Постанова № 13309528, 02.12.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 рокуСправа № 2а-2976/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представників позивача Курачик І.О., Мандзика П.І., Моліцького В.М.,

представника відповідача Куц С.О., Мельничука М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Укр-Петроль» до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укр-Петроль» звернулось з адміністративним позовом до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Володимир-Волинською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Укр-Петроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За наслідками перевірки складено Акт № 399/23-25092598 від 19.04.2010 року. На підставі даного акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0000222302/0/4796/23 від 30.04.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6449199 (шість мільйонів чотириста сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп.: в тому числі за основним платежем 3 476 291 (три мільйони чотириста сімдесят шість тисяч двісті дев'яносто одна) грн., 00 коп. і штрафними санкціями - у 2972908 (два мільйони дев'ятсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 90 коп.; податкове повідомлення-рішення №0000232302/0/4795/23 від 30.04,2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 990195 (дев'ятсот дев'яносто тисяч сто дев'яносто п'ять) грн., 00 коп., в тому числі за основним платежем - 660130 (шістсот шістдесят тисяч сто тридцять) грн., 00 коп. і штрафними санкціями - 330065 (триста тридцять тисяч шістдесят п'ять) грн., 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0002281701/0/4818 від 30.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11571 (одинадцять тисяч пятсот сімдесят одна) грн., 90 коп., в тому числі за основним платежем 3857 (три тисячі вісімсот пятдесят сім) грн. 30 коп. та за штрафними санкціями 7714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 60 коп. Позивач оскаржував вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення про донарахування сум податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість залишені без змін, а скарги без задоволення. Натомість відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000222302/1/6494/23 від 11.06.2010 року, №0000232302/1/6493/23 від 11.06.2010 року, №0000222302/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/3/12118 від 02.11.2010 року, № 0000222302/3/12120 від 02.11.2010 року. Разом з тим, рішенням Володимир-Волинської ОДПІ від 11.06.2010 року №6494/23-001 податкове повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб №0002281701/0/4818 від 30.04.2010 року частково скасовано в частині правомірності надання податкової соціальної пільги в сумі 1497,54 грн., (основний платіж 499,18 грн., штрафна санкція 998,36 грн.), а в сумі 10074,36 грн. (основний платіж 3358,12 грн., штрафна санкція 6716,24 грн.) податкове повідомлення-рішення залишено без змін. В звязку з цим винесено податкові повідомлення-рішення №0002281701/1/6495 від 11.06.2010 року, №0002281701/2 від 19.08.2010 року, № 0002281701/3/12121 від 02.11.2010 року.

Крім того, в судове засідання позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000372302/2 від 19.08.2010 року та податкове повідомлення-рішення №0000372302/3/112119 від 02.11.2010 року винесені на підставі вищевказаного акту перевірки та за результатами розгляду повторної скарги ДПА у Волинській області, оформлені у формі рішення від 16.08.2010 року №4118/10/25-006, якими позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1480,90 грн.: в тому числі за основним платежем 107 грн. та за штрафними санкціями 1373,90 грн.

Вважають, що вищезазначені податкові повідомлення рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати. Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили його задовольнити з урахуванням збільшених позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції, адміністративний позов не визнали та пояснили, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки № 399/23-25092598 від 19.04.2010 року є правомірними, а тому підстав для їх скасування немає. Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Володимир-Волинською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Укр-Петроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. За наслідками перевірки складено Акт №399/23-25092598 від 19.04.2010 року. Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3495575 грн., в тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 1574582 грн., за 1 півріччя 2009 року в сумі 1673883 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 2166067 грн., за 2009 рік в сумі 3495575 грн. Також встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1765859 грн. в тому числі за січень 2009 року в сумі 1124223 грн., за березень 2009 року в сумі 68567 грн., за серпень 2009 року в сумі 381633 грн., за листопад 2009 року в сумі 147732 грн., за грудень 2009 року в сумі 43704 грн. та порушення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», пункту 19.2 «а» статті 19, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в сумі 3857,30 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000222302/0/4796/23 від 30.04.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6449199 (шість мільйонів чотириста сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн., 90 коп.: в тому числі за основним платежем 3 476 291 (три мільйони чотириста сімдесят шість тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 00 коп. і штрафними санкціями - 2972908 (два мільйони дев'ятсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 90 коп.; податкове повідомлення-рішення №0000232302/0/4795/23 від 30.04,2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 990195 (дев'ятсот дев'яносто тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 660130 (шістсот шістдесят тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. і штрафними санкціями - 330065 (триста тридцять тисяч шістдесят п'ять) грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення №0002281701/0/4818 від 30.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11571 (одинадцять тисяч пятсот сімдесят одна) грн. 90 коп., в тому числі за основним платежем 3857 (три тисячі вісімсот пятдесят сім) грн. 30 коп. та за штрафними санкціями 7714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 60 коп.

Судом встановлено, що позивачем оскаржувались дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарг податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Водночас відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000222302/1/6494/23 від 11.06.2010 року, №0000232302/1/6493/23 від 11.06.2010 року, №0000222302/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/3/12118 від 02.11.2010 року, № 0000222302/3/12120 від 02.11.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Володимир-Волинської ОДПІ від 11.06.2010 року №6494/23-001 податкове повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб №0002281701/0/4818 від 30.04.2010 року частково скасовано в частині правомірності надання податкової соціальної пільги в сумі 1497,54 грн., (основний платіж 499,18 грн., штрафна санкція 998,36 грн.), а в сумі 10074,36 грн. (основний платіж 3358,12 грн., штрафна санкція 6716,24 грн.) податкове повідомлення-рішення залишено без змін. В звязку з цим винесено податкові повідомлення-рішення № 0002281701/1/6495 від 11.06.2010 року, № 0002281701/2 від 19.08.2010 року, № 0002281701/3/12121 від 02.11.2010 року.

Судом також встановлено, що на підставі акту № 399/23-25092598 від 19.04.2010 року та рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА у Волинській області від 16.08.2010 року № 4118/10/25-006, позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1480,90 грн.: в тому числі за основним платежем 107 грн. та за штрафними санкціями 1373,90 грн. та винесені відповідно податкові повідомлення-рішення №0000372302/2 від 19.08.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0000372302/3/112119 від 02.11.2010 року.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що позивачем було занижено валовий дохід в сумі 3300659 грн. при реалізації товарів нижче ціни їх придбання, в результаті заниження бази оподаткування, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «ТД «Укрпетроль» був укладений договір №2 від 05.01.2009 року купівлі-продажу нафтопродуктів. Згідно умов даного договору ПП «Укрпетроль» здійснювало поставку продукції на користь ПП ТД «Укрпетроль».

Господарські правовідносини обох сторін здійснювались на підставі одного вищевказаного договору, що не заперечується представниками відповідача.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Враховуючи, що на продукцію, яка була об'єктом вищезазначеного договору, державні ціни та тарифи не встановлені, а також те, що законодавством, чинним на момент спірних правовідносин, не передбачено заборону продажу товарів за ціною, нижчою від закупівельної без обов'язкової уцінки товарів, які не ставлять у залежність від уцінки товарів порядок оподаткування господарських операцій та економічної доцільності, здійсненої позивачем зазначеної господарської операції, суд приходить до висновку щодо відсутності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю ПП «Укрпетроль» порушень вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

Разом з тим, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що даний договір є прибутковим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сума отриманих передоплат суттєво перевищила валові витрати, понесені в звязку з придбанням товарів у тому ж періоді. Загальна сума валового доходу позивача в результаті операцій за даним договором у перевіряємому періоді склала 149445120,96 грн., а валових витрат -131590487,35 грн. Таке співвідношення валового доходу та валових витрат виникло в результаті того, що позивач отримував передоплату від ПП ТД «Укрпетроль» за ще не відвантажений йому товар більшу ніж здійснюваний обсяг поставок на ПП «ТД»Укрпетроль».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що здійснювані Позивачеві передоплати зі сторони ПП «ТД «Укр-Петроль» правомірно та своєчасно віднесені ПП «Укр-Петроль» до складу валового доходу останнього, на виконання абзацу 2 підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та подальше відвантаження зазначених товарів на ПП «ТД «Укр-Петроль», загальний обсяг поставки яких був меншим від розміру отриманих авансів від нього, свідчать про прибутковість договору, що виключає реалізацію товарів нижче ціни їх придбання, а також вказує на здійснення даних операцій в межах господарської діяльності Позивача.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення п.5.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не проведено коригування валових витрат в 1 кварталі 2009 року в сумі 5528647 грн.

