Постанова № 13309268, 24.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2010 р. № 2-а- 15371/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Українсько-Болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пірана" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від № 0000120844/0 від 21.10.2010 р., яким йому визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у сумі 818013,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 545342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 272671,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Нагорний Є.Ф. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Тоцька М.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" з питання правомірності формування податкового кредиту по правовим відносинам з ТОВ "Дотрансторг" по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2010 року, за результатами якої 29.09.2010 року було складено акт перевірки № 3602/44-016/22699101, в якому були зафіксовані порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, на думку відповідача, товариством було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ "Дотрансторг" у березні-червні 2010 р. на суму 545341,88 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000120844/0 від 21.10.2010 року, згідно з яким позивачеві була визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у сумі 818013,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 545342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 272671,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, згідно акту перевірки в основу висновків про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем покладено дані "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів" про розбіжності між податковим кредитом УБ ТОВ "Пірана" та податковими зобов'язаннями ТОВ "Донтранеторг" по податкових деклараціях за березень-червень 2010 року, що виникла внаслідок того, що податкові декларації з податку на додану вартість за березень-червень 2010 р. та Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" за березень 2010 р., квітень 2010 р., травень 2010 р. та червень 2010 р. ТОВ "Донтранеторг" в Системі обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України вважаються неподаними (мають статус "не визнані як податкова звітність"), у зв'язку з чим не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання.

Окрім того, дані податкової звітності ТОВ "Донтранеторг" свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Зазначене вище, на думку податкового органу, свідчить про те, що укладена угода між позивачем та ТОВ "Донтранеторг" в силу ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, є нікчемною.

На підставі встановлених порушень відповідачем щодо позивача прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке, на думку суду не узгоджується з приписами чинного податкового законодавства, з огляду на наступне.

Так, згідно Наказу ДПА України від 31.12.08 р. № 827 із змінами та доповненнями, внесеними Наказом ДПА України від 27.01.10 р. № 39, податкову декларацію може бути не визнано якщо: 1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не поставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) немає обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком її заповнення; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) є розірвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслення; 7) замість оригіналу подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість подана неплатником ПДВ.

Окрім того, згідно п.п. 4.1.3 ст. 4 Закону Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" структурний підрозділ ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, у триденний термін від дня її отримання (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилає платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином. Крім того, всупереч викладеному в акті зазначається, що встановлено факт не подання ТОВ "Донтранеторг" податкової декларації. А це ніби то "свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій".

Але, як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації ТОВ "Донтранеторг" подавались в визначений строк, про що прямо вказано в акті, але в ньому не визначено з яких причин податкова звітність ТОВ "Донтранеторг", не визнана органом ДПС, та чи надсилались відповідні повідомлення. Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.

Відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено право здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Так, неподання декларацій або подання з порушенням ТОВ "Донтрансторг", якщо таке і мало би місце, не може бути слідством відсутності проведення господарських операцій з боку ТОВ "Донтрансторг" та позивачем, тому що в наявності у сторін правочину існують документи, які свідчать про проведення цих операцій. Таке порушення (при поданні декларацій) тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо особи-порушника.

Судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є викладені в акті висновки відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ "Донтрансторг", що не відповідає дійсності.

Так, ці висновки базуються на висновках ДПІ у Київському районі м. Донецька, яка з невідомих підстав дійшла до того що, "в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського аботехнічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ "Донтрансторг", отже на думку відповідача угоди між УБ ТОВ "Пірана" та ТОВ "Донтрансторг" мають ознаки нікчемності, з чим суд не погоджується, оскільки це суперечить вимогам ч. 2 ст. 215 ЦК України, де передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх висновків щодо останнього.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договори, укладені між позивачем та ТОВ "Донтрансторг" недійсними.

Також, згідно акту в основу донарахування податковим органом податкового зобов'язання УБ ТОВ "Пірана" з податку на додану вартість, покладено висновок про нібито доведений факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних контрагентом ТОВ "Донтрансторг", що в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися.

Як вбачається з матеріалів справи, на кожну поставку згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ "Донтрансторг" виписані податкові накладні, оригінали яких були видані УБ ТОВ "Пірана" своєчасно.

Суд зазначає, податкові накладні, що має підприємство, містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону та наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 Про затвердженні форми податкової накладної та Порядку її заповнення. Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні у ході проведення перевірки не встановлено.

Крім того, всі податкові накладені по вищенаведеним операціям виписані юридичною особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, у акті не заперечується та не спростовано.

Безпідставними на думку суду є твердження відповідної сторони щодо порушень чинного законодавства посадовою особою ТОВ "Донтрансторг", якою були виписані податкові накладні, оскільки це спростовується постановою слідчих органів у Донецькій області від 25.06.2010 року щодо відмови в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину за даним фактом та судовим рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2010 року у справі № 38/278-10 на підтвердження повноважень особи, що брала участь у справі на стороні ТОВ "Донтрансторг".

Щодо інших висновків податкового органу, суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що УБ ТОВ "Пірана" правомірно визначило зазначені суми ПДВ у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень-червень 2010 р. та відповідно до Декларацій з податку на додану вартість за відповідні місяці.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - СДПІ ВПП у місті Харкові не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про податок на додану вартість", суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від № 0000120844/0 від 21.10.2010 р., яким Українсько-Болгарському товариству з обмеженою відповідальністю "Пірана" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у сумі 818013,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 545342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 272671,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2010 року.

Суддя Самойлова В.В.