Постанова № 13306987, 16.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2589/10/2470

14:57 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С..

сторін:

представника позивача - Берекети А.О., за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомЧернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоПриватного підприємця ОСОБА_2про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із згаданим позовом, з урахуванням зменшених позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 7883,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 7452,38 грн., за що позивачем нараховано пеню у розмірі 431,49 грн. В добровільному порядку штрафні санкції та пеню відповідачем не було сплачено, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки ним в 2009 р. працевлаштовано трьох інвалідів.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2 (59200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 8705-XII (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 р. № 158 форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2009 р. становила 40 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 1 осіб, в той час коли встановлений норматив склав 2 робочих місця. Фонд оплати праці штатних працівників склав 313,00 тис. грн.

За клопотанням сторін, ухвалою суду від 03.08.2010 р., зобовязано позивача провести перевірку відповідача з питань правильності відображення ним в звіті за 2009 р. відомостей про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Матеріали перевірки направити до суду.

25.10.2010 р. позивачем, на підставі поданих відповідачем первинних документів, проведено непланову перевірку приватного підприємця ОСОБА_2 з питань виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 р., за результатами якої складено акт.

Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2009 р. становила 42 особи, фонд оплати праці штатних працівників за 2009 р. склав 313,00 тис. грн., а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 1 осіб, в той час коли встановлений норматив склав 2 робочих місця.

За результатами перевірки зроблено висновок про невиконання відповідачем встановленого нормативу в 2009 р., у звязку з чим сума штрафних санкцій складає: 7452,38 грн. ( 313000,00 грн./42 чол. х 1 чол.), а сума пені станом на 25.10.2010 р. - 431,49 грн. (7452,38 грн. х 0,03 х 193/100). Всього загальний борг становить 7883,87 грн. (7452,38 грн. + 431,49 грн.).

Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інваліда здійснюється підприємством.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 181 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його бажань.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку із скоєнням правопорушення. У разі не доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачем протягом 2009 р. на адресу Вижницького районного центру зайнятості Чернівецької області не направлялась звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів. Вказана обставина підтверджується листами Вижницького районного центру зайнятості від 20.04.2010 р. № 16-05-20/587 та від 31.05.2010 р. № 16-05-20/730. Фактично позивачем в 2009 р. працевлаштовано одного інваліда, а одне місце залишилося вакантним.

Відповідач в судовому засіданні посилався на те, що не порушував норми законодавства України щодо встановленого нормативу для працевлаштування інвалідів, оскільки ним в 2009 р. було працевлаштовано трьох інвалідів.

В судовому засіданні досліджено подані відповідачем трудові договори, а також відомості нарахування та виплати оплати праці за період роботи з січня по грудень 2009 р.

Встановлено, що на підставі трудових договорів б/н від 01.09.2007 р., 10.06.2008 р. та 23.04.2009 р. відповідачем було працевлаштовано інвалідів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Як вбачається із вказаних договорів, вони були розірвані сторонами, зокрема з ОСОБА_5 - 01.07.2009 р., ОСОБА_4 - 19.01.2009 р. та ОСОБА_3 - 08.01.2010 р.

Дослідженням відомостей нарахування та виплати оплати праці встановлено, що за період з січня по грудень 2009 р. відповідачем було нараховано та виплачено заробітну плату ОСОБА_5 за 3 місяці, ОСОБА_4 з 1 місяць та ОСОБА_3 за 12 місяців.

Таким чином, відповідачем в 2009 р. було працевлаштовано 3 інваліда, з яких перший працював - 3 місяці, другий - 1 місяць, а третій - 12 місяців.

З урахуванням наведеного, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали у відповідача, вираховується наступним чином (12 + 3 + 1) / 12 = 1,33, тобто відповідачем в 2009 р. було працевлаштовано 1 інваліда при нормативі - 2.

Отже, на підставі вищевикладеного та наведеного, суд вважає, що відповідач, як учасник господарських відносин, не довів, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів недопущення господарського правопорушення.

Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, у звязку із невиконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобовязаний був самостійно сплатити до 15.04.2010 р. на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 7452,38 грн. та пень в сумі 431,49 грн. Проте, дана сума відповідачем сплачена не була.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач в судовому засіданні не довів суду факт відсутності у нього боргу перед позивачем, або погашення ним вказаного боргу в добровільному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 94,158, 162, 160-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (59200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію в сумі 7452,38 та пеню в сумі 431,49 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, шляхом перерахування коштів УДК в м. Чернівці на р/р 31214230700002, код 23246436, МФО 856135, банк отримувача ГУДК в Чернівецькій області.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. З ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 21.12.2010 р.

Суддя В.К. Левицький