Рішення № 13304729, 14.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 53/296-10 (н.р. 42/210-09)

вх. № 9504/1-53 (н.р. 5799/1-42)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Калюжна Н.В., за дов.

відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "МАРКО ФАРМ ЛТД" м. Київ

до ПФ "АПІЯ" м. Харків

про стягнення 22904,72 грн.

та за зустрічним позовом ПФ "АПІЯ" м. Харків

до ТОВ "МАРКО ФАРМ ЛТД" м. Київ

про зобов'язання виконати господарське зобов'язання та прийняти нереалізований товар на суму 10043,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2010 року по справі №42/210-09 первісний позов задоволено частково стягнуто з Приватної фірми "АПІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" основну заборгованість у сумі 12795,24 грн., інфляційні втрати в сумі 322,43 грн., 3% річних у сумі 96,75 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 132,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Приватної фірми "АПІЯ" на користь державного бюджету штраф у сумі 1700,00 грн. на підставі п.5 ст.83 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 року касаційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2010 року скасовано та передано справу №42/210-09 на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримав у повному обсязі, надав до матеріалів справи завірені копії податкових накладних на поставлену продукцію, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не подав, про час та місце слухання справи був повідомлений.

Відповідно до роз’яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

13 жовтня 2006 року між ТОВ "Марко Фарм ЛТД" (позивач за первісним позовом) та ПФ "Апія" (відповідач за первісним позовом) було укладено договір № 89/1 PF на поставку товару.

Відповідно до п.1.2 Договору Постачальник (позивач за первісним позовом) передає продукцію фірми Pierre Fabre Dermo-Cosmetique (далі „Товар"), а Покупець (відповідач за первісним позовом) приймає у власність зазначений у накладних Товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному договорі.

Позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на підставі видаткових накладних :

- № 15890 від 13.05.2008 року на суму 1477,14 грн.

- № 15892 від 13.05.2008 року на суму 1206,29 грн.

- № 20316 від 10.06.2008 року на суму 1307,08 грн.

- № 20317 від 10.06.2008 року на суму 1099,92 грн.

- № 20328 від 10.06.2008 року на суму 1109,23 грн.

- № 20329 від 10.06.2008 року на суму 739,97 грн.

- № 22428 від 24.06.2008 року на суму 2908,82 грн.

- № 22452 від 24.06.2008 року на суму 2288,96 грн.

- № 25013 від 15.07. 2008 року на суму 1957,81 грн.

- № 25035 від 15.07.2008 року на суму 2099,77 грн.

- № 25944 від 22.07.2008 року на суму 667,91 грн.

- № 25946 від 22.07.2008 року на суму 215,93 грн.

- № 28345 від 12.08.2008 року на суму 1185,16 грн.

- № 28346 від 12.08.2008 року на суму 1136,41 грн.

- № 29167 від 19.08.2008 року на суму 1272,91 грн.

- № 29168 від 19.08.2008 року на суму 825,01 грн.

- № 29184 від 19.08.2008 року на суму 1096,22 грн.

- № 29186 від 19.08.2008 року на суму 722,63 грн.

Тобто на загальну суму 23317,17 грн.

До матеріалів справи позивачем на підтвердження позовних вимог надані наступні податкові накладні :

- № 25035 від 15.07.2008 року на суму 2099,77 грн.

- № 25013 від 15.07. 2008 року на суму 1957,81 грн.

- № 25946 від 22.07.2008 року на суму 215,93 грн.

- № 25944 від 22.07.2008 року на суму 667,91 грн.

- № 29168 від 19.08.2008 року на суму 825,01 грн.

- № 29167 від 19.08.2008 року на суму 1272,91 грн.

- № 28346 від 12.08.2008 року на суму 1136,41 грн.

- № 28345 від 12.08.2008 року на суму 1185,16 грн.

- № 29186 від 19.08.2008 року на суму 722,63 грн.

- № 29184 від 19.08.2008 року на суму 1096,22 грн.

Судом у позивача були витребувані до матеріалів справи накладні та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за спірний період, на які є посилання в позовній заяві, однак позивачем такі накладні не надані та пояснено, що вони відсутні у нього, оскільки втрачені при переїзді (т.1 а.с.88).

Однак заперечуючи проти отримання товару по накладним, яких не вистачає, відповідачем за первісним позовом було здійснено повернення товару на суму 199,82, який був поставлений згідно накладної № 22428 від 24.06.2008 року, що підтверджується накладною на повернення товару № r40.16.01.2009/557/В від 16.01.2009р. (т.1 а.с. 87).

Таким чином, суд вважає доведеним факт поставки позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом товару на загальну суму 14088,58 грн. Поставка решти товару позивачем за первісним позовом не доведена, при цьому суд не приймає посилання позивача за первісним позовом на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008р., оскільки вказаний акт звірки не підписаний повноважною особою з боку відповідача за первісним позовом.

Також судом встановлено, що відповідачем було здійснено повернення товару, що підтверджується накладними на повернення № r40.16.01.2009/556/В від 16.01.2009р. на суму 68,60 грн., № r157.16.01.2009/508/В від 16.01.2009р. на суму 962,03 грн., № r1.16.01.2009/500/В від 16.01.2009р. на суму 62,89 грн., № r40.16.01.2009/557/В від 16.01.2009р. на суму 199,82 грн., тобто всього на суму 1293,34 грн.

Таким чином вартість отриманого та неоплаченого відповідачем за первісним позовом від позивача за первісним позовом товару складає 12795,24 грн. (14088,58 грн. - 1293,34 грн. = 12795,24 грн.).

Умовами договору, а саме п.5.3 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється по мірі реалізації, не пізніше одного дня з моменту надання звіту про реалізований товар (п.2.2.9.) - один раз в 7 календарних днів.

Згідно умов Договору, а саме пункту 10.4, договір міг бути розірваний достроково за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за один місяць.

Листом від 03.12.2008 року, копія якого додана до матеріалів справи, позивач повідомив про свої наміри достроково розірвати договір № 89/1 РР в зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором. Також даним листом позивач запропонував відповідачу підготувати залишки продукції для повернення.

Позивач не заперечує проти того, що з січня 2009 року він припинив поставку товару на адресу відповідача та договір був розірваний з 04.01.2009 року.

Порядок вручення листа про розірвання договору сторонами визначено не було . Позивачем на адресу відповідача вказаний лист було направлено простим поштовим листом.

Крім того, проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку про те, що повернення товару , який поставлявся в рамках дії договору, було передбачено лише у випадку припинення дії договору в зв'язку із закінченням його строку або розірванням.

Як вже зазначалось відповідач за первісним позовом 16.01.2009р. (тобто після отримання листа від позивача за первісним позовом) повернув частково товар, решту товару не повернув та не оплатив вартість товару.

Враховуючи, що умовами Договору не передбачені строки оплати товару в разі розірвання договору та наявності нереалізованого товару на момент розірвання, тому в даному випадку застосовуються положення ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 03/09-104 від 16.03.2009р. на оплату товару, яка отримана відповідачем за первісним позовом 26.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

А отже кінцевий строк оплати товару настав 02.04.2009р., однак відповідач за первісним позовом не оплатив отриманий товар та не повернув його.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 10.7 Договору, що позивач за первісним позовом зобов'язаний прийняти нереалізований товар, який до теперішнього часу є в наявності у відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів знаходження у нього даного товару, не надано доказів того, що термін придатності товару складає не менше 1/3 загального строку придатності, має товарний вигляд та придатний до подальшої реалізації. При цьому суд розцінює поведінку відповідача щодо неповернення товару після отримання листа про розірвання Договору та ненадання відповіді на претензію щодо оплати товару, як погодження з тим, що товар має бути оплачений грошовими коштами. При цьому суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів звернення до позивача з питання повернення товару та доказів відмови позивача від отримання такого товару.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2. ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості або повернення нереалізованого Товару, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 12795,24 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 9385,41 грн. суд відмовляє, оскільки позивачем за первісним позовом документально не доведена поставка товару на зазначену суму.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, однак такий розрахунок не є обґрунтованим, оскільки позивачем зроблені нарахування на суму 22180,65 грн., однак як встановлено судом у відповідача виникло зобов'язання по оплаті товару в сумі 12795,24 грн., отже за заявлений період, а саме з 03.04.2009р. по 03.07.2009р. з врахуванням суми заборгованості 12795,24 грн. сума інфляційних втрат складає 322,43 грн., 3% річних - 96,75 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Також згідно приписів ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем за зустрічним позовом суду не надано доказів порушення або оспорювання його прав і законних інтересів саме відповідачем у справі, оскільки позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом з питанням щодо повернення товару та доказів відмови відповідача за зустрічним позовом від отримання такого товару, що свідчить про відсутність порушеного або оспорюваного права і охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 132,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

За зустрічним позовом судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 60, 75, 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "АПІЯ" (61052 м. Харків, вул.Енгельса, 24, код 25613488, п/р 26002001070001 у ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк" МФО 350813, р/р 26003026814332 у відділенні "Укрексімбанку" м. Харкова МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" (поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, б.62, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 10, код 20029129, р/р 26004012824857 в "Укрексімбанку" МФО 322313) основну заборгованість у сумі 12795,24 грн., інфляційні втрати в сумі 322,43 грн., 3% річних у сумі 96,75 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 132,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти первісних позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9385,41 грн., інфляційних в сумі 232,09 грн. та 3% річних в сумі 72,80 грн. відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя

рішення підписано судом 17.12.2010 року