Рішення № 13304735, 20.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р. Справа № 64/341-10

вх. № 9886/5-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ротар В.М. за довіреністю.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант пром", м. Полтава

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 13916,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант пром" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№168 від 08.11.10), в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором №399 від 26.11.08 у сумі 13916,61грн., яка складається з 11650,56грн. - основна сума заборгованості за договором; 2380,86грн. - сума пені; 900,87грн. - інфляційні втрати; 174,27грн. - 3% річних; судові витрати у розмірі 375,17грн. зі сплати державного мита та витрат на ІТЗ покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 11.11.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

13.12.2010р.позивач надав до канцелярії суду супровідним листом , документи для долучення до матеріалів справи, зазначені документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі .

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив , про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №399 від 26.11.2008р.

Згідно з умовами п.1.1. договору замовник (позивач у справі) доручає , а виконавець зобов*язується виконати виготовлення продукції. Найменування вищезазначеної продукції визначено в договорі.

В п.3.1., п.3.2. договору сторонами передбачено, що вартість виготовленої продукції за даним договором становить 2714,26грн. Надходження 10% попередньої оплати є підставою для початку виконання замовлення.

В п.3.3. договору сторони передбачили строк виконання замовлення тридцять три робочих дні з моменту виконання замовником п.3.2. даного договору. Строк виїзду на встановлення - п*ять робочих днів з моменту виконання замовником п.3.5. договору.

В п.п.,3.4.3.5. договору сторони передбачили, що розрахунок між виконавцем і замовником за виготовлену продукцію здійснюється шляхом перерахування суми у гривнях на поточний рахунок виконавця або в касу виконавця. Остаточна оплата має бути здійснена протягом десяти місяців з моменту підписання цього договору. Відпуск замовнику готової продукції із складу відбувається після підписання акту приймання - здачі виготовленої продукції.

На виконання умов договору позивач виготовив та передав відповідачеві продукцію по видатковим накладним №352/РН0002 від 15.01.2009р. на суму 14043,88грн., №353/РН00002/1 від 15.01.2009р. на суму 2241,68грн., відповідач продукцію отримав, що підтверджується підписом скріпленим печаткою відповідача, однак свої зобов*язання щодо оплати цієї продукції здійснив частково в сумі 4635,00грн., що підтверджується банківськими виписками позивача з ПАТ КБ"Приватбанк" які містяться в матеріалах справи (арк.15,16), враховуючи вищевикладене заборгованість відповідача перед позивачем складає 11650,56грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11650,56грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до умов п.5.4. договору ,за прострочення в проведенні остаточних розрахунків з виконавцем замовник сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2380,86грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 174,27грн. та інфляційні витрати у розмірі 900,87грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 139,17 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193,216,217,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (63500, АДРЕСА_1,арківська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Пром» (м.Полтава, Київський р-н, пров.Спортивний ,буд.4 б., код 32370933, р/р 260095011 в АБ «Полтава банк», МФО 331489) 11650,56грн. основного боргу, пеню в сумі 2380,86грн., інфляційні витрати в сумі 900,87грн., 3%річних в сумі 174,27грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 139,17грн.,витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2010 року.