Постанова № 13309602, 01.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. справа № 2а-20336/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год 45 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.

при секретаріКушек Н.А.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника відповідачівРуднєвої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення грошових виплат, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення грошових виплат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 15 серпня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу.

Наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 03.08.2010 року за № 285 л/с був звільнений з 04.08.2010 року на підставі п.64 «д» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, про що 10.08.2010 року позивачу надійшло повідомлення, а також запропоновано зявитись у відділ кадрового забезпечення для отримання трудової книжки та військового білету.

Вважає вказані дії відповідачів щодо його звільнення незаконними, оскільки в наказі про звільнення відповідач - ГУ МВС України в Донецькій області посилається на рішення кадрової комісії від 20.07.2010 року, яке було прийнято на підставі атестаційного листа від 21.06.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає. На думку позивача, відповідач не мав законних підстав брати до уваги вказану атестацію, бо на підставі атестаційного листа від 28.06.2010 року керівництвом було прийнято рішення про його відповідність займаній посаді. Також, позивач зазначає, що його було звільнено під час перебування на лікарняному, що суперечить Положенню про проходження служби рядовим і начальницьким складом в ОВС. Просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області про звільнення позивача та поновити його на посаді оперуповноваженого кримінального розшуку в СКР Іллічівського РВ та зобовязати стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові, просив його задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ прийнятий з дотриманням норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та за результатами проведення атестаційної комісії від 21.06.2010 року позивача правомірно було звільнено з ОВС.

Крім того, представник відповідачів зазначив, що атестаційний лист, який був долучений до позовної заяви позивачем, згідно якого ОСОБА_1 «займаній посаді відповідає», не може бути належним доказом по справі, оскільки вказаного листа не має в особовій справі позивача, відсутня печатка Іллічівського РВ та відсутній підпис начальника ГУ МВС України в Донецькій області.

Також, на момент звільнення, ОСОБА_1 мав два діючих дисциплінарних стягнення, зокрема, «сувору догану» та «попередження про неповну посадову відповідність», тому керівництвом Іллічівського РВ було зроблено висновок щодо недоцільності перебування позивача в ОВС.

Крім того, представник відповідачів зазначив, що ОСОБА_1 не надав документи, які б підтверджували його знаходження на лікарняному в період з 02.08.2010 року по 07.08.2010 року, у звязку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, повязані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу». Згідно зі статтями 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, повязані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (надалі - Закон), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (зі змінами та доповненнями) (надалі Положення), Інструкція про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2005 № 181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.05.2005 за № 559/10839 (надалі Інструкція), яка розроблена на виконання пунктів 47, 48 Положення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15 серпня 1998 року на посадах рядового та начальницького складу, а з 03.08.2009 року перебував на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Іллічівського РВ Маріупольського міського управління, що підтверджується копією послужного списку, якій міститься в матеріалах справи.

Наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 03.08.2010 року за № 285 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 04.08.2010 року на підставі п.64 «д» (через службову невідповідність) Положення.

Підставою для прийняття спірного наказу послугувало рішення кадрової комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 20.07.2010 року.

Відповідно до пунктів 47, 48 Положення, з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції, головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.

Відповідно до п. 4.3. Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України до підпорядкованих органів і підрозділів МВС України доводиться схема атестування особового складу органів і підрозділів МВС України, яка складається за формою, визначеною у додатку 3 до цієї Інструкції.

З матеріалів справи вбачається, що на засіданні атестаційної комісії Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області 21.06.2010 року проведено атестацію позивача за період з серпня 2009 року по червень 2010 року.

Проте, суд не може вважати вказаний атестаційний лист належним доказом, оскільки він складений без дотримання вимог діючого законодавства, а саме: всупереч вимогам п. 4.6 та п. 4.11 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, відповідно до яких на підставі всебічного розгляду показників роботи, професійної компетентності працівника і його ділових та особистих якостей комісія шляхом відкритого голосування приймає один з таких висновків: займаній посаді відповідає; займаній посаді не відповідає.

Пунктом 3.3. зазначеної Інструкції передбачено, що старші начальники зобовязані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, зясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності особи, яка атестується, власноручно записати у відповідному розділі атестаційного листа свій висновок, поставити дату та підпис.

В атестаційному листі від 21.06.2010 року, який був витребуваний ухвалою суду від 21.09.2010 року з прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя, не зазначено жодних висновків старшого начальника (керівника), відсутні відомості про результати атестування та рішення начальника, який затверджує атестаційний лист. Також не зазначена дата оголошення рішення та чи згодна особа, яка атестується з рішенням. Зазначені недоліки є грубим порушенням порядку складання атестаційних листів.

До того ж, матеріали справи містять атестаційний лист від 28.06.2010 року, який складений відповідно з вимогами Інструкції та в якому зазначено, що позивач займаній посаді відповідає.

В судовому засіданні представник відповідачів не зміг пояснити факт відсутності атестаційного листа від 28.06.2010 року в матеріалах особової справи ОСОБА_1

Суд зазначає, що позивача було звільнено за рішенням кадрової комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 20.07.2010 року, що підтверджується витягом з протоколу засідання кадрової комісії, який був наданий представником відповідачів в судовому засіданні та як на підставу для прийняття такого рішення кадровою комісією послугував атестаційний лист саме від 21.06.2010 року, що був складений з порушенням пунктів 3.3., 4.3., 4.6., 4.11 Інструкції.

Також, в судовому засіданні представником відповідачів надана довідка Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області для проведення атестації відносно ОСОБА_1, де вказано, що керівництво райвідділу клопоче про звільнення позивача з ОВС за порушення службової дисципліни, тобто з інших підстав. Вказана довідка датована 22.06.2010 року, тобто після проведення атестації ОСОБА_1, що також є порушенням Інструкції щодо проведення атестації позивача.

Проте, суд не приймає посилання позивача щодо неправомірності наказу про його звільнення, з підстав того, що він знаходився на лікарняному, з вказівкою на ст. 40 КЗпП України, оскільки проходження та звільнення з ОВС регламентується, зокрема, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх доказів в обґрунтування законності своїх дій та прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, зокрема, представник відповідачів не зміг пояснити, чому атестаційний лист від 21.06.2010 року не містить жодних висновків старшого начальника (керівника), чому відсутні відомості про результати атестування та рішення начальника, який затверджує атестаційний лист, а також з яких підстав була проведена атестація 28.06.2010 року та чому вказаний атестаційний лист не міститься в матеріалах особової справи.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 03.08.2010 року за № 285 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Іллічівського РВ підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає, що пунктом 24 Положення визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 р. № 9681/0/14-07/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік, кількість робочих днів у серпні 2010 року 21 днів, у вересні 2010 року 22 днів, у жовтні 21 днів, у листопаді 22 днів. Тобто, час вимушеного прогулу з 04.08.2010 року по 01.12.2010 року всього становить 84 робочих днів.

Позивач звільнений з 04 серпня 2010 року. Згідно з довідкою Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій областісередньоденне грошове утримання позивача складає 60,37 грн.

Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає5071,08 грн. (60,37х84).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної платиу межах суми стягнення за один місяць.

На підставі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі адміністративного позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., який підлягає стягненню з Державного бюджету України (р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області) на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення грошових виплат - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 285о/с від 03 серпня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «д» «через службову невідповідність» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобовязати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Іллічівського районного відділу Маріупольського міського управління з 04.08.2010 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5071,08 грн.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., який підлягає стягненню з Державного бюджету України (р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області) на користь ОСОБА_1.

Постанова в частині негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Іллічівського районного відділу Маріупольського міського управління з 04.08.2010 року та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 01 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.