Постанова № 13307878, 22.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4794/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря Кусайло Я.Г.,

представника позивача - Анкуци В.В., Остапко А.В.,

представника відповідача - Омельченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Лазірківський елеватор "до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю" Лазірківський елеватор "звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем неправомірно визначено суму зобовязання з податку на прибуток підприємств, адже ТОВ "Лазірківський елеватор" в порядку та за наявності підстав, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат підприємства суму безнадійної заборгованості ВАТ "Решетилівський елеватор", що визнане банкрутом та ліквідовано відповідно до рішень господарського суду Полтавської області.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року №0000461503/1.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вказавши про неправомірність віднесення сум заборгованості ВАТ "Решетилівський елеватор" позивачем до складу валових витрат підприємства в повному обсязі, адже це не передбачено положеннями пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та на час вчинення відповідних дій позивачем, не було завершено процедуру банкрутства щодо підприємства боржника. Відповідно вказувала на правомірність податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року №0000461503/1, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Оржицьким відділенням Лубенської обєднаної держаної податкової інспекції Полтавської області 21 травня 2010 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, а саме податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік. Перевірка проводилася на підставі даних, зазначених в деклараціях з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік, документів, наданих позивачем на письмовий запит Оржицького відділення Лубенської ОДПІвід 13 квітня 2010 року №296/10/15-121. За результатами перевірки складений акт від 21 травня 2010 року №1477/15-32413217 за висновками якого встановлено про заниження позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток в декларації з податку на прибуток за 2009 рік (реєстраційний номер 10336 від 09 лютого 2010 року) на 27189,00 грн., у звязку із чим перевіркою проведене зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік з 520244,00 грн. в повному обсязі.

Лубенською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року №0000461503/0, яким ТОВ "Лазірківський елеватор" визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 27189,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5438,00 грн., а всього на суму 32627,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Лазірківський елеватор" не погодившись із визначенням Лубенською ОДПІ податкових зобов'язань, винесенням податкового повідомлення-рішення, оскаржило його в апеляційному порядку згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

За наслідками розгляду первинна скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін та в порядку пункту 5.3 статті 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, Лубенською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2010 року №0000461503/1.

З урахуванням застосування позивачем процедури досудового врегулювання спору щодо податкових повідомлень-рішень, строк звернення до адміністративного суду із позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року №0000461503/1 позивачем дотриманий.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року №0000461503/1 про визначення

від 11 вересня 2009 року №0004642301/0/2895, №0004652301/0/2896, від 23 листопада 2009 року №0004642301/1/3652, №0004652301/1/3653, від 17 лютого 2010 року №0004642301/2/496, №0004652301/2/497, від 22 квітня 2010 року №0004642301/0/1201, №0004652301/0/1202 про визначення ТОВ "Лазірківський елеватор" податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 27189,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5438,00 грн., а всього на суму 32627,00 грн., суд враховує наступне.

Між ТОВ "Лазірківський елеватор" та ВАТ "Решетилівський елеватор" був укладений договір від 12 вересня 2008 року №93-СХ за умовами якого останній зобов'язався продати (поставити) позивачеві товар (насіння соняшника українського походження врожаю 2008 року). Ціна товару визначена сторонами договору в сумі 7378320,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, порядок здійснення розрахунків проведення попередньої оплати в розмірі 50% від суми договору та сплата залишку суми договору після поставки кожної наступної партії поставленого товару, в триденний термін.

На виконання вказаного, позивачем на користь ВАТ "Решетилівський елеватор" перераховано грошові кошти в сумі 3774000,00 грн. відповідно до платіжних доручень від 15 вересня 2008 року №688 на суму 1168220,00 грн., від 16 вересня 2008 року №697 на суму 2340425,00 грн., від 17 вересня 2008 року №708 на суму 265355,00 грн.

В податковому обліку ТОВ "Лазірківський елеватор" відображено валові витрати по першій події в сумі 3145000,00 грн., включено до складу рідка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року, Також відображений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 629000,00 грн., визначено в рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Зобов'язання ВАТ "Решетилівський елеватор" перед позивачем виконані не були, у зв'язку із чим ТОВ "Лазірківський елеватор" на адресу боржника направлено претензію від 14 квітня 2009 року №9, на яку отримано відповідь про відсутність грошових коштів станом на 24 квітня 2009 року, у зв'язку із чим відсутня можливість їх повернення позивачеві. Крім того повідомлено про погашення боргу перед ТОВ "Лазірківський елеватор" шляхом постачання товару або повернення грошових коштів з 01 червня 2009 року.

З оголошення, розміщеного в газеті "Голос України", позивач дізнався про визнання банкрутом ВАТ "Решетилівський елеватор" та відкриття стосовно підприємства ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича. З заявою про визнання кредитором позивач 31 серпня 2009 року звернувся до Господарського суду Полтавської області. Дану заяву було задоволено і ухвалою від 22 жовтня 2009 року грошові вимоги ТОВ "Лазірківський елеватор" в сумі 3774000,00 грн. визнано 4 чергою.

Постановою господарського суду Полтавської області від 03 грудня 2009 року ВАТ "Решетилівський елеватор" визнано банкрутом.

Листом від 25 грудня 2009 року арбітражним керуючим Васіним Є.Є. позивач повідомлений про те, що майна та інших активів, які належать банкруту, ліквідатором не виявлено і, відповідно, відсутня перспектива погашення заборгованості.

