Рішення № 133092881, 05.01.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5332/25

Провадження № 2/646/229/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.26 м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,

за участі секретаря судового засідання - Кочитової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 надміру виплаченої пенсії. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 02.05.2023, призначену відповідно до Закону №1058 "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" на підставі заяви від 23.05.2023 за №5359, виписки з акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 688943 від 04.05.2023, виданої міжрайонною Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Виплата пенсії припинена на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ "Обласний центр медико-соціальної експертизи" від 29.11.2024 № 1 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 02.05.2023. Листом від 25.03.2025 № 2000-0308-8/47380 відповідача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності (довідка від 29.11.2024 №1 Харківської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ "Обласний центр медико-соціальної експертизи" про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати встановлення - 02.05.2023).

У зв`язку з чим представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму переплати пенсії в розмірі 440113,43 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6601,70 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.06.2025 провадження у цій цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У подальшому ухвалою суду від 16.09.2025 провадження по цивільній справі № 646/5332/25 (провадження № 2/646/3176/2025) за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії зупинено - до набрання судовим рішенням законної сили у справі № 520/16575/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування висновку, довідки.

09.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мазюк О.М. надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв`язку з тим, що рішення у справі № 520/16575/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування висновку, довідки набрало законної сили 18.11.2025.

Ухвалою суду від 16.12.2025 поновлено провадження у цивільній справі № 646/5332/25 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, просила розгляд справи провести без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі відповідача та його представника та просив відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Крім того, представником відповідача 15.08.2025 та 09.12.2025 подані до суду заяви, в яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, між іншим, посилаючись на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» № 1 від 29.11.2024 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 02.05.2023 року, рішення набрало законної сили 18.11.2025. Позовні вимоги позивача ґрунтувалися виключно на довідці МСЕК від 29.11.2024, якою інвалідність була скасована. Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду вказану довідку визнано протиправною, скасовано, установлено відсутність належної процедури її прийняття та підтверджено, що інвалідність була і залишається чинною з 02.05.2023 року. Пенсійні виплати відповідачу ОСОБА_1 були здійснені правомірно. Також представник відповідача зазначив, що позивач не навів жодного доказу того, що ОСОБА_1 вводив Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в оману, подавав недостовірні документи, вчиняв будь-які дії для неправомірного отримання коштів. У зв`язку з чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи неявку сторін у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 02.05.2023, призначену відповідно до Закону №1058 "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" на підставі заяви від 23.05.2023 за №5359, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №688943 від 04.05.2023, виданої міжрайонною Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова.

Згідно із довідкою про невизнання інвалідом № 1 ОСОБА_1 29.11.2024 року оглядався заочно РЕК №1 КЗОЗ «ОЦМСЕ» і за результатами не визнаний інвалідом з 02.05.2023 року.

Рішенням ГУ ПФУ від 21.03.2025 року № 204850014555 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з 02.05.2023 року, призначену на підставі заяви від 23.05.2023 року за № 5359, виписки з акта огляду медичко-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 688943 від 04.052023 року, виданої міжрайонною Шевченківською МСЕК м. Харкова. На підставі довідки КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я ХМР від 29.11.2024 № 1 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 02.05.2023, прийнято рішення про припинення виплати пенсії. Рішення від 30.05.2023 за № 204850014555 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи скасовано з дати призначення пенсії 02.05.2023.

Позивачем на адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 направлено пропозицію про повернення коштів 25.03.2025 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення у формі довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», викладене у формі довідки №1 від 29.11.2024 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 02.05.2023. Рішення набрало законної сили 18.11.2025 року.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-IVвід 09.07.2003 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Порядок та підстави повернення суми пенсій, призначених пенсіонеру, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003(зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014).

Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Отже, стягнення надмірно сплачених сум пенсій передбачене лише у випадках, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації, ненадання відповідної інформації або внаслідок рахункової помилки органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Верховний Суд у постанові від 18.08.2020 року у справі №638/10460/17 дійшов висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене уст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 761/41107/16-а.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом також враховано зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», яким визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», викладене у формі довідки № 1 від 29.11.2024 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 02.05.2023. Рішення набрало законної сили 18.11.2025 року.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення виплати пенсії проведено внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, отже зазначені позивачем виплачені пенсійні виплати поверненню не підлягають, відтак, і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з їх необґрунтованістю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду підлягають залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13,76-81, 89, 95, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати пенсії в розмірі 440113 (чотириста сорок тисяч сто тринадцять) гривень 43 копійки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Мазюк Олександр Михайлович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Д.Є. Серпутько