юдіної В.П.

Представника відповідача: Воробйова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тополь»до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Тополь»до державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Київському районі міста Одеси, в якому позивач просить суд скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Одеси від 02.07.2010 року № 0003201502/0 про сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 77211,20 та штрафних санкцій в розмірі 5% від суми податку в розмірі 3860,56 грн., а всього 81071,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України. Дане рішення прийнято на підставі акту невиїзної перевірки податку на додану вартість від 23.06.2010 року № 3292/15-02/379-32793151. ТОВ «Тополь», не погоджуючись з результатами проведеної перевірки, оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін у звязку з ненаданням належним чином оформлених документів, які б свідчили про умовний продаж товарних залишків, що перебували в обліку на день анулювання реєстрації ТОВ «Тополь», як платника податку на додану вартість (далі ПДВ), стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах товарів за звичайними цінами та відповідно яких збільшено суму податкових зобовязань позивача на 77211,20 грн. Дана позиція ДПІ на думку позивача є протиправною, оскільки всі будівельні матеріали та малоцінний інвентар закупались за гроші замовника будівництва ЖБТ «Промінь», по передплаті і всі податки були нараховані та сплачені позивачем по мірі передплати. Вся передплата включена до податкової декларації про ПДВ і відносно неї позивачем нараховані та сплачені всі податки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі. Надав письмові заперечення та пояснив, що згідно додатку К1/1 № 18556 до Декларації № 18555 за 1 квартал 2010 року від 15.04.2010 року у підприємства на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість залишились товарні залишки. Рахунок приросту балансової вартості запасів склав 386056 грн. В порушення п. 7.3 ст.7 і абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР) позивачем не було проведено умовний продаж товарних залишків за звичайними цінами та відповідно не збільшено суму своїх податкових зобовязань у розмірі 77211,20 грн. З цих підстав позовні вимоги ТОВ «Тополь»є безпідставними.

Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Тополь», ідентифікаційний номер 32793151, 02.02.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1556120 0000 005183 (а.с. 8-10,11, 12).

ТОВ «Тополь»знаходиться на обліку платників податків у державній податковій інспекції Київського району міста Одеси за № 5208 від 09.02.2004 року (а.с.13).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 22464468 від 14 квітня 2006 року, виданого державною податковою інспекцією у Київському районі міста Одеси, ТОВ «Тополь»було зареєстроване платником ПДВ (а.с.15).

01.04.2006 року між ЖБТ «Промінь»(замовник) та ТОВ «Тополь»(підрядник) був укладений договір підряду на будівництво. Предметом даного договору є те, що замовник надає, а підрядник приймає на себе генеральний підряд по будівництву 7 секцій 10-ти поверхового житлового будинку № 138-А з інженерними сітями та вбудованими приміщеннями по вулиці Вільямса, мкр. «В-Г»ж/р Южний в місті Одесі. (а.с.166-171). 01.01.2008 року між ЖБТ «Промінь»та ТОВ «Тополь»був укладений ще один договір підряду на будівництво за тим самим предметом, як і в договорі від 01.04.2006 року (а.с.172-177).

15 квітня 2010 року ТОВ «Тополь»звернулось до ДПІ у Київському районі міста Одеси з заявою про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. На підставі заяви позивача його реєстрацію, як платника податку на додану вартість ДПІ у Київському районі м. Одеси було анульовано (а.с.154, 155).

02 липня 2010 року ТОВ «Тополь»було зареєстроване платником податку на додану вартість. Свідоцтво № 100291109 видане ДПІ у Київському районі міста Одеси. (а.с.14, 144-145, 146).

23 червня 2010 року заступником начальника відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Київському районі міста Одеси Ткачуком П.М. на підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі Закон України № 509-ХІІ) та абзацу другого п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181-ІІІ) було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника податку - ТОВ «Тополь», код ЄДРПОУ 32793151. Перевіркою встановлено, що 15.04.2010 року ТОВ «Тополь»анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість. 15.04.2010 року підприємством було надано до ДПІ у Київському районі міста Одеси декларацію з податку на прибуток № 18555 за 1 квартал 2010 року. Згідно додатку до декларації К1/1 у підприємства на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість залишились товарні залишки на суму 386056 грн. В порушення п. 7.3 ст. 7 і абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року підприємством не було проведено умовний продаж товарів за звичайними цінами та відповідно не збільшено суму своїх податкових зобовязань у розмірі 77211,20 грн. У звязку з вищевикладеним, податкові зобовязання ТОВ «Тополь» підлягають збільшенню на 77211,20 грн. За результатами перевірки складений акт від 23.06.2010 року № 3292/15-02/379-32793151. Акт підписаний 25.06.2010 року уповноваженою особою ТОВ «Тополь»з відміткою «з висновками акту не згоден»(а.с.142). На акт на адресу відповідача були подані заперечення (а.с.180).

На підставі висновків акту перевірки № 3292/15-02/379-32793151, 02.07.2010 року ДПІ у Київському районі міста Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003201502/0, яким було визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Тополь»у сумі 81071,76 грн., з них за основним платежем 77211,20 грн., за штрафними санкціями 3860,56 грн. Згідно корінця податкового повідомлення-рішення ТОВ «Тополь»отримало його 05.07.2010 року (а.с.143).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Тополь»звернулось до ДПІ у Київському районі міста Одеси зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 003201502/0 від 02.07.2010 року. За результатами розгляду скарги, ДПІ у Київському районі було прийнято рішення про залишення без змін вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, а скарги директора ТОВ «Тополь»без задоволення. Дане рішення було обґрунтоване тим, що до розгляду первинної скарги, не надано належним чином оформлених документів, які б свідчили про умовний продаж товарних залишків та основних фондів, що перебували в обліку платника податку на день анулювання його реєстрації як платника ПДВ, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах таких товарів за звичайними цінами та відповідно до яких збільшено суму податкових зобовязань з ПДВ на 77211,20 грн. (а.с.178-179).

