Рішення № 133051977, 30.12.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2025 року Справа№200/8064/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Міністерства оборони України, в якій просять:

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , оформлене п.10 протоколу засідання комісії № 78/в від 11.09.2025;

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду.

Позивачі мотивують свої вимоги тим, що в силу ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набули права на одноразову грошову допомогу у разі смерті військовослужбовця, оскільки їх син помер внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Проте відповідач протиправно відмовив їм у виплаті такої допомоги, посилаючись на те, що під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові сина виявлено етиловий спирт в концентрації 3,30% в крові. Дана концентрація алкоголю в крові, стосовно живих осіб, може відповідати сильному алкогольному сп`янінню. Воднораз, згідно зі ст.16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо смерть військовослужбовця, є наслідком вчинення ним дій в стані алкогольного сп`яніння. Також вказано, що їх син був знаходився в самовільному залишенні військової частини.

Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. У поданому відзиві на позовну заяву наголосив, що відповідно до ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Викладене, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_3 на час смерті у стані алкогольного сп`яніння, виключає виплату позивачам одноразової грошової допомоги.

Позивачі своїм правом подання відповіді на відзив не скористались.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 є, відповідно, матір`ю та батьком померлого наразі ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , проходив службу у Збройних Сил України в в/ч НОМЕР_2 на посаді Солдата, номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно - артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою ВЛК № 127/1 від 04.08.2022 ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує відпустки терміном 30 календарних днів. До військової служби тимчасово непридатний.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 78 від 18.08.2022 причиною смерті ОСОБА_3 були: набряк легень, атеросклеротична хвороба серця.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2023 № 98 солдата ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю, помер в результаті атеросклеротичної хвороби.

Наказом Міністерства оборони України від 18.08.2022 № 2229 солдата ОСОБА_3 визнано таким, що загинув.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1101 від 19.03.2025 захворювання солдата ОСОБА_3 : «Набряк легень. Атеросклеротична хвороба серця. Жировий гепатоз» та причина смерті так, пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о) №78 від 18.08.2022, виданого Комунальним закладом «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», смерть ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання, хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті а) Набряк легенів; б) Атеросклеротична хвороба серця; Інші суттєві: «Жировий гепатоз».

В довідці про причини смерті (до форми 106/о №78, видається для поховання) зазначено: ОСОБА_3 1989 р.н., дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 причина смерті - Атеросклеротична хвороба серця.

Позивачі, маючи намір отримати виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що передбачена ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", звернулись із відповідною заявою та доданими до неї документами до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 №78/в, позивачам відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги. Мотивуючи таке рішення, відповідач покликався на те, що відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2023 №112 ОСОБА_3 перебував на лікуванні в період з 22.06.2022 по 28.06.2022 та відповідно 29.06.2022 він повинен був повернутись в розташування підрозділу, останній в період з 29.06.2022 по 17.08.2022 знаходився в самовільному залишенні військової частини. Згідно з висновком експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи Селидівського відділення від 05.10.2022 № 77 під час проведення судово токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,30‰. Причиною смерті ОСОБА_3 стала хронічна ішемічна хвороба серця. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Донецькій області Покровського районного управління поліції від 31.08.2022 № 12022052690000416 ОСОБА_3 за життя зловживав наркотичними засобами. Тіло останнього було виявлено у власній оселі, труп тримав шприц в руках.

Вказано, що згідно із ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі ст.16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, або є наслідком завдання шкоди своєму здоров`ю.

До матеріалів справи було додано висновку експерта №77 Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи (Селидівське відділення) з якого встановлено наступне:

за результатами лабораторних досліджень:

«При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа гр. ОСОБА_3 виявлений етиловий спирту концентрації3,30%о. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. (Акт№ 12514 від 05.10.22).

судово-медичний діагноз: «Основний - Атеросклеротична хвороба серця. Фоновий - Алкогольне сп`яніння важкого ступеня (етиловий спирт у крові в концентрації 3,30%). Ускладнення - Набряк легенів. Супутній - Жировий гепатоз.»

висновки:

«На підставі судово-медичного дослідження трупа гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , лабораторних даних та у відповідь на поставленні питання приходжу до наступних висновків:

1. Причиною смерті гр. ОСОБА_3 стало захворювання - хронічна ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний коронаросклероз, дифузний кардіосклероз, що підтверджується відповідними даними дослідження його трупа, лабораторними даними, крім того, відсутністю будь-яких тілесних ушкоджень, які самі по собі могли б привести до настання смерті.

Слід вважати, що смерть, судячи зі ступеня розвитку виявлених трупних змін, настала приблизно за 24 - 48 годин до дослідження трупа.

2. Будь-яких тілесних ушкоджень при дослідженні трупа не виявлено.

3. При судово-токсикологічному дослідженні крові від його трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 3,30%, що у живих осіб відповідає алкогольному сп`янінню важкого ступеню та могло значній мірі сприяти настанню смерті.

Викладені обставини передували зверненню відповідачів до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон № 2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, у редакції від 23.04.2021) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, ст.58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

Згідно зі ст.16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у п.п.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у п.п.2-3 п.2 ст.16 цього Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1, 6, 8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених п.п.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст.16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений п.8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, ст.16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (п.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених п.п.1 п.4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених п.п.2 і 3 п.4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п.10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) (далі - Постанова №168) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у п.1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абз.1 цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у п.1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у п.1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Відповідно до п.1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відмовляючи позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст.16-4 Закону №2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. Натомість, при судово-токсилогічному дослідженні крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,30% в крові, що, на переконання відповідача, виключає призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 .

Суд вважає за необхідне наголосити, що дійсно, положення Закону №2011-XII не поширюються на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби, та його смерть настала внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Водночас, дії - це сукупність вчинків кого-небудь, в даному випадку здійснення військовослужбовцем своїх обов`язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч.

Отже, на членів сім`ї не поширюються положення Закону №2011-XII лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається положеннями ч.1 ст.16-4 Закону №2011-ХІІ та п.19 Порядку № 975 як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21.

Подані сторонами спору письмові докази не містять інформації про те, що перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з його смертю. Натомість вказано, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання, хвороба(патологічні стани), що призвели до смерті а) Набряк легенів; б) Атеросклеротична хвороба серця; Інші суттєві: «Жировий гепатоз», а захворювання і причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Отже, відповідачем не доведена наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою ОСОБА_3 (у тому числі, перебування його у стані алкогольного сп`яніння) та його смертю.

Також, суд зазначає, що експерт лише припустив можливість сильного алкогольного сп`яніння доведення ОСОБА_3 до моменту смерті, оскільки у висновку експерт вказує слово «могло», яке є формою дієслова «могти» та виражає лише можливість, а встановлює незаперечності існування певного явища чи події.

За наведених обставин у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак - і для відмови у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги з наведених підстав.

Щодо мотивів Відповідача для відмови у призначенні Позивачу про «вчинення кримінального або адміністративного правопорушення» варто зазначити наступне.

Відповідно до ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, -

тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п`ятнадцяти діб. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, -

тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (ст.280 КУпАП).

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що молодший сержант ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності за ст.172 11 КУпАП в судовому порядку.

Саме тому, у Відповідача були відсутні правові підстави для відмови Позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з цієї підстави.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні ст.76 КАС України, не є належними та достатніми.

Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачам одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Викладене обумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про залучення ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Міністерства оборони України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно з ч.5 ст.49 КАС України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.09.2024 у зразковій справі №440/14216/23 наголосила на тому, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи або в його резолютивній частині суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд справи про його права та обов`язки.

Спір у цій справі стосується правомірності рішення відповідача щодо розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , оформлене пунктом 10 протоколу засідання комісії № 78/в від 11.09.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_5 не є учасником спірних публічно-правових відносин, а його компетенція та повноваження не є предметом дослідження у цій справі.

Відповідач не довів, що у зв`язку з розглядом цієї адміністративної справи у сторін (позивача чи відповідача) за рішенням суду виникне право заявити вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 або останній зможе заявити до сторін у справі вимоги, що є обов`язковою ознакою матеріально-правової заінтересованості третьої особи та передумовою залучення її до участі у справі.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити позивачам за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України в рахунок відшкодування судових витрат (968,96 х 2) 1937,92 грн пропорційно.

Надміру сплачений позивачами судовий збір підлягатиме поверненню у порядку, що встановлений КАС України та Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (адреса 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від №78/в від 11.09.2025 про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги батьку, матері ОСОБА_3 .

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) батька та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матері з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн.

Сягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 968,96 грн.

Повне судове рішення складено 30.12.2025.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова