Постанова № 13309563, 06.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 р. справа № 2а-23637/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Монитор», м. Слов'янськ

до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2010 року № 0002872341/0, № 0002862341/0

за участю представників:

від позивача: Джанелідзе О.А. за дов. від 13.10.2010р.

від відповідача: Полторацької Т.В. за дов. від 19.10.2010р.

Сбоєвої Т.І. за дов. від 19.11.2010р.

Мезенцева В.М. за дов. від 19.11.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Монитор» заявлено позов до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2010 року № 0002872341/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 25158 грн., у тому числі за основним платежем 16772 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8386 грн., та № 0002862341/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 26335 грн. 80 коп., у тому числі за основним платежем 20965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5370 грн. 80 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пандорра», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пандорра», ґрунтуючи свої висновки на довідці Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «Пандорра» від 24 червня 2010 року.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Монитор» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 06953184, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06585239 від 18 вересня 2003 року.

З 21 по 22 вересня 2010 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пандорра» за період березень, квітень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 22 вересня 2010 року № 6683/23-3-06953184 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 4 жовтня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181):

№ 0002862341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 26335 грн. 80 коп., з яких 20965 грн. за основним платежем, 5370 грн. 80 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002872341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 25158 грн., з яких 16772 грн. за основним платежем, 8386 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2010 року встановлено їх завищення позивачем по взаємовідносинам з контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Пандорра» за півріччя 2010 року на загальну суму 83860 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 47110 грн., за півріччя 2010 року в сумі 83860 грн. Зазначений висновок відповідач здійснив, ґрунтуючись на довідці Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 24 червня 2010 року № 4470/15-113/36168369 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Пандорра», у зв'язку з чим залишились не підтвердженими задекларовані обсяги операцій з продажу товарів, (робіт, послуг) на адресу позивача на загальну суму 100632 грн. Посилаючись на довідку ДПІ в Київському районі м. Донецька, відповідач в акті перевірки здійснює висновок, що правочин між позивачем та ТОВ «Пандорра» не створює юридичних наслідків, є нікчемним, господарські операції між даними контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих активів, що свідчить про відсутність умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Відповідач в акті зазначає, що позивачем до складу валових витрат за півріччя 2010 року було включено валові витрати на загальну суму 83860 грн. з придбання комплектуючих за договором поставки від 27 січня 2010 року № 12, використання яких неможливо повязати з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, за товари (роботи, послуги), що придбавались у підприємства-контрагента ТОВ «Пандорра».

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Пандорра» відповідачем встановлено його заниження за півріччя 2010 року на загальну суму 20965 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 11778 грн., за півріччя 2010 року в сумі 20965 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за березень, квітень 2010 року по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Пандорра» відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 16772 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 9422 грн., за квітень 2010 року в сумі 7350 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року відповідачем встановлено його заниження на загальну суму 16772 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 9422 грн., за квітень 2010 року в сумі 7350 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пандорра» був укладений договір поставки від 27 січня 2010 року № 12, відповідно до якого ТОВ «Пандорра» як продавець зобовязано поставити на адресу позивача як покупця матеріали, обладнання, комплектуючі (товар), а покупець зобовязаний оплатити отриманий товар згідно з наданих рахунків; поставка товару продавцем здійснюється на підставі усної заявки покупця; доставка товару здійснюється транспортом продавця, транспортні витрати несе продавець.

На виконання договору ТОВ «Пандорра» видані позивачу рахунки від 26 березня 2010 року на загальну суму 56532 грн., від 16 квітня 2010 року на загальну суму 36900 грн., від 29 квітня 2010 року на загальну суму 7200 грн., накладні від 16 квітня 2010 року № 1604 на загальну суму 36900 грн., від 29 квітня 2010 року № 2904 на загальну суму 7200 грн., від 26 березня 2010 року № 2603 на загальну суму 56532 грн., податкові накладні від 16 квітня 2010 року № 1604 на загальну суму 36900 грн., в тому числі податок на додану вартість 6150 грн., від 29 квітня 2010 року на загальну суму 7200 грн., в тому числі податок на додану вартість 1200 грн., від 26 березня 2010 року на загальну суму 56532 грн., в тому числі податок на додану вартість 9422 грн. 1 червня 2010 року між сторонами договору складений акт звірки щодо виконання взаємних зобов'язань сторін за договором у повному обсязі та відсутності заборгованості. Оплата отриманого товару позивачем була здійснена платіжними дорученнями від 28 квітня 2010 року № 133 на суму 10332 грн., № 134 на суму 36900 грн., від 20 квітня 2010 року № 125 на суму 26200 грн., від 24 березня 2010 року № 91 на суму 20000 грн., від 11 березня 2010 року № 67 на суму 21111 грн.

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 24 червня 2010 року № 4412/15-113/36168369 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Пандорра» з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів за квітень 2010 року», ТОВ «Пандорра» за видом діяльності займалася посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту; остання податкова звітність: декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, розрахунок комунального податку за квітень 2010 року; декларація з податку на прибуток за 2009 рік та 1 квартал 2010 року відсутні, чисельність працюючих один директор; за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Враховуючи зазначене, податковий орган здійснив висновок у даній довідці, що у ТОВ «Пандорра» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, отже угоди мають ознаки нікчемності відповідно до частин 1,5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Як встановлено судом із наданих сторонами письмових доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пандорра» було включено до ЄДРПОУ за номером 36168369, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька, 19 серпня 2009 року підприємству податковим органом видано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100240902; 1 вересня 2010 року ТОВ «Пандорра» була подана заява про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно з підпунктом «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким ДПІ в Київському районі м. Донецька 1 вересня 2010 року прийнято рішення про анулювання свідоцтва з цієї ж дати. Судом також встановлено, що ухвалою від 21 червня 2010 року за заявою ТОВ «Агат Сіті» господарським судом Донецької області була порушена справа про банкрутство ТОВ «Пандорра». Ухвалою від 6 жовтня 2010 року ТОВ «Пандорра» ліквідовано, затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, провадження по справі про банкрутство припинено.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договори, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. Крім цього, суд зазначає, що позивачем надані докази, які підтверджують використання придбаного від ТОВ «Пандорра» товару у господарській діяльності позивачем, а саме акти списання комплектуючих матеріалів, які використані для виготовлення продукції позивачем (пневмотрамбовок). Вищевказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не повязана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, та датою збільшення валових витрат, встановленої підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334, про порушення позивачем даних норм відповідач не зазначає, хоча й зазначає в акті перевірки про порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд не приймає посилання відповідача як на доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем та ТОВ «Пандорра» на довідку про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Пандорра» з питань підтвердження отриманих від контрагентів відомостей за квітень 2010 року від 24. червня 2010 року, складена ДПІ у Київському районі м. Донецька з огляду на те, що даний документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Пандорра» по взаємовідносинам з позивачем. Зазначена довідка складена на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності ТОВ «Пандорра» по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності ТОВ «Пандорра», відсутності основних фондів та відсутності за юридичною адресою ТОВ «Пандорра». Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Монитор» до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2010 року № 0002872341/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 25158 грн., у тому числі за основним платежем 16772 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8386 грн., та № 0002862341/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 26335 грн. 80 коп., у тому числі за основним платежем 20965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5370 грн. 80 коп., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції від 4 жовтня 2010 року № 0002862341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 26335 грн. 80 коп., з яких 20965 грн. за основним платежем, 5370 грн. 80 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції від 4 жовтня 2010 року № 0002872341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 25158 грн., з яких 16772 грн. за основним платежем, 8386 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Научно-производственная фирма «Монитор» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 10 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.