Рішення № 13304769, 20.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р. Справа № 64/316-10 (н.р. 07/379-09)

вх. № 9333/5-64 (н.р. 9926/5-07)

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Добреля Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ

до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 79476,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (вих.№3087 від 20.11.09) до приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0041/ДЛ від 01.10.2007р., зобовязання відповідача повернути предмет лізингу за договором напівпричіп самоскид BODEX KIS 3 W-S, шасі НОМЕР_3, державний № НОМЕР_2 вартістю 73856,40грн. та стягнення 79476,13грн., з яких 67590,19грн. заборгованість за лізинговими платежами, 7696,68грн. платіж за незавершений лізинговий період та 4189,26грн. пеня, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати лізингових платежів за договором № ЗЛ/Хрк-0041/ДЛ від 01.10.2007р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2010р. по справі 07/379-09 позов задоволено, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” 67590,19 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 7696,68 грн. платежу за незавершений лізинговий період, 4189,26 грн. пені, 1533,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” напівпричіп самоскид BODEX KIS 3W-S, шасі НОМЕР_3, державний № НОМЕР_2.

Не погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням, приватний підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2010р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свою вимогу приватний підприємець ОСОБА_2 мотивує тим, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 вересня 2010 року касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 було задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2010р. у справі № 07/379-09 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Після надходження 21 жовтня 2010 року до господарського суду Харківської області справі присвоєно №64/316-10 та передано в провадження судді Добрелі Н.С.

Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин викладених у касаційній скарзі та приписів постанови ВГС України від 06.09.10, приходить до висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_2 (83007, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_4).

Ухвалою суду від 22.10.10 було призначено справу до розгляду у судовому засіданні та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

Представники сторін та 3- особи упризначене судове засідання 20 грудня не з'явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи , судом встановлено, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0041/ДЛ від 01.10.07 р. (а.с. 12), відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) придбає у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору та правил (додаток №1). Найменування предмету лізингу та його технічні характеристики вказані в специфікації (додаток № 2).

Виконуючи умови вказаного договору та додатків до нього, позивач придбав у власність предмет лізингу за вказаним договором - напівпричіп самоскид BODEX KIS 3W-S, шасі НОМЕР_3, державний № НОМЕР_2 та передав його відповідачу, що підтверджується двостороннім актом приймання - передачі предмету лізингу в лізинг від 27.10.07 р. (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.1 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (правила) (а.с. 13-17), що є додатком №1 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0041/ДЛ від 01.10.07 р., лізингоодержувач за надані йому права користування предметом лізингу зобов"язався оплатити лізингодавцю лізингові платежі у строки, вказані у графіку лізингових платежів (додаток №3 до договору) та інші платежі, вказані в ст. 5 договору лізингу. Зобов'язання зі сплати лізингових платежів наступають з моменту передачі предмету лізингу лізингоодержувачу, тобто з дати підписання сторонами акту приймання предмету лізингу.

Стаття 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлює права лізингодавця (позивача), у тому числі:

1) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

2) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

3) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

5) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 3.1.6 додатку № 1, відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів оплачувати лізингові платежі.

Згідно з п. 1.3 вказаного додатку, у випадку, якщо договір лізингу номіновано у валюті, відмінної від валюти України (гривня), оплата за договором лізингу проводиться за курсом Нацбанку України на дату списання грошових коштів з рахунку лізингоодержувача.

Відповідно до п. 5 договору, всі суми за договором лізингу розраховуються в еквіваленті долара США (у.о.). Якщо у.о відмінна від Української гривні, сплата платежів здійснюється в гривнях по курсу у.о.

Статті 524 та 533 ЦК України встановлюють, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 8.2 додатку №1 встановлено, що позивач має право розірвати договір або відмовитись від виконання договору в однобічному порядку без відшкодування відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі (відповідно до п .8.2.4 додатку №1) якщо заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

При розірванні договору лізингу з причин, передбачених п.8.2.4. відповідач зобов'язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, утому числі: заборгованість по лізинговим платежам, суми неустойки, збитки, понесені позивачем у результаті такого розірвання договору.

Згідно з п. 10.7 договору, при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання зі своєчасної оплати лізингових платежів виконав неналежним чином, сплативши позивачу лізингові платежі лише за період з листопада 2007 року по січень 2009 року у повному обсязі та сплативши частково за лютий 2009 року, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем (заборгованість за лізинговими платежами та платіж за незавершений лізинговий період) склала 75286,87 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 75286,87 грн. (заборгованості за лізинговими платежами та платіж за незавершений лізинговий період) позивачу не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № ЭЛ/Хрк-0041/ДЛ від 01.10.07 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 75286,87 грн. (заборгованості за лізинговими платежами та платіж за незавершений лізинговий період), належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.1 додатку № 1 до вищевказаного договору, позивач, у разі прострочення встановлених договором лізингу строків, має право на нарахування пені у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожний календарний день прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені за прострочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 4189,26 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На виконання приписів Постанови Вищого господарського суду України від 06.09.10, судом було встановлено, що посилання 3-ої особи щодо того, що нею сплачувались лізингові платежі на виконання договору, за яким вона є поручителем, є безпідставними, оскільки платіж здійснений відповідно до квітанції (а.с.64) датується 01.10.07, а позивач у позовній заяві вказує, що лізингові платежі не здійснюються в повному обсязі починаючи з 27.02.09. Отже вказані обставини були враховані позивачем при зверненні із позовом до суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 524, 530, 533, 610, 611, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 624, ст. 625, ч.1 ст. 692, ст. ст. 806,807 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити.

Розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0041/ДЛ від 01.10.07 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61170, ідент. № НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (юридична адреса: вул. М . Грінченко, 4, оф. 130, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. Леваневського, 6, оф. 85, м. Київ, 03058, код ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа - Банк" у м. Києві, МФО 300346) 67590,19 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 7696,68 грн. платежу за незавершений лізинговий період, 4189,26 грн. пені, 1533,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61170, ідент. № НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (юридична адреса: вул. М Грінченко, 4, оф. 130, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. Леваневського, 6, оф. 85, м. Київ, 03058, код ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа - Банк" у м. Києві, МФО 300346) напівпричіп самоскид BODEX KIS 3W-S, шасі НОМЕР_3, державний № НОМЕР_2.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2010 року.