Постанова № 13306852, 08.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 р. № 2-а- 14785/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Свіргун О.О.

за участі представника позивача Ткаченко С.В. (довіреність від 01.02.2010 року)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області в якому після уточнення позовних вимог просить суд визнати скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій: № 0000461520/0 від 04.06.2010 року на суму 7 869,50 грн., № 0000461520/1 від 23.06.2010 року на суму 7869,50 грн., № 0000461520/2 від 03.09.2010 року на суму 7869,50 грн., № 0000461520/3 від 19.11.2010 року на суму 7869,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач товариство зазначило, що висновки акту перевірки про несвоєчасну сплату товариством узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість не відповідають дійсності, оскільки податкові зобовязання визначені декларацією по податку на додану вартість від 19.08.2008 року сплачені товариством своєчасно, згідно платіжного доручення № 177 від 22.08.2008 року. ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" стверджувало, що відповідач неправомірно змінив призначення платежу визначених в платіжному дорученні та здійснив розподіл сплачених грошових коштів на власний розсуд.

Представник позивача в судове засідання прибула, позов підтримала та просила суд задовольнити позов.

Відповідач, Ізюмська ОДПІ у Харківській області проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки № 734/1520/03581925 від 26.05.2010 року, прийняті у відповідності з діючим законодавством, оскільки позивач сплатив суму зобовязань з порушенням строків сплати на 606 календарних днів.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю та заперечення на позов.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області 26.01.1994 року та було перереєстровано Ізюмською міською радою 17.11.2008 року у зв'язку зі зміною складу засновників. Взято на податковий облік в Ізюмській ОДПІ 03.02.2009 року та є платником податку на додану вартість (а.с. 12).

25.05.2010 року фахівцями Ізюмської ОДПІ у Харківській області була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість. За результатами перевірки було складено акт "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість" № 734/1520/03581925 від 26.05.2010 року (надалі - Акт перевірки)

Згідно Акту перевірки ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а саме товариством несвоєчасно було сплачено узгоджені податкові зобовязання по податку на додану вартість (а.с. 12-14).

На підставі акту перевірки Ізюмською ОДПІ у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення, якими до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції, а саме: № 0000461520/0 від 04.06.2010 року на суму 7869,50 грн.

За результатом адміністративного оскарження Ізюмською ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000461520/1 від 23.06.2010 року на суму 7869,50 грн., № 0000461520/2 від 03.09.2010 року на суму 7 869,50 грн. та № 0000461520/3 від 19.11.2010 року на суму 7869,50 грн. (а.с. 15-17,25).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплату податкових зобовязань по ПДВ, згідно податкової декларації № 14972, поданої 19.08.2008 року, здійснено по строку сплати - 31.08.2008 року своєчасно на суму 15739 грн., це підтверджується платіжним дорученням № 177 від 22.08.2008 року, проведеним банківською установою (а.с. 20).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з ч. 5 ст. 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 134 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст.139 Господарського Кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатися належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-XII від 25.06.1991 року, обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу). Тому при сплаті податкових зобовязань за конкретний період обовязок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 вказаного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обовязкових платежів) на перерахування податків і зборів до бюджетів у встановлений законом термін.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України “Про Національний банк України” № 679-XIV від 20.05.1999 року, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобовязань або податкового боргу, з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі - Закон № 2181-ІІІ), передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом № 2181-ІІІ визначено, що вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З наданим позивачем платіжного доручення, декларації з податку на додану вартість вбачається своєчасність та повнота сплати ТОВ “Ізюмський агрошляхбуд” податкових зобовязань з податку додану вартість підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому висновки, складеного Ізюмською ОДПІ, акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, самостійно визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість були сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" у строк та в порядку, визначений законом.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 185, ст. 186 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення № 0000461520/0 від 04.06.2010 року на суму 7869,50 грн., № 0000461520/1 від 23.06.2010 року на суму 7869,50 грн., № 0000461520/2 від 03.09.2010 року на суму 7 869,50 грн., № 0000461520/3 від 19.11.2010 року на суму 7869,50 грн. - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанову буде виготовлений 13.12.2010 року.