16.06.2010 року директору ТОВ «Тополь»надійшов лист № 2, яким ЖБТ «Промінь»просить розірвати договір підряду від 01.01.2008 року та повернути будівельні матеріали, придбані за передплату (а.с. 157).

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тополь»не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України № 509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно вимог абзацу другого п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до п.п. «б»п.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі п.п. 6.1 ст. 6 того ж Закону у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Тополь», не оспорюючи суму податкового зобовязання, визначеного органом ДПІ, як на підставу задоволення адміністративного позову, посилалась на те, що будівельні матеріали та малоцінний інвентар, який відображений в додатку № К1/1 до податкової декларації за І квартал 2010 року № 18555 були придбані позивачем за рахунок ЖБТ «Промінь»та не були використані у будівництві, а тому не належать ТОВ «Тополь»та є власністю саме ЖБТ «Промінь», як замовника.

З наданих позивачем до суду копій податкових накладних, податкових декларацій та виписок з особових банківських рахунків ТОВ «Тополь»вбачається, що позивач окрім отримання плати за виконання будівельно-монтажних робіт, також отримував від ЖБТ «Промінь»гроші на придбання будівельних матеріалів та інвентарю за договорами підряду від 01.04.2006 року та 01.01.2008 року.

Однак суд не приймає до уваги та критично ставиться до даного твердження позивача, оскільки з досліджених під час судового розгляду справи договорів підряду від 01.04.2006 року та 01.01.2008 року вбачається, що за предметом даних договорів ТОВ «Тополь» зобовязане було виконати на власний ризик власними та залученими силами і засобами роботи з будівництва обєкту згідно умов договору. Замовник, згідно умов договорів, зобовязується сплатити підряднику вартість виконаних робіт за попередні періоди роботи, а також вартість матеріалів, завезених підрядником на будівельний майданчик, але не використаних у будівництві на кінець цього періоду. Вартість цих матеріалів утримується при оплаті виконаних робіт у наступному місяці.

Згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що за договорами підряду від 01.04.2006 року та 01.01.2008 року ЖБТ «Промінь»може бути тільки власником обєкта будівництва чи результатів такого будівництва, а не будівельних матеріалів, які закуповувались підрядником ТОВ «Промінь»та не були використані в будівництві. Крім того, обовязку позивача щодо придбання на користь замовника будівельних матеріалів не вбачається і з умов вищезазначених договорів.

Крім того, представником позивача до суду були надані копії податкових накладних, податкових декларацій та виписок з особових банківських рахунків ТОВ «Тополь»щодо придбання будівельних матеріалів та інвентарю, з вартості яких було розраховано суму умовного продажу фахівцями ДПІ, які свідчать що ці будматеріали та інвентар були придбані саме позивачем та є його власністю (а.с. 41-43, 48-50, 55, 60-66, 70-71, 75-79, 84-86, 90-101, 105-116, 121-125, 130-133, 189-192, 230-231). Це також вбачається з наданих до суду копій матеріального звіту та додатків К1/1 до декларацій з податку на прибуток ТОВ «Тополь»(а.с. 33-37, 193-195, 240-242, 246-247).

Твердження представника позивача стосовно того, що у разі застосування до ТОВ «Тополь»умовного продажу будівельних матеріалів та малоцінного інвентарю на суму їх балансової вартості, позивачем буде двічі сплачено суму податку на додану вартість за одну і ту ж операцію спростовується матеріалами справи. Як вбачається з наданих до суду податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Тополь», сума податкового зобовязання ним декларувалась у відповідності до вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»під час зарахування коштів від замовника ЖБТ «Промінь»на банківський рахунок платника податку - ТОВ «Тополь»- як оплати будівельно-монтажних робіт, що підлягають поставці. Суми ПДВ, сплачені позивачем на рахунок його контрагентів під час придбання будівельних матеріалів та малоцінного інвентарю, які при анулюванні реєстрації позивача як платника ПДВ знаходились у нього на балансі, ТОВ «Тополь»було включено до податкових декларацій з ПДВ, як суму податкового кредиту у відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (а.с. 38-39, 44-45, 51-52, 67-68, 72-74, 80-83, 102-104, 117-120, 126-129, 196-199, 203-206, 209-211, 216-219, 224-226).

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що ДПІ у Київському районі м. Одеси правомірно податкове повідомлення-рішення № 0003201502/0 від 02.07.2010 року, яким було визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Тополь»у сумі 81071,76 грн., було винесено правомірно. Позивач під час судового розгляду справи не довів суду обставин на обґрунтування необхідності задоволення позовних вимог та скасування зазначеного рішення відповідача, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 7-14, 69-71, 86, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Тополь»до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003201502/0 від 02.07.2010 року відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 7 грудня 2010 року.

Суддя: Білостоцький О.В.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Тополь»до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003201502/0 від 02.07.2010 року відмовити у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 07 грудня 2010 року .

/