Рішення № 13304721, 14.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 62/291-10

вх. № 9872/4-62

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Гончар О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Грінченко І.М., дов. №40160/141/2 від 08.11.10р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Хартрон", м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2., м. Харків

про стягнення 11857,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "Хартрон" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 11281,28 грн. боргу, 390,52 грн. пені, 112,81 грн. інфляційних та 73,25 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача зобов"язаняь щодо сплати орендної плати за договором оренди №01и/09-ц від 12.01.09р.

У судовому засіданні 01.12.10р. оголошувалась перерва до 14.12.10р. о 12:00 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 14.12.10р. не з"явився, однак, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти позову заперечувала, посилаючись на те, що у зв"язку із аварійним станом приміщення, воно фактично не використовувалось відповідачем.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12.01.09р. між позивачем - Орендодавець та відповідачем - Орендар, було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01и/09-ц, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в платне користування нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, строком з 20.01.09р.по 31.12.09р. Приміщення передається в оренду з метою використання для надання медичних послуг.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позивач виконав свій обов"язок по передачі відповідачеві приміщення, що є предметом оренди. Зокрема, даний факт визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, в якому він вказує на те, що на орендованій за спірним договором площі ним було засновано медичний центр.

Відповідно до п.3.1. Договору, щомісячна орендна плата на момент укладання даного договору складає 1807,20 грн. (з ПДВ).

Згідно п.3.5. цього ж договору, орендна плата перераховується щомісячно до 25 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку та акту на надання послуг. Для отримання рахунку і акту відповідач зобов"язаний звернутись до позивача до 20 числа поточного місяця

Згідно п.4.10 Договору, відповідач зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі вносити позивачеві орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Додатковою угодою №1 від 28.09.09р. до договору оренди №01и/09-ц від 12.01.09р. сторони погодили графік погашення заборгованості за вказаним договором.

Додатковою угодою №2 від 30.09.09р. до договору оренди №01и/09-ц від 12.01.09р. сторони дійшли згоди щодо розірвання цього договору з 01.10.09р.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором оренди №01и/09-ц від 12.01.09р. зобов"язання по сплаті орендної плати та комунальних послуг, з урахуванням чого станом на 31.05.10р. у нього виникла заборгованість по орендній платі у сумі 10483,20 грн. та комунальним послугам у сумі 798,08 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 10483,20 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 10483,20 грн.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 798,08 грн. заборгованості по комунальним платежам, суд зазначає наступне.

У пункті 3.7. Договору сторони погодили, що крім орендної плати відповідач відшкодовує витрати за фактично надані комунальні послуги за рахунками позивача, якщо щодо цих послуг у нього не укладені договори зі спеціалізованими підприємствами від свого імені.

Сторонами не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення договорів на надання комунальних послуг відповідачем зі спеціалізованими підприємствами.

Проте, навіть за відсутності згаданих вище договорів, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат позивача на комунальні послуги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Всупереч наведених норм позивачем не доведено в якому обсязі фактично були надані відповідачеві комунальні послуги та які витрати у зв"язку з цим були понесені позивачем.

Акт звірки (арк.с.18) та Додаткова угода №1 від 28.09.09р. до договору №02и/09-ц від 12.01.09р. (арк.с.13), в яких відповідач визнає суму заборгованості по оредній платі та комунальним платежам та на які посилається позивач як підставу для задоволення позовних вимог, не можуть вважатись належними та допустими доказами, в розумінні зазначених вище положень чинного процесуального законодавства, на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат по оплаті комунальних послуг, як і доказом, який би обгрунтував розмір цих витрат.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 798,08 грн. відшкодування комунальних витрат.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивач не надав документів на підтвердження того, що витрати на комунальні послуги, які пов"язані з експлуатацією нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, були понесені позивачем, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 798,08 грн. відшкодування комунальних витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неповну та несвоєчасну оплату орендної плати, яка, згідно наданого позивачем розрахунку (арк.с.21), складає 390,52 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п.3.6 договору оренди №01и/09-ц від 12.01.09р., за несвоєчасну сплату за оренду приміщення відповідачеві нараховується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ, що діяли на момент сплати, за кожен день прострочки.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що при його здійсненні позивач нараховував пеню на суму заборгованості з урахуванням витрат на комунальні послуги, в задоволенні стягнення яких було відмовлено.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги порушення з боку відповідача зобов"язань по сплаті ним орендної плати за вказаним договором та здійснивши перерахування пені за договором оренди №01и/09-ц від 12.01.09р., суд приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість суми пені у розмірі 362,89 грн., а в решті пені відмовляє як безпідставно нарахованої.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 112,81 грн. інфляційних та 73,25 грн. 3% річних.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат та встановивши, що їх також було нараховано на суму заборгованості з урахуванням витрат на комунальні послуги, в задоволенні стягнення яких було відмовлено, суд прийшов до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 112,81 грн. та 3% річних в сумі 68,07 грн.

Суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на неможливість використання орендованого приміщення через його аварійний стан, як на заперечення проти позовних вимог, оскільки жодного доказу на підтвердження того, що згадане приміщення мало аварійний стан або фактично не використовувалось, відповідачем не надано.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61085, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого

акціонерного товариства "Хартрон" (61070, м.Харків, вул.Академіка Проскури,1, код ЄДРПОУ 14313062) 10483,20 грн. основного боргу, 362,59 грн. пені, 112,81 грн. інфляційних, 68,07 грн. 3% річних, 111,00 грн. держмита та 220,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Суярко Т.Д.