Ухвала суду № 133082805, 05.01.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5193/25

Провадження № 2/0182/993/2026

У Х В А Л А

Іменем України

05.01.2026 року м. Нікополь

Нікопольського міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

З 20.08.2025 року в провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням .

Ухвалою суду від 18.09.2025 року справу було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.12.2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить накласти арешт на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, в межах суми позовних вимог, за винятком коштів, на які законом заборонено накладати арешт. Крім того, заборонити державним реєстраторам/нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна відповідача у межах суми позовних вимог до скасування заходів забезпечення позову судом.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що з огляду на розмір заявлених вимог та позицію відповідача існує реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення позову на цьому етапі створює ризик відчуження майна, виведення коштів або інших дій, які унеможливлять або суттєво ускладнять реальне виконання рішення суду.

Відповідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст.ст.156,158 ЦПК України).

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Забезпечення позову має бути співмірним із заявленими вимогами, тобто за своїм характером та наслідками не повинно перевищувати потреби, що випливають з позову, і бути адекватним до можливих наслідків невиконання рішення суду. Суд враховує співвідношення прав позивача з наслідками вжиття заходів для відповідача, щоб уникнути необґрунтованого обмеження прав сторін у справі.

Суд звертає увагу на те, що вартість майна, про арешт якого просить позивач для забезпечення позову, має бути співмірним сумі заборгованості, але не обов`язково точно дорівнювати їй, а лише забезпечувати можливість покриття потенційних збитків позивача. Суд розглядає співмірність, уникнення ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача, не обтяжуючи відповідача надмірним арештом.

Відповідно до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, предметом спору між позивачем та відповідачем є відшкодування моральної шкоди, розмір позовних вимог та ціна позову дорівнює 1 200 000 грн.

Так, відповідно до вимог заяви про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача в межах суми позову.

Стороною позивача не зазначено, яке саме майно перебуває у приватній власності відповідача, ціну (вартість) цього майна, що позбавляє суд перевірити дотримання позивачем правил щодо співмірності заявлених заходів забезпечення позову позовним вимогам (вартості заборгованості).

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.

Як вбачається із поданої заяви, доводи позивача зводяться до того, що забезпечення позову потрібно для перешкоджання реальній загрозі неправомірного вчинення відповідачем відносно його майна будь-яких правочинів щодо його відчуження, що свідчитиме про неможливість та утруднення виконання рішення.

Сам факт звернення з позовом до суду не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Проте, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання в майбутньому рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Однак, суду не надано доказів того, що існують реальні ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Більш того, позивачем не надано й доказів того, що відповідач має фінансову спроможність виконати покладені зобов`язання, однак умисно їх не виконує.

Крім того, суд зауважує, що, позивач для належного, достатнього та допустимого підтвердження права власності боржника на нерухоме майно не був позбавлений можливості отримати Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Системний аналіз положень статей 149, 153 ЦПК України вказує на те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, непропорційного втручання у господарські права юридичної особи.

Таким чином, проаналізувавши зміст заяви, поданої позивачем, суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки, на переконання суду, вжиття запропонованих ОСОБА_1 заходів забезпечення позову шляхом арешту на нерухоме та рухоме майно, а також грошові кошти відповідача в межах суми позову, без інформації щодо ціни такого майна, буде невиправданим втручанням у право власності, тобто, у право особи на мирне володіння своїм майном, яке захищене статтею 1 Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що позивачем не доведено співмірності заявлених заходів забезпечення позову позовним вимогам, а також не доведено суду той факт, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, слід відмовити у забезпеченні позову.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.149-150, 153, 259, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: О. В. Рунчева