Рішення № 13307334, 30.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2010 Справа № 2/166-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Чумаченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Іванівське автотранспортне підприємство № 16548", смт.Іванівка Херсонської області

до Приватного підприємства "СЛС-Експрес", смт.Іванівка Херсонської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, смт.Іванівка Херсонської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Шляхова Світлана Василівна, смт.Іванівка, Херсонська область

за участю представників сторін:

від позивача: Терех А.А., довіреність від 13.09.2010 р.

Правдивий Д.В., довіреність № 14 від 13.09.2010 р.

від відповідача: Гордєєв А.А., довіреність від 01.09.2010 р.

від 3-ї особи-1: ОСОБА_6, довіреність в справі

від 3-ї особи-2: не прибув

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство "Іванівське автотранспортне підприємство 16548" звернулось до суду з позовом до приватного підприємства "СЛС - Експрес" про визнання недійсним та скасування договору купівлі - продажу 27/100 частки об'єкту продажу загальною площею 561,5 кв. метрів, яка складається з адмінбудівлі, диспетчерської, профілакторію, навісу, огорожі, воріт та вимощення за ціною 154500,00 грн., розташованих на земельній ділянці площею 18000 кв. метрів, за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги ґрунтуються на ствердженні про укладання договору з порушенням чинного законодавства та посиланні на статті 58 ГПК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 92, 203, 215, 232 ЦК України, положення Статуту ВАТ "Іванівське АТП 16548".

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у позовній заяві зазначена фізична особа - ОСОБА_1, яка займала посаду виконуючого обов'язки голови правління ВАТ "Іванівське АТП 16548" та є акціонером цього підприємства.

Третьою особою - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом залучено нотаріуса Іванівського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач особі своїх повноважних представників підтримав заявлені вимоги з посиланням на надані докази та матеріали справи. Відповідно до змісту позовної заяви, наданого у ній обґрунтування та наведених у її тексті доказів, які у повному обсязі підтримані представниками ВАТ "Іванівське АТП 16548" під час судового процесу, позивач стверджує, що договір купівлі - продажу частини нерухомого майна від 01.12.2009 року скріплений незаконною печаткою приватного підприємства "СЛС - Експрес", оскільки заява та дозвіл на її виготовлення відсутні, а відтак і усі правочини, вчинені за допомогою даної печатки, на думку позивача, не можуть визнаватись законними.

Далі позивач зазначає, що при укладанні договору купівлі - продажу ОСОБА_1 було порушено кілько пунктів статті 203 ЦК України, що проявилось у наступному.

Так, при здійсненні продажу ОСОБА_1 були порушені положення Статуту товариства (п.п 2.1., 3.7.), а саме: метою даного договору не є задоволення соціальних та економічних потреб засновників та членів товариства, або ж самого товариства, а є привласнення коштів товариства, що суперечить його меті. На підтвердження вищенаведеного ВАТ "Іванівське АТП 16548" у позовній заяві вказує, що отримані від продажу майна грошові кошти не були спрямовані на сплату заборгованості по заробітній платі та внесків до Пенсійного фонду, а ними були погашені борги за двома договорами займу від 01.08.2008 року та 25.12.2008 року у розмірі 80000,00 грн. та 80000,00 грн. відповідно, у яких другого стороною була її мати - ОСОБА_7 При наявності збитків у підприємства, ОСОБА_1 порушуючи п. 7.3.1. Статуту, не внесла розгляд цього питання на загальні збори, питання щодо продажу майна - основних активів товариства вирішила за допомогою правління.

Позивач також вказує на те, що з порушенням п. 8.3.3. Статуту рішенням зборів правління підприємства було надано згоду на відчуження активів підприємства з перевищенням повноважень, які закінчуються на межі 25 %, а правочин вчинено щодо майна, вартість якого як активів підприємства становить 37,89 %.

Позивач стверджує про незаконність виданого ОСОБА_1 наказу № 4 від 29.01.2009 року про призначення посадовими особами - виконуючими обов'язки членів правління ВАТ "Іванівське АТП 16548" працівників підприємства ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на термін до найближчих загальних зборів акціонерів та протоколу № 4 від 16.11.2009 року, засідання правління. Вищенаведені документи позивач також вважає недійсними, оскільки третьою особою та нелегітимним правлінням були порушені положення п.п. 8.2.3., 8.3.5., 8.3.6., 8.3.7. Статуту товариства та перевищені повноваження.

