Ухвала суду № 13306288, 17.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року справа №2а-25465/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі Ковальчук Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Сорокатий В.І., Єлісоветська К.І.

від відповідача:немає

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-25465/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбаскабель» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Донбаскабель» (ВАТ «Донбаскабель», позивач) (з урахуванням уточнених вимог) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька (ДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо виключення з картки особового рахунку позивача сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування, у загальному розмірі 6036628 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 157611 грн., за липень 2009 року в сумі 3753935 грн., за серпень 2009 року в сумі 141982 грн., за вересень 2009 року в сумі 392501 грн., за листопад 2009 року в сумі 355740 грн., за січень 2010 року 1234859 грн., зобов'язання відповідача включити до картки особового рахунку позивача суми податку на додану вартість, заявлені до бюджетного відшкодування, у загальному розмірі 6036628 грн., зобов'язання відповідача включити до реєстру інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 01 травня 2010 р., підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та подати реєстр інвентаризації для затвердження Міністерству фінансів України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наявність підтвердженої перевірками суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування до 01 травня 2010 року та неправомірність не включення відповідачем підприємства до реєстру інвентаризації для оформлення сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року позов відкритого акціонерного товариства «Донбаскабель» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправними дій щодо виключення з картки особового рахунку сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування, у загальному розмірі 6036628 грн., в тому числі за січень 2009 року 1234859 грн., за травень 2009 року в сумі 157611 грн., за липень 2009 року в сумі 3753935 грн., за серпень 2009 року в сумі 141982 грн., за вересень 2009 року в сумі 392501 грн., за листопад 2009 року в сумі 355740 грн., зобов'язання включити до картки особового рахунку суми податку на додану вартість, заявлені до бюджетного відшкодування, у загальному розмірі 6036628 грн., зобов'язання включити до реєстру інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 р., підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та подати реєстр інвентаризації для затвердження Міністерству фінансів України задоволений частково.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька включити відкрите акціонерне товариство «Донбаскабель» до реєстру інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 01 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та подати реєстр інвентаризації для затвердження Міністерству фінансів України. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Донбаскабель» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, яку просив задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, як таку що, не відповідає діючому законодавству, винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені його вимог.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін. Надали суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча належним чином та завчасно були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, та що дає суду право відповідно до частини 4 статті 196 КАС України розглянути справу у їх відсутність, проти чого не заперечувала сторона позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ «Донбаскабель» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту зареєстрованого рішенням виконкому Куйбишевської районної ради м.Донецька, перебуває на обліку у ДПІ Куйбишевського району м.Донецька з 1997 року, є платником податку на додану вартість. Зазначені обставини ніким не оспорювались.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість: за травень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 157611 грн. (код рядка 25, 25.1) (а.с.157-158); за липень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 3754702 грн. (код рядка 25, 25.1) (а.с.174-175); за серпень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 141982 грн. (код рядка 25, 25.1) (а.с.188-189); за вересень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 398795 грн. (код рядка 25, 25.1) (а.с.201-202);за листопад 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 365045 грн. (код рядка 25, 25.1) (а.с.226-227); за січень 2010 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 1241153 грн. (код рядка 25, 25.1) (а.с.249-250 Т.1).

Крім поданих декларацій позивачем, відповідно до п.п.7.7.4 п.7 ст.7 Закону з ПДВ №168 були подані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунок сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (Закон ПДВ) ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

П.п.7.7.5. Закону ПДВ передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З 28 липня по 10 серпня 2009 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за квітень 2009 року, за наслідками якої складена довідка від 17 серпня 2009 року № 3382/23-313/00214505. За висновком перевірки порушень не встановлено, правомірність заявлення до відшкодування податку на додану вартість в сумі 157611 грн. по декларації за травень 2009 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок (а.с.14-17).

З 6 жовтня по 16 жовтня 2009 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період червень 2009 року за наслідками якої складений акт від 16 жовтня 2009 року № 4895/23-313/00214505. За висновком перевірки встановлено порушення на 767 грн., на яку було зменшено суму податкового кредиту за червень (уточнюючий розрахунок від 18.08.2009 р.), правомірність заявлення до відшкодування податку на додану вартість в сумі 3753935 грн. по декларації за липень 2009 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок (а.с.18-20).

З 10 листопада по 13 листопада 2009 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за серпень 2009 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за липень 2009 року за наслідками якої складена довідка від 19 листопада 2009 року № 3631/23-313/00214505. За висновком перевірки порушень не встановлено, правомірність заявлення до відшкодування податку на додану вартість в сумі 141982 грн. по декларації за серпень 2009 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок (а.с.21-23).

З 2 грудня по 15 грудня 2009 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 р, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за серпень 2009 року за наслідками якої складений акт від 17 грудня 2009 року № 6238/23-313/00214505. За висновком перевірки правомірність заявлення до відшкодування податку на додану вартість в сумі 392501 грн. по декларації за вересень 2009 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок (а.с.24-26).

З 1 лютого по 12 лютого 2010 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за жовтень 2009 року за наслідками якої складена довідка від 16 лютого 2010 року № 900/23-313/00214505. За висновком перевірки правомірність заявлення до відшкодування податку на додану вартість в сумі 355740 грн. по декларації за листопад 2009 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок (а.с.27-30).

З 11 березня по 23 березня 2010 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за грудень 2009 року за наслідками якої складений акт від 30 березня 2010 року № 1539/23-313/00214505. За висновком перевірки встановлено порушення на 6294 грн., правомірність заявлення до відшкодування податку на додану вартість в сумі 1234859 грн. по декларації за січень 2010 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок (а.с.31-34 Т.1).

Як вже було зазначено вище, порядок перевірки задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що в розумінні даних норм, у випадку невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Таким чином, закон визначає єдиний спосіб відмови платнику податків у бюджетному відшкодуванні, а саме встановлення в акті перевірки порушення та висновку щодо завищення платником податку бюджетного відшкодування та прийняття відповідного повідомлення. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, за її результатами утриматися від прийняття рішення, або зробити висновки стосовно наявності або відсутності права на бюджетне відшкодування під умовою Закон України «Про податок на додану вартість» не дозволяє. У межах спірних відносин заявлені до бюджетного відшкодування суми податковим органом у спосіб передбачений законом зменшені не були.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на неповне з'ясування обставин судом, неповноту дослідження доказів, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що сторона відповідача не довела правомірності не включення ВАТ «Донбаскабель» до реєстру інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 1 травні 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Колегія суддів звертає увагу, що відносно ВАТ «Донбаскабель» ДПІ здійснювала в усіх випадках тільки виїзні перевірки, тобто представники відповідача вивчали не тільки самі декларації з ПДВ, але й первинні документи, на підставі яких вони складені, дані обставини відповідачем не спростовані. В результаті актами перевірок підтвердили правомірність задекларованих сум, оскільки жодної дії передбаченої п. 7.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» Інспекція не вчинила. Хоча, у разі виявлення порушень, відповідне податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки, відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації від 10.08.05. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Колегія суддів вважає, що в даному випадку є всі підстави вважати, що задекларовані до відшкодування ПДВ ВАТ «Донбаскабель», підтверджені перевірками і у ДПІ були усі підстави для виконання вимог включення до реєстру інвентаризації платників податку, суми ПДВ яких задекларовані до відшкодування до 01.05.2010 року та невідшкодовані на дату набрання чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», з послідуючим поданням реєстру інвентаризації для затвердження МФУ.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що актом від 10 серпня 2010 року № 3964/23-313/00214505 про результати виїзної позапланової перевірки з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Альпан-Тредіс» та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за травень, липень 2009 року, відповідач здійснив висновок щодо завищення суми податку на додану вартість, заявленого до відшкодування по декларації за серпень 2009 року на суму 141982 грн.

Актом від 17 листопада 2010 року № 6036/23-313/00214505 про результати невиїзної позапланової перевірки з питань відпрацювання ланцюгів постачання по залишкам невідшкодованих сум податку на додану вартість ВАТ «Донбаскабель», заявлених до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у липні, вересні, листопаді 2009 року та січні 2010 року, відповідач здійснив висновок щодо завищення суми податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на загальну суму 1172556 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 332000 грн., вересень 2009 року на суму 288353 грн., листопад 2009 року на суму 355740 грн., за січень 2010 року на суму 196463 грн.

Стосовно посилання відповідача на зустрічні перевірки по ланцюгу до кінцевого виробника колегія суддів зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання. Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця. Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у строки, які встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника; крім цього, порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» підприємствами по всьому ланцюгу до кінцевого виробника породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Як вже зазначалося судом, єдиним способом реалізації владних управлінських функцій, який встановлений законом, є проведення податковим органом перевірки, прийняття акту, в якому зафіксовані порушення, та на його підставі прийняття повідомлення про відмову у наданні бюджетного відшкодування платнику податку.

Інших письмових доказів (актів, повідомлень-рішень тощо), крім вищенаведених актів та довідок по частині суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування, які б свідчили про відмову у бюджетному відшкодуванні позивачу відповідачем по спірним періодам у повному обсязі не надано, внаслідок чого колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підтвердженого перевірками бюджетного відшкодування у позивача. Як вбачається з листа Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 5 листопада 2010 року за період з травня 2009 року по лютий 2010 року відповідно до інформації ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість ВАТ «Донбаскабель» по деклараціям становить 5992,02 тис. грн., з них підтверджено перевірками на загальну суму 5144,76 тис. грн. З довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 15 листопада 2010 року вбачається наявність бюджетної заборгованості перед позивачем у розмірі 8378302 грн.53 коп., сальдо на 1 січня 2010 року складає 4991149 грн. 53 коп. Зазначені обставини підтверджують висновки суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів щодо наявності у позивача сум податку на додану вартість, які задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, та підтверджені за результатами перевірок.

З огляду на загально правовий принцип дії норми права у часі, та процесуальні правила вирішення справи встановлені частиною 2 статті 5 КАС України, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на повідомлення-рішення №0000392344/0/00214505/19534 від 25.11.2010 року, яким ДПІ зменшило суму бюджетного відшкодування на суму 1172556 грн. та на податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року 0000402344/0/00214505/19533 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 833583 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 17 листопада 2010 року № 6036/23-313/00214505 по результатам невиїзної позапланової перевірки з питань відпрацювання ланцюгів постачання по залишкам невідшкодованих сум податку на додану вартість ВАТ «Донбаскабель».

На час розгляду справи в суді першої інстанції зазначені документи були відсутні та в судове засідання не надавались, тому не могли бути доказом у справі. Крім того, зазначені податкові-повідомлення рішення не є беззаперечними доказами наявної відсутності права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, зазначені повідомлення-рішення за результатом перевірки на даний час не набули законної сили, внаслідок їх оскарження в судовому порядку.

Під час апеляційного провадження встановлено, та підтверджується актами перевірок податкового органу, що вся отримана позивачем продукція використана у господарській діяльності.

Таким чином на момент звернення з позовом, та вирішення справи судом позивач має право на отримання з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Щодо обраного позивачем способу відновлення порушеного права.

12 травня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», якою було постановлено здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років для відшкодування сум податку на додану вартість, що в установленому законодавством порядку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Згідно з пунктом 2 Порядку випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, затвердженого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України, дія цього Порядку поширюється на платників податку на додану вартість, яким відшкодування сум податку на додану вартість, що задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок, не здійснено на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - платники податку), включених до реєстрів інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - реєстри), складених за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2010 року № 368 державну податкову адміністрацію було зобовязано забезпечити подання Міністерству фінансів України до 1 червня 2010 року - матеріали інвентаризації відшкодування сум податку на додану вартість, що задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», для визначення прогнозного обсягу випуску облігацій внутрішньої державної позики; а також складених на підставі заяв платників податку реєстрів інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», для затвердження їх протягом червня 2010 року.

Як було встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся 18 червня 2010 року до відповідача із заявою про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики, тобто своєчасно виявив бажання щодо отримання облігацій внутрішньої державної позики відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2010 року № 368. Відповідачем суду не надано доказів розгляду даної заяви, а також отримання відповіді на дану заяву позивачем, в тому числі й на виконання ухвали суду першої інстанції від 8 листопада 2010 року.

Таким чином, позивачем дотриманий порядок та строки звернення до податкового органу за належним йому відшкодуванням.

Колегія суду вважає, що відповідачем порушено право позивача на включення до реєстру інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», яке має бути поновлено в судовому порядку. Неправомірне не включення позивача відповідачем до реєстру інвентаризації у червні 2010 року, не позбавляє права платника податку протягом 2010 року на включення до даного реєстру.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача викладених в апеляційній скарзі, стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права, безпосередньо не вірне застосування ст..25 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», п.7.7. ст..7 Закону з ПДВ №168.

Колегія суддів звертає увагу на те, відповідачем в обґрунтування доводів апеляційної скарги взагалі не наводить обґрунтованих доводів, у чому саме полягає неправильність застосування судом першої інстанції зазначених положень законодавства. Крім того, виходячи з виниклих між сторонами правовідносин, саме положенням цих норм, регулюють ці спірні правовідносини, що є предметом розгляду справи, якими визначаються підстави, порядок відшкодування сум ПДВ, вимоги ст..25 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», кореспондується з Порядком №368.

Колегія суддів вважає безпідставними та не обґрунтованими посилання відповідача на залежність отримання права на відшкодування ПДВ позивачем, від його оплати цих сум до державного бюджету його контрагентами. Податок на додану вартість є непрямим податком і не підлягає безпосередній сплаті до бюджету покупцем товару, він сплачується у складі ціни товару на розрахунковий рахунок продавця. У відповідності до п. 7.7.1 Закону з ПДВ №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Законодавством не передбачено та не поставлено в залежність від сплати ПДВ в доход держави іншими контрагентами позивача, зазначені обставини можуть вирішуватися іншим шляхом з такими платниками податків, які не виконують свої зобовязання і це не впливає на відшкодування ПДВ на користь позивача. Невиконання кимсь із контрагентів позивача своїх податкових зобовязань, не впливає на законне право ВАТ «Донбаскабель» на відшкодування ПДВ, відповідно до вимог ст..25 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Постанови КМ України від 12.05.2010 року №368.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на не застосування судом першої інстанції положення п.1.6, 1.7, 1.8 ст.1 Закону з ПДВ №168, п.1 Порядку №451/501/132 від 03.08.2004 року. Твердження відповідача на те, що судом не застосовані п. 1.6., п. 1.7, п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», є безпідставними, оскільки в своєму рішенні суд обґрунтовано роз'яснив сутність податку на додану вартість та підстави для його відшкодування. Таке не посилання у своєму судовому рішенні суду першої інстанції взагалі не спростовує правильності та не є беззаперечним порушенням, як то вважає відповідач, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. До того ж, в рішенні суду першої інстанції є посилання на п.1.8. Закону з ПДВ №168 і визначення цим пунктом бюджетного відшкодування надана належна оцінка.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача не застосування норми п. 1 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики № 541, у зв'язку з тим, що цей нормативний документ, як свідчить преамбула до нього, розроблено з метою забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, на підставі Указу Президента України від 23.06.2004 N 671/2004 «Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість». Відповідним Указом Президента України роботу Державної податкової адміністрації України щодо реалізації державної податкової політики у сфері справляння та відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) було визнано незадовільною. Цей Порядок регламентує строки та порядок взаємодії самих державних органів, і не впливає на право платника податків стосовно отримання бюджетного відшкодування відповідно до приписів статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Колегія суддів, вважає посилання відповідача про неврахування судом першої інстанції на норми ст..2, п.1 ст.10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» із змінами та доповненнями, ч.3 ст.9 Закону України від 25.06.1991 року №125-ХІІ «Про систему оподаткування» із змінами та доповненнями, необґрунтованими. Відсутність в рішення цих норм жодним чином не впливає об'єктивність та законність рішення суду в цілому, оскільки норми права, регламентовані цими статтями (право ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проводити перевірки та її функції, як фіскального органу; обов'язок платника податків і зборів сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни) ВАТ «Донбаскабель» не оспорювались.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що в рішенні суду першої інстанції, як і самих уточнених вимогах йшлося посилання на декларацію за січень 2009 року, хоча фактично спірною у даній справі є декларація за січень 2010 року, предметом розгляду якої, наряду з іншими, і була така декларація від січня 2010 року. Тобто наявна технічна описка не може вплинути на правильність вирішення справи судом першої інстанції по суті заявлених вимог, тому як фактично розгляд справи здійснювався відносно такої декларації за січень 2010 року.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, прийняті на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-25465/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-25465/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 грудня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 22 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий М.М. Яковенко

судді Р.Ф. Ханова А.В. Гайдар