Рішення № 13304737, 21.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 64/334-10

вх. № 9697/5-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Рощупкена В.Г. довіреність № 8868 від 29.10.10р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства Качанівська виправна колонія № 54 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Х/О., м. Х-в

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Рокада", м. Харків

про стягнення 6254,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Качанівська виправна колонія № 54 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Х/О" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№6/14-8867/Кл від 29.10.10), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-консалтингова фірма "Рокада" заборгованість за придбаний товар у сумі 1986,02грн., суму пені за прострочення грошового зобов"язання у розмірі 3326,58грн., суму штрафу у розмірі 603,75грн., витрати пов"язані з оплатою державного мита у розмірі 102,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов договору №2/93 купівлі-продажу від 06.11.09, укладеного сторонами, не своєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар.

Ухвалою господасрького суду Харківської області від 08.11.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 22 листопада 2010 року було відкладено розгляд справи.

03 грудня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про відкладання розгляду справи.

03 грудня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області від позивача надійшли доповнення до позовної заяви.

Ухвалою від 6 грудня було задоволено клопотання відповідача про відкладання розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 21 грудня 2010 року.

20 грудня 2010 року відач через канцелярію господарського суду надав заперечення на позов, в яких проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що борг складає дійсно 1986,02 грн. але пояснює, що плитка була поставлена неякісна тому відповідач звертався до позивача з листом про заміну цієї плитки. Також просить суд застосувати строк позовної давності та з цих підстав відмовити у позові.

У призначеному судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, щодо застосування строку позовної давності відмовляє в його задоволені, оскільки позивач подав позов 4 листопада 2010 року, а поставка товару відбувалась в період з 10 литопада 2009 року по 26 листопада 2009 року. ст.257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року. Оскільки строк позовної давності закінчується 19 листопада 2012 року, тому підстав для застосування строку позовної давності у суда немає.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

6 листопада 2009 року між Підприємством Качанівська виправна колонія № 54 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Х/О та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Рокада" було укладено договір купівлі- продажу № 2/93.

п.1.1. сторони визначили, що предметом цього договору відповідно до специфікації є плитка брук червона в кількості 70, за ціною 4958,31 грн. без ПДВ, та плитка брук сіра в кількості 70 за ціною 3791,69 грн. без ПДВ всього з ПДВ сума 10500,00 грн.

п.2.1. Качанівська виправна колонія № 54 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань зобов'язалось передати Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ "Рокада" ( Покупець) товар, передбачений цим договором, одержати оплату за нього на умовах данного договору.

п.2.2. Покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Рокада") зобов'язується прийняти товар від продавця й оплатити його на умовах даного догоговору.

3.3. Одержання товару підтверджується оформленими в належному порядку документами, що свідчать про прийом товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав відповідачу товар за накладними № 614 від 10.11.2009р. на суму 3550,02 грн., накладна № 627 від 18.11.2009р. на суму 3950,00 грн., накладна № 644 від 26.11.2009р. на суму 390,00 грн. всього було передано товару на суму 7890,02 грн. Відповідач цей товар прийняв про що свідчить підпис на накладних в графі одержав та доручення на отримання товару. Позивачем було зараховано оплата за актом від 30.11.2009 року на суму 5904,00 грн. ( арк. № 22) борг відповідача перед позивачем становить 1986,02 грн., цей борг також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.01.2010 року підписаний між сторонами.

п.3.2. Оплата продукції здійснюється Покупцем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунку фактури протягом 5 діб до відвантаження зі складу.

Оскільки сторони відійшли від умов договору, а саме вищезазначеного пункту 3.2., позивач звернувся до відповідача 15.07.2010 року з вимогою щодо оплати боргу в сумі 1986,02грн., однак відповідач свої зобов'язання не виконав, борг не сплатив.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1986,02грн. правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та такі, що не спростовані відповідачем, суд задовільняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.2. договору купівлі- продажу № 2/93 від 06.11.2009 року сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості товару.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що пеня нарахована з листопада 2009 року по жовтень 2010 року та становить 304 дні, але Оскільки сторони відійшли від умов договору, а саме вищезазначеного пункту 3.2., яким передбачено, що оплата продукції здійснюється Покупцем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунку фактури протягом 5 діб до відвантаження зі складу позивач звернувся до відповідача 15.07.2010 року з вимогою щодо оплати боргу в сумі 1986,02грн., тому строк порушення зобов'язання настає з 23.07.2010 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 89,00грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню. В решті суми пені заявленої до стягнення у розмірі 3237,58грн. суд відмовляє, оскільки, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору купівлі- продажу № 2/93 від 06.11.2009 року сторони встановили, що у випадку відсутності оплати за даним договором протягом одного місяця з моменту настання терміну платежу, Покупець сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми боргу.

Відповідно до п.2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'зання. Позовна вимога позивача, щодо стягнення штрафу в сумі 601,77 грн.є необгрунтованою та не підгягає стягненню, оскільки відповідно до договору сторони передбачили розмір штрафу 0,1 % від суми боргу, а як вбачається з розрахунку позивача він нарахував штраф за кожен день прострочення зобов'язання в розумінні п.3 ст.549 як пеню. Штраф відповідно до договору становить 1986,02 х 0,1 % =1,98 грн. та підлягає стягненню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 549, Цивільного кодексу України, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-консалтингова фірма "РОКАДА" (61036, м.Харків, вул. Енергетична, 18 а/с 3222, код. 212113542, р/р 2600006857 в ХФ Укрсімбанк МФО 351618) на користь Державного підприємства Качанівська виправна колонія № 54 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області ( 61124, м. Харків, пров. Вишневий, 16 код. 08680891,р/р 26005060013169 в відділенні 72 Харківського ГРУ "Приват Банк" МФО 351458) 1986,02грн. основного боргу, 89,00грн. пені, 1,98 грн. штрафу, 33,87 грн. державного мита, 78,37 грн. витрат на фнформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2010 року.