Ухвала суду № 133064861, 24.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.12.2025

Справа № 497/2406/24

Провадження № 2/497/213/25

УХВАЛА

про закриття провадження у справі та повернення частини судового збору

"24" грудня 2025 р. Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглянувши без участі сторін в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом представника Акціонерного товариства "Универсал банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Болградського районного суду Одеської області перебуває вище вказана цивільна справа, розгляд справи триває, судове засідання призначено на 12.03.202025р.

05.03.2025р. до суду надійшла письмова заява від позивача АТ «Універсал Банк» через представника за довіреністю МєшнікаК.І. про відмову від позову та закриття провадження у цій справі. Як зазначено, відповідачем погашена заборгованість після подачі позову до суду, а отже позовні вимоги були задоволені. Крім того, просить повернути сплачений АТ«Універсал Банк» судовий збір у цій справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча судом повідомлявся про місце, день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. У п.3 прохальної частини позовної заяви зазначено про можливість розгляду справи за відсутності представника АТ«Універсал Банк».

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд вважає, що неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення справи за заявою позивача, яка подана його представником, про закриття провадження у цій справі.

Врахувавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як визначено ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, 05.03.2025 позивачем, через свого представника за довіреністю МєшнікаК.І., у межах наданих йому повноважень (довіреність №22-70Д1 від 08.01.2024) подана до суду письмова заява від 05.03.2025 про відмову від позову, яка прийнята судом.

Як передбачено частинами 1-3статті 206ЦПК України, позивач може відмовитися від позову набудь-якій стадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення узв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,перевіряє,чи необмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.4ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд роз`яснює наслідки закриття провадження у справі,передбачені статтею256ЦПК України. Так,ч.2ст.256ЦПК України визначено,що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Підстав для неприйняття заяви про відмову від позову судом не встановлено, оскільки наразі відсутні причини та підстави для захисту судом прав позивача, а тому провадження у справі підлягає до закриття, відповідно до поданої позивачем через представника заяви, датованої 05.03.2025. Наслідки закриття провадження стороні позивача зрозумілі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст.255 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат між сторонами:

відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті2 ЦПК України). Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону №3674-VІ. Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється. Частиною першою статті 9 згаданого Закону передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України. За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації- 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст.142 ЦПК України). Частиною другою статті 7 Закону України «Про судовийзбір» передбачено, що у випадках, встановлених пунктом1 частини першої цієї статті,судовий збірповертається врозмірі переплаченоїсуми,а вінших випадках,установлених частиноюпершою цієї статті,- повністю. Відповідно до положень ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Зазначений порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013№787«Про затвердженняПорядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013за №1650/24182.Відповідно до п.5 зазначеного порядку,у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, яке набрало законної сили, засвідчена належним чином.

Як зазначено у пункті 42 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», статтею Закону «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI «Про судовий збір»). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом №3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

При цьому, поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи. Згаданим законом не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору. Крім того, як передбачено п. 44 вище зазначеної постанови, питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов`язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Таким чином, підлягає до поверненню позивачу за рахунок коштів державного бюджету України 50відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, а саме 1514грн. 00коп., оскільки справу провадженням закрито на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Що стосується позиції представника позивача, висвітленої у заяві від 05.03.2025, щодо повного повернення сплаченого судового збору, сплаченого при подачі цього позову до суду, та його покликання на норми ч.3 ст.142 ЦПК України, - слід зауважити, що вказана норма процесуального закону стосується інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а не судового збору. Системний аналіз норм ст.133 ЦПК України свідчить, що законодавець розмежував процедуру розподілу судових витрат між сторонами, зокрема судового збору та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд звертає увагу позивача на те, що саме нормами ч. 1 ст. 142 ЦПК України врегульовано питання про повернення позивачу з державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову, зокрема у разі відмови позивача від позову.

Отже, відсутні підстави стягувати з відповідача на користь позивача решту судового збору (1514грн.), як 50% суми судового збору, сплаченого АТ«Універсал Банк», за подачу до Болградського районного суду Одеської області цієї позовної заяви, враховуючи норми процесуального законодавства та те, що позивач і не ставить питання про стягнення на його користь понесених ним у справі витрат (судового збору) з відповідача.

Також слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає повернення позивачу з державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову, у повному обсязі, з огляду на приписи ч.1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 13, 133, 141, 142, 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України суд

ухвалив:

Заяву представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» за довіреністю Мєшніка Костянтина Ігоровича про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом представника Акціонерного товариства "Универсал банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку з відмовою від позову.

Заяву Мєшніка Костянтина Ігоровича - представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» про повернення судового збору задовольнити частково.

Повернути Акціонерному товариству «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, одержувач АТ«Універсал Банк») за рахунок коштів Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 1514грн. 00коп., як 50% суми судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №30823447575 від 09.09.2024, за подачу до Болградського районного суду Одеської області цієї позовної заяви.

Відмовити у задоволенні решти вимог заяви.

Роз`яснити сторонам, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області, але набирає законної сили з моменту підписання її суддею. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.

Суддя Кравцова А.В.