Рішення № 133057531, 19.11.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23412/24

Провадження № 2/752/2555/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,-

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2024 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що позивач у період з 01.05.2015 по даний час послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2024 №385885619 співвласниками квартири АДРЕСА_2 є відповідачі. Відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі і споживають послуги ПУБСПТ, які надає позивач. У зв`язку з тим, що відповідачі знехтували обов`язком щодо укладення письмового договору з позивачем, то у відповідності до ст. 633 ЦК України діє уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, який затверджено Постановою КМ України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Відповідно до вказаного договору відповідачі зобов`язані сплатити позивачу за надані ПУБСПТ. Станом на час звернення до суду з вказаним позовом у відповідача існує заборгованість за ПУБСПТ станом на 01.09.2024 в розмірі 33629,58грн, яка складається з основного боргу - 23355,36грн.; інфляційні втрати - 7626,56грн.;3% річних - 2647,67грн.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 33629,58грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 01 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін (а.с.88-89). Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 16 січня 2025 року визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.98-99).

У судовому засіданні 14.07.2025 до початку судового розгляду справи по суті відповідачка ОСОБА_3 заявила про відвід головуючому судді Плахотнюк К.Г.

Ухвалою від 14 липня 2025 року заяву відповідачки про відвід головуючого судді у справ Плахотнюк Катерини Григорівни від подальшого розгляду справи № 752/23412/24 за позовними вимогами Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, не підлягає передачі на розгляд іншому суді (а.с.115-116).

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив відповідно до якого зазначила, що право власності у відповідачів на квартиру АДРЕСА_2 виникло 24.07.2001. Договірні відносин між сторонами відсутні. Заборгованість розрахована за період 2018-2024 роки, позовну заяву з додатками отримала 15.07.2025, тому вважає, що позивач пропустив строки позовної давності. Також, зазначила, що борг за останні три роки відповідачами сплачено в 2025 році. Просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача ЛисакІ.О 14.07.2025 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 14.07.2025 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили суд відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась, про розгляд справи була пвідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд доходить наступних висновків.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 08.07.2024 №385885619 співвласниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Наявними в матеріалах справи нормативно-правовими та розпорядчими актами Київської міської ради підтверджується, що вищевказаний будинок віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Голосіївського районної в м. Києві ради 41 сесії V скликання від 19 жовтня 2010 року № 41/10 (а.с.14) було передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс КП ««Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» 31 жовтня 2010 року й відповідно до акту прийому-передачі від 29 жовтня 2010 року було передано, зокрема, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» (а.с.16-19) КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

З 01 травня 2015 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», як балансоутримувач, приступило до управління і здійснювало функції з утримання й обслуговування та безпосереднього виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо будинку АДРЕСА_1 .

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджувалися розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 30 квітня 2015 року № 442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та розпорядженням виконавчого органу КМДА від 06 червня 2017 року № 668 (а.с.20).

Факт надання позивачем житлово-комунальних послуг, які споживалися у процесі експлуатації та використання квартири АДРЕСА_4 у вищевказаному будинку, а також вихідні дані для визначення і розрахунку їх вартості підтверджується матеріалами справи, де, серед іншого, містяться копії актів здачі-приймання робіт, актів виконаних робіт з дератизації, актів надання послуг, рахунків - розшифровок, актів проведення прибирання під`їздів (а.с. 19-79, 80-86).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по послугам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій станом на 01.08.2024 за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_4 існує заборгованість за період з січня 2018 року по серпень 2024 року у розмірі 23355,36грн.

Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між позивачем та відповідачами не укладався.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Разом з тим, хоч у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).

Відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки укладення вказаного договору є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідачі споживають житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2024 №385885619 співвласниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу №2223 від 24.07.2001, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руда Л.М.

Отже, право власності на квартиру було набуте лише у 2001 році, що підтверджується

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки обов`язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у жовтні 2024 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, у п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

З урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, часу введення в Україні карантину з 02 квітня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності.

Також, суд звертає увагу, що відповідачка відзиві зазначає, що в 2025 році борг за останні три роки позивачеві сплатили в розмірі 9002,80грн.

Отже, судом встанолено, що відповідачка ОСОБА_1 у 2025 році здійснила часткову оплату заборгованості, що підтверджується чеком переказом коштів від 28.07.2025 (а.с.122).

Згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається діями боржника, які свідчать про визнання боргу, у тому числі частковою сплатою, і після переривання перебіг позовної давності починає свій відлік заново. На підтвердження наведено правову позицію Верховного Суду України, що часткова сплата боргу є підставою для переривання строку позовної давності, після чого строк починає свій новий відлік.

Враховуючи викладене та положення статей 257, 261, 264 Цивільного кодексу України, суд вважає, що посилання відповідачів на сплив строку позовної давності є необґрунтованою, оскільки перебіг позовної давності було перервано частковою оплатою боргу, отже стягненню підлягає залишок заборгованості.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2647,67грн, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, та інфляційних втрат у розмірі 7626,56грн за вказаний період суд відзначає наступне.

На спірні правовідносини поширюється дія ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) на всій території України з 12 березня 2020 року було введено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

ЗакономУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" №530-ІХ від 17 березня 2020 року були внесені зміни до ряду нормативно-правових актів. Проте, в пп.4 п.3 Перехідних положень до цього закону вказано, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Також, 24 лютого 2022 року з 5-30 в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан, який діє на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 до 29.12.2023.

Таким чином, слід відмовити у нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 року по 01 січня 2024 року, стягнувши з відповідача за несвоєчасне внесення плати за надані послуги за період з січня 2018 року по березня 2020 року та з січня 2024 року по серпень 2024 року 3% річних в сумі 864,96грн, та інфляційні втрати в сумі 1841,16грн.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи часткову оплату заборгованості відповідачами в розмірі 9002,80грн, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, сягнувши з відповідачів на користь позивача основну суму боргу за надані послуги у утримання будинку та прибудинкової території в сумі 14352,56грн., 3% річних в сумі 864,96грн, інфляційних втрат в сумі 1841,16грн, а всього стягнути 17058,68грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положення ст.141 ЦПК України судовий збір стягується пропорційно до задоволених вимог, отже на корить позивача слід стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 1535,28грн, а саме з кожного по 511,76грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ пр-т. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 14352,56грн, 3% річних в сумі 864,96грн, інфляційних втрат в сумі 1841,16грн, що разом складає 17058 (сімнадцять тисяч п`ятдесят вісім гривень) 68 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м.Київ просп. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554) судовий збір в розмірі 511 (п`ятсот одинадцять гривень) 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ просп. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554) судовий збір в розмірі 511 (п`ятсот одинадцять гривень) 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ просп. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554) судовий збір в розмірі 511(п`ятсот одинадцять гривень) 76 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк