Рішення № 13307036, 14.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2010Справа №2-32/4823-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Заступника прокурора міста Феодосії ( 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Войкова, 5 ) в інтересах держави в особі Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами (98107, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Геологічна, 2 , ідентифікаційний код 03482347).

До відповідача Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Земська, 4).

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафа- Термінал» (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Чкалова, 99 , ідентифікаційний код 32511379).

Про визнання договору недійсним договору оренди землі та спонукання до виконання певних дій

За участю представників:

Від позивача Мацак Є.В., довіреність № б/н , начальник юридичного відділу.

Від відповідача Феодосійської міської ради - Фролова О.В., довіреність № 02-29-1020 від 16.04.10 р., спеціаліст.

Від відповідача ТОВ «Кафа- Термінал» - Дубенська О.В., довіреність № б/н від 11.10.10р.

Від прокуратури - не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Заступник прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафа- Термінал» про визнання недійсним договору оренди землі від 09.02.2004р, укладеного між відповідачами та зобовязання ТОВ «Кафа-Термінал» повернути земельні ділянки загальною площею 0, 48 га, які розташовані за адресою: м. Феодосія, вул.. Федька.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.10.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 18.10.2010р., від 28.10.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

У судових засіданнях 18.11.2010р., 29.11.2010р., 09.12.2010р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Феодосійської міської ради № 1192 від 19.12.2003р. вилучено у ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами» земельну ділянку, а Рішенням № 1127 від 28.11.2003р. ЗАО «Кафа» було дозволено складання проектів відводу земельних ділянок, що, як стверджує Прокурор у позовній заяві було вчинено із порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» , а саме особисто міським головою, що в свою чергу, дає можливість стверджувати, що рішення Феодосійської міської ради № 1192 «Про надання земельних ділянок Українсько російському підприємству з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ « Кафа», на підставі якого й було укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, також було прийняте із порушенням чинного законодавства.

Відповідач, Феодосійська міська рада проти позовних вимог заперечував у відзиві на позов, посилаючись ь на те, що Рішення Феодосійської міської ради, які Прокурор поклав в основу обґрунтування позовних вимог незаконними судом не визнавались.

Відповідач ТОВ «Кафа-Термінал» проти позову заперечував з тих підстав, що по перше, заступник прокурора не визначив, в чому саме, на момент укладання спірного договору оренди землі полягало порушення безпосередньо інтересів держави, та на те, що Прокурор при зверненні із позовною заявою в особі самостійного субєкта господарської діяльності, що є порушенням статті 2 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про застосування строків позовної давності, вважає , що вилучення та передача земельних ділянок, а також укладання спірного договору оренди землі, відбувалось з додержанням вимог законодавства України.

У судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом АР Крим справи № 5002-11/5637-2010 за позовом Заступника прокурора м. Феодосія в інтересах держави в особі Феодосійського підприємства із забезпечена нафтопродуктами до Феодосійської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафа- Термінал» про визнання протиправними та скасування рішень. Визнання недійсним договору оренди землі та спонукання до повернення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.12.2010р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Посилання відповідача ТОВ «Кафа-Термінал» на те, що при зверненні до Господарського суду АР Крим Заступник прокурора м. Феодосії порушив вимоги статті 2 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути прийняті судом оскільки, як зазначено в пункті 9 Інформаційного Листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 рок», статтею 361 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. За приписами статті 2 ГПК прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Отже, оскільки Заступник прокурора м. Феодосії звернувся до суду із позовом, предметом якого є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка була вилучена у позивача, який , в свою чергу, є підприємством, заснованим на державній власності, посилання відповідача на порушення статті 2 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку, є неспроможними.

09.02.2004р. між Феодосійською міською радою ( Орендодавець) та Українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Кафа» (Орендар) було укладено договір оренди землі № 386 ( а.с. 8-11 т.1).

Пунктом 1.1 Договору сторони передбачили, що Орендодавець передає а Орендар приймає у термінове, платне володіння та користування ( оренду) земельні ділянки, розташовані за адресою : Україна, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Федька, а саме: земельну ділянку № 1, кадастровий номер 011 16 00 00 00 00 12 01 11. площею 0, 036841 га.

Земельну ділянку № 2 кадастровий номер 011 16 00 00 00 00 13 00 98, площею 0, 065123 га.

Земельну ділянку № 3 кадастровий номер 011 16 00 00 00 00 13 00 99, площею 0, 382037 га.

Підставою для укладання договору оренди є Рішення 22 сесії 24 скликання від 19.12.2003р. № 1192 Феодосійської міської ради «Про надання земельних ділянок Українсько-російському підприємству з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ «Кафа».

Строк дії Договору становить до 19.12.2052р. з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається зі статуту ТОВ «Кафа-Термінал» було створено внаслідок припинення ЗАТ «Кафа» ( а.с. 71 т.1).

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так в обґрунтуванні позовних вимог Заступник прокурора посилається на те, що оспорюваний договір оренди укладено на підставі рішення Феодосійської міської ради № 1192 «Про надання земельних ділянок Українсько російському підприємству з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ «Кафа», та викладено на підставі чого вказане рішення було прийняте із порушенням вимог чинного законодавства.

Проте з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вищий Господарський суд України на питання чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача у справі чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог? відповів в пункті 14 Інформаційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» : відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Предметом позову по даній справі є саме визнання договору оренди недійсним, проте не визнання протиправним та скасування рішення Феодосійської міської ради, на підставі якого було вказаний договір оренди укладено.

За таких обставин, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог та давати правову оцінку рішенню Феодосійської міської ради № 1192 від 19.12.2003р. та рішень, на яких Заступник прокурора посилається у позовній заяві.

Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не може бути прийнята судом у якості підстави для визнання договору оренди земельної ділянки посилання Заступника прокурора на невідповідність рішень Феодосійської міської ради вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що зазначені рішення були скасовані.

Пунктом 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Так, розглянувши фактичні обставини, суд встановив, що Заступником прокурора у позовній заяві не наведено, в чому саме полягає недійсність безпосередньо договору оренди, тоді як викладені підстави скасування рішень Феодосійської міської ради, що в свою чергу не є предметом розгляду в рамках даної справи.

Заступником прокурора не оспорюється а ні відповідність договору оренди вимогам статті 14 -15 Закону України «Про оренду землі», а ні його відповідність вимогам Цивільного кодексу України, тоді як обґрунтування для визнання договору недійсним зводяться лише до невідповідності рішень Феодосійської міської ради.

Пунктом 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Що і було зроблено Феодосійською міською радою, як це вбачається з договору оренди.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено визнання рішення Феодосійської міської ради протиправним , у суду відсутні підстави для визнання договору оренди землі недійсним.

Пунктом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи відсутність у суду підстав для задоволення позову в частині визнання договору оренди недійсним, у суду відсутні й підстави для зобовязання відповідача повернути земельні ділянки.

Стосовно заяви відповідача щодо застосування позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки суд дійшов висновку відмовити у позові за результатом розгляду справи по суті, клопотання щодо застосування строків позовної давності не розглядається.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 14.12.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 20.12.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.