При проведенні даної документальної перевірки встановлено, що по наданих для перевірки документах бухгалтерського обліку, сальдо по ПП «ТД «Укрпетроль» станом на 01.01.2009 року відображено в сумі 13687706 грн. по Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сальдо відсутнє ( тобто згорнуто сальдо по Кт рах. 631 та Дт рах. 37.1), без будь-яких підтверджуючих договорів, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Вказаний висновок відповідача на думку суду є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 вищевказаного Закону у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

З матеріалів справи вбачається, що будь-якої зміни суми компенсації товару переданого ПП «ТД «Укрпетроль» не відбувалось, як не мав місця і факт повернення останнім товару Позивачеві. Згортання сальдо по Д-т рах.37.1. «Розрахунки за виданими авансами» станом на 01.01.2009 р. на суму у розмірі 6 634 377,00 грн. не відбувалось.Суми оплат в розрізі 5 528647 грн. (6 634 377 грн. за мінусом ПДВ) відбулися як сплата за одержаний товар від ПП «ТД» Укр-Петроль», отже вищевказаний контрагент і відвантажив більше товару ніж Позивач оплатив згідно одного і того ж договору ( №1 від 03.01.2008 року). Відповідно сальдо по двох рахунках не мало бути відображено. Оскільки згортання дебетового сальдо по розрахунках з ПП «ТД «Укрпетроль» не відбулося, то й будь-які підтверджуючі цю операцію документи позивачем не оформлялися.

Отже, позивач, не здійснюючи згортання сальдо по Д-т рах.37.1. «Розрахунки за виданими авансами», не вчиняв зазначених дій у бухгалтерському обліку про які вказує Відповідач, а, тому, твердження Володимир-Волинської ОДПІ щодо коригування валових , витрат в розмірі 5 528 647 грн. не знаходить свого підтвердження з огляду на пункт 5.10 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», оскільки між Позивачем та Відповідачем не було вчинено жодних дій, які б могли бути підставою для коригування валових витрат відповідного періоду.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», а саме, завищені валові витрати в частині витрат, які не використані в господарській діяльності платника, по нарахуванню оренди за користування земельними ділянками, які знаходяться під обєктами оренди (автозаправочних станцій, які передані в оренду ПП «ТД «Укрпетроль»), орендна плата не компенсує понесених витрат за нарахування орендної плати за користування земельними ділянками в сумі 306830 грн., а саме: в 1 кварталі 2009 року в сумі 76707 грн., в 2 кварталі 2009 року в сумі 76707 грн., в 3 кварталі 2009 року в сумі 76707 грн., в 4 кварталі 2009 року в сумі 76707 грн.

Твердження відповідача про те, що різниця недоотримана позивачем з орендних платежів, яка віднесена ним до складу валових витрат в межах всіх витрат, понесених на утримання обєкта оренди, не може бути до них віднесена, оскільки не використовується у господарській діяльності і відповідно тягне за собою порушення вищевказаних норм Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» судом до уваги не береться з наступних причин.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 статті 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що витрати позивача на утримання обєкта оренди перевищують отримані орендні платежі від орендаря, що не заперечується представниками сторін. Разом з тим, це не означає, що дані витрати понесені не межах господарської діяльності.

Дана обставина підтверджується тим, що між позивачем та орендарем укладено Договір оренди №111/7 від 01.11.2007 pоку, в якому зафіксовано розмір орендної плати, який вірно відображений в Акті перевірки. Проте, між Позивачем та ПП «ТД «Укр-Петроль» укладено Доповнення від 10.01.2009 року до Додатку №2 від 01.11.2007 року до Договору оренди №111/7 від 01.11.2007 року (укладенню якого передувало листування між господарюючими суб'єктами, тобто обмін листами, копії яких додаються до цього пояснення), у пункті 1 якого визначено, що розмір оренди за період з 01.01.2011 року по 01.11.2011 року по АЗС №3 (Одеська обл., Біляєвський район, с. Усатово, 465 км) і АЗС №4 (Одеська обл., Біляєвський район, с. Усатово, 464 км) встановлюється у наступному розмірі: по АЗС №3 - 47031 грн. у місяць, яка включає в себе амортизаційні відрахування, орендну плату за землю і 15790 грн. компенсації витрат ПП «Укр-Петроль» на утримання об'єктів оренди, які не компенсуються доходами від орендної плати у відповідний місяць 2009 року; по АЗС №4 - 39942 грн. у місяць, яка включає в себе амортизаційні відрахування, орендну плату за землю і 9780 грн. компенсації витрат ПП «Укр- Петроль» на утримання об'єктів оренди, які не компенсуються доходами від орендної плати у відповідний місяць 2009 року.

Укладення вищевказаних угод дають підстави вважати, що розмір орендної плати орендаря, починаючи з 01.01.2011 року повністю в майбутньому компенсуватиме витрати позивача на утримання відповідного вищевказаного об'єкту оренди, не компенсовані доходами у 2009 р. На момент укладення Договору оренди №111/7 від 01.11.2007 року розмір орендних платежів повністю компенсовував витрати ПП «Укр-Петроль» на утримання об'єктів оренди. Таким чином, зазначене Доповнення свідчить про те, що Позивачем завчасно вчинені дії, направлені на отримання доходу у грошовій формі, що відповідає визначенню господарської діяльності в розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та свідчить про вчинення ПП «Укр-Петроль» дій в межах його господарської діяльності. Отже, порушень пунктів 5.1, 5.2 статті 5 цього Закону, які дають визначення валових витрат та права на віднесення витрат до валових відповідно позивачем вчинено не було.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача, що позивачем на порушення пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» безпідставно завищено валові витрати в звязку з невірним визначенням валових витрат по виданих авансах по рахунку 37.7 «Розрахунки з іншими дебіторами», які невірно відображені в податковому обліку за 2009 рік в розмірі 511717 грн.

Встановленим є те, що відповідач аргументує результат отримання суми у розмірі 511 717 грн., як різницю сальдо розгорнутого за 2009 року по Д-т pax. 37.7. «Розрахунки з іншими дебіторами» у розмірі 2 364 784,00 грн. та сальдо згорнутого за 2009 р. по Д-т того ж рахунку у розмірі 1853067 грн. (2364784 грн. - 1853067 грн. = 511717 грн.) та вважає, що позивачем ця сума зайво віднесена до складу валових витрат відповідного періоду.

Проте, такий висновок є невірним. Оскільки, відобразивши один аспект - віднесення авансових платежів до складу валових витрат, відповідач абсолютно не враховує інший - віднесення до складу валових витрат позивача, витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 826 965 грн., про що відповідачу були надані всі підтверджуючі документи, зокрема, акти виконаних робіт, які стосуються поліпшення основних фондів, що не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація», зокрема, основних фондів, слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. У відповідності до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 цього Закону, амортизації підлягають витрати на, зокрема, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Разом з тим, у відповідності до норм підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Отже, враховуючи вищевказані норми Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», позивач правомірно відніс витрати на поліпшення основних фондів їх до складу валових витрат у відповідності до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону за звітний період, у тому числі, за рахунок авансів, а тому висновок відповідача про завищення валових витрат звітного періоду у зв'язку з невірним їх визначенням по виданих авансах у розмірі 511717 грн. є безпідставним.

В результаті проведення перевірки відповідачем також встановлено порушення позивачем пункти 5.1, 5.2, 5.3 статті 5, пункт 11.2.3 статті 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» внаслідок чого останнім зайво віднесено до складу валових витрат в грудні 2009 року витрати в сумі 4334451 грн., по придбанню паливо-мастильних матеріалів (далі ПММ), факт придбання яких не було підтверджено остаточною вантажно-митною декларацією( далі ВМД) типу ІМ-40, а підтверджено лише декларацією типу ІМ-ТД.

Такий висновок відповідача, на думку суду, є також необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що митне оформлення придбання ПММ матеріалів було здійснене позивачем на підставі митної декларації типу ІМ-ТД (тимчасове ввезення) за № 2690202 (далі - тимчасова ВМД) у грудні 2009 року та реалізовано вищезазначені товарно-матеріальні цінності ПП «ТД «Укр-Петроль» відповідно до видаткової накладної від 26.12.2009 року.

Твердження відповідача про те, що факт придбання зазначених товарів відбувся у момент оформлення ВМД ІМ-40, тобто 22.01.2010 року, а сума попередньої оплати у розмірі 4 334 451грн. не може бути включена до складу валових витрат позивача у 2009 році є помилковим.

Відповідно до пункту 1.4 Розділу 1 Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)» від 30.12.2003 року № 932 і (далі - Наказ ДМСУ № 932), зокрема, тимчасова декларація застосовується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» від 09.06.97 року № 574.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, ВМД ІМ-40 - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Таким чином, як Тимчасова ВМД, так і ВМД ІМ-40 не є первинними документами та не засвідчують факту переходу права власності на зазначені товари до Позивача, оскільки оформлення будь-якої першої з них засвідчує лише факт належного митного оформлення товарів (сплати всіх необхідних митних платежів), а отже робити висновок про оприбуткування товару на підставі їх оформлення не можна.

З вищенаведених норм митного законодавства слідує, що як Тимчасова ВМД, так і ВМД ІМ-40 не засвідчують факт переходу права власності на товар до Позивача, як про це зазначає відповідач в акті перевірки.

Із акту перевірки вбачається, що поставка товару здійснювалась залізничним транспортом в цистернах.

Отже, оприбуткування товару позивачем відбулось по відповідних залізничних накладних у грудні 2009 року, що й засвідчило факт оприбуткування зазначеного товару та відповідно й правомірність віднесення суми у розмірі 4334451 грн., витраченої на придбання цього товару, до складу валових витрат у 2009 році, а також правомірність продажу цього товару ПП «ТД «Укр-Петроль» саме у грудні 2009 року.

Вищезазначене свідчить про відсутність зі сторони позивача порушень вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлених в результаті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність винесення Володимир-Волинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень №0000222302/0/4796/23 від 30.04.2010 року, №0000222302/1/6494/23 від 11.06.2010 року, №0000222302/2 від 19.08.2010 року, №0000222302/3/12120 від 02.11.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6449199 (шість мільйонів чотириста сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп.: в тому числі за основним платежем 3 476 291 (три мільйони чотириста сімдесят шість тисяч двісті дев'яносто одна) грн., 00 коп. і штрафними санкціями - 2972908 (два мільйони дев'ятсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 90 коп. та податкових повідомлень-рішень №№0000372302/2 від 19.08.2010 року та №0000372302/3/112119 від 02.11.2010 року, якими позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1480,90 грн.: в тому числі за основним платежем 107 грн. та за штрафними санкціями 1373,90 грн., в звязку з чим їх слід скасувати.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податкові зобовязання по ПДВ у розмірі 660132 грн. при реалізації паливно-мастильних матеріалів нижче ціни придбання.

Дане твердження відповідача є безпідставним, виходячи із встановлених судом обставин щодо правомірності та своєчасного віднесення ПП «Укр-Петроль» до складу валового доходу та подальшого відвантаження зазначених товарів на ПП «ТД «Укр-Петроль», загальний обсяг поставки яких був меншим від розміру отриманих авансів від нього, що свідчить про прибутковість договору, та виключає можливість реалізації товарів нижче ціни їх придбання, а також підтверджує факт здійснення даних операцій в межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті З Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем було реалізовано паливно-мастильні матеріали ПП «ТД «Укр-Петроль» в січні, березні, серпні, листопаді, грудні 2009 року, тобто місцем здійснення операцій була митна територія України.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що база оподаткування ПДВ при продажу товарів не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей і визначається тільки з договірної вартості.

Відповідно до пункту 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №326 від 11.06.2004 року не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів.

В акті перевірки відповідач зазначає про заниження товариством бази оподаткування, посилаючись на факт реалізації паливо-мастильних матеріалів нижче ціни придбання, однак не обґрунтовує, що договірна вартість реалізованих позивачем ПММ не відповідає рівню звичайної ціни на такі товари.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при розрахунку зобовязань з податку на додану вартість в січні, березні, серпні, листопаді, грудні 2009 року і визначенні бази оподаткування, позивач правомірно визначив ціну товарів.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, норми Закону України “Про ціни та ціноутворення”, Цивільного та Господарського кодексів України надають субєктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000232302/0/4795/23 від 30.04.2010 року, №0000232302/1/6493/23 від 11.06.2010 року, №0000232302/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/3/121118 від 02.11.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 990195 (дев'ятсот дев'яносто тисяч сто дев'яносто п'ять) грн., 00 коп., в тому числі за основним платежем - 660130 (шістсот шістдесят тисяч сто тридцять) грн., 00 коп. і штрафними санкціями - 330065 (триста тридцять тисяч шістдесят п'ять) грн., 00 коп., в звязку з чим їх слід скасувати.

