Постанова № 13309467, 01.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.12.10 Справа №2а-12875/10/1/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача Винятинського М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення,

Суть спору:До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція в м.Сімферополі до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по штрафним санкціям за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (код платежу 3021080908, р/р 31114104700002 до державного бюджету м.Сімферополя, ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 1937,50 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2010 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, пояснив, що 10.06.2010 року співробітниками державної податкової служби проведена перевірка господарської одиниці, яка належить ФОП ОСОБА_2

Представник позивача зазначив, що у ході перевірки встановлені порушення п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР від 06.07.1995 року проведення розрахункової операції на суму 10,00 гривень без застосування РРО, не видача розрахункового документа.

Представник позивача пояснив, що за результатами перевірки був складений акт перевірки, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010822303 від 24.06.2010 року на суму 1937,50 гривень, яке 29.07.2010 року було розміщено на дошці оголошень.

Представник позивача підкреслив, що до теперішнього часу штрафні (фінансові) санкції за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010822303 від 24.06.2010 року відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення податкового органу до суду.

Відповідач у судове засідання 01.12.2010 року не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав. У судовому засіданні 28.10.2010 року відповідачем надано заперечення поти позову, в яких відповідач посилався на порушення позивачем порядку та підстав проведення перевірки.

З заперечення проти позову вбачається, що в направленні на проведення перевірки зазначено про проведення планової перевірки відповідача, однак, податковим органом не дотримано вимоги, встановлені законом, для проведення планових перевірок. Більш того, проведена 10.06.2010 року перевірка є вже другою плановою перевіркою відповідача, що також заборонено нормами діючого законодавства.

Відповідач в запереченнях проти позову зазначає, що працівники ДПІ м.Ялти не були уповноваженими особами на проведення перевірки ФОП ОСОБА_2

Відповідач зазначає, що проведення контрольної закупівлі, яке здійснювалося представниками податкового органу, не передбачено чинним законодавством України.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю відповідача, повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, який двічі не зявився в судове засідання 02.11.2010 року та 01.12.2010 року на підставі пояснень представника позивача та наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до ст.ст.15,16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі у відносинах з субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця 19.10.2009 ркоу виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № НОМЕР_4.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 21.10.2009 року № 3226 фізичну особу підприємця ОСОБА_2 взято на облік платника податків 20.10.2009 року за № 62538.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач являється субєктом господарювання, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 10.06.2010 року посадовими особами податкового органу - головним державним податковим ревізором інспектором податкової служби Дмітрієвим В.Ю. та старшим державним податковим ревізором інспектором податкової служби Семікіним О.О. на підставі направлення № 1334/23-3 від 09.06.2010 року та плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на червень 2010 року проведено перевірку за дотриманням ФОП ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в господарській одиниці відділу гастроному, розташованому за адресою:м.Сімферополь, вул. Пушкіна,б.3, за результатами якої складено акт перевірки № 004043/0787/01/09/23/3046211934 від 10.06.2010 року (надалі акт перевірки).

З направленням на перевірку відповідач був ознайомлений під розписку та отримав його копію, про що свідчить його підпис в направленні на перевірку, копія якого є в матеріалах справи.

Відносно посилання відповідача на той факт, що перевірка проводилася працівниками ДПІ в м.Ялта, а направлення на проведення перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складені начальником ДПІ в м.Сімферполі, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до п.1.11 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України N 355 від 27.05.2008 року (надалі Методичні рекомендації) за рішенням Голови ДПА України, яке оформлюється наказом з урахуванням вимог статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", із змінами та доповненнями, до проведення виїзних планових та позапланових перевірок платників податків можуть залучатися працівники всіх органів ДПС України.

Відповідно до п.1.12 Методичних рекомендацій за рішенням голови ДПА в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, яке оформлюється наказом, до проведення виїзних планових та позапланових перевірок платників податків можуть залучатися працівники органів ДПС цього регіону.

Згідно з п.3.10 Методичних рекомендацій підрозділом контролю за розрахунковими операціями, який проводив перевірку щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій, матеріали перевірки надаються керівнику (заступнику керівника) органу ДПС, на обліку у якому перебуває платник податків, який перевірявся, для розгляду та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.11 Методичних рекомендацій у разі встановлення при проведенні перевірки порушень законодавства за результатами розгляду матеріалів такої перевірки керівником (заступником керівника) органу ДПС, на обліку в якому перебуває такий суб'єкт господарювання, приймається у встановлені законодавством терміни та надсилається суб'єкту господарювання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за встановленою формою.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що до проведення виїзних планових та позапланових перевірок платників податків можуть залучатися працівники органів ДПС цього регіону, тобто, в даному випадку, АР Крим. При цьому, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається керівником (заступником керівника) органу ДПС, на обліку в якому перебуває такий суб'єкт господарювання.

Судом встановлено, що Наказом ДПА в АР Крим «Про організацію та проведення профілактичної операції «Курорт -2010» № 264 від 21.05.2010 року з метою поліпшення ефективності роботи податкової служби із забезпечення дотримання податкового законодавства субєктами господарювання у місцях масового відпочинку людей, розташування санаторіїв, туристичних баз, будинків відпочинку, кемпінгів та дитячих оздоровчих закладів у період курортного сезону 2010 року та виконання розпорядження ДПА України від 05.05.2010 року № 75 р «Про проведення профілактичної операції «Курорт 2010» наказано сформувати у дводенний термін на місцевому рівні відповідні мобільні групи та організувати роботу щодо недопущення порушень діючого законодавства субєктами господарювання у період курортного сезону 2010 року.

Суд зазначає, що на виконання наказу ДПА в АР Крим № 264 від 21.05.2010 року ДПІ в м.Ялта АР Крим прийнято наказ «Про відрядження» № 53к від 09.06.2010 року, на підставі якого відряджено Дмитрієва Володимира Юрійовича головного державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м.Ялта та Семикіна Олега Олександровича - старшого державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м.Ялта у м.Сімферополь ДПА в АР Крим, терміном на 2 календарних дні з 10.06.2010 року по 11.06.2010 року для проведення перевірок.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що на виконання наказу ДПА в АР Крим № 264 від 21.05.2010 року ДПІ в м.Ялта АР Крим на підставі наказу № 53к від 09.06.2010 року відряджено Дмитрієва Володимира Юрійовича головного державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м.Ялта та Семикіна Олега Олександровича - старшого державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м.Ялта у м.Сімферополь ДПА в АР Крим для проведення перевірок в м.Сімферополі.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій співробітників ДПІ в м.Ялта АР Крим щодо проведення перевірки відповідача та безпідставність доводів відповідача в цій частині.

Крім того, судом встановлено, що 03.11.2006 року ДПА в АРК прийнято наказ № 588 «Про проведення контрольно-перевірочної роботи у сфері готівкового обігу», яким наказано начальникам державних податкових інспекцій забезпечити підписання та реєстрацію направлень на перевірку, що надаються старшими груп ДПА в АР Крим при виїзді на місце.

Отже, суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав у начальника ДПІ в м.Сімферополь АР Крим для підписання направлень на проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 є безпідставними.

Суд також зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірно винесено саме ДПІ в м.Сімферополь АР Крим, у звязку з тим, що відповідач знаходиться на податковому обілку саме в цьому податковому органі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача стосовно відсутності повноважень у працівників ДПІ в м.Ялта на проведення перевірки ФОП ОСОБА_2, та незаконності складання направлень на проведення перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій начальником ДПІ в м.Сімферполі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Щодо посилань відповідача на той факт, що представниками податкового органу проведено планову перевірку без дотримання порядку її проведення суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з тим, що перевірка з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є плановою, у звязку з чим податковий орган зобовязаний був повідомити відповідача за 10 днів до початку проведення такої перевірки про її проведення.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Отже, з вищевикладеного вибачається, що перевірки, проведені в межах повноважень податкових органів, визначених законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є плановими тільки стосовно осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч.7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до п.1.2. Порядка оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена позивачем перевірка ФОП ОСОБА_2 в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є позаплановою.

Таким чином, доводи відповідача щодо необхідності його повідомлення за 10 днів до початку проведення такої перевірки про її здійснення є необгрунтованими та доводи стосовно того, що податковим органом проводиться вже друга за рік планова перевірка ФОП ОСОБА_2 з аналогічного питання, суд визнає безпідставними.

Щодо доводів відповідача про ненадання наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом та надання платнику податків під розписку направлень на перевірку.

Суд зазначає, що податковим органом дійсно порушено вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ у звязку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Суд зазначає, що ненадання наказу про проведення позапланової перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що відповідач допустив представників державного податкового органу до проведення перевірки, у звязку з чим суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт реалізації відповідачем 1 пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» вартістю 7 гривень та запальнички вартістю 3 гривні на загальну суму 10,00 гривень без застосування РРО, роздрукування та видачі касового чеку.

В акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки встановлено здійснення відповідачем торгівельної діяльності 10.06.2010 року без використання РРО на загальну суму 387,50 гривень (з урахуванням покупки).

Перевіркою встановлено, що на момент перевірки РРО було в робочому стані, електронне живлення в наявності, знято Х-звіт.

В акті перевірки зазначено, що довідка про распломбування РРО відсутня, робота велась з використанням РК.

В акті перевірки вказано, що зроблено відмітку про проведення перевірки в РК № 0109012404 р/1 від 16.11.2009 року.Журнал реєстрації перевірок надано в кінці перевірки, зроблено запис № 2.

В акті перевірки зазначено, що розрахунок за товар здійснено купюрою номіналом двісті гривень, надано решту, товар покупцем отримано.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом встановлено, що перевірку проведено в присутності відповідача ФОП ОСОБА_2 та продавця ОСОБА_3.

Судом встановлено, що відповідачем акт перевірки підписано з запереченнями, з яких вбачається, що з актом перевірки він не згоден, перерахунок грошових коштів не здійснювався, продавцем при покупці товару видано рахунок, розрахункова квитанція застосовувалась у звязку з пошкодженням шнура живлення РРО та розрядки акумулятора. В запереченнях зазначено, що факт розрядки РРО після роздрукування Х-звіту підтверджено співробітниками податкового органу, надано повний пакет документів на роботу торгової точки. Зазначено, що на пропозицію перерахувати касу отримано відмову від співробітників податкової служби. При цьому, походження 387,5 гривень відповідачеві не зрозуміло та не підтверджено.

На зауваження до акту перевірки посадовими особами податкового органу зазначено, що при проведенні перевірки встановлено, що РРО знаходиться в робочому стані, про що свідчить Х звіт, грошові кошти перераховувалися продавцем ОСОБА_3

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.06.2010 року № 0010822303 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1937,5 гривень.

Судом встановлено, що 29.07.2010 року ДПІ в м.Сімферополі складено акт № 5580/23-3 про неможливість вручити повідомлення рішення (розміщення на дошці обяв ДПІ в м. Сімферополі), з якого вбачається, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.06.2010 року № 0010822303 29.07.2010 року розміщено на дощці обяв.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 винятки, встановлені ст.9 Закону, щодо невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовуються, оскільки відповідач здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Судом встановлено, що в акті зазначено про наявність у відповідача реєстратора розрахункових операцій МINI 500.02 МЕ, наявність якого також підтверджується довідкою про опломбування РРО, копія якого знаходяться в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що відповідач при продажу товарів зобов'язаний проводити розрахункові операції через РРО на повну суму покупки (надання послуги).

Однак, суд підкреслює, що перевіркою встановлено непроведення відповідачем розрахункової операції через РРО на загальну суму 387,50 гривень, у т.ч. й покупки на суму 10,00 гривень

Щодо посилань відповідача на те, що РРО на момент перевірки не функціонував у звязку з пошкодженням шнуру живлення та посилань відповідача на незрозумілість йому підстав для складання відомості про наявність коштів у касі та суми 387,5 гривень, яка покладена в основу застосування штрафних санкцій, що відповідачем викладено в зауваженнях до акту перевірки, суд зазначає наступне.

Суд підкреслює, що, як встановлено вище, представниками податкового органу, якими проводилася перевірка, в акті перевірки на заперечення відповідача до акту перевірки надані зауваження, в яких співробітниками податкового органу надані спростування на зауваження відовідача.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання та є належним доказом по справі.

Суд зазначає, що непроведення відповідачем розрахункової операції через РРО на загальну суму 387,50 гривень, у т.ч. покупки на суму 10,00 гривень, підтверджується також наступним:

-Х-звітом від 10.06.2010 року, в якому не відображено проведення покупки на суму 387,50 гривень через РРО;

--покупюрним описом від 10.06.2010 року, з якого вбачається, що сума готівки на місці проведення розрахунків складає 387,5 гривень. В покупюрному описі зазначено, що сума готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків власноручно перерахована ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що факт непроведення відповідачем розрахункової операції через РРО на загальну суму 387,50 гривень є повністю доведеним.

Суд також не погоджується з доводами відповідача, що ним на суму покупки була видана розрахункова квитанція та застосована розрахункова книжка, а тому він мав бути звільнений від відповідальності.

Суд зазначає, що відповідач, що використовує РРО може застосовувати РК виключно у випадках, передбачених законом (відсутність електроенергії, несправність РРО).

Оскільки згідно акту перевірки РРО відповідача знаходився у робочому стані, що підтверджується роздрукованим Х-звітом, відповідно мав проводити розрахункову операцію через РРО.

Крім того, судом повністю досліджено РК відповідача та встановлено, що в РК також не відображені розрахункові операції за 10.06.2010 року на суму коштів, знайдену на місці проведення розрахунків в розмірі 387,5 гривень.

Стосовно доводів відповідача, що представниками податкового органу здійснено контрольна закупівля суд зазначає, що такі доводи є безпідставними.

Суд зазначає, що представниками податкового органу не проводилась контрольна закупка, а лише здійснювалось придбання товару, оскільки проведення контрольної (оперативної) закупки не входить до повноважень податкових органів, а сам факт придбання товару не дає суду підстав для врахування доводів відповідача, оскільки придбання товару не містить ознак оперативної закупки, у її розумінні діючим законодавством.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки від 10.06.2010 року № 004043/0787 по ОСОБА_2

-за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми вартості проданого товару відповідно до п.1 ст.17 зазначеного Закону: 387,5 гривень х 5 = 1937,5 гривень.

Отже, суд встановив, що позивачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 1937,5 гривень за непроведення ФОП ОСОБА_2 розрахункової операції через РРО на суму 387,5 гривень.

Суд зазначає, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 387,5 гривень за рішенням Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.06.2010 року № 0010822303 відповідачем не сплачені.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявності підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) заборгованості зі штрафних санкцій у сумі 1937,50 гривень.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

У звязку зі складністю справи судом 01.12.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06.12.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) заборгованість зі штрафних санкцій у сумі 1937,50 гривень (код платежу 3021080908, р/р 31114104700002 до державного бюджету м.Сімферополя, ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.