Постанова № 13309642, 18.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 р. справа № 2а-24394/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді <Довідник >

при секретаріКішенковій Г.О.

18 листопада 2010 року о 16 год. 40 хв. Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Кішенковій Г.О.,

за участю: представника позивача Писарєвої Є.В. (за довіреністю від 20.10.2010 року);

представника відповідача Гаврильчиної О.А. (за довіреністю від 16.11.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації земель» до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та зобовязання провести додаткове списання по залишкам на загальну суму 2174,52 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання статті 57 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154-VІ та пункту 3 Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 року №484 платнику відокремленому підрозділу «Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації земель» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» проведено списання заборгованості Пенсійного Фонду України, однак не в повному обсязі.

Вказує, що відповідно до Акту звірки від 31.08.2010 року складеному відповідачем за Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації земель» станом на 31.07.2010 року рахується недоїмка у розмірі 2174,52 грн. по сплаті страхових внесків, утриманих з фізичних осіб.

На думку позивача, відповідач незаконно здійснював зарахування поточних платежів по утриманню 2 відсотків із заробітної плати фізичних осіб в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька неправомірними та зобовязати провести додаткове списання по залишкам на загальну суму 2174,52 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до статті 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001 (далі Положення) з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Відповідно до статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до пункту 5 статті 4 вказаного Положення, Пенсійний Фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обовязкове державне пенсійне страхування; призначення і виплата пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769. До складу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» як структурний підрозділ входить відокремлений підрозділ «Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації земель» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33341091), що не є юридичною особою, але згідно зі ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Так, відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1058 страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обовязку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону №1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного Пенсійного фонду.

Частиною 6 статті 20 Закону №1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N64/8663 (далі - Інструкція).

Підпунктом 2.1.1. пункту 2 Інструкції визначено, що роботодавці, це підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2 Інструкції застрахованими особами є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно до підпункту 4.1. пункту 4 Інструкції розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, складає 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

Підпунктом 4.4. пункту 4 встановлено, що розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників, зазначених у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 цієї Інструкції складає 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Судом встановлено, що згідно акту звірки розрахунків від 31.08.2010 року заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька станом на 31.07.2010 склала 2174,52 грн.

Статтею 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року N2154-УІ Пенсійний фонд України зобов'язаний списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі.

23 червня 2010 року Постановою Кабінету Міністрів України №484 був затверджений Порядок списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам.

Згідно цього Порядку органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників. До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49-51, ст. 376; 2009 р., № 30, ст. 419), суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 1 березня 2010 р., а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 1 березня 2010 р., які були предметом судового розгляду.

Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.

За змістом статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Наявність страхового стажу є необхідною умовою для призначення пенсії. Щомісяця фізична особа має сплачувати страхові внески шляхом утримання підприємством, на якому працює ця особа, відповідного проценту із заробітної плати та нарахування та перерахування до органів Пенсійного фонду України.

Таким чином, фізична особа самостійно страхує себе у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням статті 46 Конституції України, в якій зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - принципу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, закріпленого у статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств (оскільки виходячи із природи цих платежів вони є утримання з оплати праці платників та їх загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, що дає право на зарахування страхового стажу для призначення відповідної пенсії).

Щодо позовних вимог про неправомірність дій УПФУ в Кіровському районі м.Донецька при зарахуванні поточних платежів по утриманню 2 відсотків із заробітної плати в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно частини 5 статті 106 зазначеного Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, виходячи із змісту вказаних норм Закону відповідач зобов'язаний зарахувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька щодо списання заборгованості Пенсійного фонду України відокремленому підрозділу «Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації земель» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» що виникла станом на 01.03.2010 року є правомірними і були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позовних вимог Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації земель» до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та зобовязання провести додаткове списання по залишкам на загальну суму 2174,52 грн., - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 18 листопада 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Фещук А.В.