Перевіркою підсумків утримання податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати встановлено, що найманим працівникам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 протягом одинадцяти місяців 2009 року; ОСОБА_13 протягом десяти місяців 2009 року; ОСОБА_14 протягом девяти місяців 2009 року, надавалась податкова соціальна пільга без поданої заяви про застосування податкової соціальної пільги за встановленою ДПА формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги від 26.12.2003 року № 2035, чим порушено пункт 3 вказаної постанови та пункт 19.2 «а» статті 19, підпункт 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За відповідний період занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3857,30 грн.

Встановлення відповідачем даного порушення суд вважає безпідставним з наступних підстав.

Відповідно до Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги від 26.12.2003 року №2035 податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою ДПА формою. Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. У разі неподання платником податку заяви про застосування пільги працедавець застосовує пільгу до нарахованого місячного доходу платника податку, якщо на 1 січня 2004 року працедавцем велася трудова книжка на такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що на ОСОБА_15 ведеться трудова книжка з 11.08.2003 року, копія якої надавалась при проведенні перевірки. Відповідно до вищевказаної норми позивач міг застосовувати соціальну пільгу до нарахованого місячного доходу і без вказаної заяви даної особи.

Разом з тим, вищевказана обставина була врахована відповідачем та податкове повідомлення-рішення частково скасовано в частині правомірності надання податкової соціальної пільги в сумі 1497,54 грн.

З досліджених в судовому засіданні заяв про застосування податкової соціальної пільги вбачається, що дані заяви містять всі необхідні для них реквізити, зокрема дату складання і підписання найманими працівниками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 протягом одинадцяти місяців 2009 року; ОСОБА_13, ОСОБА_14, що дозволяє застосовувати пільгу працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що при проведенні перевірки дані заяви не подавались, оскільки з акту перевірки №190/23-25092598 від 27.02.2008 року і акту перевірки №23-25092598 від 28.04.2009 року, представлених позивачем в судовому засіданні вбачається, що порушень щодо застосування податкової соціальної пільги, в тому числі щодо вищевказаних осіб Володимир-Волинської ОДПІ в попередніх перевіряємих періодах встановлено не було. Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено факту подачі заяв найманих працівників щодо відмови у застосуванні вказаної пільги.

В звязку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про безпідставність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0002281701/1/6495 від 11.06.2010 року, № 0002281701/2 від 19.08.2010 року, № 0002281701/3/12121 від 02.11.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10074,36 грн. (основний платіж 3358,12 грн., штрафна санкція 6716,24 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники відповідача Володимир-Волинської ОДПІ не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №0000232302/0/4795/23 від 30.04.2010 року, №0000222302/0/4796/23 від 30.04.2010 року, №0000222302/1/6494/23 від 11.06.2010 року, №0002281701/1/6495 від 11.06.2010 року, №0000232302/1/6493/23 від 11.06.2010 року, №0000222302/2 від 19.08.2010 року, №0002281701/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/2 від 19.08.2010 року, №0000222302/3/12120 від 02.11.2010 року, №0002281701/3/12121 від 02.11.2010 року, №0000232302/3/12118 від 02.11.2010 року, №0000372302/2 від 19.08.2010 року, №0000372302/3 від 02.11.2010 року в звязку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Укр - Петроль» шляхом визнання їх протиправними та скасування.

Разом з тим суд не вбачає підстав щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002281701/0/4818 від 30.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11571 (одинадцять тисяч пятсот сімдесят одна) грн. 90 коп., в тому числі за основним платежем 3857 (три тисячі вісімсот пятдесят сім) грн. 30 коп. та за штрафними санкціями 7714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 60 коп., оскільки відповідно до абзацу 5 пункту 9 наказу ДПА від 11.12.1996 року №29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями» у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

З огляду на це дана вимога є необґрунтованою в звязку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції №0000232302/0/4795/23 від 30.04.2010 року, №0000222302/0/4796/23 від 30.04.2010 року, №0000222302/1/6494/23 від 11.06.2010 року, №0002281701/1/6495 від 11.06.2010 року, №0000232302/1/6493/23 від 11.06.2010 року, №0000222302/2 від 19.08.2010 року, №0002281701/2 від 19.08.2010 року, №0000232302/2 від 19.08.2010 року, №0000222302/3/12120 від 02.11.2010 року, №0002281701/3/12121 від 02.11.2010 року, №0000232302/3/12118 від 02.11.2010 року, №0000372302/2 від 19.08.2010 року, №0000372302/3 від 02.11.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський