Постанова № 13306210, 16.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10:30 16 грудня 2010 року м.Чернівці Cправа 2а-3640/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Ковалюка Я.Ю.,

при секретарі Василику Г.В.,

за участю представників: позивача Крушельницького І.А.;

відповідача Гакман М.Г., Меренчука Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю„Завод „Кварц” до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

З 20 вересня по 14 жовтня 2010 року працівниками ДПІ у м. Чернівці проводилась планова виїзна перевірка товариства з додатковою відповідальністю „Завод „Кварц” (надалі ТДВ „Завод „Кварц”) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, оформлена актом перевірки за №3522/23-2/14314676 від 21 жовтня 2010 року.

За результатами останньої, Державна податкова інспекція у м. Чернівці прийняла 04.11.2010 року податкові повідомлення-рішення №0001060232/0 та №0001070232/0 про встановлення щодо ТДВ „Завод «Кварц»суми податкового зобовязання та штрафних санкцій. 09.11.10р. ТДВ „Завод „Кварц” оскаржило прийняті рішення до ДПІ у м. Чернівці. За наслідками розгляду скарги, 29.11.10р. товариство отримало примірник рішення ДПІ у м. Чернівці, в якому попередні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а допущені під час перевірки порушення законів України визнано такими, що не істотно не впливають на обставини справи та на розмір донарахувань сум податків, здійснених щодо ТДВ „Завод „Кварц”.

Не погоджуючись з прийнятими щодо ТДВ„Завод «Кварц»податковими повідомленнями-рішеннями, товариство звернулося в суд з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені до суду вимоги й просив їх задовольнити, проти чого заперечила сторона відповідача.

Суд, вислухавши доводи кожної з сторін, проаналізувавши матеріали справи й законодавство, що регулює вказані правовідносини, вважає позов належним до задоволення з наступних підстав.

Так, у податковому повідомленні-рішенні №0001060232/0 від 04.11.2010р. вказано про нібито порушення ТДВ „Завод „Кварц” п.п.5.2.1., п.5.2, п.п.5.3.9., п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. та начебто заниження податку на прибуток у сумі 3923,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010р. занижено на суму 24998,00 грн., за 2 квартал завищено на суму 21075,00 грн. В результаті чого, ДПІ у м. Чернівці нарахувала штрафні санкції у розмірі 7499,40 грн. (загалом до сплати 11422,40 грн.)

ДПІ у м. Чернівці зазначає, що ТДВ „Завод „Кварц” безпідставно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені за поставку ПП „Тарин 2009” 5 кг монокристалічного кремнію і 130 шт. металевих стійок та за отримані 5 кг монокристалічного кремнію від ПП „Матадор плюс”. Підставами для такого висновку вказано відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності у постачальників та начебто відсутність первинних документів, що підтверджують поставку у товариства.

Крім того, в акті зроблено висновки, про те, що укладені товариством правочини начебто порушують моральні засади суспільства, вчинені з метою ухилення від оподаткування та завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.

Як встановив суд, в ході перевірки було чітко висвітлено характер та умови виробничої діяльності товариства, для здійснення якої потрібно використання окремих виробничих матеріалів, зокрема, монокристалічного кремнію, є не просто діями повязаними зі здійсненням господарської діяльності товариства, а діями необхідними для її здійснення, а саме виробництва фотоелектричних приладів.

В самому акті відображено, що вказане виробництво є основним видом діяльності товариства, що формує його прибуток, а застосування вказаного матеріалу є необхідним для виробництва за встановленими технічними умовами. Без його застосування виробництво вказаних приладів не можливе.

Крім цього, судом зясовано. що власне виробництво монокристалічного кремнію, за відсутністю фактичних можливостей та недоцільністю, товариство не здійснює, тому його поставка здійснюється підприємствами-виробниками, їх посередниками, комісіонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють його продаж на території України, в тому числі іноземними.

Так як виробництво приладів, що потребує вказаних матеріалів, здійснюється на основі довготривалих контрактів, носить циклічний та постійний характер - закупівля монокристалічного кремнію здійснюється систематично в аналогічному об'ємі та за аналогічними цінами, що є ринковими.

В судовому засіданні встановлено, що вказані матеріали було отримано в повному обсязі представником товариства та використано у виробництві приладів. Вироблені прилади реалізовані іншим субєктам (покупцям) за відповідними господарськими договорами. За реалізацію приладів товариство сплатило податки та збори в повному обсязі, в тому числі і податок на додану вартість.

Однак, перевіркою поставлено під сумнів отримання монокристалічного кремнію товариством, але з іншого боку не висловлено жодних претензій щодо виробничих, амортизаційних витрат, понесених внаслідок виробництва приладів, а також податкових зобовязань, сплачених товариством внаслідок реалізації приладів. Тобто, у контролюючого органу не виникло сумнівів щодо дійсності факту виробництва приладів, але, в той же час, висловлено хибну думку щодо фіктивності факту поставки матеріалів, без яких виробництво не можливе.

Замовлення та придбання металевих стійок, здійснено товариством на виконання укладеного договору підряду, так як товариство, за неможливості вчасного їх виготовлення власними силами, було вимушено залучити третіх осіб та в подальшому передало вказані вироби замовнику торговому підприємству для використання їх при демонстрації товару електричних водонагрівачів.

Висновки перевірки про відсутність у приватних підприємств „Тарин - 2009” та „Матадор плюс” дозвільних документів, передбачених законом та матеріальних ресурсів для надання послуг не є обґрунтованими, так як при укладенні договору з товариством, вказані підприємства предявили діючі свідоцтва про їх державну реєстрацію та свідоцтва платника ПДВ.

Не наведено жодних підтверджень якого-небудь офіційного визнання фіктивності діяльності постачальника. Так, у вказаному твердженні інспектори ДПІ посилаються на анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Матадор плюс” за ініціативою податкової 27.07.2010 року та „постанову про проведення виїмки від 18.08.2010р.”. Дані обставини не стосуються справи, так як свідоцтво анульоване пізніше моменту поставки. На момент наявності господарських відносин між ТДВ „Завод „Кварц” та контрагентами, свідоцтва платника ПДВ були діючими. Посадовим особам, що здійснювали перевірку було відомо, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення податкові накладні, видані за господарськими операціями, що здійснено в період його реєстрації платником ПДВ. Це зокрема підтверджено і інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10.

Що ж стосується постанови „про проведення виїмки”, то на думку суду не зрозуміла позиція відповідача щодо того як, може процесуальний документ про проведення виїмки, без вказання суб'єкта владних повноважень, яким було винесено постанову, та що не стосуються (згідно часу проведення) предмету перевірки, і лише засвідчує факт проведення слідчої дії, а саме виїмку документів, може доводити фіктивність діяльності постачальника.

Жодних посилань на постанову про відкриття кримінальних справ з питань фіктивної діяльності та вироків суду щодо постачальника відповідач не зробив.

ТДВ „Завод „Кварц”, як і постачальники, є юридичними особами, що діють з метою досягнення економічних та соціальних результатів й отримання прибутку, тобто здійснюють комерційну господарську діяльність - підприємництво (ст.42 ГК України). У процесі господарської діяльності, з міркувань виробничої чи економічної необхідності, дозволяється залучати найманих працівників чи користуватись послугами інших фізичних чи юридичних осіб на договірній основі (ст.5 ЗУ „Про підприємництво”).

Згідно ч.1 ст.113 ГК України: „Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці”.

За ст.5 Закону України „Про підприємництво” приватним підприємствам дозволяться „залучати і використовувати матеріально-технічні, трудові, економічні чи інші ресурси, використання яких не заборонено законодавством України”. Отже, дані перевірки відсутності матеріальних та трудових ресурсів для поставки у постачальників жодним чином не можуть впливати на дійсність договору поставки, так як підприємства могли залучати транспортні засоби та трудові ресурси інших фізичних та юридичних осіб.

Окрім того, інспектори ДПІ не взяли до уваги, що вага та обєм поставленої продукції є незначним 5 кг, обсяг доступний для перевезення однією людиною як особистим так і громадським транспортом, як ручної кладі, а тому використання жодного вантажного транспорту, як власного так і залученого, для постачальника було не обов'язковим.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, отриманої на запит товариства про включення ПП „Матадор плюс” та ПП „Тарин 2009” до ЄДРПОУ, - дані підприємства зареєстровані в ЄДР та станом на дату закінчення перевірки їх реєстрація не скасована.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV установлено: „Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін”.

Отже, ТДВ „Завод „Кварц” мало всі підстави вважати постачальників дійсними юридичними особами, що дотримуються вимог законодавства при здійснені їхньої господарської діяльності, жодних підтверджень зворотнього оспорюваний акт не містить, як і не надав їх суду відповідач по справі.

Відповідно до позиції ВАС України, за п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР(далі-Закон) „валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 ст. 5 Закону.

До таких обмежень, згідно п.п. 5.3.9 Закону, віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону N 334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону N 334/94-ВР. При цьому, вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.”

Згідно ухвали ВАС України від 26.11.2009 року №К-8252/09: „За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.”

Факт поставки монокристалічного кремнію та металевих стійок належним чином підтверджено сторонами у видаткових та податкових накладних на всю суму валових витрат. Ведення і зберігання додаткових документів правилами податкового обліку не передбачено.

Товариством було надано належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, що не враховано в акті перевірки і які не бралися до уваги інспекторами ДПІ, що підтверджено дописаними зауваженнями від головного бухгалтера ОСОБА_4 в кінці акту перевірки.

Відповідачем не наданого жодного обґрунтування щодо наявності або відсутності „реального часу здійснення операцій”, трудових, виробничих та складських приміщень та „іншого майна, необхідного для здійснення господарських операцій” та їх відношення до предмету спору.

Так висновок про відсутність вказаних ресурсів відповідачем було здійснено без виїзду за місцезнаходженням постачальника, запитів в його адресу не надавалась.

Зроблено посилання на акт „зустрічної невиїзної перевірки” від 10.08.2010 року, що за датою складання не міг стосуватися предмету планової перевірки ТДВ „Завод „Кварц”, яка розпочалася 20.09.2010 року.

Тобто акт містить безліч суперечливих та надуманих посилань на документи, що або не стосуються предмету перевірки, або носять характер документального підлогу, так як період їх складення не відповідає періоду перевірки, суб'єкта складення не зазначено й жодних даних про їх складення в формі повідомлення, або вимоги про коригування податкових зобов'язань на їх підставі, від податкових органів товариство не отримувало.

Окрім того, дана інформація не належить до такої, що підлягає систематичній перевірці товариством, так як за дотримання вказаних вимог законодавства відповідає виключно сам постачальник, а поставка товару за договором може здійснюватись ним як в якості посередника, так й із залученням ним третіх осіб, що не перебувають в штаті, а також орендованого або залученого іншим чином майна та приміщень.

Тому наведені дані жодним чином не впливають на підстави включення видатків на придбання матеріалів та виробів товариству до його валових витрат.

Жодних підтверджень того, що укладені договори суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, що є підставою для визнання їх нікчемними, в акті також не наведено.

Крім цього, у податковому повідомленні-рішенні №0001070232/0 від 04.11.2010року вказано про нібито порушення ТДВ „Завод „Кварц” п.п.7.2.1., 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97року та начебто заниження податку на додану вартість у сумі 44851,00 грн., в тому числі за квітень 2010року в сумі 44851,00грн. В результаті чого, ДПІ у м. Чернівці нарахувала штрафні санкції у розмірі 22425,50 грн. (загалом до сплати 67276,50 грн.).

Дане рішення було прийнято на підставі доводів, викладених у п.п.3.2.2 „Податковий кредит” акту планової виїзної перевірки ТДВ „Завод „Кварц” №3522/23-2/14314676 від 21.10.2010року. Такі висновки є хибними та суперечать закону, зокрема щодо наступного:

При посиланні на докази інспектори ДПІ фактично продублювали частину акту перевірки, що стосувалась доведення фіктивної діяльності ПП „Тарин-2009” та ПП „Матадор плюс” у пункті 3.1.2 „Валові витрати” акту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР „податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом”.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку”.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону №168/97-ВР визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Здійснення поставки матеріалів та виробів підтверджено належним чином складеними видатковими та податковими накладними.

Наявність накладних підтверджено в акті перевірки. Висновки щодо їх недійсності неправомірні, так як податкова накладна вважається недійсною виключно в разі заповнення її особою, не зареєстрованою платником ПДВ.

На це чітко вказано, зокрема, ВГСУ впостанові від 17.06.2004 року в справі № 33/254 та Міністерством Фінансів України (лист від 25.09.2009 р. № 31-34000-20-27/25695).

В акті перевірки (с.32) вказується на недійсність податкових накладних внаслідок того, що вони були завірені з використанням факсиміле. Але, жодної експертизи накладних не проводилось, інспектори ДПІ не можуть давати правову оцінку наданим доказам лише на основі субєктивного візуального огляду. Крім того, в дійсності податкові накладні завірені печаткою синього кольору та підписом фіолетовим чорнилом, що засвідчує про дотримання вимог законодавства сторонами.

Жодних інших підстав для недійсності податкових накладних в судовому засіданні не наведено.

Згідно даних реєстру платників ПДВ на офіційному інетрнет-сайті ДПА України постачальники на момент надання податкових накладних мали чинний статус платника ПДВ. ПП „Тарин-2009” володіє діючим свідоцтвом платника ПДВ №100248543 від 06.10.2009р.

Основним доказом, на думку відповідача. нікчемності правочинів між ТДВ „Завод „Кварц” та ПП „Матадор плюс”, ПП „Тарин-2009” є нічим непідтверджені, явно надумані докази фіктивності діяльності ПП „Матадор плюс”, ПП „Тарин-2009”. Але посадовими особами, що здійснювали перевірку, свідомо проігноровано те, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та донарахування податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинене контрагентом платника податку.

Про це вказано, зокрема Вищим Адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010р. №1112/11/13-10.

При складані акту перевірки №3522/23-2/14314676 відповідач порушив вимоги закону України „Про державну податкову службу в Україні” та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327, зокрема щодо таких положень:

Згідно п. 1.7. Порядку: „Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів”. Але дані акту перевірки №3522/23-2/14314676 носять заплутаний та неясний характер, викладені у такому стилі, що утруднює сприйняття їх змісту, більшість звинувачень посилаються на окремі витяги з законодавства України, які не мають жодного відношення до суті справи.

Окремі частини акту перевірки взагалі не стосуються предмету звинувачень, як наприклад твердження про „відсутність первинних документів, що дають можливість визначити фактичних виконавців будівельних робіт та поставку будівельних матеріалів, підтвердити витрати на придбання субпідрядних робіт”. При цьому в акті перевірки жодним чином не зазначено про які саме будівельні матеріали та субпідрядників виконання будівельних робіт йде мова.

Дані акту щодо постачальників, що взагалі не стосуються предмету та цілей перевірки, займають значну його частину, носять заплутаний, суперечливий і часто явно надуманий характер. Згідно даних акту чітко видно, що жодних дій щодо встановлення дійсності цих тверджень посадовими особами, що здійснювали перевірку здійснено не було. Так планову перевірку розпочато 20.09.2010року, при цьому здійснюються посилання на здійснені запити в межах перевірки 30.09.2010 року ПП „Матадор плюс”, та складення акту „про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП „Матадор плюс” з питань підтвердження отриманих від ТДВ „Завод „Кварц” відомостей” 10.08.2010 року, що фізично неможливо, так як зустрічна перевірка за даним посиланням проводилась раніше основної перевірки ТДВ „Завод „Кварц”. Також неможливо було надання запиту засновникам підприємства щодо надання відомостей з предмету перевірки 30.08.2010 року, на який здійснено посилання в акті.

У п. 1.8 Порядку зазначено, що „Титульний аркуш акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок”. Всупереч даній нормі, акт перевірки роздрукований без використання номерного бланку на звичайному папері.

За п. 2.3.4. Положення „не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).” Але, на порушення даної норми, відповідач у акті перевірки робить висновки, що не підтверджуються доказами, зокрема про фіктивну діяльність контрагентів ТДВ „Завод „Кварц”, також, відповідач звинувачує посадових осіб ПП „Тарин-2009” та ПП „Матадор плюс” у вчинені злочинів у сфері „проведення фіктивних господарських операцій за сфальсифікованими документами”, хоча судового рішення на підтвердження звинувачення не існує.

Відповідно до п.4.4 Положення, у разі отримання від субєкта господарювання заперечення щодо акту перевірки, посадовими особами таке заперечення розглядається і дається обґрунтований висновок щодо заявлених заперечень. Але натомість, ТДВ „Завод „Кварц” у відповідь на своє заперечення отримав лише повторне дублювання окремих частин акту перевірки, без обґрунтування позиції ДПІ щодо заявлених положень поданого заперечення. Таким чином окремі зауваження щодо законності дій інспекторів ДПІ, викладені в запереченні, залишилось без відповіді від ДПІу м.Чернівці

За результатами розгляду скарги ТДВ „Завод „Кварц” ДПІ у м. Чернівці винесла нові податкові повідомлення-рішення з іншим реєстраційними номерами (0001070232/1 та 0001060232/1 від 25.11.10р.), які стосуються того ж порушення, та містять ті ж самі суми донарахувань, а тому підлягають скасуванню з тих самих підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України „у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення”. Тому, на думку суду, податкові повідомлення-рішення щодо товариства винесенні без врахування всіх обставин справи та внаслідок необґрунтованого не взяття до уваги поданих до перевірки документів, на підставі акту перевірки, що прийнятий з порушенням матеріальних та процесуальних норм права, фактично ігноруючи право товариства брати участь у процесі прийняття рішення та не взяття до уваги обґрунтованих заперечень та скарг.

Відповідно до ч.3 ст.70, ч.2 ст. 71 КАС України „докази одержані з порушенням закону не беруться до уваги при вирішенні справи”.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю„Завод „Кварц” до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, обставини, на які посилається відповідач не доведені належними та допустимими засобами доказування, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд проводить у відповідності до вимог п.1 ст.94 КАС України, шляхом стягнення документально підтверджених судових витрат в розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю „Завод „Кварц” .

На підставі ст.14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»й керуючись статтями 2,9,11,69-71,86,94,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернівці щодо донарахування сум податкових зобовязань та позбавлення права на податковий кредит ТДВ „Завод „Кварц”.

3. Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001060232/0 від 04.11.10р., №0001070232/0 від 04.11.10р. та №0001070232/1 від 25.11.10р., №0001060232/1 від 25.11.2010р. про донарахування щодо товариства з додатковою відповідальністю „Завод „Кварц” податкового зобовязання та штрафних санкцій.

4. Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю „Завод „Кварц” з державного бюджету України 3 грн. 40 коп. понесених судових витрат.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 20.12.2010 року

Суддя Я.Ю. Ковалюк