Позивач з посиланням на положення статті 232 ЦК України, за якою в судовому порядку визначається недійсним правочин вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, також стверджує, що ОСОБА_1, усвідомлюючи факт переобрання голови правління ВАТ "Іванівське АТП 16548", навмисно вдалась до розтрати майна підприємства для отримання власної вигоди, не враховуючи інтереси інших акціонерів, самого товариства. Для цього в.о. голови правління ВАТ "Іванівське АТП 16548" ОСОБА_1 та директор ПП "СЛС - Експрес" Бєлозьорова Г.В. протягом 2009 року за домовленістю передали в оренду транспортні засоби, припинили роботу перевізника за маршрутами, здійснили відчуження нерухомого майна товариства та передачу усіх його активів новоствореному підприємству для отримання власної вигоди.

З вищенаведених підстав позивач просить визнати недійсним та скасувати договір купівлі - продажу від 01.12.2009 року відповідно до якого у власність покупця переходить 27/100 частки об'єкту продажу загальною площею 561,5 кв. м., яка складається з: адмінбудівлі - зазначеної на плані літерою "А", площею 91,0 кв. м.; диспетчерська - зазначеної на плані літерою "Б", площею 25,4 кв. м.; профілакторій - зазначеної на плані літерою "Е", площею 289,5 кв. м.; навіс - зазначеної на плані літерою "К", площею 55,6 кв. м.; огорожа № 130,2 кв. м.; ворота № 2 площею 13,2 кв. м.; огорожа № 3 площею 167,9 кв. м; вимощення № 9 площею 2000,0 кв. м.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про це як у письмовому відзиві приватного підприємства "СЛС - Експрес" та через свого повноважного представника в судовому засіданні. Невизнання позову відповідач обґрунтовує тим, що в порушення вимоги закону, яка викладена у статті 33 ГПК України (кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), позивач не зазначає жодних підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, не наводить жодного доказу та належного обґрунтування своїх позовних вимог. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення ПП "СЛС - Експрес" (відповідачем) його прав як позивача оспорюваним договором. До того ж, під час укладання оскаржуваного договору були відсутні обставини, зазначені у ст. ст. 215, 203 ЦК України, які чітко визначають підстави недійсності правочину. Відповідач вважає та був упевнений, що на момент укладання оспорюваного договору представник продавця діяв в межах наданих повноважень, чітко дотримуючись вимог діючого законодавства та Статуту товариства, без будь-яких обмежень, враховуючи положення статті 92 ЦК України, яка є гарантією стабільності майнового обороту та загально - прийнятим стандартам та в силу яких наслідки обмеження повноважень представництва юридичної особи не мають юридичної сили під час вирішення питання про визнання сопорюваного договору купівлі - продажу недійсним.

Третя особа - ОСОБА_1, чиї інтереси в суді захищає її повноважний представник, заявлені вимоги позивача вважає безпідставними, необґрунтованими та бездоказовими, а оспорюваний договір купівлі - продажу частини нерухомого майна від 01.12.2009 року укладеним без будь-яких порушень у межах наданих повноважень сторін. З огляду на викладене третя особа вважає, що правові підстави для визнання договору недійсним відсутні. Свої заперечення ОСОБА_1 особисто виклала у письмовому відзиві на позов.

Третя особа - 2 до суду не прибула, але ця обставина не є перешкодою для вирішення спору у її відсутності, на підставі пояснень сторін та письмових доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши учасників судового процесу, суд прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи та змісту правочину 01 грудня 2009 року у нотаріальній конторі селища Іванівка Херсонської області попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті, діючи добровільно та розуміючи наслідки своїх дій, вільно володіючи українською мовою, не вимагаючи перекладу тексту, попереднього ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин, відкрите акціонерне товариство "Іванівське автотранспортне підприємство 16548" ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21304069 в особі виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_1 іменовано далі як "Продавець", у межах повноважень наданих статутними документами та з метою виконання рішення правління підприємства, а з другої сторони приватне підприємство "СЛС - Експрес", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35280696, в особі засновника Бєлозьорової Г.В,, далі як "покупець", уклали договір купівлі - продажу, за умовами якого (п.1) продавець передав майно. а саме 27/100 частин належних будівель (об'єктів продажу), реєстраційний номер 26176848, розташованих за адресою АДРЕСА_1, у власність покупцю, а покупець прийняв майно і зобов'язався сплатити за нього обговорену грошову суму.

Об'єкт продажу, що відчужується за договором, розташований на земельній ділянці площею 18000 кв. метрів, яка зареєстрована згідно Державного акту про право постійного користування землею серії 11-ХС № 001957, виданого 13.03.1998 року Іванівською селищною радою та складається з адмінбудівлі (літ. "А") площею 91,0 кв. м., диспетчерської (літ. "Б") площею 25,4 кв.м., навісу (літ. "К") площею 55,6 кв.м., огорожі № 1 площею 130,2 кв.м., воріт № 2 площею 13,2 кв.м., огорожі № 3 площею 167,9 кв.м., вимощення № 9 площею 2000,0 кв. метрів. Продаж вчинено за 154500,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. За умовами цього договору (пункт 10) та відповідно до положень ст. ст. 49, 116 Земельного кодексу України продавець надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 6200,00 кв. метрів, на якій розташований об'єкт купівлі - продажу на користь покупця.

Вищезазначений договір купівлі - продажу підписано у присутності нотаріуса Іванівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, якою перевірені особи громадян, які підписали договір, встановила їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ВАТ "Іванівське АТП 16548", повноваження представника продавця, належного йому відчужуваного нерухомого майна.

Як зазначено вище, позовні вимоги про визнання договору купівлі - продажу частини нерухомого майна від 01.12.2009 року ґрунтуються на ствердженні про укладення його з порушенням норм чинного законодавства, недодержанням вимог необхідних для чинності правочину, відсутності цивільної дієздатності юридичної особи - продавця, здійснення правочину внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, навмисної розтрати майна товариства для отримання власної вигоди представником продавця.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

Згідно до положень частини першої статті 215 ЦК України законодавець зазначив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодекс}

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечні цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засада суспільства. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати йо внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох а більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу стороні вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вказано у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визнач»законом. Пунктом 8 тієї ж постанови визначено, що відповідно до частини першої с 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 того ж Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд у першу чергу встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до абзацу 2 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою: у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивач не надав жодного нормативного і документального обґрунтування того, що спірний договір не відповідає загальним вимогам чинності правочину. З огляду на вищенаведене, спірний договір не суперечить вимогам чинного законодавства, а будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним відсутні .

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В той же час, в порушення цієї вимоги закону позивач не навів підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, не навів доказів і належного обґрунтування заявлених позовних вимог. Ним також не надано доказів про порушення відповідачем прав позивача оспорюваним договором.

Перевіряючи заявлені вимоги щодо недійсності правочину, суд виходить з наступного.

Цивільним законодавством у етапі 215 Цивільного кодексу України (дачі - ЦК України), чітко визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, це, зокрема:

-суперечність змісту правочину цивільному законодавств та моральним засадам суспільства (незаконність змісту правочину); -невідповідність волі та волевиявлення особи, яка вчиняє правочин;

-відсутність спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків;

-суперечність правочииів, що вчинюється батьками (усиновлювачами) правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Під час укладання оскаржуваного позивачем договору купівлі - продажу жодна із вищезазначених обставин не мала місця.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає майно у власність другій стороні, а покупець приймає майно у власність другій стороні, а покупець приймає майно і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму. Ці вимоги закону сторонами виконані, в суді цими сторонами не оспорюються. При цьому на момент укладання договору представник продавця діяв у межах наданих повноважень, статуту товариства.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мас юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В той же час позивачем не надано доказів та не доведено, що продавець майна мав будь-які обмеження, а покупцю було відомо і він усвідомлював про наявні обмеження.

Крім того, як зазначалось вище, вищенаведені положення гарантують стабільність майнового обороту і є загальноприйнятими у практиці господарських договірних відносин суб'єктів господарювання, відповідають положенням ст. ст. 55, 79, 85, 89, 137, 173-175, 179-181, 193 ГК України.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що можливість припущення перевищення керівником ВАТ "Іванівське АТП 16548" своїх повноважень під час укладання договору, наслідки обмеження її повноважень щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили під час вирішення питання про визнання оспорюваного договору купівлі - продажу нерухомого майна недійсним. До того ж, повноваження продавця і його представника перевірені і встановлені нотаріусом.

Стаття 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту порушеного або оспорюваного права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, при зверненні з позовом до господарського суду позивачу необхідно довести наявність порушень його прав і інтересів. Позивачем не доведено та не надано доказів порушення його прав. Крім того, діюче законодавство не містить у собі такого способу захисту порушених прав та інтересів шляхом скасування договору купівлі - продажу нерухомого майна між господарюючими суб'єктами в судовому порядку.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач до останнього часу не визначився з позовними вимогами, оскільки одночасно заявив вимоги про визнання договору недійсними з підстав визначених статтями 203, 215 та 232 ЦК України. При цьому доказів зловживань або зловмисної домовленості з боку ОСОБА_1 позивачем також не надано.

За сукупністю вказаних обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позову по даній справі.

Судові витрати по справі відповідно до положень ст. 49 ГПК України суд покладає на позивача, вимоги якого не доведені та не забезпечені відповідними доказами.

На підставі викладеного, вищевказаних правових норм та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя С.В.Скобєлкін

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 21.12.2010 р.