У зв'язку з вказаним, позивачем заборгованість була визнана безнадійною, відображено зменшення валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік (реєстраційний номер 10336 від 09 лютого 2010 року) на суму 3145000,00 грн. в рядку 04.1 декларації зі знаком "-", відображено збільшення валових витрат на суму 3774000,00 грн. в рядку 05.3 декларації. Крім того відображено зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (реєстраційний номер 9967 від 20 січня 2010 року) на суму 629000,00 грн. в рядку 16.4 декларації зі знаком "-".

В ході перевірки показників декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, Лубенською ОДПІ встановлено про неправомірність дій позивача по збільшенню суми валових витрат підприємства на 3774000,00 грн. безнадійної заборгованості, адже дана сума не є такою у зв'язку із тим, що процедуру банкрутства ВАТ "Решетилівський елеватор" не завершено, а тому немає підстав вважати заходи, вжиті ТОВ "Лазірківський елеватор" такими, що призвели чи не призвели до позитивного наслідку. Крім того, відповідачем вказано, що в порушення вимог підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем включено до складу валових витрат суму в розмірі 629000,00 грн., адже не включаються до складу валових витрат підприємства витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суми безнадійної заборгованості включається до складу валових витрат у частині, що не була віднесена до валових витрат, у випадку коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Пунктом 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з ознак, зокрема, заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з подій, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

В ході судового розгляду справи встановлено про вжиття позивачем заходів щодо стягнення боргу з ВАТ "Решетилівський елеватор" в сумі 3774000,00 грн. Стосовно ВАТ "Решетилівський елеватор" порушено справу про банкрутство та станом на 03 грудня 2009 року постановою господарського суду товариство визнано банкрутом.

Згідно п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська Заборгованість" безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Позивачем зменшено розмір валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік (реєстраційний номер 10336 від 09 лютого 2010 року) на суму 3145000,00 грн. в рядку 04.1 декларації зі знаком "-", відображено збільшення валових витрат на суму 3774000,00 грн. в рядку 05.3 декларації, що відповідає вимогам підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", правомірно віднесено до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості в частині не віднесеної раніше на валові витрати, попередньої оплати на ВАТ „Решетилівський елеватор", яке визнано банкрутом.

Посилання Лубенської ОДПІ на ті обставини, що процедура банкрутства не завершена, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається про визнання ВАТ "Решетилівський елеватор" банкротом станом на грудень 2009 року і впевненість позивача, за наявності листа ліквідатора про відсутність майна, в неповернення суми боргу в майбутньому.

Стосовно твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат позивача суми заборгованості в повному обсязі з урахуванням податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Крім того, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В даному випадку операція з поставки товарів не відбулася. Відповідно відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, позивачем вірно було вчинене коригування суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме відображено зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (реєстраційний номер 9967 від 20 січня 2010 року) на суму 629000,00 грн. в рядку 16.4 декларації зі знаком "-"

Суд не погоджується із посиланням відповідача на положення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже про не включення до складу валових витрат підприємства сум податку на додану вартість, що включені до ціни товару, що придбавається йдеться за умови вчинення операції з поставки товарів та, крім того, законодавчо визначеної можливості при придбанні товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціни придбаних товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту.

В даному випадку, як зазначено вище позивачем правомірно виключено зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 629000,00 грн.

Враховуючи положення підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "ПРО оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємства включається сума безнадійної заборгованості у частині, що не була віднесена до валових витрат. Тобто Законом визначене право віднесення безнадійної заборгованості до валових витрат в повному обсязі. Виключень та приписів щодо виключення зі загального розміру безнадійної заборгованості сум податку на додану вартість, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить. Крім того, норма підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону передбачає віднесення заборгованості в тій частині, що раніше не була віднесена до складу валових витрат підприємства. Суми податку на додану вартість, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при придбанні товарів (робіт, послуг) включаються саме до податкового кредиту і не включаються до складу валових витрат підприємства в момент здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

В бухгалтерському обліку заборгованість визнається безнадійною також в повному обсязі.

Зазначене також підтверджується і ДПА України, в листі від 09 серпня 2006 року №8749/6/16-1515-5 в кому аналізуючи борг по невиконаних зобов'язань, вказує , що сума безнадійної заборгованості включається до валових витрат у частині, що не була зарахована до валових витрат, при цьому Законом не передбачено зменшення такої заборгованості на суму податку на додану вартість, що нарахована на вартість відвантажених товарів (наданих послуг).

Стосовно посилань відповідача на положення пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", слід зазначити, що відповідно до нього, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, пункт 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану варітьсь", стосується проведення коригування лише при зміні суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки, включаючи перегляд цін і повернення товарів. В даному випадку таких змін не відбувалося.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем суми 3774000,00 грн. до складу валових витрат підприємства за наслідками 2009 року, про що визначено в декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік і, відповідно, про неправомірність визначення Лубенської ОДПІ суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 27189,00 грн.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про визнання недійсними скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року №0000461503/1 та визнати їх протиправними і скасувати.

Згідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року № 0000461503/1.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор" (код ЄДРПОУ 32413217) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2010 року.

СуддяН.Ю. Алєксєєва